МОНАСТИР — ЕТИМОЛОГІЯ

монасти́р

запозичення з середньогрецької мови;
сгр. μοναοτήρι(ον), μαναστήρι(ο)ν, гр. μοναστήριον «монастир, келія самітника» є похідним від μονάς «самотність», μόνος «один, одинокий»;
р. монасты́рь, бр. манасты́р, др. монастырь, п. monaster, manaster, заст. monastyr, ч. monastýr, слц. monastier, болг. монасти́р, м. манастир, схв. мȁнастӣр, стсл. манастырь, монастирь, моностырь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

манастири́ще «тс.»
манасти́рище
манасти́рь «тс.»
монасти́риско «місце, де був монастир»
намасти́р «монастир»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
манасты́р білоруська
монасти́р болгарська
μοναστήριον «монастир, келія самітника» грецька
монастырь давньоруська
манастир македонська
monaster польська
manaster польська
монасты́рь російська
мȁнастӣр сербохорватська
μοναοτήρι(ον) середньогрецька
monastier словацька
манастырь старослов’янська
монастирь українська
моностырь українська
monastýr чеська
μαναστήρι(ο)ν ?
μονάς «самотність» ?
μόνος «один, одинокий» ?
monastyr ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України