РОЗПАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
ро́зпач
псл. *orz-pačь, утворене з префікса *orz- і компонента pačь, що виник внаслідок перерозподілу основи opakъ «назад; знову, навпаки»;
бр. ро́спач, п. rozpacz, ч. слц. rozpačitý «розгублений, збентежений»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розпа́чливий
розпачува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ро́спач | білоруська |
rozpacz | польська |
*orz-pačь | праслов’янська |
*orz- | праслов’янська |
opakъ «назад; знову, навпаки» | праслов’янська |
rozpačitý «розгублений, збентежений» | словацька |
rozpačitý «розгублений, збентежений» | чеська |
розпу́ка
очевидно, результат контамінації слів ро́зпач і пу́кати, розпука́ти, які мають здатність до розвитку переносних значень, пов’язаних із проявами психічної діяльності;
пор. укр. серце (душа) розпукає;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розпука́тися
«впасти у відчай»
розпу́чли́вий
розпу́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ро́зпач | українська |
пу́кати | українська |
розпука́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України