МАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мали́й
псл. malъ;
споріднене з лат. malus «поганий, нікчемний» (‹«малий, недостатній»), гот. smals «малий», двн. smal «тс.», нвн. schmal «вузький, тонкий, худий», дангл. smœl «малий, дрібний», англ. small «тс.», гр. μήλον «дрібна худоба, вівці», дірл. mil «тварина»;
іє. *mōl-/mēlo- «малий», з яким іноді пов’язується також псл. *molti «молоти», укр. моло́ти;
менш обґрунтоване зіставлення (Meillet MSL 9, 146) з гр. μώλυς «ослаблений, виснажений»;
р. ма́лый, бр. малы́, др. малыи, п. вл. нл. mały, ч. слц. malý, полаб. molĕ, болг. ма́лък, м. мал, схв. мȃлӣ, слн. máli, стсл. малъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́змаль
«замалим»
замали́й
замали́м
зама́ло
зама́лом
зма́лечку
зма́лку
зма́лу
мал
мале́зний
малене́цький
мале́нечкий
мале́нький
мале́ньство
«дитинство, [малятко]»
маленя́
«маля»
маленя́тко
мале́сенький
мале́сечкий
ма́леч
мале́ча
мале́чий
ма́лечко
«ледве; небагато»
мали́зна
«невелика кількість; дрібниця»
мали́ти
«применшувати, зменшувати»
мали́тися
«поводитися, як дитина»
мали́шко
«малятко»
ма́лі́г
«ягнята; курчата»
(маліч?)
малі́сінький
ма́лість
«малий розмір; дитинство»
малі́ти
ма́ліч
«дрібнота»
ма́ло
малува́тий
малува́то
ма́ль
«молодняк овець»
мальва́
«дрібна риба»
мальга́
малька́
«тс.»
мальо́к
ма́льство
«дитинство»
малюк
малю́сенький
малю́сінький
малю́ство
«абищиця, дрібниця»
малю́та
«малюк, карлик»
малю́х
«малий чоловік»
малю́хний
малю́цький
малю́чкий
маля́
маля́вка
маля́тко
мане́нький
мане́сенький
мані́сінький
маню́ній
манюпу́ній
манюпу́сінький
маню́сінький
ма́сінький
масю́ненький
масюпу́ній
масю́сенький
масю́сінький
на́ма́лі
«обмаль»
на́маль
«тс.»
нео́маль
«майже»
обма́лкувато
«тс.»
о́бма́ль
о́малі
«обмаль»
о́маль
пома́ле́ньки
«помалу»
помале́ньку
помале́сеньку
помали́
«трохи, повільно»
по́малий
«малуватий Г; занадто малий Нед»
помали́ти
«применшити; зшити меншим за мірку»
пома́лу
пома́льше
«повільніше»
помалю́сіньку
помалю́х
«повільний чоловік»
примали́й
«замалий»
умалити
умалькува́ти
«зменшити»
умаляти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| small «тс.» | англійська |
| малы́ | білоруська |
| ма́лък | болгарська |
| mały | верхньолужицька |
| smals «малий» | готська |
| μήλον «дрібна худоба, вівці» | грецька |
| μώλυς «ослаблений, виснажений» | грецька |
| smœl «малий, дрібний» | давньоанглійська |
| smal «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mil «тварина» | давньоірландська |
| малыи | давньоруська |
| *mōl-/mēlo- «малий» | індоєвропейська |
| malus «поганий, нікчемний» (‹«малий, недостатній») | латинська |
| мал | македонська |
| mały | нижньолужицька |
| schmal «вузький, тонкий, худий» | нововерхньонімецька |
| molĕ | полабська |
| mały | польська |
| malъ | праслов’янська |
| *molti «молоти» | праслов’янська |
| ма́лый | російська |
| мȃлӣ | сербохорватська |
| malý | словацька |
| máli | словенська |
| малъ | старослов’янська |
| моло́ти | українська |
| malý | чеська |
мав «няв» (вигук, що імітує котячий крик)
звуконаслідувальні утворення, очевидно, успадковані вже з праслов’янської мови;
пор. нвн. miauen, mauen «нявкати», дангл. mawen, англ. mew, miaow, фр. miauler, гол. mauwen, норв. дат. mjaue, перс. maw;
в неіндоєвропейських мовах: тур. maw-, mijaw-, mijavla«нявкати», кит. miau «кіт»;
р. [ма́врить] «тс.», мя́у, мяу́кать, мя́вкать, бр. мя́ўкаць, п. miau, miauczyć, ч. miau, mňau, mňoukati, ст. maukati, mňaukati, слц. mňau, mavčiť, mňaučať, mňaukať, вл. mjawkać, mjawnyć, нл. mijaw, mjawcaś, mjawkaś, болг. мяу́кам, схв. мȁӯ, мȁу, мȁŷк, маỳкати, слн. mávkati, mijávkati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
м'я́вкати
м'явуча́ти
«тс.»
м'явча́ти
ма́вкати
«нявкати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mew | англійська |
| мя́ўкаць | білоруська |
| мяу́кам | болгарська |
| mjawkać | верхньолужицька |
| mjawnyć | верхньолужицька |
| mauwen | голландська |
| mawen | давньоанглійська |
| mjaue | датська |
| miau «кіт» | китайська |
| mijaw | нижньолужицька |
| mjawcaś | нижньолужицька |
| mjawkaś | нижньолужицька |
| miauen | нововерхньонімецька |
| mauen «нявкати» | нововерхньонімецька |
| mjaue | норвезька |
| maw | перська |
| miau | польська |
| miauczyć | польська |
| ма́врить «тс.» | російська |
| мя́у | російська |
| мяу́кать | російська |
| мя́вкать | російська |
| мȁӯ | сербохорватська |
| мȁу | сербохорватська |
| мȁŷк | сербохорватська |
| маỳкати | сербохорватська |
| mňau | словацька |
| mavčiť | словацька |
| mňaučať | словацька |
| mňaukať | словацька |
| mávkati | словенська |
| mijávkati | словенська |
| maw- | турецька |
| mijaw- | турецька |
| mijavla «нявкати» | турецька |
| miauler | французька |
| miau | чеська |
| mňau | чеська |
| mňoukati | чеська |
| maukati | чеська |
| mňaukati | чеська |
| miaow | ? |
май «травень»
запозичення з грецької мови;
сгр. μάϊος «травень» походить від лат. maius «тс.»;
місяць названо на честь однієї з Плеяд богині Майї, ім’я якої споріднене з дінд. mahi «велика, стара земля»;
в українській мові назва місяця асоціюється з май «зелень»;
р. бр. болг. май, др. маи, п. нл. maj, ч. слц. слн. máj, вл. meja, м. мај, схв. мȃј, стсл. маи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маи
(1404)
маї́вка
майов
«травневий»
(н)и́й]
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| май | білоруська |
| май | болгарська |
| meja | верхньолужицька |
| mahi «велика, стара земля» | давньоіндійська |
| маи | давньоруська |
| maius «тс.» | латинська |
| мај | македонська |
| maj | нижньолужицька |
| maj | польська |
| май | російська |
| мȃј | сербохорватська |
| μάϊος «травень» | середньогрецька |
| máj | словацька |
| máj | словенська |
| маи | старослов’янська |
| máj | чеська |
| Майї | ? |
| май «зелень» | ? |
май «клечання, зелень, якою прикрашають хати на зелені свята»
не зовсім ясне;
розглядається як утворення від кореня *ma«хитатися, коливатися» в словах ма́яти, маха́ти (Горяев 200);
припускається також зв’язок з назвою місяця май «травень» (Brückner 317 – 318);
р. [май] «клечання», бр. [май] «зелень, якою прикрашають хати на зелені свята», п. maj «тс.», ч. máj(e) «ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками», слц. máj «дерево, що ставиться перед вікном коханої», нл. maja «весняна берізка», схв. мȃј, мȁј «весняна квітка; зелень», слн. máj «ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маї́ня
«клечання, зелень, якою квітчають хату на зелені свята; знаки в полі з гілок»
маї́ти
«заквітчувати зеленню»
майина́
«тс.; опудало»
майи́ти
«робити з гілок знаки в полі»
ма́йка
«букет на щойно поставленому зрубі хати; віха (знак)»
майни́й
«укритий листям»
майова́т
«гуляти»
маюва́ти
«вкриватися листям»
обма́ювати
«прикрашати зеленню»
розмай
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| май «зелень, якою прикрашають хати на зелені свята» | білоруська |
| maja «весняна берізка» | нижньолужицька |
| maj «тс.» | польська |
| май «клечання» | російська |
| мȃј | сербохорватська |
| máj «дерево, що ставиться перед вікном коханої» | словацька |
| máj «ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками» | словенська |
| мȁј «весняна квітка; зелень» | українська |
| máj(e) «ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками» | чеська |
| ма́яти | ? |
| маха́ти | ? |
| май «травень» | ? |
май (частка, що надає прикметникові або прислівникові значення вищого ступеня порівняння: [май високий] «вищий»; повторюваний сполучник з розділовою функцією МСБГ)
запозичення з молдавської мови;
молд. май (як і рум. mai), частка, вживана для творення аналітичних форм вищого і найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників, прислівник «більше», походить від лат. magis «більше», пов’язаного з magnus «великий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маиполипшеи
«найліпше (ліпше?)»
(1499)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| magis «більше» | латинська |
| май (як і рум. mai) | молдавська |
| прислівник «більше» | ? |
| magnus «великий» | ? |
мала́ (вигук, яким звертаються до кобили або корови)
пов’язане з мали́й (початково як звертання до телят, поросят тощо);
р. [мале́хамале́ха, мале́шка-мале́шка] «тс.», [ма́лима́ли] (вигук, яким прикликають овець, телят, а також кіз, курей, гусей), [ма́ляма́ля] (вигук, яким прикликають овець), [маля́нки-маля́нки] «тс.», п. mal-malmal (вигук, яким прикликають свиней і поросят), [mali, maluś, malusi, maluśki, maluty, malmalski, malu malusie] «тс.», схв. мàлӣнка (кличка корови), мàлӣнча (кличка вівці);
Фонетичні та словотвірні варіанти
мала́-мала́
(вигук, яким прикликають корів)
мальо́сь-мальо́сь
«вигук, яким кличуть свиней»
мленька́-мленька́
(Me)
мли́нька-мли́нька
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mal-malmal (вигук, яким прикликають свиней і поросят) | польська |
| мале́хамале́ха | російська |
| мàлӣнка (кличка корови) | сербохорватська |
| мале́шка-мале́шка «тс.» | українська |
| ма́лима́ли (вигук, яким прикликають овець, телят, а також кіз, курей, гусей) | українська |
| ма́ляма́ля (вигук, яким прикликають овець) | українська |
| маля́нки-маля́нки «тс.» | українська |
| mali «тс.» | українська |
| maluś «тс.» | українська |
| malusi «тс.» | українська |
| maluśki «тс.» | українська |
| maluty «тс.» | українська |
| malmalski «тс.» | українська |
| malu malusie «тс.» | українська |
| мàлӣнча (кличка вівці) | українська |
| мали́й (початково як звертання до телят, поросят тощо) | ? |
ма́ти (іменник)
псл. mati, род. в. matere;
споріднене з лит. mótė (род. в. móters) «жінка, дружина», mótina «мати», лтс. mâte, прус. mūti, дісл. moðer, двн. muoter, нвн. Mutter, англ. mother, лат. māter, гр. μήτηρ, дінд. mātár-, ав. mátar-, вірм. mair, тох. A mācar, тох. В mācer «тс.»;
іє. * māter-, утворене за допомогою суфікса -ter- від кореня *ma-, що походить з дитячої мови;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́зматень
«рій бджіл без матки»
безма́терній
«який не має матері»
безма́тній
«який не має матки»
безма́ток
«тс.»
безма́точний
«ТС.»
ма́тер
матери́зна
«спадщина від матері; [батьківщина]»
матери́знений
матери́знина
«тс.»
ма́терин
матери́нки
«насінні коноплі»
матери́нство
матери́нський
матери́нщина
«спадщина після матері»
матери́тися
«матюкатися»
матеркува́ти
ма́терний
ма́терниця
ма́терні
(коноплі)
ма́терній
матерюва́ти
«бути весільною матір’ю»
матирщи́на
«тс.»
ма́тиця
«(анат.) матка; дика свиня; матка бджіл»
ма́тичний
ма́тінка
матінкува́ти
«часто говорити: ох, матінко»
матіно́йка
«мати»
(пестл.)
ма́тіно́чка
ма́тінчин
матінчи́ний
ма́тір
«тс.»
(заст.)
ма́тірка
«мати; коноплі з жіночими квітками»
матіркувати
«тс.»
ма́тірний
«зроблений з матірки»
матірни́ця
«тс.»
ма́тірниця
«конопля матірка»
ма́тірні
матірча́тий
матірча́ті
(коноплі)
ма́тірчин
матірщи́на
«матюк»
ма́тіхна
ма́тка
«мати; плідна самиця у тварин; бджола, що відкладає яйця; (анат.) uterus; [воскова жила; коноплі з жіночими квітками; (у дитячій грі) вожак О; хрещена мати; весільна мати]»
ма́тка
«велика мурашка у мурашнику»
ма́тки
«успіння богородиці»
(церк.)
маткови́й
«чоловік хрещеної матері»
ма́тковий
маткува́ти
«бути хрещеною матір’ю на весіллі або звіздинах»
ма́тохна
ма́точка
«(бот.) центральна частина квітки; [мати; хрещена мати]»
ма́точко́вий
ма́точний
ма́точник
«комірка у вулику для матки; пристосування, яким ловлять бджолину матку; приміщення для маток тварин; рослина, яку використовують для вирощування нових рослин, шкілка; [барліг; сітка для бджіл ЛПол]»
мату́ня
мату́сенька
мату́син
мату́ся
мату́хна
ма́тушник
«стадо дійних овець; лоза винограду, яку залишають на розплід»
матча́ний
«тс.»
ма́тчин
мать
«мати»
матю́к
матюка́ти
ма́тюнка
ма́тюрка
«коноплі з насінням»
праматери́нський
прама́ти
прама́тір
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mátar- | авестійська |
| mother | англійська |
| маці | білоруська |
| ма́йка | болгарська |
| ма́ти | болгарська |
| mać | верхньолужицька |
| maćeŕ | верхньолужицька |
| mair | вірменська |
| μήτηρ | грецька |
| muoter | давньоверхньонімецька |
| mātár- | давньоіндійська |
| moðer | давньоісландська |
| мати | давньоруська |
| матере | давньоруська |
| -ter- | індоєвропейська |
| *ma- | індоєвропейська |
| māter | латинська |
| mâte | латиська |
| mótė «жінка, дружина» (род. в. móters) | литовська |
| mótina «мати» | литовська |
| móters род. в. | литовська |
| мајка | македонська |
| maś | нижньолужицька |
| maśeŕ | нижньолужицька |
| Mutter | нововерхньонімецька |
| motei | полабська |
| matka | польська |
| mać | польська |
| maci | польська |
| macierz | польська |
| mati | праслов’янська |
| matere род. в. | праслов’янська |
| mūti | прусська |
| мать | російська |
| матери | російська |
| мȁти | сербохорватська |
| мȁтерē род. | сербохорватська |
| mat' | словацька |
| mater | словацька |
| mati | словацька |
| máti | словенська |
| matere род. в. | словенська |
| мати | старослов’янська |
| mācar | тохарська А |
| mācer | тохарська В |
| máti | чеська |
| máť | чеська |
| máteř | чеська |
ма́ти «володіти; бути повинним; збиратися» (дієслово)
псл. *jьmati, *jьmamь «брати; мати», пов’язане з *jьměti «мати», *jęti, *jьmǫ «брати»;
зникнення початкового і в українській, білоруській і західнослов’янських мовах пояснюється скороченням і перерозкладом форм із запереченням: ne + + imati › nemati › ne mati;
р. заст. има́ть, [мать, ма́ти], бр. [іма́ць], ма́ю, п. вл. нл. mam, ч. mám, ст. jmám, слц. mať, mám, полаб. mom, болг. и́мам, м. има, схв. ùмати, стсл. имамь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мавати
майно́
ма́нок
«майно»
ма́тися
«бути, жити; [жити заможно, не знати злиднів О]»
матни́й
«заможний»
пома́тися
«пообіцяти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| іма́ць | білоруська |
| и́мам | болгарська |
| mam | верхньолужицька |
| има | македонська |
| mam | нижньолужицька |
| mom | полабська |
| mam | польська |
| *jьmati | праслов’янська |
| има́ть | російська |
| ùмати | сербохорватська |
| mať | словацька |
| mám | словацька |
| имамь | старослов’янська |
| мать | українська |
| ма́ти | українська |
| ма́ю | українська |
| mám | чеська |
| *jьmamь «брати; мати» | ? |
| *jьměti «мати» | ? |
| *jęti | ? |
| *jьmǫ «брати» | ? |
| има́ть | ? |
| jmám | ? |
бісма́ «немає»
складне утворення з іменника біс і дієслівної форми ма́є;
пор. Чортма́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
біс-ма́є
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| біс | ? |
| ма́є | ? |
| Чортма́ «тс.» | ? |
брусни́ця «Vaccinium vitis idaea L.» (бот.)
псл. brusьnica ‹ *brous-ĭn-īka;
пов’язується з брус «точильний камінь», р.-цсл. (о)брусити, «гладити; намазувати, фарбувати; торкатися; точити», стсл. събрысати «зіскоблювати, обрубувати» через те, що спілі ягоди легко зривати, пор. нвн. Streichbeere «брусниця» від streichen «торкатися» і Beere «ягода»;
назву порівнюють також з лит. brùknė «брусниця», лтс. brùklene «тс.», спорідненими з лит. braũkti «змахувати, стирати» (Меркулова Очерки 214–216; Филин Образ. яз. 208; Фасмер–Трубачев І 221; Гринкова Сл. филология III 113–114; Преобр. І 47; Младенов 46; Brückner 42; Schuster-Šewc Probeheft 33; ЭССЯ 3, 51–52; Sł. prasł. І 394–395; Sadn.– Aitz. VWb. I 220; Bern. I 90; Trautmann 36–37; Mühl.– Endz. І 341), або через те, що ягоди дрібні, як зерна бруса (БЕР І 82);
менш обрґунтоване зближення з н. Bráusbeere, Práusbeere, які разом із слов’янським словом нібито мають «праєвропейське» походження (Machek LP 2, 159; Jm. rostl. 178–179; Holub–Kop. 78; ще інакше Walter Slavia 36, 266–267);
можна припустити утворення від праслов’янської основи brus(*brous-) «червоний», пор. р. [бруск] «пурпур, червоний колір», укр. брусли́на (бот.) «Evonymus L.» (рослина з червоними плодами), [бруснаки́] «сорт яблук»;
пор. також п. czerwienica «брусниця»;
р. брусни́ка, [брусни́ца, брусëна, брусе́ня], бр. брусні́ца, [брушни́ца] «тс.», [бруснѣць] «червоніти, загоряти», [бруснѣлый] «червонуватий, загорілий», п. brusznica, [bruśnica] «брусниця», [bróśnieć «червоніти», каш. [brëśnica] «брусниця», ч. brusnice, brusinka, слц. brusnica, вл. brusnica, bruslica, нл. brusnica, болг. [брусни́ка] «тс.», [брусни́ца] «кір; брусниця, чорниця», м. [брусница], схв. брỳсница, слн. brúsníca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брусника
брусничник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| брусні́ца | білоруська |
| брусни́ка «тс.» | болгарська |
| brusnica | верхньолужицька |
| bruslica | верхньолужицька |
| brëśnica «брусниця» | кашубський |
| brùklene «тс.» | латиська |
| brùknė «брусниця» | литовська |
| braũkti «змахувати, стирати» | литовська |
| брусница | македонська |
| brusnica | нижньолужицька |
| Bráusbeere | німецька |
| Streichbeere «брусниця» | нововерхньонімецька |
| czerwienica «брусниця» | польська |
| brusznica | польська |
| brusьnica | праслов’янська |
| бруск «пурпур, червоний колір» | російська |
| брусни́ка | російська |
| брỳсница | сербохорватська |
| brusnica | словацька |
| brúsníca | словенська |
| събрысати «зіскоблювати, обрубувати» | старослов’янська |
| брусли́на «Evonymus L.» (бот.)(рослина з червоними плодами) | українська |
| брусни́ца | українська |
| брусëна | українська |
| брусе́ня | українська |
| брушни́ца «тс.» | українська |
| бруснѣць «червоніти, загоряти» | українська |
| бруснѣлый «червонуватий, загорілий» | українська |
| bruśnica «брусниця» | українська |
| bróśnieć «червоніти» | українська |
| брусни́ца «кір; брусниця, чорниця» | українська |
| brusnice | чеська |
| brusinka | чеська |
| брус «точильний камінь» | ? |
| Streichbeere «брусниця» | ? |
| streichen «торкатися» | ? |
| Beere «ягода» | ? |
| Práusbeere | ? |
| мають «праєвропейське» | ? |
| brus(*brous-) «червоний» | ? |
| бруск «пурпур, червоний колір» | ? |
| бруснаки́ «сорт яблук» | ? |
| також | ? |
Дмитро́
р. Дми́трий, заст. Димитрий, бр. Дзмі́трый, др. Димитрий, Дмитрей, ч. Dimitrij, ст. Dimitr, слц. Demeter, [Demiter], болг. Дими́тър, м. Димитар, заст. Димитрија, схв. Dmȉtar, слн. Demetrij, стсл. Димитрий;
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Δημήτριος за формою є присвійним прикметником від імені богині землеробства та родючості Δημήτηρ, яке розглядається як складне слово з первісним значенням «мати землі»;
другий його компонент μήτηρ «мати» відповідає укр. ма́ти (род. в. ма́тері), перша частина слова неясна: вона тлумачиться як іллірійське слово або як назва землі *δᾱ, існування якої не підтверджене;
пов’язується також з δηαί «ячмінне зерно»;
зіставляється з іє. *dṃs (род. в. від *dem- «дім»);
р. Дми́трий, заст. Димитрий, бр. Дзмі́трый, др. Димитрий, Дмитрей, ч. Dimitrij, ст. Dimitr, слц. Demeter, [Demiter], болг. Дими́тър, м. Димитар, заст. Димитрија, схв. Dmȉtar, слн. Demetrij, стсл. Димитрий;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ґми́трик
Ґмитро́
Дима́ра
Димитрии
(1366)
Димитрій
«землен, плод зем(е)лный, з збожа. аб(о) двоематерній»
(1627)
Дми́тер
Дми́терко
Дмитра́шко
Дми́трик
Дмитру́сь
Дмитру́хно
Ми́трик
Митро́
Ми́тя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Дзмі́трый | білоруська |
| Дими́тър | болгарська |
| Δημήτριος | грецька |
| Димитрий | давньоруська |
| Дмитрей | давньоруська |
| Димитар | македонська |
| Димитрија | македонська |
| Дми́трий | російська |
| Dmȉtar | сербохорватська |
| Demeter | словацька |
| Demiter | словацька |
| Demetrij | словенська |
| Димитрий | старослов’янська |
| ма́ти (род. в. ма́тері) | українська |
| Dimitrij | чеська |
| Dimitr | чеська |
| значенням «мати землі» | ? |
| μήτηρ «мати» | ? |
| *δᾱ | ? |
| δηαί «ячмінне зерно» | ? |
| *dṃs (род. в. від *dem- «дім») | ? |
збурма́ти(ся) «зібратися»
очевидно, результат злиття слів [*збур] «зібрання», що походить від п. zbór «тс.», яке відповідає укр. збір, і дієслова ма́ти;
в такому разі первісно означало «мати (проводити) зібрання»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zbór «тс.» | польська |
| збір | українська |
| ма́ти | українська |
| *збур «зібрання» | ? |
кум
псл. kumъ, похідне від kuma, що є скороченням слова, яке походить з народної (балканської) латині;
нар.-лат. (балкан.) [cómmater] «хресна мати» утворене за допомогою префікса (прийменника) com(-) «з(-)» від іменника mater, спорідненого з псл. mati, укр. ма́ти;
менш обґрунтоване виведення від скороченого *kъmotrъ «кум» (Брандт РФВ 22, 246; Младенов 261; Bern. І 62), тур. kuma «коханка; молода дружина; наложниця; рабиня, служниця» (Мелиоранский ИОРЯС 10, 4, 121; Brückner 281);
р. бр. болг. м. кум, др. кумъ, п. слц. (діал.) kum, схв. кŷм, слн. kum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кума́
кума́ння
«вступ у кумівство; дружба, близькі стосунки»
кума́ся
(зменш.)
кума́тися
кума́ха
«кума»
куме́ць
(зменш.)
куми́ти
«бути кумом»
кумі́вство
кумова́ти
«хрестити»
кумство́
«кумівство, духовна рідня»
кумува́ти
ку́мцьо
(зменш.)
ку́мця
(зменш.)
перекума́тися
«розірвати кумівські стосунки»
розкума́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кум | білоруська |
| кум | болгарська |
| кумъ | давньоруська |
| кум | македонська |
| cómmater «хресна мати» (балкан.) | народнолатинська |
| kum (діал.) | польська |
| kumъ | праслов’янська |
| mati | праслов’янська |
| кум | російська |
| кŷм | сербохорватська |
| kum (діал.) | словацька |
| kum | словенська |
| kuma «коханка; молода дружина; наложниця; рабиня, служниця» | турецька |
| ма́ти | українська |
| com(-) «з(-)» | ? |
| *kъmotrъ «кум» | ? |
нема́є
результат злиття виразу не ма́є, що складається із заперечної частки не і 3-ї ос. одн. дієслова ма́ти;
р. [нема́], бр. няма́, п. niema, [nima, niama], болг. ня́ма, м. нема, схв. не́ма;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нема
нема́нє
«відсутність»
нема́ть
«нема»
німа
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| няма́ | білоруська |
| ня́ма | болгарська |
| нема | македонська |
| niema | польська |
| nima | польська |
| niama | польська |
| нема́ | російська |
| не́ма | сербохорватська |
| не | українська |
| ма́є | українська |
| не | українська |
ничома́н «бідняк»
складне утворення із займенника [ничо́] «нічого» і основи дієслова ма́ти (букв. «той, хто нічого не має»);
можливо, калька нім. Habenichts «бідняк» (haben «мати», nichts «нічого»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Habenichts «бідняк» (haben «мати», nichts «нічого») | німецька |
| haben | німецька |
| nichts | німецька |
| ничо́ «нічого» | українська |
| ма́ти (букв. «той, хто нічого не має») | українська |
няв (вигук, що імітує кошачий крик)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до [вав, мав, м’я́вкати] (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
нявк
«нявчання»
ня́вкати
нявча́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вав (пор.). | українська |
| мав (пор.). | українська |
| м'я́вкати (пор.). | українська |
резюме́
запозичення з французької мови;
фр. résumé «резюме, короткий виклад» пов’язане з дієсловом résumer «резюмувати; підсумовувати», яке походить від лат. resūmere «знову брати, відновляти», утвореного з префікса re- із значенням повторення і дієслова sūmere «брати, приймати», що виникло з префікса sub- «під-» і дієслова emere «купувати, придбавати», спорідненого з прус. īmt «брати», лит. im̃ti «тс.», псл. iměti, укр. ма́ти;
р. болг. резюме́, бр. рэзюмэ́, п. résumé, ч. слц. rеsumé, вл. rеzumej, м. резиме́, схв. резѝмē, слн. rezimé;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэзюмэ́ | білоруська |
| резюме́ | болгарська |
| rеzumej | верхньолужицька |
| resūmere «знову брати, відновляти» | латинська |
| sūmere «брати, приймати» | латинська |
| sub- «під-» | латинська |
| emere «купувати, придбавати» | латинська |
| im̃ti «тс.» | литовська |
| резиме́ | македонська |
| résumé | польська |
| iměti | праслов’янська |
| īmt «брати» | прусська |
| резюме́ | російська |
| резѝмē | сербохорватська |
| rеsumé | словацька |
| rezimé | словенська |
| ма́ти | українська |
| résumé «резюме, короткий виклад» | французька |
| résumer «резюмувати; підсумовувати» | французька |
| rеsumé | чеська |
ма «має»
результат закономірного розмовно-діалектного скорочення форми ма́є (З ос. одн. від дієслова ма́ти);
пор. хапа́ «хапає», співа «співає»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́є | українська |
| ма́ти | українська |
| хапа́ «хапає» | українська |
| співа́ «співає» | українська |
ма́бу́ть «певно, очевидно»
складне слово, що виникло із словосполучення має бути (з модальним значенням імовірності, можливості) внаслідок його злиття і часткової редукції;
діалектні форми відбивають різні етапи цього процесу в усному мовленні;
р. [ма́будь] «мабуть», бр. ма́быць «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маб
мабідь
ма́бі́ть
мабо́те
мабудь
ма́бу́ти
мабу́тний
«можливий»
май
майбу́ти
майбу́ть
майть
мать
найть
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́быць «тс.» | білоруська |
| ма́будь «мабуть» | російська |
| має бути (з модальним значенням імовірності, можливості) | українська |
має́тка «стокротка, маргаритка, Bellis perennis L.» (бот.)
очевидно, похідне утворення від назви місяця май, коли цвітуть ці квіти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| май | ? |
ма́ї́вка «підвишень (гриб), Agaricus prunulus Scop. (Citopilus prunulus Quel.); гречка, Polygonum fagopyrum L.; конвалія звичайна, Convallaria majalis L.; черемха, Prunus padus L. Ж, Mak; сорт ранньої черешні МСБГ, Корз» (бот.)
похідні утворення від май «травень»;
назви зумовлені тим, що ці рослини сіються, сходять, цвітуть або дозрівають у травні;
п. [majówka] «конвалія», [majownik] «тс.», слц. [májik] «кульбаба», нл. majowki «травневі паростки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маїк
«кульбаба звичайна, Taraxacum officinale Wigg.»
май
«тс.»
майк
ма́йка
«кульбаба Mak;сорт ранньої картоплі МСБГ»
майо́вка
«рання черешня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| majowki «травневі паростки» | нижньолужицька |
| majówka «конвалія» | польська |
| májik «кульбаба» | словацька |
| majownik «тс.» | українська |
| май «травень» | ? |
ма́їк «вересень»
похідне утворення від май «травень»;
назва пояснюється тим, що у вересні під час бабиного літа буває тепло, як навесні, і цвітуть деякі рослини;
п. maik «ТС.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maik «ТС.» | польська |
| май «травень» | ? |
Маї́на (жіноче ім’я)
утворено, очевидно, на ґрунті російської мови від назви місяця май «травень»;
пов’язується з першотравневим святом;
р. Маи́на, бр. Маі́на;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Маі́на | білоруська |
| Маи́на | російська |
| май «травень» | ? |
майбу́тній
похідне утворення від словосполучення має бу́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
майбу́тнє
майбуття́
майбу́ть
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| має | ? |
| бу́ти | ? |
ма́йже
результат злиття слів май «вважай» (2 ос. одн. наказ. спос. від дієслова ма́ти) і сполучника [же] «що» або [би] «ніби»;
виведення від рум. mai «більше» (Vrabie Romanoslavica 14, 160) помилкове;
Фонетичні та словотвірні варіанти
май
ма́йби́
мей
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mai «більше» | румунська |
| май «вважай» (2 ос. одн. наказ. спос. від дієслова ма́ти) | ? |
| же «що» | ? |
| би «ніби» | ? |
ма́йка «літня трикотажна сорочка»
запозичення з російської мови;
р. ма́йка пов’язується з назвою місяця май (Фасмер – Трубачев II 559);
припускається також запозичення з італійської мови (Kiss St. sl. 1 – 2, 148 – 149);
іт. maglia «майка, футболка» пов’язується з фр. maille «петля, вічко сіті, мереживо», maillot «трико акробата, майка», що походить від прізвища трикотажника Паризької опери Maillot;
не виключається й походження з того ж джерела, з якого походить [ма́йтки] «панталони», – гол. maat «матрос», maatje «матроські штани» (Трубачев ВЯ 1960/3, 64);
р. бр. ма́йка, вл. заст. maja (majka) «оторочена сукня; дитячий фартушок», схв. мȁjица «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́йка | білоруська |
| maja «оторочена сукня; дитячий фартушок» (majka) | верхньолужицька |
| maat «матрос» | голландська |
| maglia «майка, футболка» | італійська |
| ма́йка | російська |
| май | російська |
| ма́йка | російська |
| мȁjица «тс.» | сербохорватська |
| maille «петля, вічко сіті, мереживо» | французька |
| maillot «трико акробата, майка» | ? |
| ма́йтки «панталони» | ? |
| maatje «матроські штани» | ? |
| maja «оторочена сукня; дитячий фартушок» (majka) | ? |
ма́йка «весняний безкрилий жук родини наривникових, Meloë; шпанська мушка, Lytta vesicatoria L.; [чорний жук в салі; жук-кузька хлібний, Anisoplia austriaca Hbst. Дейн; жукрогач, Lucanus cervus L. Л]» (ент.)
назви пов’язані з найменуванням місяця май «травень» (час інтенсивного виведення комах);
р. ма́йка «Meloë proscarabaeus Lent.», бр. ма́йка «тс.», [маёўка] «хрущ», п. ч. majka, слц. májka «Meloë proscarabaeus Lent.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
майо́вка
«майка звичайна, Meloë proscarabaeus; бронзівка смердюча, Oxythyrea funesta Poda»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́йка «тс.» | білоруська |
| majka | польська |
| ма́йка «Meloë proscarabaeus Lent.» | російська |
| májka «Meloë proscarabaeus Lent.» | словацька |
| маёўка «хрущ» | українська |
| majka | чеська |
| май «травень» (час інтенсивного виведення комах) | ? |
ма́йкос «кілька днів тому»
очевидно, результат стягнення виразу [май якось] «недавно»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| май «недавно» | ? |
| якось «недавно» | ? |
майник «оман високий, Inula helenium L.; веснівка дволиста, Majanthemum bifolium (L.) F. Schmidt» (бот.)
похідне утворення від май «травень»;
назва зумовлена тим, що ці рослини цвітуть у травні – червні (Нейштадт 163 – 164, 551 – 552);
р. болг. ма́йник «веснівка», бр. ма́йнік «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́йнік «тс.» | білоруська |
| ма́йник «веснівка» | болгарська |
| май «травень» | ? |
| ма́йник «веснівка» | ? |
Ма́йя (жіноче ім’я)
запозичення з німецької мови;
н. Mája походить від лат. Maja (букв. «велична») або від гр. Μαĩα (Μαίη), імені давньогрецької богині, матері Гермеса (Меркурія), утвореного від μαĩα «мати, годувальниця, нянька, баба», спорідненого з μάμμα (μάμμη) «мама», укр. ма́ма;
у східнослов’янських мовах вторинно пов’язується з назвою місяця май і першотравневим святом;
р. Ма́йя, бр. Ма́я, ч. нл. Maja, болг. Майя, Мая;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ма́я | білоруська |
| Майя | болгарська |
| Μαĩα | грецька |
| Maja (букв. «велична») | латинська |
| Maja | нижньолужицька |
| Mája | німецька |
| Ма́йя | російська |
| ма́ма | українська |
| Мая | українська |
| Maja | чеська |
| μαĩα «мати, годувальниця, нянька, баба» | ? |
| май | ? |
ма́нька «худобина»
не зовсім ясне;
очевидно, виникло на основі зменшувальнопестливого звертання до корови, пов’язаного з мала́ (мали́й), мале́нька;
р. [ма́ня-ма́ня] «вигук, яким підкликають овець», [мань-мань] «вигук, яким підкликають корів», [маньки-маньки] «вигук, яким підкликають кіз»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мань-мань
«вигук для підкликання корів і телят»
маню́-маню́
«вигук, яким кличуть теля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ня-ма́ня «вигук, яким підкликають овець» | російська |
| мань-мань «вигук, яким підкликають корів» | українська |
| маньки-маньки «вигук, яким підкликають кіз» | українська |
| мала́ (мали́й) | ? |
| мале́нька | ? |
мате́рія «тканина; гнійні виділення»
запозичено з латинської мови, можливо, через посередництво польської;
лат. māteria «матерія, речовина, зокрема будівельний ліс, деревина» є похідним від māter «мати» (стовбур дерева сприймався як «мати» гілок), що відповідає укр. ма́ти;
р. [мате́рия] «гній», [матери́ца] «тканина», бр. матэ́рыя «тс.», п. materia «гній; (заст.) тканина», ч. matérie «матеріал; гній», слц. matéria «тканина; кал, послід», вл. нл. materija, болг. мате́рия «тканина», м. материја, схв. мàтēриjа «тс.», слн. matêrija «речовина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
матер'я́ний
«пошитий із тканини»
материзо́ваний
«нагноєний»
материзува́ти
«гноїтися»
мате́рчатый
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| матэ́рыя «тс.» | білоруська |
| мате́рия «тканина» | болгарська |
| materija | верхньолужицька |
| māteria «матерія, речовина, зокрема будівельний ліс, деревина» | латинська |
| материја | македонська |
| materija | нижньолужицька |
| materia «гній; (заст.) тканина» | польська |
| мате́рия «гній» | російська |
| мàтēриjа «тс.» | сербохорватська |
| matéria «тканина; кал, послід» | словацька |
| matêrija «речовина» | словенська |
| ма́ти | українська |
| матери́ца «тканина» | українська |
| matérie «матеріал; гній» | чеська |
| māter «мати» (стовбур дерева сприймався як «мати» гілок) | ? |
матерни́к «материнська гірська порода» (геол.)
[ма́тичник] «тс.» Ж;
похідні утворення від ма́ти, ма́терній, можливо, зумовлені впливом нім. Muttergestein «тс.», пор. ч. mateřská hornina, слн. materská hornina «тс.» ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Muttergestein | німецька |
| materská hornina | словенська |
| матерни́к | українська |
| ма́ти | українська |
| ма́терній | українська |
| mateřská hornina | чеська |
ма́тка «старі, багаторічні дуби»
пов’язане з ма́ти через архаїчний відтінок значення похідних «головна, основна частина» (пор. р. [ма́тица] «тс.»);
р. [ма́тка] «стовбур дерева», вл. maćica «головний стовбур»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́тня́
«центральний, головний корінь»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maćica «головний стовбур» | верхньолужицька |
| ма́тка «стовбур дерева» | російська |
| ма́ти «головна, основна частина» (пор. р. [ма́тица] «тс.») | ? |
матримоніа́льний «шлюбний»
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. matrimoniál, matrimoniéll, фр. англ. matrimonial походять від лат. mātrimōniālis «шлюбний», mātrimōnium «шлюб», пов’язаних з māter, род. в. mātris «мати», що відповідає укр. ма́ти;
р. матримониа́льный, бр. матрыманія́льны, п. matrymonialny, ч. matrimonium «шлюб», слц. matrimónium, matrymoniálny, болг. матримо́ниум, матримониа́лен, схв. матримонијāлан, слн. matrimoniálen;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| matrimonial | англійська |
| матрыманія́льны | білоруська |
| матримо́ниум | болгарська |
| mātrimōniālis «шлюбний» | латинська |
| matrimoniál | німецька |
| matrymonialny | польська |
| матримониа́льный | російська |
| матримонијāлан | сербохорватська |
| matrimónium | словацька |
| matrymoniálny | словацька |
| matrimoniálen | словенська |
| ма́ти | українська |
| матримониа́лен | українська |
| matrimonial | французька |
| matrimonium «шлюб» | чеська |
| matrimoniéll | ? |
| mātrimōnium «шлюб» | ? |
| mātris «мати» | ? |
| mātris «мати» | ? |
ма́триця
через посередництво німецької мови (н. Matríze) запозичено з французької;
фр. matrice «матриця» походить від лат. mātrix, род. в. mātricis «матка, самка», пізніше «джерело, основа», пов’язаного з māter, род. в. mātris «мати», що відповідає укр. ма́ти;
р. м. ма́трица, бр. ма́трица, п. matryca, ч. matrice, слц. вл matrica, болг. матри́ца, схв. мȁтрица, слн. matríca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
матрицюва́ти
ма́тричний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́трица | білоруська |
| матри́ца | болгарська |
| mātrix | латинська |
| ма́трица | македонська |
| matryca | польська |
| ма́трица | російська |
| мȁтрица | сербохорватська |
| вл matrica | словацька |
| matríca | словенська |
| ма́ти | українська |
| matrice «матриця» | французька |
| matrice | чеська |
| mātricis «матка, самка» | ? |
| mātricis «матка, самка» | ? |
| пізніше «джерело, основа» | ? |
| mātris «мати» | ? |
| mātris «мати» | ? |
матріарха́т
запозичення з німецької мови;
н. Matriarchát, як і фр. matriarcat, англ. matriarchy, matriarchate, утворено з основ лат. māter, род. в. mātris «мати», що відповідає укр. ма́ти, і гр. ἀρχή «влада», ἄρχω «володію»;
р. болг. матриарха́т, бр. матрыярха́т, п. вл. matriarchat, ч. слц. matriarchát, м. матријарха́т, схв. матријàрхāт, слн. matriarhát;
Фонетичні та словотвірні варіанти
матріарха́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| matriarchy | англійська |
| матрыярха́т | білоруська |
| матриарха́т | болгарська |
| matriarchat | верхньолужицька |
| ἀρχή «влада» | грецька |
| māter | латинська |
| матријарха́т | македонська |
| Matriarchát | німецька |
| matriarchat | польська |
| матријàрхāт | сербохорватська |
| matriarchát | словацька |
| matriarhát | словенська |
| ма́ти | українська |
| matriarcat | французька |
| matriarchát | чеська |
| matriarchate | ? |
| mātris «мати» | ? |
| mātris «мати» | ? |
| ἄρχω «володію» | ? |
| матриарха́т | ? |
матро́на «поважна жінка, мати родини»
запозичення з латинської мови;
лат. mātrōna «тс.» походить від māter «мати», що відповідає укр. мати;
р. бр. болг. схв. матро́на, п. вл. matrona, ч. слц. слн. matróna;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| матро́на | білоруська |
| матро́на | болгарська |
| matrona | верхньолужицька |
| mātrōna «тс.» | латинська |
| matrona | польська |
| матро́на | російська |
| матро́на | сербохорватська |
| matróna | словацька |
| matróna | словенська |
| мати | українська |
| matróna | чеська |
| māter «мати» | ? |
мату́ля «вівця з першим ягням»
результат видозміни деетимологізованої назви [вату́ля] «тс.», зближеної з іменником ма́ти (пестл. мату́ля);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вату́ля «тс.» | ? |
| ма́ти (пестл. мату́ля) | ? |
мату́лька «лялька»
очевидно, давніше *моту́лька, пов’язане з мота́ти, замо́тувати і вторинно зближене з основою слова ма́ти, мату́ля (пор. «грати в дочки-матері»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
мату́лькати
«замотувати, закутувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *моту́лька | ? |
| мота́ти | ? |
| замо́тувати | ? |
| ма́ти | ? |
| мату́ля (пор. «грати в дочки-матері») | ? |
маці́ці «обруч, кільце на кінці колоди, на якій клепають косу (оберігає колоду від розколювання під час клепання)» (-*маці́ця)
запозичення з польської мови;
п. macica «гайка» утворене як напівкалька нім. Schraubenmutter «тс.» від mać «мати», що відповідає укр. ма́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Schraubenmutter «тс.» | німецька |
| macica «гайка» | польська |
| ма́ти | українська |
| mać «мати» | ? |
маці́ця «матка, uterus» (анат.)
запозичення з польської мови;
п. macica «тс.» пов’язане з mać «мати», що відповідає укр. ма́ти1 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| macica «тс.» | польська |
| ма́ти | українська |
| mać «мати» | ? |
ма́чка «кішка»
псл. maca «кішка», зменш. mačьka, етимологічно не зовсім ясне;
розглядається як утворення звуконаслідувального походження (Младенов 272; Skok II 344);
пов’язується також з приманювальним вигуком псл. mac-mac (Machek ESJČ 347; Holub – Lyer 297; Holub – Kop. 174) або з ім’ям Марі́я (пор. нім. Miez, Mieze «зменш. від Marie; кішка» – Bern. II 1; Mikl. EW 179);
непереконливі пояснення як похідного від ма́ти (Lessiak ZfDA 53, 128) і як запозичення з угорської мови (Décsy 46 – 47);
уг. macska «кішка» походить із слов’янських мов;
в українську мову, можливо, запозичено з західно- або південно-слов’янських мов;
п. [mačiek] «кіт», ч. macek «тс.», mačka «кішка», máče «кошеня», слц. mačka «кішка», máčik «кіт», болр. [ма́чка] «кішка», [маче́] «кошеня», [мачо́к] «кіт», ма́ца «киця», мац-мац «киць-киць», м. маца «киця», мац-мац «киць-киць», схв. мȁчка «кішка», мȁче «кошеня», мáчок «кіт», мàчōр «великий старий кіт», [мàчур] «тс.», слн. máčka «кішка», máček «кіт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́цу́р
«кіт»
маць-маць
(вигук, яким підкликають котів)
мача
«кошеня»
мача́тко
«молода кішечка; сережка, котик (на дереві)»
ма́шка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маца «киця» | македонська |
| mačiek «кіт» | польська |
| maca «кішка» | праслов’янська |
| mac-mac | праслов’янська |
| мȁчка «кішка» | сербохорватська |
| mačka «кішка»«кіт» | словацька |
| máčik «кішка»«кіт» | словацька |
| máčka «кішка»«кіт» | словенська |
| máček «кішка»«кіт» | словенська |
| macska «кішка» | угорська |
| маче́ «кошеня» | українська |
| мачо́к «кіт» | українська |
| ма́ца «киця» | українська |
| мац-мац «киць-киць» | українська |
| мац-мац «киць-киць» | українська |
| мȁче «кошеня» | українська |
| мáчок «кіт» | українська |
| мàчōр «великий старий кіт» | українська |
| мàчур «тс.» | українська |
| macek «тс.»«кішка»«кошеня» | чеська |
| mačka «тс.»«кішка»«кошеня» | чеська |
| máče «тс.»«кішка»«кошеня» | чеська |
| mačьka | ? |
| ма́ти | ? |
| західно- | ? |
| ма́чка «кішка» | ? |
ме́трика «свідоцтво про народження»
через посередництво польської і, можливо, німецької мов (нім. Matrikel «відкритий список») запозичено з латинської;
лат. mātrῑcula «тс.» пов’язане з mātrix «тс.», похідним від māter «мати», спорідненого з гр. μήτηρ, дінд. matar, двн. muoter, псл. mati, укр. ма́ти «тс.»;
р. болг. м. ме́трика, бр. ме́трыка, п. metryka, ч. слц. вл. metrika, слн. métrika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
метрика́льний
метричний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́трыка | білоруська |
| ме́трика | болгарська |
| metrika | верхньолужицька |
| μήτηρ | грецька |
| muoter | давньоверхньонімецька |
| matar | давньоіндійська |
| mātrῑcula «тс.» | латинська |
| ме́трика | македонська |
| metryka | польська |
| mati | праслов’янська |
| ме́трика | російська |
| metrika | словацька |
| métrika | словенська |
| ма́ти «тс.» | українська |
| metrika | чеська |
| mātrix «тс.» | ? |
| māter «мати» | ? |
метропо́лія «імперіалістична держава, що володіє колоніями; столиця; у стародавній Греції -- держава-місто»
через посередництво західноєвропейських і латинської мов (нім. Metropóle, фр. métropole, лат. mētropolis) запозичено з грецької;
гр. μητρόπολις «місто-держава» складається з основ іменників μήτηρ «мати», спорідненого з лат. mater «тс.», псл. mati, укр. ма́ти, і πόλις «місто», що зіставляється з дінд. pūr «містечко», лит. pilìs «замок», лтс. pils «тс.»;
р. болг. метропо́лия, бр. метрапо́лія, п. metropolia, ч. metropol, слц. metropola, м. метропола, схв. метрòпола, слн. metrópola;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| метрапо́лія | білоруська |
| метропо́лия | болгарська |
| μητρόπολις «місто-держава» | грецька |
| pūr «містечко» | давньоіндійська |
| mater «тс.» | латинська |
| pils «тс.» | латиська |
| pilìs «замок» | литовська |
| метропола | македонська |
| metropolia | польська |
| mati | праслов’янська |
| метропо́лия | російська |
| метрòпола | сербохорватська |
| metropola | словацька |
| metrópola | словенська |
| ма́ти | українська |
| metropol | чеська |
| μήτηρ «мати» | ? |
| πόλις «місто» | ? |
Митродо́ра (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
гр. Μητροδώρα, чол. Μητρόδωρος утворено з основ іменників μήτηρ «мати», спорідненого з лат. māter, псл. mati, укр. ма́ти «ТС.», і δωρον «дарунок», спорідненого з псл. darъ, укр. дар;
буквально означає «дарунок матері»;
р. болг. Митродо́ра, бр. Мітрадо́ра, чол. Мітрадо́р, стсл. Митродора, Митродоръ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
До́ра
Митродаώра
«мати дара»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мітрадо́ра | білоруська |
| Митродо́ра | болгарська |
| Μητροδώρα | грецька |
| māter | латинська |
| mati | праслов’янська |
| darъ | праслов’янська |
| Митродора | старослов’янська |
| ма́ти «ТС.» | українська |
| дар | українська |
| Μητρόδωρος утворено з основ іменників μήτηρ «мати» | ? |
| δωρον «дарунок» | ? |
| означає «дарунок матері» | ? |
| Митродо́ра | ? |
| Мітрадо́р | ? |
Митрофа́н (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μητροφάνης (букв. «явлений матір’ю» або «подібний до матері») утворене з основ іменника μήτηρ «мати», спорідненого з псл. mati, укр. ма́ти, і дієслова φαίνω «являю, показую», спорідненого з дінд. bhati «світить, сяє»;
р. болг. Митрофа́н, бр. Мітрафа́н, др. Митрофанъ, ч. слд. Mitrofan, стсл. Митрофанъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Митропа́н
Митрофа́н
«матероявлен»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мітрафа́н | білоруська |
| Митрофа́н | болгарська |
| Μητροφάνης утворене з основ іменника μήτηρ «мати» (букв. «явлений матір’ю» або «подібний до матері») | грецька |
| bhati «світить, сяє» | давньоіндійська |
| Митрофанъ | давньоруська |
| mati | праслов’янська |
| Митрофа́н | російська |
| Митрофанъ | старослов’янська |
| ма́ти | українська |
| Mitrofan | чеська |
| φαίνω «являю, показую» | ? |
| Mitrofan | ? |
Мотро́на (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Ματρώνη походить від лат. Mātrōna, букв. «поважна заміжня жінка», пов’язаного з māter «мати», що відповідає псл. mati, укр. ма́ти;
р. Матрёна, Матро́на, бр. болг. Матро́на, Матру́на, стсл. Матрона;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Матрина
«учтивая невѣста, пани, господиня»
(1627)
Матро́на
Мотру́на
Мо́тря
Мо́тя
«ст.»
(1428)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Матро́на | білоруська |
| Матро́на | болгарська |
| Ματρώνη | грецька |
| Mātrōna | латинська |
| mati | праслов’янська |
| Матрёна | російська |
| Матрона | старослов’янська |
| ма́ти | українська |
| Матро́на | українська |
| Матру́на | українська |
| māter «мати» | ? |
мути́ти «каламутити; баламутити, підбурювати; [створювати безладдя]»
псл. *mǫtiti «мутити», ітератив до *męsti (‹*mętti) «тс.»;
р. мути́ть, бр. муці́ць, др. мутити «хвилювати, тривожити», п. mącić, ч. moutiti, слн. mútiť, вл. mucić, нл. muśiś, болг. мъ́тя, м. мати, схв. му́тити, слн. motíti, стсл. мѫтити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мут
«хаос, сум’яття»
заму́та
«тс.»
замутні́лий
мут
«муть»
му́тва
«сум’яття; метушня; плутанина»
мути́тися
му́тище
«мул, осад»
му́тлавиця
«дуже брудна вода в водоймі»
мутни́й
мутник
«мутний струмок»
мутні́ти
мутні́шати
мутнува́тий
мутня́во
«в’яло, поволі»
мутня́к
«каракатиця, Sepia»
(зоол.)
мутува́ти
«мутити»
муть
незаму́тний
«незатьмарений, безтурботний»
незмуче́ний
«тс.»
о́мут
«вир»
перемути́ти
«схвилювати»
промути́ти
(тех.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| муці́ць | білоруська |
| мъ́тя | болгарська |
| mucić | верхньолужицька |
| мутити «хвилювати, тривожити» | давньоруська |
| мати | македонська |
| muśiś | нижньолужицька |
| mącić | польська |
| *mǫtiti «мутити» | праслов’янська |
| му́тити | сербохорватська |
| mútiť | словенська |
| motíti | словенська |
| мѫтити | старослов’янська |
| moutiti | чеська |
| *męsti «тс.» (‹*mętti) | ? |
| мути́ть | ? |
му́тра «гайка»
запозичення з польської мови;
п. mutra походить від нім. Mútter «гайка», яке розвинулось на основі Mútter «мати», спорідненого з псл. mati, укр. ма́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
муте́рка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Mútter «гайка» | німецька |
| mutra | польська |
| mati | праслов’янська |
| ма́ти | українська |
| Mútter «мати» | ? |
ума́ювати «прикрашати квітами, зіллям»
похідні утворення від [май] «клечання, зелень, якою прикрашають хати на Зелені свята»;
пор. [маї́ти] «заквітчувати зеленню», [обма́ювати] «прикрашати зеленню»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
умаї́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| май «клечання, зелень, якою прикрашають хати на Зелені свята» | українська |
| маї́ти «заквітчувати зеленню» | українська |
| обма́ювати «прикрашати зеленню» | українська |
ятрі́вка «жінка чоловікового брата»
псл. *jętry (род. в. одн. jętrъve), первісно основа на -r-, як mati, matere, укр. ма́ти з поширеним в індоєвропейських назвах спорідненості суфіксом -(t)er, -(t)r-;
вторинно слово перейшло на слов’ян-ському ґрунті до основ на -ū- під впливом назв типу псл. svekry, svekrъve;
споріднене з лит. ст. jéntė (род. в. jen-ters)/jentės, [(сх.) intė] «ятрівка», лтс. ìetere, iẽta a, дінд. yā́tār-, гр. ἐνάτηρ, фріг. (зн. в.) ἰανατέρα «тс.», лат. ianitrīcēs (мн.) (‹ *ianiter) «жінки братів», можливо, також вірм. ner-, nēr- «жінка чоловікового брата»;
іє. *i̯enǝter-/i̯n̥ˉtеr-/i̯n̥ˉtr- «ятрівка», де первісне значення кореневої частини неясне;
р. [я́тровь, ятро́ва, ятро́вка, я́тровья́, я́трови́ца] «ятрівка», бр. ятро́ўка «тс.», др. ятры (род. в. ятръве) «невістка (жінка брата)», п. ст. jątrew, jątrewka, jątrzewka «ятрівка», ч. ст. jatrvenicě, jatrušě, болг. етъ́рва «зовиця», м. jатрва «ятрівка», схв. jе̑трва, слн. jétrva, jétrvica, цсл. ѩтры (род. в. одн. ѩтръвє) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ятрі́в
ятро́в
ятровка
(XVII ст.)
ятро́вка
«тс.»
ятро́ха
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ятро́ўка «тс.» | білоруська |
| етъ́рва «зовиця» | болгарська |
| ner- | вірменська |
| nēr- «жінка чоловікового брата» | вірменська |
| ἐνάτηρ | грецька |
| yā́tār- | давньоіндійська |
| ятры «невістка (жінка брата)» (род. в. ятръве) | давньоруська |
| *i̯enǝter-/i̯n̥ˉtеr-/i̯n̥ˉtr- «ятрівка» | індоєвропейська |
| ianitrīcēs «жінки братів» (мн.)(‹ *ianiter) | латинська |
| *ianiter | латинська |
| ìetere | латиська |
| iẽta a | латиська |
| jéntė (род. в. jen-ters)/jentės, (ст.) | литовська |
| jатрва «ятрівка» | македонська |
| jątrew «ятрівка» (ст.) | польська |
| jątrewka «ятрівка» (ст.) | польська |
| jątrzewka «ятрівка» (ст.) | польська |
| *jętry (род. в. одн. jętrъve) | праслов’янська |
| matere | праслов’янська |
| mati | праслов’янська |
| svekry | праслов’янська |
| svekrъve | праслов’янська |
| я́тровь | російська |
| ятро́ва | російська |
| ятро́вка | російська |
| я́тровья́ | російська |
| я́трови́ца «ятрівка» | російська |
| jе̑трва | сербохорватська |
| jétrva | словенська |
| jétrvica | словенська |
| ма́ти | українська |
| ἰανατέρα «тс.» | фрігійська |
| ѩтры «тс.» (род. в. одн. ѩтръвє) | церковнослов’янська |
| jatrvenicě (ст.) | чеська |
| jatrušě (ст.) | чеська |
| intė «ятрівка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України