ПАЛАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пала́ти «очищати зерно від лузги та інших легких домішок, підтрушуючи його в решеті чи коритці»
псл. pаlati, *pоlti «трясти, трусити (про процес віяння); очищати від полови», пов’язане з *pelva «полова», *pelti «полоти», укр. поло́ва, поло́ти;
за іншим припущенням (Преобр. ІІ 90–91), може бути похідним утворенням від якоїсь неза-свідченої назви посудини для зерна, спорідненої з гр. πέλλα, πέλλη «дійниця», лат. pélvis «цебер, тазок», дінд. pālavī «вид посудини», palyam «мішок для зерна», pallaḥ «велика посудина для зерна», що зводяться, очевидно, до іє. *pel- «наповнювати»;
споріднене з лит. pìlti, pilú «лити, сипати», гр. πάλλω «розмахую, струшую»;
р. [пала́ть] «провіювати зерно», [пола́ть], бр. пала́ць «тс.», п. pałać «очищати зерно від полови», оpałać «тс.», ч. pálati «коливати; трясти, чистити», слц. opálka «корзинка», вл. płóć «віяти», нл. hopаłka «віялка», слн. pláti «колихати; віяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опала́ти
«злегка прим’яти, підкидаючи в посудині»
(варену картоплю)
опала́чка
«посудина, в якій очищають зерно від лузги»
опа́лини
«лузга, сміття, що відділяються від зерна, коли його очищають»
опа́лка
«корзина; посудина, в якій очищають зерно від лузги»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пала́ць «тс.» | білоруська |
| płóć «віяти» | верхньолужицька |
| πέλλα | грецька |
| πέλλη «дійниця» | грецька |
| πάλλω «розмахую, струшую» | грецька |
| pālavī «вид посудини» | давньоіндійська |
| palyam «мішок для зерна» | давньоіндійська |
| pallaḥ «велика посудина для зерна» | давньоіндійська |
| *pel- «наповнювати» | індоєвропейська |
| pélvis «цебер, тазок» | латинська |
| pìlti | литовська |
| pilú «лити, сипати» | литовська |
| hopаłka «віялка» | нижньолужицька |
| pałać «очищати зерно від полови» | польська |
| оpałać «тс.» | польська |
| pаlati | праслов’янська |
| *pоlti «трясти, трусити (про процес віяння); очищати від полови» | праслов’янська |
| *pelva «полова» | праслов’янська |
| *pelti «полоти» | праслов’янська |
| пала́ть «провіювати зерно» | російська |
| пола́ть | російська |
| opálka «корзинка» | словацька |
| pláti «колихати; віяти» | словенська |
| поло́ва | українська |
| поло́ти | українська |
| pálati «коливати; трясти, чистити» | чеська |
опа́лка «мішок або торба для годівлі коней, у краї якого зашиті дві палиці, рептух; мотузяна сітка або торба для сіна, з якої годують коней Л; корзина; кошик різної величини і форми на картоплю О; ночви; посуд, у якому провіюють зерно»
перехід до значення «торба для годування, рептух» зумовлений зближенням назви опа́лка з па́лка і наявністю палиць у конструкції рептуха;
первісним, очевидно, було значення «посудина для віяння зерна»;
пов’язане з [опала́ти] «віяти зерно», похідним від [пала́ти] «тс.»;
бр. [апалу́шкі] «коритце для очищення зерна в домашніх умовах», [опа́лкы] «ночви для віяння збіжжя», п. opałka «начиння для віяння збіжжя; кошик, коробка; кошик з рогожі, з лика, на дерев’яних, ліщинових прутах, для подавання вугілля до печі», ч. opálka «решето для просіювання зерна», слц. opálka «плетений кошик без ручки», нл. hopałka «віялка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опа́вка
опа́лкі
«велика торба, зшита з двох мішків, для годівлі коней»
упа́лка
«мішок для годівлі коней у дорозі»
упа́лки
«мішок для годівлі коней у дорозі, що вішається на шию коню; в отвори по краях зашиті дві палиці»
упаўка
«кошик різної величини і форми на картоплю»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апалу́шкі «коритце для очищення зерна в домашніх умовах» | білоруська |
| hopałka «віялка» | нижньолужицька |
| opałka «начиння для віяння збіжжя; кошик, коробка; кошик з рогожі, з лика, на дерев’яних, ліщинових прутах, для подавання вугілля до печі» | польська |
| opálka «плетений кошик без ручки» | словацька |
| опа́лкы «ночви для віяння збіжжя» | українська |
| opálka «решето для просіювання зерна» | чеська |
| опа́лка | ? |
| па́лка | ? |
| значення «посудина для віяння зерна» | ? |
| опала́ти «віяти зерно» | ? |
| пала́ти «тс.» | ? |
палахті́ти «горіти, даючи яскраве, нерівне світло»
можливо, результат контамінації слів пала́ти і пахті́ти, пихті́ти, пихкоті́ти;
пов’язане з пала́ти;
п. pałachcieć «палахтіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пала́вхати
«тс.»
палахкота́ти
«тс.»
палахкоті́ти
«горіти, знищуючись у вогні; давати або випромінювати яскраве, звичайно нерівне світло»
палахну́ти
полохті́ти
спа́лах
спалахну́ти
спала́хувати
спо́лох
«спалах»
(спо́лохи)
спо́лохи
«північне сяйво»
сполохну́ть(ся)
«спалахнути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pałachcieć «палахтіти» | польська |
| пала́ти | українська |
| пахті́ти | українська |
| пихті́ти | українська |
| пихкоті́ти | українська |
| пала́ти | ? |
пали́ти «знищувати вогнем; обдавати жаром; пекти»
псл. paliti, пов’язане чергуванням голосних з polěti «горіти, палати», *polmen- «полум’я»;
споріднене з прус. pellane «попіл», лит. pelenaĩ, лтс. pelni «тс.»;
іє. *pol-, *plē-, *plō˘- «палити»;
далі зіставляється (Иллич-Свитыч Этимология 1965, 337) з урал. *pal*a- «горіти», драв. *paḷʌ - «блискати»;
р. пали́ть, бр. палі́ць, др. палити, п. вл. palić, ч. páliti, слц. pálit’, нл. paliś, болг. па́ля, м. пали, схв. па́лити, слн. pálítі, стсл. палити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пал
«випалювання; одночасний постріл з кількох рушниць, гармат; залп»
ви́палина
«випалене місце»
випа́лювальний
випа́лювач
«той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання»
ві́дпал
«термічна обробка металів»
відпа́лка
«тс.»
відпа́льник
«робітник, що здійснює відпалювання»
запа́л
«пристрій для запалювання вибухової речовини; пошкодження зерна злакових у колоссі внаслідок посухи чи суховіїв; (вет.) хвороба свійських тварин, здебільшого коней»
за́пал
«велике внутрішнє збудження, порив або піднесення»
запа́лення
запа́ли́стий
«запальний»
запа́лка
«сірник»
(заст.)
запа́лько
«гаряча голова»
запа́льни́й
запа́льник
«робітник, який підпалює запали; пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини»
запальни́чка
запа́льок
«тс.»
запальо́ний
«тс.»
запа́льчастий
«запальний, гарячий»
запальчи́вий
запа́лювальний
зу́палу
«раптом, несподівано»
наро́зпальці
«спересердя»
недо́па́л
«що-небудь не до кінця випалене, спалене»
недо́палок
«недокурок; недопалена частина»
неопали́мий
«який горить і не згоряє»
неспале́нний
о́пал
«опалення, паливо»
опа́ла
«немилість, неласка; [вогонь Ж]»
опале́нець
«відчайдушний хлопець, вітрогон»
опа́ленина
«загар»
опале́нник
«порушник спокою, підбурювач»
опа́лення
опа́листий
«запальний»
опалінки
«обпалені дерева»
опа́лість
«вогонь»
опа́лювальний
опа́лювати
опа́лювач
опалю́х
«обгоріле дерево в лісі, обгорілий пень»
опалю́ша
«тс.»
опа́лянок
«паляниця»
опаля́тися
«опалюватися; [загоряти]»
пал
«дуже сильне тепло»
пала́йка
«вогнище, багаття»
палала́й
«велике вогнище, пожежа»
пала́ти
«горіти»
па́ле́ний
палени́на
«випалене місце в степу, в лісі; топка»
палени́ця
«випалене місце; печений прісний коржик»
палені́ти
«яскраво горіти, палати; [дозрівати, червоніти (?) О]»
па́ле́нка
«горілка; обпалена цегла Л»
па́ливний
паливни́чий
«кочегар»
па́ливо
пали́льний
«який служить для опалення, освітлення, обігрівання або обпалювання»
пали́льник
«той, хто займається паленням, обпалюванням»
пали́льня
(текст.)
па́линка
«обпалена цегла Л»
палі́й
палі́йка
«та, що зробила підпал; [запалювальна машина Нед]»
палі́йство
палі́ти
«червоніти, рум’яніти»
палки́й
палови́ско
паль
«тс.»
пальба́
«стрілянина з вогнепальної зброї»
пальки́й
«палкий»
пальне́
«паливо (для двигунів)»
пальни́й
пальни́к
«прилад для спалювання горючої рідини або газу»
пальну́ти
«вистрелити з вогнепальної зброї»
пальови́на
пальови́ско
«паливо»
пальо́вище
«тс.»
палю́вка
«обпалена цегла»
палюнка
«горілка»
палюх
«старі посохлі коноплі»
па́лю́х
«жмут клоччя, який спалюють при ворожінні; багаття, яке розпалюють перед світанком на Новий рік»
палю́чий
палю́чка
«гарячка»
палю́шка
«пампушка»
па́ля
«жар, полум’я»
па́ля́нка
«тс.»
па́ля́нка
«горілка; коржик з вівсяного борошна»
паля́р
«палій»
па́ля́тина
«щось спалене, зі специфічним запахом паленого»
палятко
«маленька паляниця»
пере́па́л
перепа́лка
«перестрілка; суперечка; сварка»
підпа́л
«підпалювання; матеріал для розпалювання (в печі)»
підпале́нник
«підпалювач»
підпа́лина
«пляма іншого кольору на шерсті тварини або на хутрі»
підпалистий
«палевий»
підпа́лля
«тонкі тріски для розпалювання»
пі́дпа́лок
«вид плоского хліба; матеріал для розпалювання»
підпа́льник
«розпал; запальничка»
підпа́лювач
«палій»
підпаля́ч
«тс.»
подпа́лек
подпа́лок
«коржик з хлібного тіста»
подпа́льник
по́пал
«почервоніння хмар»
попалень
«випалене місце в лісі»
попали́ще
попели́ще
«тс.»
пропа́лений
пропа́люватися
«половіти, дозрівати»
пудпа́лок
«тс.»
ро́зпа́л
розпалені́лий
ро́зпа́лка
«дрібні дрова, тріски для розпалювання»
ро́зпалок
«розпал»
розпа́льни́й
«розпалювальний»
розпа́лювальний
розпа́лювач
спа́лах
спалахну́ти
спалени́на
«пригоріла страва на кухні»
спалени́ще
«випалене місце»
спалені́лий
спалені́ти
спале́нний
спали́мий
спали́ще
«тс.»
спалінни́к
«підпалювач»
спаль
«випалене місце в лісі»
спаля́чка
«обпалене бадилля»
упала́ти
«дуже горіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палі́ць | білоруська |
| па́ля | болгарська |
| palić | верхньолужицька |
| палити | давньоруська |
| *paḷʌ - «блискати» | дравідійські |
| *pol- | індоєвропейська |
| *plē- | індоєвропейська |
| *plō˘- «палити» | індоєвропейська |
| pelni «тс.» | латиська |
| pelenaĩ | литовська |
| пали | македонська |
| paliś | нижньолужицька |
| palić | польська |
| paliti | праслов’янська |
| polěti «горіти, палати» | праслов’янська |
| *polmen- «полум’я» | праслов’янська |
| pellane «попіл» | прусська |
| пали́ть | російська |
| па́лити | сербохорватська |
| pálit' | словацька |
| pálítі | словенська |
| палити | старослов’янська |
| *palˊa- «горіти» | уральські |
| páliti | чеська |
шпол «совок, яким виливають воду з човна»
псл. [sъpolъ, izъpolъ], похідні від дієслова *pеl-ti «полоти; вичерпувати», palati «провіювати», спорідненого з гр. πάλλω «трясу, підкидаю», укр. [пала́ти] «очищати зерно від полови (лушпиння), підтрушуючи його в посудині»;
др. съполъ «полоник, посудина для черпання, глечик», сполъ (сполы) «глечик» (?), слн. pòl (род. в. póla) «черпак», цсл. полъ, исполъ, сполъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпо́ла
шпо́лик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| πάλλω «трясу, підкидаю» | грецька |
| съполъ «полоник, посудина для черпання, глечик» | давньоруська |
| сполъ «глечик» (сполы)(?) | давньоруська |
| sъpolъ | праслов’янська |
| izъpolъ | праслов’янська |
| *pеl-ti «полоти; вичерпувати» | праслов’янська |
| palati «провіювати» | праслов’янська |
| pòl «черпак» (род. в. pýla) | словенська |
| пала́ти «очищати зерно від полови (лушпиння), підтрушуючи його в посудині» | українська |
| полъ | церковнослов’янська |
| исполъ | церковнослов’янська |
| сполъ «тс.» | церковнослов’янська |
пала́та «великий, багатий будинок, палац; окрема кімната для хворих; назва деяких державних установ»
можливість прямого запозичення з латинської мови (Mеіllet Études 183) сумнівна;
сгр. παλάτιον «палац» походить від лат. palātium «тс.», до якого зводиться й укр. пала́ц;
запозичення із середньогрецької мови;
р. бр. болг. пала́та, др. полата, палата, п. pałata, ч. заст. palata, м. палата, схв. пàлата, стсл. палата;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пала́тка
«намет»
пала́тник
«палатний наглядач»
пола́тки
«піл, нари, постіль»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пала́та | білоруська |
| пала́та | болгарська |
| полата | давньоруська |
| палата | давньоруська |
| palātium «тс.» | латинська |
| палата | македонська |
| pałata | польська |
| пала́та | російська |
| пàлата | сербохорватська |
| παλάτιον «палац» | середньогрецька |
| палата | старослов’янська |
| пала́ц | українська |
| palata | чеська |
пала́ть «один ряд хат по вулиці»
можливо, пов’язане з пала́та;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пала́та | українська |
па́ла́ц
назва центрального із семи горбів Рима Palātium, очевидно, етруського походження і пов’язана з ім’ям італійського бога скотарства Palēs;
іт. palazzo «палац» походить від лат. palātium «тс.», первісно «резиденція Августа на Палатинському горбі в Римі»;
через польське посередництво запозичено з італійської мови;
бр. пала́ц, п. нл. pałac, ч. слц. palác, болг. пала́т, м. палат, схв. пàлац, пàлача, слн. paláčа;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пала́ц | білоруська |
| пала́т | болгарська |
| palazzo «палац» | італійська |
| palātium «тс.» | латинська |
| палат | македонська |
| pałac | нижньолужицька |
| pałac | польська |
| пàлац | сербохорватська |
| пàлача | сербохорватська |
| palác | словацька |
| paláčа | словенська |
| palác | чеська |
пола́та «полиця на стовпах для складання сиру»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. [роłаtki] «ліжко», [роłаtka] «вид сидіння між двома деревами для стрільби по ведмедях і диких кабанах, які приходять до збіжжя; тапчан на низьких ніжках або широка лава» пов’язані з р. пола́ти (мн.) «широкі нари для спання в хаті; поміст на деревах для полювання на звірів», пала́тка «намет», др. полати «церковні хори», укр. пала́та;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пала́тка
«полиця на стіні»
пала́тки
«горище в сараї»
пола́тки
«ліжко, постіль»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| полати «церковні хори» | давньоруська |
| роłаtki «ліжко» | польська |
| роłаtka «вид сидіння між двома деревами для стрільби по ведмедях і диких кабанах, які приходять до збіжжя; тапчан на низьких ніжках або широка лава» | польська |
| пола́ти «широкі нари для спання в хаті; поміст на деревах для полювання на звірів» (мн.) | російська |
| пала́тка «намет» | російська |
| пала́та | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України