ТУМАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з тюркських мов;

чаг. кирг. балкар. кар. узб. ног. як. туман «туман, морок», тат. башк. томан, каз. туман «тс.», тур. duman «дим, туман, курява», аз. ккалп. туркм. думак «туман» виводяться від тюрк. tum(a)- «обволікатися, окутуватися»;

припускається також, що джерелом південнотюркських форм з початковим d (д) є індоєвропейські мови (пор. перс. dūd : dūdmān «дим, кіптява», ав. dunman- «туман», dvąnman- «хмара»);

р. тума́н (атмосферне явище), бр. тума́н «тс.; [темна, неосвічена людина]», п. tuman «тс.; курява»;

очевидно, запозичення з турецької мови;

тур. tümen «десять тисяч; надзвичайно велика кількість; натовп», як і аз. тумǝн «туман, старий іранський грошовий знак», узб. туман «десять тисяч; (іст.) тумен (військова одиниця з десяти тисяч вершників; повіт); грошова одиниця в Ірані», кирг. монг. тумǝн «незчисленна кількість; десять тисяч», виводиться з іранських мов, але більш обґрунтованим є виведення тюркських назв від тох. A tmāṃ «десять тисяч», тох. В tmāne, tumane «тс.» (Шервашидзе ВЯ 1989/2, 80);

р. [тума́н] «десять тисяч», [тома́н] «тс.»;

певної етимології не має;

припускається можливість іншомовного (тюркського) походження (пор. тат. тӯма «приплід, нащадок», уйг. чаг. тат. тумак «зимова шапка, малахай», узб. тумок «тс.»);

можливе припущення про збіг у цих словах семантики слів різного походження (пор. тума́н, нвн. Dumme «дурень»);

р. [тума́] «метис, напівросіянин, напівтатарин», [тума́к] «метис; підфарбований заєць; сибірський тхір; недоумкуватий», бр. [тума́к] «куниця; тупа, неосвічена, нерозвинена людина», п. tumak «куниця» (з рос.), tumaki мн. «хутро з куниці»;