ЧАША — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. čаšа;

розглядається як споріднене з прус. kiosi (‹ *ki̯ōsē, *ki̯āsē) «кубок» (Meillet RS1 2, 66–67; MSL 9, 373; Фасмер IV 320), хоч, на думку інших дослідників (Brückner AfSlPh 20, 490; Bern. I 137), пруське слово є запозиченням з праслов’янської мови;

імовірний зв’язок з етимологічним гніздом кореня *kō˘s-/kē˘s-, до якого належать коса́, коси́ти, чеса́ти тощо, з первісним значенням слова čаšа як «вирізане, видовбане» (Мельничук Этимология 1966, 231–232);

псл. čаšа пояснювалося як похідне від čеsati з семантичним розвитком «шкаралупа, кора, луска» «чесати, відділяти, розділяти» (Jakobson Sc.-Sl. IV 306–307), пор. схв. (сх.) [ча(х)ура] «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)»);

менш переконливе пов’язання з лит. kiáušas «череп» (Младенов 680, РФВ 62, 262; Bezlaj ESSJ I 74) або з дінд. сáṣakas «кубок» (Hübschmann I 187);

тлумачилося також як іранське запозичення (Черных II 376; Skok I 299; Bern. I 137; Schrader Reallexikon I 369; Vasmer RS1 6, 173);

можлива також формальна реконструкція розвитку псл. čaša: čaša *kēša *kexa *kēxja *kēsja (від *kēs- ‹ česati, укр. чеса́ти);

р. бр. др. ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб», п. czasza, ч. číšе, слц. čаšа, полаб. coso, болг. м. ча́ша, схв. ча̏ша, слн. čášа, стсл. чаша;

назва утворена з основ слів ча́ша та кри́ти як калька лат. Calystegia, що походить від гр. χάλυξ (бот.) «чашечка» та στέγη «обгортка»;

назву рослині дано через наявність приквіткових листочків (обгорток) біля основи чашечки;