СОБІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
се́бе́
первісне значення «осторонь, окремо»;
іє. *s(e)ō˘е-/s(e)ō˘o-/se;
споріднені з лит. savę͂s, sãvo «себе», sàvei (v- з давнього род. в.) «собі», прус. sebbei, оск. sífeí «тс.», лат. suī «себе», sibī «собі», гр. ἑέ «себе», σφίν «йому»;
псл. sebe (sebę) замість давнішого *seve (‹іє. *seō˘-) під впливом форми дав. в. sebě (sobě), sobojǫ;
р. себя́, себе́, собо́й, собо́ю, бр. сябе́, сабе́, сабо́й, сабо́ю, др. себе, собѣ, собою, п. siebie, sobie, sobą, ч. sebe, sobě, sobou, слц. seba, sebe, sebou, вл. sebje, sebi, sobu, нл. sebse, sobu, полаб. sibĕ, болг. се́бе (зн., дав. в.), м. себе (род.-зн., дав. в.), схв. сèбе, сèби, со̏бом, слн. sêbe, sêbi, стсл. сeбe, сeбѣ, собоѭ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
збесе́битися
«вийти з себе»
межиусо́биця
межиусо́бник
міжусо́биця
міжусо́бний
обезсеби́ти
«збити з пантелику»
собі́
собі́й
«себелюб, егоїст»
собі́йний
«егоїстичний, себелюбний»
собі́йниця
«егоїстка»
собі́йство
«егоїзм»
собі́чити
«привласнювати»
собо́ю
усо́биця
усо́бник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сябе́ | білоруська |
| сабе́ | білоруська |
| сабо́й | білоруська |
| сабо́ю | білоруська |
| се́бе (зн., дав. в.) | болгарська |
| sebje | верхньолужицька |
| sebi | верхньолужицька |
| sobu | верхньолужицька |
| ἑέ «себе» | грецька |
| себе | давньоруська |
| собѣ | давньоруська |
| собою | давньоруська |
| *s(e)u̮е-/s(e)u̮o-/se | індоєвропейська |
| *seu̮ | індоєвропейська |
| *seu̮ | індоєвропейська |
| *seu̮ | індоєвропейська |
| suī «себе» | латинська |
| sibī «собі» | латинська |
| savę͂s | литовська |
| sãvo «себе» | литовська |
| себе (род.-зн., дав. в.) | македонська |
| seв΄e | нижньолужицька |
| sobu | нижньолужицька |
| sífeí «тс.» | оскська |
| sibĕ | полабська |
| siebie | польська |
| sobie | польська |
| sobą | польська |
| sebe (sebę)(‹іє. *seō˘-) | праслов’янська |
| sebě (sobě) | праслов’янська |
| sоbě (sobě) | праслов’янська |
| sobojǫ | праслов’янська |
| sebę | праслов’янська |
| *seve | праслов’янська |
| sebę | праслов’янська |
| *seve | праслов’янська |
| sebę | праслов’янська |
| *seve | праслов’янська |
| sebbei | прусська |
| себя́ | російська |
| себе́ | російська |
| собо́й | російська |
| собо́ю | російська |
| сèбе | сербохорватська |
| сèби | сербохорватська |
| со̏бом | сербохорватська |
| seba | словацька |
| sebe | словацька |
| sebou | словацька |
| sêbe | словенська |
| sêbi | словенська |
| сeбe | старослов’янська |
| сeбѣ | старослов’янська |
| собоѭ | старослов’янська |
| sebe | чеська |
| sobě | чеська |
| sobou | чеська |
| σφίν «йому» | ? |
ксо́бі (вигук, яким повертають коней ліворуч)
результат видозміни звороту к собі «до себе (› наліво)»;
значення спочатку стосувалося того, хто вів волів чи коней на оранці, йдучи коло них зліва;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ксо
(вигук, яким повертають волів ліворуч)
ксоб
«тс.»
соб
(вигук, яким повертають вола праворуч)
собі
(у сполученні ік’ с.] «ліворуч» Бі; -- бр. [ксо] (вигук, яким повертають волів ліворуч)
со́бі
«тс. Бі; (про напрям руху з кіньми) ліворуч Ме»
собь
собьте
(вигук, яким повертають волів праворуч)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ксо | білоруська |
| ksebny | верхньолужицька |
| ksobie | польська |
| ksob | польська |
| kso | польська |
| ksob | польська |
| kse | польська |
| kseb | польська |
| ksebný | словацька |
| ksebný | словацька |
| ksében | словенська |
| к собі «до себе (› наліво)» | ? |
насні́пити «нагадати»
не зовсім ясне;
може бути пов’язане з [снєпи́рити] «морочитися, возитися» або з [пошн’и́пити собі] «додуматися, наважитися на щось» О;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| снєпи́рити «морочитися, возитися» | ? |
| пошн'и́пити «додуматися, наважитися на щось» | ? |
| собі «додуматися, наважитися на щось» | ? |
сепара́тний
н. separát «відособлений, окремий» походить від лат. sēparātus «тс.», пов’язаного з sēparo «відокремлюю, розділяю», утвореного з sē(d) «для себе», спорідненого з псл. sebe, sę, укр. се́бе́, ся, і paro «готую»;
запозичення з німецької мови;
р. сепара́тный, бр. сепара́тны, п. separatyzm, ч. separátní, слц. separátny, вл. separatny, болг. м. сепара́тен, схв. се̏парāтан, слн. separáten;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сепарати́вний
сепарати́зм
сепарати́ст
сепара́тка
«окрема кімната; купе»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сепара́тны | білоруська |
| сепара́тен | болгарська |
| separatny | верхньолужицька |
| sēparātus «тс.» | латинська |
| sēparo «відокремлюю, розділяю» | латинська |
| sē(d) «для себе» | латинська |
| paro «готую» | латинська |
| сепара́тен | македонська |
| separát «відособлений, окремий» | німецька |
| separatyzm | польська |
| sebe | праслов’янська |
| sę | праслов’янська |
| сепара́тный | російська |
| се̏парāтан | сербохорватська |
| separátny | словацька |
| separáten | словенська |
| се́бе́ | українська |
| ся | українська |
| separátní | чеська |
со́бкати «попихати (ким-небудь); поганяти»
результат семантичної видозміни дієслова со́бкати «кричати соб; поганяти ліворуч (коней, волів)», похідного від соб (вигуку для повернення коней ліворуч), пов’язаного з [ксо́бі] «тс.» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| со́бкати «кричати соб; поганяти ліворуч (коней, волів)» | ? |
| соб (вигуку для повернення коней ліворуч) | ? |
| ксо́бі «тс.» | ? |
ссе́бний «озлоблений, розлючений, підступний; безсовісний»
пор. [збесе́битися] «вийти з себе»;
очевидно, пов’язане з себе́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| збесе́битися «вийти з себе» | українська |
| себе́ | українська |
цоб «вигук для завертання волів ліворуч; ліворуч»
результат фонетичної видозміни семантично тотожного слова соб під впливом цабе́;
р. [цоб] (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
цо́бкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цоб (з укр.) | російська |
| соб | ? |
| цабе́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України