ЛИХО — ЕТИМОЛОГІЯ

лихи́й «здатний чинити лихо; сповнений лиха, страждання; поганий, злий; [старий; чорт, диявол]; нестримно, нерозсудливо сміливий; (про коней) баский»

псл. liхъ (‹l*īkso-) «зайвий, непарний», пов’язане з lišiti «лишити»;
необґрунтоване розмежування liхъ «злий» і liхъ «зайвий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Преобр. І 460 – 461; Machek ESJČ 333);
непереконливе пов’язання з лит. líesas «худий» (Эндзелин СБЭ 52, 198; Baga RR I 332; Matzenauer LF 9, 204);
р. лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий», бр. ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний», [лі́хій] «злий дух, диявол», др. лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований» п. lichy «малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий», ч. lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий», слц. lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]», вл. [lichi] «порожній, лисий, вільний», нл. lichy «вільний, неодружений», болг. лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий», схв. лȗх «непарний», слн. lîh «тс.», стсл. лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зли́ха «дуже»
ізли́ха «тс.»
лихе́ «зло; [епілепсія Шух]»
ли́хо «гидко; погано; дуже, сильно» (присл.)
ли́хо «біда, горе; зло»
лихова́нець «коханець Пі; волоцюга Бі»
лихова́нка «коханка»
лихова́нь «залицяння, сластолюбство»
лихова́ньє «тс.»
лихова́ти «чинити зло Пі; лихословити, лаятись ВеЗа»
лихова́тий «лихий»
лихови́на «нещасливий випадок»
лиховщи́на «важкий час»
лихо́та́ «задирливість, лиха вдача; хвацькість, завзяття Бі; злидні, гірка бідність Пі»
лихоти́тися «ставати злим»«лаятися, клясти»
лихува́ти «чинити зло»
лиху́н «ледар, нероба»
ли́шенько
ли́шко (зменш.)
ліхо́ма «лихо, важке становище»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ліхі́ «злий, недобрий; поганий, малоцінний; нещасливий; хвацький, славний» білоруська
лі́хій «злий дух, диявол» білоруська
лих «буйний; примхливий; лукавий, підступний, злий» болгарська
lichi «порожній, лисий, вільний» верхньолужицька
лихъ «позбавлений чогось; надмірний, зайвий; смутний; злий, поганий, зіпсований»«малоцінний; слабий, дрібний, бідний; (ст.) злий, несправедливий» давньоруська
líesas «худий» литовська
lichy «вільний, неодружений» нижньолужицька
lichy польська
lichy польська
lichy польська
liхъ «зайвий, непарний» (‹līkso-) праслов’янська
lišiti «лишити» праслов’янська
*līkso- праслов’янська
*līkso- праслов’янська
liхъ «злий» праслов’янська
liхъ «зайвий» праслов’янська
лихо́й «сміливий; (заст.) злий, недобрий, тяжкий, суворий» російська
лȗх «непарний» сербохорватська
lichý «фальшивий, пустий, непарний; [поганий, злий]» словацька
lîh «тс.» словенська
лихъ «надмірний, зайвий; злий; позбавлений чогось» старослов’янська
lichý «зайвий, непарний; лукавий; пустий» чеська

лихома́нка «хвороба, пропасниця, гарячка; малярія; метушливо гарячкова діяльність»

менш переконлива спроба реконструкції первісного значення слова як «та, що задумує лихо» і зіставлення його з гр. δισμενής (Потебня РФВ 7, 68; Меркулова Этимология 1983, 60 – 62);
первісно означало «те, що приманює лихо»: варіант [лихома́йка], очевидно, є результатом деетимологізації слова з видозміною другої частини під впливом ма́яти(ся);
складне слово, утворене з основ іменника ли́хо і дієслова мани́ти (пор. прима́нка);
р. [лихома́нка] «малярія; шахрайка, ошуканка», [лихома́н] «шахрай», [лихома́нить] «завдавати шкоди», бр. ліхама́нка «лихоманка», п. [lichman] «марнотрат», [lichmanić] «марнувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лихома́йка «пропасниця, гарячка»
лихома́нити
лихома́ньця «трясця»
лихоми́нний «лихоманковий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ліхама́нка «лихоманка» білоруська
δισμενής грецька
lichman «марнотрат» польська
lichmanić «марнувати» польська
лихома́нка «малярія; шахрайка, ошуканка» російська
лихома́н «шахрай» російська
лихома́нить «завдавати шкоди» російська
лихома́йка українська
ма́яти(ся) українська
ли́хо (пор. прима́нка) українська
мани́ти (пор. прима́нка) українська
прима́нка українська

лихора́дка «пропасниця, гарячка»

складне утворення з основ іменника ли́хо і прикметника ра́дий, букв. «рада лиху», або «та, що бажає зла, має злі наміри», пор. р. лихора́дный «зловмисний», лихора́дить «бажати зла» (Зеленин II 77);
на основі припущення у ра́дити значення «робити» первісна семантика складного слова реконструювалася як «та, що робить зло» (Потебня РФВ 7, 68);
р. лихора́дка, п. слц. [lichoradka];
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lichoradka польська
лихора́дный «зловмисний» російська
лихора́дить «бажати зла» російська
лихора́дка російська
lichoradka словацька
ли́хо українська
ра́дий українська
ра́дити «робити» українська

ли́ха «ледь»

очевидно, пов’язане з лише́ (див.);
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лише́ українська

досто- (перша частина складних прислівників типу достобі́са, достоли́ха)

результат афективного ускладнення виразів типу до біса, до лиха, можливо, за допомогою слова сто (пор. сто чортів і под.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
до ?
біса ?
до ?
лиха ?
сто (пор. сто чортів і под.). ?

ли́врити «погано читати»

неясне;
можливо, пов’я́зане з болг. [ли́вря се] «базікати, верзти нісенітницю; кривлятися, ламатися», яке не зовсім переконливо виводиться (БЕР III 392) від [лив] «кривий» ‹ лих «примхливий»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ли́вря се «базікати, верзти нісенітницю; кривлятися, ламатися» болгарська
лив «кривий» болгарська
лих «примхливий» болгарська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України