МАЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. [majati] «махати, рухати туди-сюди»;

споріднене з лит. móti, móju «махати», лтс. mãt, mãju «тс.» і далі, можливо, з дінд. māyā «перевтілення, видіння, ілюзія», dur-māyúḥ «злий чарівник», гр. μίμος «фокусник; фокус; наслідування», μωσϑαι «прагнути; жваво рухатися»;

іє. *mā«махати»;

р. [ма́ять] «гойдати» (колиску), [ма́яться] «тинятися», мая́чить «виднітися», бр. [ма́яць] «кидатися», мая́чыць «виднітися на фоні», др. маяти «махати», маати «тс.», п. majaczyć «невиразно виднітися», majak «міраж, марево», ч. mávati «махати», ч. слц. maják «маяк», вл. mawać «махати», нл. mawaś «тс.», болг. мая́к «маяк», слн. májáti «трясти, гойдати, хитати», стсл. магати «махати»;

не зовсім ясне;

розглядається як утворення від кореня *ma«хитатися, коливатися» в словах ма́яти, маха́ти (Горяев 200);

припускається також зв’язок з назвою місяця май «травень» (Brückner 317 – 318);

р. [май] «клечання», бр. [май] «зелень, якою прикрашають хати на зелені свята», п. maj «тс.», ч. máj(e) «ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками», слц. máj «дерево, що ставиться перед вікном коханої», нл. maja «весняна берізка», схв. мȃј, мȁј «весняна квітка; зелень», слн. máj «ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками»;

неясне;

пояснюється (Варченко УМШ 1957/4, 81–82) як складне утворення з числівника оди́н і прикметникової основи -мані́тний (‹ *маїтний), похідної від [майота́] «набридливе заняття», пов’язаного з ма́яти (з асимілятивним переходом й › н’, як у маня́чити – мая́чити);

афективне утворення, пов’язане з маха́ти, ма́яти (див.)· – Пор. майтала́ти;

п. majdać «махати, виляти, крутити»;

власне українське утворення, результат контамінації дієслів ма́яти і мрі́ти (див.);

пов’язане з мани́ти «вводити в оману»;

деякі похідні (напр., маня́чи́ти «майоріти, мерехтіти») зазнали семантичного зближення з ма́яти, мая́чити;

р. [манья́к] «примара, привид», [манья́чить] «мигтіти; метушитися», п. [maniak] «опудало для принаджування тетеруків»;

псл. mara «привид»;

не зовсім ясне;

припускається зв’язок з ма́рний, мори́ти, ме́рти (Gołąb Essays Jakobson І 779 – 780), але здебільшого пов’язується з ма́яти, мани́ти, маха́ти ì под. (Преобр. І 509 – 510; Фасмер II 571; Brückner 322; Bern. II 12);

р. [мара́] «туман; привид», бр. ма́ра «мрія», мара́ «привид», др. мара «сновидіння, забуття», п. mara «сновидіння, привид», слц. mariť sa «ввижатися, маритися», вл. womara «півсон, запаморочення», болг. [ма́ра] «страх уві сні, кошмар», [мара́] «сонливість; примара», мараня́ «спека, задуха; марево»;

очевидно, утворене (можливо, в бурсацькому середовищі) на основі гр. μαστιγόω «б’ю, шмагаю», похідного від μάστιξ(-ιγος) «батіг, канчук», пов’язаного з -μάσσασθαι, μαίομαι «обмащую, доторкаюся», можливо, спорідненими з укр. ма́яти, маха́ти;

запозичення з грецької мови;

сгр. μάϊος «травень» походить від лат. maius «тс.»;

місяць названо на честь однієї з Плеяд богині Майї, ім’я якої споріднене з дінд. mahi «велика, стара земля»;

в українській мові назва місяця асоціюється з май «зелень»;

р. бр. болг. май, др. маи, п. нл. maj, ч. слц. слн. máj, вл. meja, м. мај, схв. мȃј, стсл. маи;

запозичення з молдавської мови;

молд. май (як і рум. mai), частка, вживана для творення аналітичних форм вищого і найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників, прислівник «більше», походить від лат. magis «більше», пов’язаного з magnus «великий»;

складне утворення з іменника біс і дієслівної форми ма́є;

пор. Чортма́ «тс.»;

псл. brusьnica ‹ *brous-ĭn-īka;

пов’язується з брус «точильний камінь», р.-цсл. (о)брусити, «гладити; намазувати, фарбувати; торкатися; точити», стсл. събрысати «зіскоблювати, обрубувати» через те, що спілі ягоди легко зривати, пор. нвн. Streichbeere «брусниця» від streichen «торкатися» і Beere «ягода»;

назву порівнюють також з лит. brùknė «брусниця», лтс. brùklene «тс.», спорідненими з лит. braũkti «змахувати, стирати» (Меркулова Очерки 214–216; Филин Образ. яз. 208; Фасмер–Трубачев І 221; Гринкова Сл. филология III 113–114; Преобр. І 47; Младенов 46; Brückner 42; Schuster-Šewc Probeheft 33; ЭССЯ 3, 51–52; Sł. prasł. І 394–395; Sadn.– Aitz. VWb. I 220; Bern. I 90; Trautmann 36–37; Mühl.– Endz. І 341), або через те, що ягоди дрібні, як зерна бруса (БЕР І 82);

менш обрґунтоване зближення з н. Bráusbeere, Práusbeere, які разом із слов’янським словом нібито мають «праєвропейське» походження (Machek LP 2, 159; Jm. rostl. 178–179; Holub–Kop. 78; ще інакше Walter Slavia 36, 266–267);

можна припустити утворення від праслов’янської основи brus(*brous-) «червоний», пор. р. [бруск] «пурпур, червоний колір», укр. брусли́на (бот.) «Evonymus L.» (рослина з червоними плодами), [бруснаки́] «сорт яблук»;

пор. також п. czerwienica «брусниця»;

р. брусни́ка, [брусни́ца, брусëна, брусе́ня], бр. брусні́ца, [брушни́ца] «тс.», [бруснѣць] «червоніти, загоряти», [бруснѣлый] «червонуватий, загорілий», п. brusznica, [bruśnica] «брусниця», [bróśnieć «червоніти», каш. [brëśnica] «брусниця», ч. brusnice, brusinka, слц. brusnica, вл. brusnica, bruslica, нл. brusnica, болг. [брусни́ка] «тс.», [брусни́ца] «кір; брусниця, чорниця», м. [брусница], схв. брỳсница, слн. brúsníca;

результат злиття виразу не ма́є, що складається із заперечної частки не і 3-ї ос. одн. дієслова ма́ти;

р. [нема́], бр. няма́, п. niema, [nima, niama], болг. ня́ма, м. нема, схв. не́ма;

результат закономірного розмовно-діалектного скорочення форми ма́є (З ос. одн. від дієслова ма́ти);

пор. хапа́ «хапає», співа «співає»;

складне слово, що виникло із словосполучення має бути (з модальним значенням імовірності, можливості) внаслідок його злиття і часткової редукції;

діалектні форми відбивають різні етапи цього процесу в усному мовленні;

р. [ма́будь] «мабуть», бр. ма́быць «тс.»;

очевидно, похідне утворення від назви місяця май, коли цвітуть ці квіти;

похідні утворення від май «травень»;

назви зумовлені тим, що ці рослини сіються, сходять, цвітуть або дозрівають у травні;

п. [majówka] «конвалія», [majownik] «тс.», слц. [májik] «кульбаба», нл. majowki «травневі паростки»;

похідне утворення від май «травень»;

назва пояснюється тим, що у вересні під час бабиного літа буває тепло, як навесні, і цвітуть деякі рослини;

п. maik «ТС.»;

утворено, очевидно, на ґрунті російської мови від назви місяця май «травень»;

пов’язується з першотравневим святом;

р. Маи́на, бр. Маі́на;

похідне утворення від словосполучення має бу́ти;

результат злиття слів май «вважай» (2 ос. одн. наказ. спос. від дієслова ма́ти) і сполучника [же] «що» або [би] «ніби»;

виведення від рум. mai «більше» (Vrabie Romanoslavica 14, 160) помилкове;

запозичення з російської мови;

р. ма́йка пов’язується з назвою місяця май (Фасмер – Трубачев II 559);

припускається також запозичення з італійської мови (Kiss St. sl. 1 – 2, 148 – 149);

іт. maglia «майка, футболка» пов’язується з фр. maille «петля, вічко сіті, мереживо», maillot «трико акробата, майка», що походить від прізвища трикотажника Паризької опери Maillot;

не виключається й походження з того ж джерела, з якого походить [ма́йтки] «панталони», – гол. maat «матрос», maatje «матроські штани» (Трубачев ВЯ 1960/3, 64);

р. бр. ма́йка, вл. заст. maja (majka) «оторочена сукня; дитячий фартушок», схв. мȁjица «тс.»;

назви пов’язані з найменуванням місяця май «травень» (час інтенсивного виведення комах);

р. ма́йка «Meloë proscarabaeus Lent.», бр. ма́йка «тс.», [маёўка] «хрущ», п. ч. majka, слц. májka «Meloë proscarabaeus Lent.»;

очевидно, результат стягнення виразу [май якось] «недавно»;

похідне утворення від май «травень»;

назва зумовлена тим, що ці рослини цвітуть у травні – червні (Нейштадт 163 – 164, 551 – 552);

р. болг. ма́йник «веснівка», бр. ма́йнік «тс.»;

запозичення з німецької мови;

н. Mája походить від лат. Maja (букв. «велична») або від гр. Μαĩα (Μαίη), імені давньогрецької богині, матері Гермеса (Меркурія), утвореного від μαĩα «мати, годувальниця, нянька, баба», спорідненого з μάμμα (μάμμη) «мама», укр. ма́ма;

у східнослов’янських мовах вторинно пов’язується з назвою місяця май і першотравневим святом;

р. Ма́йя, бр. Ма́я, ч. нл. Maja, болг. Майя, Мая;

псл. *jьmati, *jьmamь «брати; мати», пов’язане з *jьměti «мати», *jęti, *jьmǫ «брати»;

зникнення початкового і в українській, білоруській і західнослов’янських мовах пояснюється скороченням і перерозкладом форм із запереченням: ne + + imati › nemati › ne mati;

р. заст. има́ть, [мать, ма́ти], бр. [іма́ць], ма́ю, п. вл. нл. mam, ч. mám, ст. jmám, слц. mať, mám, полаб. mom, болг. и́мам, м. има, схв. ùмати, стсл. имамь;

похідні утворення від [май] «клечання, зелень, якою прикрашають хати на Зелені свята»;

пор. [маї́ти] «заквітчувати зеленню», [обма́ювати] «прикрашати зеленню»;