СЛАВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сла́ва
іє. *k῀leu-/k῀lou- «слухати, чути»;
споріднене з лит. šlóvė «честь, хвала», (сх.) [šlãvė] «честь, слава», [šlovė˜] «пишність, розкіш», [šlãvinti] «славити, хвалити», лтс. slava (slave) «поголос, чутка; слава», гр. ϰλέος ([ϰλέƑος]) «слава», дінд. śrávaḥ «хвала, слава, честь», ав. sravah- «слово», дірл. clú «слава», іллір. (Ves-)clevesis (власна назва), тох. kälywe;
псл. slava «слава, хвала», slaviti «хвалити», пов’язані чергуванням голосних із slovǫ, slyti (‹slūti) «бути славетним, називатися»;
р. бр. др. болг. м. сла́ва, п. вл. нл. sława, ч. слц. слн. sláva, схв. сла̏ва, стсл. слава, славити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсла́в'я
знесла́вити
обсла́вити
«знеславити»
осла́ва
«слава; тріумф, блиск»
осла́влювати
ославля́ти
по́славка
«поголос, недобра слава»
просла́влений
прославля́ти
сла́вен
славе́та
«історія»
славе́тний
славе́тник
«прославлена людина; (ст.) міщанин»
слави́мий
«уславлюваний»
сла́вити
«хвалити; [багато говорити Нед]»
сла́виця
«пуста слава»
славнейко
«приємно»
славне́нький
сла́вний
славно́ванє
«ювілей»
сла́вонька
славу́тний
славу́тній
усла́влений
усла́влювати
уславля́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sravah- «слово» | авестійська |
| сла́ва | білоруська |
| сла́ва | болгарська |
| sława | верхньолужицька |
| ϰλέος «слава» ([ϰλέƑος]) | грецька |
| ϰλέƑος | грецька |
| ϰλέƑος | грецька |
| ϰλέƑος | грецька |
| ϰλέƑος | грецька |
| śrávaḥ «хвала, слава, честь» | давньоіндійська |
| clú «слава» | давньоірландська |
| сла́ва | давньоруська |
| (Ves-)clevesis | іллірійська |
| (Ves-)clevesis | іллірійська |
| (Ves-)clevesis | іллірійська |
| (Ves-)clevesis | іллірійська |
| *k<SUP>῀</SUP>leu- / k<SUP>῀</SUP>lou- «слухати, чути» | індоєвропейська |
| slava «поголос, чутка; слава» (slave) | латиська |
| slave | латиська |
| slave | латиська |
| slave | латиська |
| slave | латиська |
| šlóvė «честь, хвала» | литовська |
| šlãvė «честь, слава» | литовська |
| šlovė˜ «пишність, розкіш» | литовська |
| šlãvinti «славити, хвалити» | литовська |
| сла́ва | македонська |
| sława | нижньолужицька |
| sława | польська |
| slava «слава, хвала» | праслов’янська |
| slaviti «хвалити» | праслов’янська |
| slovǫ | праслов’янська |
| lyti | праслов’янська |
| slūti | праслов’янська |
| slovǫ | праслов’янська |
| lyti | праслов’янська |
| slūti | праслов’янська |
| slovǫ | праслов’янська |
| lyti | праслов’янська |
| slūti | праслов’янська |
| сла́ва | російська |
| сла̏ва | сербохорватська |
| sláva | словацька |
| sláva | словенська |
| слава | старослов’янська |
| славити | старослов’янська |
| sláva | чеська |
| kälywe | ? |
Радисла́в (чоловіче ім’я)
складне утворення з основ слів раді́ти і сла́ва;
р. болг. Радисла́в, бр. Радзісла́ў, п. Radosława (жіноче ім’я), вл. Radysław, слн. Radoslav;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Радзісла́ў | білоруська |
| Радисла́в | болгарська |
| Radysław | верхньолужицька |
| Radosława (жіноче ім’я) | польська |
| Радисла́в | російська |
| Radoslav | словенська |
| раді́ти | українська |
| сла́ва | українська |
Миросла́в (чоловіче ім’я)
псл. Міrоslаѵъ, утворене з основ іменників mirъ «мир; світ» і slava «слава»;
р. болг. Миросла́в, п. Mirosław, ч. слц. Miroslav, вл. Měrosław, нл. Mirosława, схв. Мȕрослав, Мȕросав;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Μи́ра
Μи́рко́
Ми́рка
Мирослав
(1413)
Миросла́ва
(жіноче ім’я)
Миро́сько
Миро́ся
Мо́рця
Сла́ва
Сла́ва
Сла́вка
Славко́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Миросла́в | болгарська |
| Měrosław | верхньолужицька |
| Mirosława | нижньолужицька |
| Mirosław | польська |
| Міrоslаѵъ | праслов’янська |
| Миросла́в | російська |
| Мȕрослав | сербохорватська |
| Мȕросав | українська |
| Miroslav | чеська |
| mirъ «мир; світ» | ? |
| slava «слава» | ? |
| Miroslav | ? |
Мстисла́в (чоловіче ім’я)
псл. Mьstislavъ, утворене з основ слів mьstiti «мстити» і slava «слава»;
дослівно перекладається «мстити за славу» (Фасмер II 668) або «славний месник» (Успенский 621);
р. Мстисла́в, Мстисла́ва, бр. Мсцісла́ў, Мсціслава, др. Мьстиславъ, п. Mścisław, ч. Mstislav;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Мстисла́ва
(жіноче ім’я)
Мстиславовичь
(1444)
Слава
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мсцісла́ў | білоруська |
| Мьстиславъ | давньоруська |
| Mścisław | польська |
| Mьstislavъ | праслов’янська |
| Мстисла́в | російська |
| Мстисла́ва | українська |
| Мсціслава | українська |
| Mstislav | чеська |
| mьstiti «мстити» | ? |
| slava «слава» | ? |
| перекладається «мстити за славу» | ? |
| або «славний месник» | ? |
Ростисла́в (чоловіче ім’я)
складне утворення з основ дієслова *orsti «рости» та іменника slava «сла-ва»;
псл. *Orstislavъ;
р. Ростисла́в, Ростисла́ва, бр. Расцісла́ў, Расцісла́ва, др. Ростиславъ, стсл. Растиславъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ро́стик
Ростисла́ва
(жіноче ім’я)
Ро́стя
Ро́ся
Сла́ва
Сла́вка
Славко́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Расцісла́ў | білоруська |
| Расцісла́ва | білоруська |
| Ростиславъ | давньоруська |
| *orsti «рости» | праслов’янська |
| slava «сла-ва» | праслов’янська |
| *Orstislavъ | праслов’янська |
| Ростисла́в | російська |
| Ростисла́ва | російська |
| Растиславъ | старослов’янська |
Святосла́в (чоловіче ім’я)
псл. Svętoslavъ;
складне утворення індоєвропейського типу з основ прикметника svętъ «святий» та іменника slava;
р. Святосла́в, Святосла́ва, бр. Святасла́ў, Святасла́ва, др. Святославъ, болг. Светосла́в;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Святосла́ва
(жіноче ім’я)
Сла́ва
Сла́вик
Славко́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Святасла́ў | білоруська |
| Святасла́ва | білоруська |
| Светосла́в | болгарська |
| Святославъ | давньоруська |
| Svętoslavъ | праслов’янська |
| svętъ «святий» | праслов’янська |
| slava | праслов’янська |
| Святосла́в | російська |
| Святосла́ва | російська |
Станісла́в (чоловіче ім’я)
складне утворення з форми наказового способу др. стани (псл. stani) від дієслова стати і основи іменника слава (псл. slava);
пізніше могло бути підтримане впливом польської мови;
р. болг. Станисла́в, Станисла́ва, бр. Cтанісла́ў, Станісла́ва, др. Станиславъ, п. Stanisław, ч. слц. Stanislav, Stanislava, м. Станислав, Станислава, схв. Станислав, Станислава, слн. Stanislav, Stanislava;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Сла́ва
Сла́ва
Славко́
Сла́вцьо
Сла́вця
Ста́на
Станиславъ
(1393)
Станісла́ва
(жіноче ім’я)
Ста́ня
Ста́сій
Стась
Ста́ся
Ста́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Cтанісла́ў | білоруська |
| Станісла́ва | білоруська |
| Станисла́в | болгарська |
| Станисла́ва | болгарська |
| стани (псл. stani)(псл. slava) | давньоруська |
| стати | давньоруська |
| слава | давньоруська |
| Станиславъ | давньоруська |
| Станислав | македонська |
| Станислава | македонська |
| Stanisław | польська |
| stani | праслов’янська |
| slava | праслов’янська |
| Станисла́в | російська |
| Станисла́ва | російська |
| Станислав | сербохорватська |
| Станислава | сербохорватська |
| Stanislav | словацька |
| Stanislav | словенська |
| Stanislava | словенська |
| Stanislav | чеська |
Ізясла́в
давньоруське особове ім’я, утворене з основ дієслова изяти «взяти», похідного від яти «брати», та іменника слава;
р. Изясла́в, бр. Ізясла́ў, др. Изяславъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ізясла́ў | білоруська |
| Изяславъ | давньоруська |
| изяти «взяти» | українська |
| яти «брати» | українська |
| слава | українська |
| Изясла́в | ? |
правосла́вний (рел.)
запозичення з церковно-слов’янської мови;
цсл. православьнъ «православний» утворене з основ прикметника правъ «правильний, правий; слушний, справедливий» та іменника слава «слава» як калька гр. ὀρϑόδοξος «православний (ортодоксальний, правовірний)», утвореного з основ ὀρϑός «правильний, правий» та δόξα «слава, віра»;
р. правосла́вный, бр. правасла́ўны, др. православьныи, п. вл. prawosławny, ч. pravoslavný, слц. pravoslávny, болг. правосла́вен, м. православен, схв. право̀сла̄ван, слн. pravosláven;
Фонетичні та словотвірні варіанти
правосла́в'я
правосла́віє
правосла́вник
«православний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| правасла́ўны | білоруська |
| правосла́вен | болгарська |
| prawosławny | верхньолужицька |
| ὀρϑόδοξος «православний (ортодоксальний, правовірний)» | грецька |
| ὀρϑός «правильний, правий» | грецька |
| δόξα «слава, віра» | грецька |
| православьныи | давньоруська |
| православен | македонська |
| prawosławny | польська |
| правосла́вный | російська |
| право̀сла̄ван | сербохорватська |
| pravoslávny | словацька |
| pravosláven | словенська |
| православьнъ «православний»«правильний, правий; слушний, справедливий»«слава» | церковнослов’янська |
| правъ | церковнослов’янська |
| слава | церковнослов’янська |
| правъ | церковнослов’янська |
| слава | церковнослов’янська |
| pravoslavný | чеська |
Прокл (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Προκλέης, Προκλη̃ς, Πρόκλος утворено за допомогою префіксаπρο- «перед, раніше» від κλέος «слава», спорідненого з псл. slava «слава», slovo «слово», укр. сла́ва, сло́во;
р. бр. Прокл, стсл. Проклъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Про́клъ
«славенъ»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Прокл | білоруська |
| Προκλέης | грецька |
| Προκλη̃ς | грецька |
| κλέος «слава» | грецька |
| Πρόκλος | грецька |
| slava «слава» | праслов’янська |
| slovo «слово» | праслов’янська |
| Прокл | російська |
| Проклъ | старослов’янська |
| сла́ва | українська |
| сло́во | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України