ЛИХО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. liхъ (‹l*īkso-) «зайвий, непарний», пов’язане з lišiti «лишити»;

необґрунтоване розмежування liхъ «злий» і liхъ «зайвий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Преобр. І 460 – 461; Machek ESJČ 333);

непереконливе пов’язання з лит. líesas «худий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Baga RR I 332; Matzenauer LF 9, 204);

р. лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий», бр. ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний», [лі́хій] «злий дух, диявол», др. лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований» п. lichy «малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий», ч. lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий», слц. lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]», вл. [lichi] «порожній, лисий, вільний», нл. lichy «вільний, неодружений», болг. лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий», схв. лȗх «непарний», слн. lîh «тс.», стсл. лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось»;

менш переконлива спроба реконструкції первісного значення слова як «та, що задумує лихо» і зіставлення його з гр. δισμενής (Потебня РФВ 7, 68; Меркулова Этимология 1983, 60 – 62);

первісно означало «те, що приманює лихо»: варіант [лихома́йка], очевидно, є результатом деетимологізації слова з видозміною другої частини під впливом ма́яти(ся);

складне слово, утворене з основ іменника ли́хо і дієслова мани́ти (пор. прима́нка);

р. [лихома́нка] «малярія; шахрайка, ошуканка», [лихома́н] «шахрай», [лихома́нить] «завдавати шкоди», бр. ліхама́нка «лихоманка», п. [lichman] «марнотрат», [lichmanić] «марнувати»;

складне утворення з основ іменника ли́хо і прикметника ра́дий, букв. «рада лиху», або «та, що бажає зла, має злі наміри», пор. р. лихора́дный «зловмисний», лихора́дить «бажати зла» (Зеленин II 77);

на основі припущення у ра́дити значення «робити» первісна семантика складного слова реконструювалася як «та, що робить зло» (Потебня РФВ 7, 68);

р. лихора́дка, п. слц. [lichoradka];

очевидно, пов’язане з лише́ (див.);

не зовсім ясне;

результат афективного ускладнення виразів типу до біса, до лиха, можливо, за допомогою слова сто (пор. сто чортів і под.);

неясне;

можливо, пов’я́зане з болг. [ли́вря се] «базікати, верзти нісенітницю; кривлятися, ламатися», яке не зовсім переконливо виводиться (БЕР III 392) від [лив] «кривий» ‹ лих «примхливий»;