МОНАСТИР — ЕТИМОЛОГІЯ
монасти́р
запозичення з середньогрецької мови;
сгр. μοναοτήρι(ον), μαναστήρι(ο)ν, гр. μοναστήριον «монастир, келія самітника» є похідним від μονάς «самотність», μόνος «один, одинокий»;
р. монасты́рь, бр. манасты́р, др. монастырь, п. monaster, manaster, заст. monastyr, ч. monastýr, слц. monastier, болг. монасти́р, м. манастир, схв. мȁнастӣр, стсл. манастырь, монастирь, моностырь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
манастири́ще
«тс.»
манасти́рище
манасти́рь
«тс.»
монасти́риско
«місце, де був монастир»
намасти́р
«монастир»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| манасты́р | білоруська |
| монасти́р | болгарська |
| μοναστήριον «монастир, келія самітника» | грецька |
| монастырь | давньоруська |
| манастир | македонська |
| monaster | польська |
| manaster | польська |
| монасты́рь | російська |
| мȁнастӣр | сербохорватська |
| μοναοτήρι(ον) | середньогрецька |
| monastier | словацька |
| манастырь | старослов’янська |
| монастирь | українська |
| моностырь | українська |
| monastýr | чеська |
| μαναστήρι(ο)ν | ? |
| μονάς «самотність» | ? |
| μόνος «один, одинокий» | ? |
| monastyr | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України