ЧИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чи́на «трав’яниста рослина з родини бобових, Lathyrus tuberоsus L.» (бот.)
результат видозміни первісної форми псл. [činna], утвореної від чіпа́ти, чипа́ти;
назва мотивується тим, що ця витка рослина має вусики, за допомогою яких чіпляється за інші рослини або предмети;
р. чи́на, бр. чы́на;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чы́на | білоруська |
| činna | праслов’янська |
| чи́на | російська |
| чіпа́ти | ? |
| чипа́ти | ? |
ото́ча (у сполученні [о. окоча] «час від часу, зрідка»)
результат злиття і стягнення виразу др. о то чина «в той час, тоді»;
форма [око́ча] «коли» утворилася за аналогією до оточа від співвідносного із займенником то займенникового елемента ко-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о «в той час, тоді» | давньоруська |
| то «в той час, тоді» | давньоруська |
| чина «в той час, тоді» | давньоруська |
| око́ча «коли» | ? |
| оточа | ? |
| то | ? |
| ко- | ? |
чичи́на «куряча сліпота, Bellis perennis L.» (весняна)] (бот.)
утворене за допомогою форманта чи- від чи́на (див.);
р. чи́на весе́нняя (бот.) «Lathyrus vernus Bernh.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чичи́нчик
«волошка, Centaurea сyanus L.»
(бот.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чи́на весе́нняя «Lathyrus vernus Bernh.» (бот.) | російська |
| чи- | ? |
| чи́на | ? |
чин «діяльність, дія, праця; спосіб, прийом, за допомогою яких щось здійснюється» (заст.)
первісне значення мало бути «накладання верствами, порядкування» → «порядок, належний, слушний спосіб; обряд»;
споріднене з дінд. cinṓti «складає верствами, порядкує, кладе стос дерева для запалювання святого вогню», перс. čīdan «нагромаджувати», гр. ποιέω «роблю, створюю, споруджую»;
іє. *u̯ei̯-n-u- / u̯ei̯-n-o-, похідне від дієслівної основи *u̯ei̯(ǝ)- «лежати; класти»;
псл. činъ «порядок, лад; належний спосіб; обряд; те, що пов’язане з обрядом і порядком: зброя, праця, дія»;
у виразах головни́м чи́ном «головно, переважно»;
р. чин «порядок (виконання чогось)», бр. чын (у виразах такі́м чы́нам «таким чином», найле́пшым чы́нам «у найкращий спосіб», гало́ўным чы́нам «головним чином» і под.), др. чинъ «порядок; правило; статут», п. czyn «учинок, дія, справа; почин, зобов’язання», ч. слц. вл. čin «учинок, дія», нл. cyn «дія», м. чин «учинок, дія», схв. чи̑н «тс.», слн. (заст.) čín «учинок», стсл. чинъ «порядок; статут»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пе́ршим чи́ном
«передусім, спочатку»
таки́м чи́ном
«так СУМ; [церемоніал Нед]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чын (у виразах такі́м чы́нам «таким чином», найле́пшым чы́нам «у найкращий спосіб», гало́ўным чы́нам «головним чином» і под.) | білоруська |
| čin «учинок, дія» | верхньолужицька |
| ποιέω «роблю, створюю, споруджую» | грецька |
| cinṓti «складає верствами, порядкує, кладе стос дерева для запалювання святого вогню» | давньоіндійська |
| чинъ «порядок; правило; статут» | давньоруська |
| *u̯ei̯-n-u- | індоєвропейська |
| чин «учинок, дія» | македонська |
| cyn «дія» | нижньолужицька |
| čīdan «нагромаджувати» | перська |
| czyn «учинок, дія, справа; почин, зобов’язання» | польська |
| činъ «порядок, лад; належний спосіб; обряд; те, що пов’язане з обрядом і порядком: зброя, праця, дія» | праслов’янська |
| чин «порядок (виконання чогось)» | російська |
| н «тс.» | сербохорватська |
| čin «учинок, дія» | словацька |
| čín «учинок» (заст.) | словенська |
| чинъ «порядок; статут» | старослов’янська |
| čin «учинок, дія» | чеська |
| бути «накладання верствами, порядкування» | ? |
| *u̯ei̯(ǝ)- «лежати; класти» | ? |
чин «військове звання, ранг; службовець того або іншого рангу»
стсл. чинъ продовжує псл. činъ;
у російську мову з відповідною семантикою слово через давньоруську увійшло зі старослов’янської;
запозичення з російської мови (разом із похідними);
р. чин, бр. чын, др. чинъ «ступінь, посада», болг. м. чин «чин», схв. чи̑н, слн. čín «тс.», стсл. чинъ «порядок; статут; сан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чино́вий
«чиновний»
чино́вний
чино́вник
чино́вництво
чину́ша
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чын | білоруська |
| чин «чин» | болгарська |
| чинъ «ступінь, посада» | давньоруська |
| чин «чин» | македонська |
| činъ | праслов’янська |
| чин | російська |
| н | сербохорватська |
| čín «тс.» | словенська |
| чинъ | старослов’янська |
| чинъ «порядок; статут; сан» | старослов’янська |
чи́ни «місце, де перехрещуються нитки основи; кілочки у снувалки»
псл. činъ;
лексико-семантичне утворення, пов’язане з псл. činiti, укр. чини́ти, з первісним значенням «лад, порядок, упоряджування»;
припущення про походження з свн. schin «тоненька дощечка у ткацькому верстаті, яка служить для розпрямлення основи», нвн. Schiene «рейка» (Machek ESJČ 103) викликає сумнів;
далі зіставляється з лит. skiemuõ, мн. skiẽmenys «ціни в ткацькому верстаті», лтс. šķiemenis «ціни» (балт. *skai̯men-, похідне від того самого індоєвропейського кореня з суфіксом -men-);
споріднене з псл. činъ і cěnъ, р. [це́ны] «пасма в нитках»;
іє. *(s)kei̯-n-, похідне з суф. -n- від іє. *(s)kei̯- «розщеплювати, розколювати»;
пор. болг. [чи́нем] «перехрещую нитки при снуванні навколо кілочків», [чино́свам] «поправляю; латаю; намічаю», схв. [чи̏нкати] «витягати пасмо з клаптя»;
р. [цен] «кожний з двох рядів основи, які утворюють у ткацькому стані зів», бр. [цыны́] «дощечки, що розділяють основу», др. чинъ «нитка пряжі, тканини», п. czyny «дощечки в кросні ткацького верстата», ч. činek «(у ткацькому верстаті) жердина, на якій закріплюються нитки», слц. činy «(у ткацькому верстаті) дощечки, які кладуть до основи, щоб пряжа не сплуталась», болг. [чин] «один з трьох кілочків, забитих у землю для сукання пряжі», схв. чини «(у ткацькому верстаті) зів між дощечками, що відділяють бердо від навою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чи́новат(н)а ли́ства
«частина снувалки, за допомогою якої робляться чини»
чинова́т(н)ий
чи́новат(н)ий
чинова́т(н)ий мі́ток
«міток (міра ниток), у якому одне пасмо має 30 ниток замість 60»
чи́новате полотно́
«полотно, під час ткання якого нитки основи в чинах перехрещуються не пара з парою, а кожні три з одною»
чи́новатий
чинова́тина
«чиновате полотно»
чи́новатною
«спосіб ткання»
чинова́ть
«тс.; міток (міра ниток), у якому одне пасмо з 30 ниток замість 60»
чіни
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цыны́ «дощечки, що розділяють основу» | білоруська |
| чи́нем «перехрещую нитки при снуванні навколо кілочків» | болгарська |
| чин «один з трьох кілочків, забитих у землю для сукання пряжі» | болгарська |
| чинъ «нитка пряжі, тканини» | давньоруська |
| *(s)kei̯-n- | індоєвропейська |
| *(s)kei̯- «розщеплювати, розколювати» | індоєвропейська |
| šķiemenis «ціни» (балт. *skai̯men-, похідне від того самого індоєвропейського кореня з суфіксом -men-) | латиська |
| skiemuõ | литовська |
| Schiene «рейка» | нововерхньонімецька |
| czyny «дощечки в кросні ткацького верстата» | польська |
| činъ | праслов’янська |
| činiti | праслов’янська |
| činъ | праслов’янська |
| це́ны «пасма в нитках» | російська |
| цен «кожний з двох рядів основи, які утворюють у ткацькому стані зів» | російська |
| чи̏нкати «витягати пасмо з клаптя» | сербохорватська |
| чини «(у ткацькому верстаті) зів між дощечками, що відділяють бердо від навою» | сербохорватська |
| schin «тоненька дощечка у ткацькому верстаті, яка служить для розпрямлення основи» | середньоверхньнімецька |
| činy «(у ткацькому верстаті) дощечки, які кладуть до основи, щоб пряжа не сплуталась» | словацька |
| чини́ти | українська |
| činek «(у ткацькому верстаті) жердина, на якій закріплюються нитки» | чеська |
| значенням «лад, порядок, упоряджування» | ? |
| skiẽmenys «ціни в ткацькому верстаті» | ? |
| -n- | ? |
| чи́нем «перехрещую нитки при снуванні навколо кілочків» | ? |
| чино́свам «поправляю; латаю; намічаю» | ? |
різночи́нець
р. разночи́нец утворено з основ прикметника ра́зный «різний» та іменника чин «чин»;
запозичення з російської мови;
бр. разначы́нец;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| разначы́нец | білоруська |
| разночи́нец «різний» | російська |
| чин «чин» | російська |
| ра́зный | російська |
чини́ти «робити; ставити тісто; (про тварин) народжувати; дубити, вичинювати; [(про змію) класти яйця Г]»
псл. činiti «робити» (‹ «стежити за порядком»), похідне від činъ «порядок, дія»;
р. чини́ть «лагодити; робити загостреним; заповняти чимось пусте, начиняти», бр. чыні́ць «чинити, творити, робити; робити (кудель)», др. чинити «влаштовувати; виготовляти; складати; робити; укладати (про мир); виявляти», п. czynić «робити», ч. činit «робити, складати», слц. činit’ «тс.», вл. činić «робити, діяти; поводитися», нл. cyniś «тс.», болг. чѝня «роблю; маю певну ціну», м. чини «робить; складає; коштує», схв. чѝнити «робити, складати», слн. заст. číniti «тс.», стсл. чинити «ставити в ряд, приводити в порядок; творити, складати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́чинка
зачимба́рити
«зарізати кабана»
зчи́нки
«полова»
начини́ти
на́чинка
на́чи́ння
«посуд»
підчи́нка
«оборка на подолі спідниці»
пі́дчинки
«висівки, полова»
подрозчинить
«додати борошна в тісто до замісу; збільшити кількість розчиненого тіста»
подчинить
«підсипати борошна в тісто перед замісом»
при́тінь
«тс.»
причи́н
«протрава; дубильна яма; посуд для дублення»
причи́на
«причина; хвороба»
причи́ний
причи́ник
причи́нний
«психічно хворий»
причи́нок
«зауваження»
причи́няний
«протравлений дуб»«прикадок, посуд для дублення»
(у сполученні причи́няний дуб)(у сполученні причи́няний прикадок)
причиня́ник
«тс.»
причиня́ти
«прикривати, прихлопувати; [додавати; готувати розчин (на хліб та ін.) ДзАтл]»
причі́н
«назва розчину (для хліба та ін.)»
причі́на
счи́нки
«полова»
счиня́ти
«чистити збіжжя»
(у сполученні счиня́ти збі́жжя)
учи́нок
учиня́ти
чимба́рство
«чинбарство»
чинба́
«чиньба, приготування»
чинба́р
чинбаре́нко
«син чинбаря»
чинба́рити
«чинити, вичинювати шкіру»
чинбари́ха
«дружина чинбаря»
чинбарі́вна
«дочка чинбаря»
чинба́рний
чинба́рня
чинба́рство
чи́нений
чини́тель
«виконувач»
(у виразі ч. закону)
чині́та
«чарівник»
чи́нка
«вичинка шкіри»
чинки́
«чари»
чи́нний
чиньба́
«вичинка; термосіння, побої»
чиня́нка
«бомба, начинена порохом»
чиня́ти
«тс.»
чіньки
«чари»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чыні́ць «чинити, творити, робити; робити (кудель)» | білоруська |
| чѝня «роблю; маю певну ціну» | болгарська |
| činić «робити, діяти; поводитися» | верхньолужицька |
| чинити «влаштовувати; виготовляти; складати; робити; укладати (про мир); виявляти» | давньоруська |
| чини «робить; складає; коштує» | македонська |
| cyniś «тс.» | нижньолужицька |
| czynić «робити» | польська |
| činiti «робити» (‹ «стежити за порядком») | праслов’янська |
| чини́ть «лагодити; робити загостреним; заповняти чимось пусте, начиняти» | російська |
| чѝнити «робити, складати» | сербохорватська |
| činit' «тс.» | словацька |
| číniti «тс.» | словенська |
| чинити «ставити в ряд, приводити в порядок; творити, складати» | старослов’янська |
| činit «робити, складати» | чеська |
| činъ «порядок, дія» | ? |
| číniti «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України