ЛЯГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
відлягти́ «послабнути, зникнути» (про біль, мороз)
результат видозміни деетимологізованої форми відли́гнути «розмерзнути; полегшати (на душі)», зближеної з основою дієслова ляга́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
одлячи́
«полегшати (на душі)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| відли́гнути «розмерзнути; полегшати (на душі)» | ? |
| ляга́ти | ? |
делега́ти «дошкуляти, допікати; наполягати»
запозичення з польської мови;
п. dolegać «докучати, робити комусь прикрість», [dolęgać], dolec «тс.» є префіксальним утворенням від legać «лягати», [lęgać] «тс.», lec «лягти», що відповідає укр. ляга́ти, лягти́;
до будови та семантики пор. синонімічні укр. наполяга́ти, досади́ти, р. досади́ть, н. jemandem zusetzen «надокучати, досаждати»;
бр. далега́ць «надокучати, заважати», слц. doliehať «наполягати; мучити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
долегати
«докучати, турбувати, робити прикрість»
(1538)
доле́гливий
«докучливий, наполегливий»
доле́гливість
«неприємність, прикрість»
доле́жність
доліга́ти
долігливість
доляга́ти
«тс.»
долягли́вість
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| далега́ць «надокучати, заважати» | білоруська |
| jemandem zusetzen «надокучати, досаждати» | німецька |
| dolegać «докучати, робити комусь прикрість» | польська |
| досади́ть | російська |
| doliehať «наполягати; мучити» | словацька |
| ляга́ти | українська |
| наполяга́ти | українська |
| dolęgać | ? |
| dolec «тс.» | ? |
| legać «лягати» | ? |
| lęgać «тс.» | ? |
| lec «лягти» | ? |
| лягти́ | ? |
| синонімічні | ? |
| досади́ти | ? |
одляга́ти «відокремлюватися, відпадати, звільнятися»
результат видозміни деетимологізованої форми [одлига́ти] «відв’язати», похідної від лига́ти, що зазнала зближення з основою ляга́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
одлячи́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| одлига́ти «відв’язати» | ? |
| лига́ти | ? |
| ляга́ти | ? |
леґе́йда «недотепа; ледар, лежень; незграбна людина, вайло»
запозичення з польської мови;
п. [legiejda] «ледар; незграбна людина; нездара, недотепа, волоцюга», [legejda, łegejda, łygiejda] «тс.» вважається нерегулярним жартівливим утворенням від legać «лягати», спорідненим з укр. ляга́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| legiejda «ледар; незграбна людина; нездара, недотепа, волоцюга» | польська |
| legejda «тс.» | польська |
| łegejda «тс.» | польська |
| łygiejda «тс.» | польська |
| legać «лягати» | польська |
| ляга́ти | українська |
лягти́
в українській мові рефлекс інфіксації пepeнесено і в форму інфінітива;
праслов’янською iннвацією є поява носового інфікса (*le-n-g-) в парадигмах тенерішнього і майбутнього часу (пор. стсл. лѧгѫ, рос. ля́гу), паралельного до форм псл. sędǫ «сяду» від sěsti «сісти»;
псл. *legti (lęgǫ), ітератив lěgati (lěgajǫ, lěžǫ) і далі ležati (*ležǫ);
«лягати; лежати», лєшти, лѧгѫ «лягти»;
р. [лега́ть] «лягати», лечь (ля́гу, ля́жешь) «лягти», [лечи́, легчи́, легти́] «тс.», бр. лега́ць, легчы́, (ля́гу, ля́жаш), [ле́гці], др. лѣгати, легати, лечи, лягу, п. legać «лягати; лежати, спати», lec (lęgę, lężesz) «лягти», ч. lehati (lehám) «лягати», léhati (léhám) «лежати», léci (l’ahu, ležeš, léžeš) «лягти», слц. l’íhať «лягати спати; падати; спати», вл. lěhać «лягати», lěhać so «спиратися на щось», нл. lěgaś «(часто) лежати», lěgaś se «часто лягати», полаб. lągně «ляже», болг. ля́гам, ле́гна «лягати; прилягати (про одяг)», [ле́гам] «класти», м. легам «лягати», схв. лијèгати (лȕјежем), лéгати «лягати, лягати спати, ложити», лèћu (лȅжēм) «лягти», légatі (légam) «лягати», lę́či (lę̂žem) «лягти», стсл. лѣгати, лѣжѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виляга́льність
(с.-г.)
ви́лягти
ви́лягтися
відлягти́
вля́ги
«час, коли лягають спати»
влягчи́ся
«улягтися, заспокоїтися»
влячи́ся
доляга́ти
«дуже давити, боліти»
завля́ги
«час, коли лягають спати»
зальо́ги
«засада»
заляга́ння
«скупчення; розміщення; [засада]»
залягти́
«захворіти»
залячи́
залячи́ся
«залягти в норі, поселитися»
зле́гтися
«злежатися»
злєчи́
злєщи́
«померти; загинути; захворіти»
зля́ганий
«який злігся»
(про сніг)
зляга́тися
«вступати в любовні зв’язки»
злягти́
«лягти; занедужати; [розродитися]»
злягчи́
злячи́
«злягти»
ліг
(мин. ч.)
лі́гма́
«лежачи»
(присл.)
лічи́
ляг
ля́га
«ледар»
ляга́вина
«пологий берег річки»
ляга́ти
ля́ги́
«час, коли лягають спати»
лягі́вка
«час висиджування яєць»
лягівни́ця
«спаль ня Ж; ліжко, постіль Пі»
лягм
лягма́
«тс.»
ля́гмо
лягови́тися
«лягати»
ляговни́ця
«тс.»
ля́гом
(у сполученні [л. під’їджати] «під’їжджати боком човна»)
ля́гома
ля́гоми
«тс.»
ля́гочи
лягчи́
«лягти»
ля́зькати
«тс.»
(дит.)
налягати
наполяга́ти
о́бляги
«час, коли лягають спати»
обля́гма
«коли лягають спати»
(присл.)
обля́гома
«тс.»
облягти́
облягти́ся
облячи́
«облягти»
підляга́ти
«бути залежним, підпорядкованим; потрапляти під дію, вплив чого-небудь»
повиляга́ти
позаляга́ти
позляга́ти
поле́глий
по́ляг
«тиск; вантаж»
полягти́
полягти́ся
«полягти»
поля́жка
«виляглий хліб»
по́лячи́
«полягати»
поналяга́ти
приляга́ння
(вид граматичного зв’язку)
приляга́ти
приляга́ючий
розля́глий
уля́га
«пізній час, коли люди лягають спати»
уляга́ти
«налягати Пі; мчатися (про коней, собак, вовків)»
уляга́тися
«лягати; стихати, припинятися; [погодитися Пі]»
уля́глий
«податливий»
уля́гова
уляго́вина
«улоговина»
уля́гома
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лега́ць | білоруська |
| легчы́ (ля́гу, ля́жаш) | білоруська |
| ле́гці | білоруська |
| ля́гу | білоруська |
| ля́жаш | білоруська |
| ля́гам | болгарська |
| ле́гна «лягати; прилягати (про одяг)» | болгарська |
| ле́гам «класти» | болгарська |
| lěhać «лягати»«спиратися на щось» | верхньолужицька |
| lěhać so «лягати»«спиратися на щось» | верхньолужицька |
| лѣгати | давньоруська |
| легати | давньоруська |
| лечи | давньоруська |
| лягу | давньоруська |
| легам «лягати» | македонська |
| lěgaś «(часто) лежати»«часто лягати» | нижньолужицька |
| lěgaś se «(часто) лежати»«часто лягати» | нижньолужицька |
| lągně «ляже» | полабська |
| legać «лягати; лежати, спати»«лягти» (Ięgę, lężesz) | польська |
| lec «лягати; лежати, спати»«лягти» (Ięgę, lężesz) | польська |
| lęgę | польська |
| lężesz | польська |
| sěsti «сісти» | праслов’янська |
| sędǫ | праслов’янська |
| *legti (lęgǫ) | праслов’янська |
| lęgǫ | праслов’янська |
| lěgati | праслов’янська |
| lěgajǫ | праслов’янська |
| lěžǫ | праслов’янська |
| ležati | праслов’янська |
| *ležǫ | праслов’янська |
| ля́гу | російська |
| лега́ть «лягати» | російська |
| лечь «лягти» (ля́гу, ля́жешь) | російська |
| лечи́ | російська |
| легчи́ | російська |
| легти́ «тс.» | російська |
| ля́гу | російська |
| ля́жешь | російська |
| лијèгати (лȕјежем) | сербохорватська |
| лéгати «лягати, лягати спати, ложити» | сербохорватська |
| лèћu «лягти»«лягати»«лягти» (лȅжēм)(légam)(l$ęžem) | сербохорватська |
| лȕјежем | сербохорватська |
| лȅжēм | сербохорватська |
| l'íhať «лягати спати; падати; спати» | словацька |
| légatі | словенська |
| légam | словенська |
| lę́či | словенська |
| lę̂žem | словенська |
| лѧгѫ | старослов’янська |
| лєшти | старослов’янська |
| лѧгѫ | старослов’янська |
| лѣгати | старослов’янська |
| лѣжѫ | старослов’янська |
| lehati «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| léhati «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| léci «лягати»«лежати»«лягти» (lehám)(léhám)(l’ahu, ležeš, léžeš) | чеська |
| lehám | чеська |
| léhám | чеська |
| l'ahu | чеська |
| ležeš | чеська |
| léžeš | чеська |
ляшка «конюшина, Trifolium L.» (бот.)
може бути також результатом видозміни назви [валашо́к] «конюшина», пов’язаної з [валашо́к] «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) або з ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь);
пов’язується (Сабадош ОЛА 1981, 80–81) з др. ляча «сочевиця», ляща «тс.»;
може бути пов’язане з ляга́ти, лежа́ти, оскільки конюшина середня низькоросла, або з лях «поляк» за походженням чи місцем поширення певного виду конюшини;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ілящок
лє́шка
«конюшина лучна, Trifolium pratense L.»
лєшок
«конюшина лучна»
лєщок
«конюшина»
ля́жка
«конюшина середня, Trifolium medium L.»
лящок
лящок
ящик
ящок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ляча «сочевиця» | давньоруська |
| ляща «тс.» | давньоруська |
| валашо́к «конюшина» | українська |
| валашо́к «кастрований баранчик» (за схожістю квітки конюшини з баранчиком) | українська |
| ва́лах «кінь» (як конюшина з кінь) | українська |
| конюшина | українська |
| кінь | українська |
| ляга́ти | українська |
| лежа́ти | українська |
| лях «поляк» | українська |
стійля́гати «шкандибати»
очевидно, складне утворення з основ дієслів стоя́ти (стій) та ляга́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стоя́ти (стій) | українська |
| стій | українська |
| ляга́ти | українська |
ляга́вий «який відшукує дичину нюхом» (про породу мисливських собак)
запозичено з польської мови, можливо, через посередництво російської;
п. lеgawy (заст.) «який любить вилежуватися, лінивий, сонний», legawy (pies) «лягавий», legawiec «тс.», каш. [legawi] «лінивий», як і ч. lehavý (pes) «собака, який охоче лягає», lehavé obilí «полеглий хліб», є прикметниковим похідним від дієслова псл. *lěgati «лягати»;
вживання прикметника щодо собак, можливо, є семантичною калькою фр. chien couchant букв. «лежачий собака» (назва стосується мисливських собак, яких привчають лягати, коли вони помічаІоіь дичину);
зміна -е- -я- в російському слові пояснюється впливом форми лягу (Преобр. I 442), на українському грунті вона підтримується парадигмами теперішнього і майбутнього часу (лягає, ляже);
р. лега́вий, (заст.) ляга́вый;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| legawi «лінивий» | кашубський |
| lеgawy «який любить вилежуватися, лінивий, сонний» (заст.) | польська |
| legawy (pies) «лягавий» | польська |
| legawiec «тс.» | польська |
| *lěgati «лягати» | праслов’янська |
| лягу | російська |
| лега́вий | російська |
| ляга́вый (заст.) | російська |
| лягає | українська |
| ляже | українська |
| chien couchant | французька |
| lehavý (pes) «собака, який охоче лягає» | чеська |
| lehavé obilí «полеглий хліб» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України