ЦЯЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ця́ця «іграшка; розумна, слухняна дитина; щось гарне; вродлива жінка; поважна особа»
звуконаслідувальне утворення, що імітує дитячий лепет;
р. бр. ца́ца, п. саса, cacko;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ца́цка
«дитяча іграшка»
ця́цька
«цяця»
ця́цькатися
«тішитися, бавитися; панькатися»
цяцько́вий
цяця́нка
«цяцька»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ца́ца | білоруська |
| саса | польська |
| cacko | польська |
| ца́ца | російська |
чі́ча «цяця (щось гарне), узагалі (в дитячій мові) гарна річ, іграшка» (виг.)
не зовсім ясне;
можливо, виникло внаслідок фонетичних змін з початкового ця́ця, при яких не виключений також вплив з боку чі́ча (чі́чка) «квітка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ця́ця | ? |
| чі́ча «квітка» (чі́чка) | ? |
тя́ти
псл. tęti (tьnǫ) «тяти»;
споріднене з лит. tìnti (tinù) «відбивати (косу)», далі, можливо, з гр. τέμνω «ріжу», іон., дор. τάμνω «тс.», гр. τόμος «розріз, відрізок», τομός «той, що ріже», ірл. tamnaim «калічу», можливо, лат. aestimō «ціную» (‹*ais-temos «той, хто розрізає зливок міді»);
інший ступінь чергування в нл. ton, toń «вирубка в лісі»;
припускається (Machek ESJČ 644) можливість існування паралельних коренів – *temǝ (звідки грецькі, латинські, ірландські форми) і *tenǝ (звідки слов’янські і балтійські форми);
р. тять (тну) «бити», бр. цяць (тну), др. тяти, тьну «рубати, сікти», п. ciąć (tnę), ч. títi, слц. t’at’, вл. ćeć, нл. śěś, слн. [tẹ́ti (tnèm)], стсл. тѧти (тьнѫ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́тин
витина́нка
витина́ти
витина́тися
«вирізнятися, виділятися»
ви́тинка
«витівка»
ви́тинок
«вирізка, відрізок»
витятись
«ударитися»
відтина́ти
відтина́тися
«захищатися, різко відповідати»
ві́дти́нок
втина́ти
дотина́ти
«дорізувати, дорубувати; [допікати, дошкуляти Г]»
до́тинки
«дошкуляння»
затина́ка
«заїка»
затина́ти
«ударяти, починати рубати; робити щось енергійно; [допікати, докоряти]»
затина́тися
«зупинятися, перериваючи яку-небудь дію; наполягати, упиратися; чіплятися, затримуватися; [ударятися; заїкатися]»
зати́нка
«нижня частина веретена (після зарубки)»
зати́нчивий
«упертий, непоступливий»
зати́нчливий
«тс.»
затьо́н
«зарубка; вперта людина»
затя́тий
натини́на
«овеча шерсть, знята з однорічної вівці»
натинянка
обітня́ти
«обрізати, обрубати»
обтина́ти
обти́нач
«ковальський ніж, призначений для обсікання копит»
пере́ти́н
«місце перехрещування; перехрестя, перерва»
перети́нча́стий
перетя́ття
«розрубування, розсікання»
підтина́ти
пі́дтинка
«нижня частина сорочки»
потина́ти
«спричиняти смерть; вбивати»
потя́ти
«порізати; наслати хворобу»
притина́ти
при́тинка
«дошкульне слово»
ро́зтин
розтина́ти
розти́нка
«розріз ззаду в одязі»
стина́ти
стина́тися
«битися»
тну́ти
утина́ти
ути́нок
(вти́нок)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цяць (тну) | білоруська |
| цяць | білоруська |
| ćeć | верхньолужицька |
| τέμνω «ріжу» | грецька |
| τόμος «розріз, відрізок» | грецька |
| τομός «той, що ріже» | грецька |
| тяти | давньоруська |
| тьну «рубати, сікти» | давньоруська |
| τάμνω «тс.» | дорійський |
| tamnaim «калічу» | ірландська |
| aestimō «ціную» (‹*ais-temos «той, хто розрізає зливок міді») | латинська |
| *ais-temos | латинська |
| tìnti «відбивати (косу)» (tinù) | литовська |
| tinù | литовська |
| ton | нижньолужицька |
| toń «вирубка в лісі» | нижньолужицька |
| śěś | нижньолужицька |
| ciąć (tnę) | польська |
| tnę | польська |
| tęti «тяти» (tьnǫ) | праслов’янська |
| tьnǫ | праслов’янська |
| тять «бити» (тну) | російська |
| тну | російська |
| t'at' | словацька |
| tẹ́ti (tnèm)] | словенська |
| tnèm | словенська |
| тѧти (тьнѫ) | старослов’янська |
| тьнѫ | старослов’янська |
| títi | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України