СЛАВА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін. Приклади

Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш. (прислів'я)
Не для слави, – для вас, мої браття, Я свій скарб найдорожчий ховав. (Леся Українка)
Навіть по смерті імення твоє не загинуло, й завжди Світлою буде слава твоя між людьми, Ахіллесе! (Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
Заслужено линула по околишніх країнах слава про хоробрих русичів. (А. Хижняк)
Деколи Іван Антонович трохи навіть заздрив ранній славі Брянського. (О. Гончар)
Ще в школі вона справедливо заслужила славу чи не найвправнішої рисувальниці. (Ю. Шовкопляс)
Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав. (Т. Шевченко)
Колись у веселі ставки заглядали з гір столітні дуби та граби, свідки слави козацької, а тепер їх унучата обступили рівною межею ті зелені яри. (І. Нечуй-Левицький)
Довбуш! Слава Опришківства і всеї Гуцульщини. (Г. Хоткевич)
Я ніяк не можу прибути у Київ, щоб разом з другими вшанувати нашу гордощ [гордість] і нашу славу – Марью [Марію] Костянтинівну Заньковецьку. (Панас Мирний)
А слава сцени – Саксаганський! Кого він з нас не чарував .. – Яких він типів не вдавав? (Микола Чернявський)

Загальна думка про кого-, що-небудь; репутація. Приклади

Далеко йде хороша слава, а худая ще дальше. (Номис)
– Скрізь по людях склалася і про мене слава. Он і в полі, вітрику, кипить моя страва. (Л. Глібов)
– Ну, що тобі сталося від того, що, може, і сказав у серцях [спересердя] яке слово чоловік? – питався суддя .. – А слава? – доводила Пріська. (Панас Мирний)
[Руфін:] Така була поважна та Сабіна і зроду мала добру славу. (Леся Українка)
– Чого ти водилася з Денисом? Ти знаєш, яка за ним слава ходить? (Григорій Тютюнник)
По цей час живе в народі добра слава про Василя Трубенка. (О. Довженко)
Слава про злодійкувату Явдошку одбила хіть у панства та офіцерства заїздити до неї. (Панас Мирний)
Таку був славу навів [Тимоха] на свій постоялний [постоялий], що стали було люди й цуратись. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Не дві ночі карі очі Любо цілувала [Катерина], Поки слава на все село Недобрая стала. (Т. Шевченко)
Ріс парубок – росла й нехороша слава про нього. Люди звала його злодієм. (М. Коцюбинський)
Похмура слава йшла слідом за сотнею священика Прірви по гірських і лісових теренах польського прикордоння. (П. Загребельний)
Прокинься, кумо, пробудись Та кругом себе подивись, Начхай на ту дівочу славу Та щирим серцем нелукаво Хоть раз, сердего, соблуди. (Т. Шевченко)
– Лучче [краще] мені руку утять, – лучче мені очей рішитися, чим віддати славу моєї дочечки на поручительство [ганьбу]! (Г. Квітка-Основ'яненко)
– Хто крав гроші, у кого вони на руках були, – той хай і одвіча [відповідає]. А через віщо ж народ таку славу терпітиме. (Панас Мирний)
Не боюсь я поговору, Не боюся слави, Бо люблю тебе, мій милий, Щиро. (Микола Чернявський)
[Іван:] Ось вернеться Олекса, все піде гаразд: і Мар'яна повеселіє і слави ніякої не буде... (С. Васильченко)

перев. у сполуч. зі сл. ходити, піти, розпускати і т. ін. Чутка, звістка про кого-, що-небудь. Приклади

Слава про те свято пішла кругом по селах, де ще не завівся празник мироносиць. (І. Нечуй-Левицький)
Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить. (Л. Глібов)
Не минула слава тая, Не марно пішла. Удовиця у м'ясниці Сина привела. (Т. Шевченко)
Пішла по селу слава, що Векла стоїть у ревізії і подушне платить. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Призналася [дочка], що Сава Петрович подарував .. Порубав батько хустку сокирою, дочку ту бив уже, бив. Слава по всьому селу. (А. Головко)

Вигук, який виражає схвалення, визнання і т. ін. Приклади

[Єпископ:] Що Бог тобі показує? [Парвус:] Авжеж! Вогненний круг спускається на мене і голоси мені співають “слава”! (Леся Українка)
Гуртом заспівали [запорожці]: “Слава тобі, Гамалію, На ввесь світ великий.., Що не дав ти товариству Згинуть на чужині!”. (Т. Шевченко)
Слава народу, що йде у віках Велетня сміливим кроком! (М. Рильський)
І серця стримуючи лет, ми розгорнулися у лаву і ринули під крики “слава!” на лаву ворога. (В. Сосюра)
За смужкою води здригнувся туман, затріщали шелюги і безладно люто ревнуло: – Слава!!! З рожнами, з вилами, з гвинтівками наперевіс вихоплювалися з шелюгів хуторяни. (О. Гончар)

Жанр народнопоетичної пісенної творчості, у якому піснею прославлають кого-небудь. Приклади

Згадаймо такі древні жанри східнослов'янського фольклору, як “плачі” й “слави”. (із журн.)

СЛА́ВА