ЛИХО — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: покотили горем; ударити (кинути) лихом об землю

Правильніше: запобігти лихові (горю); відвернути лихо (горе)

Правильніше: напитати біди (лиха, клопоту); набігти біди (лиха, біди-лиха); лихо стягти на себе; доскочити лиха; набратися (доходитися) лиха

Правильніше: як на лихо

Правильніше: як (мов) на біду (на нещастя, на лихо)

Правильніше: лихо знає що

Правильніше: лихо обсіло

Правильніше: лихо обсіло

Правильніше: нещастя; горе; біда; лихо

Правильніше: топити горе (лихо)

Правильніше: ускочив (устряв) у неприємну історію (у лихо, у біду, у халепу, у рубаху); сталася пригода кому (на кого); ушелепався хто

Правильніше: лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого

Правильніше: аби лихо тихо

Правильніше: лихо привело (пригнало) кудись

Правильніше: лихо не біда

Правильніше: не чіпай лихо, доки тихо

Правильніше: не буди лихо поки тихо; свиня міх дере та ще й квичить

Правильніше: коли б не нещастя, не було б і щастя; і в нещасті щастя буває; лихо не без добра; немає злого, щоб на добре не вийшло; не бачив гіркого, не бачить і солодкого; нема біди, щоб не вийшли гаразди; нема зле, аби на добре не вийшло; так воно прилучилося, що щастя за біду зачепилося

Правильніше: нахопитися на лихо

Правильніше: собі на лихо (на біду)

Правильніше: на лихо мені

Правильніше: про мене – нехай вовк траву їсть; аби лихо тихо

Правильніше: на мене біда (лихо) кладеться

Правильніше: на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому; собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов'я) повірив йому

Правильніше: утопити лихо (горе) у вині (в горілці)

Правильніше: ткати лихо; кривдити

Правильніше: котре лихо менше, те й вибирають

Правильніше: лихо (горе) та й годі

Правильніше: виплакувати своє горе (лихо); сплакувати (переплакувати) своє лихо (горе)

Правильніше: лихо спіткало кого

Замініть невластиву українській мові конструкцію з горе- (горе-вчений, горе-досягнення) на: біда, а не (вчений), лихо, а не (досягнення), попсуй-майстер, цигикач.

Я працюю в бізнесі, який пов'язаний із закордоном. Доводиться мати справу з конкретними людьми, документами. І стає соромно, коли не знаєш, як правильно написати те чи інше прізвище, ім'я або прикметник від них. Надто, якщо такі особові назви складені з двох і більше слів, а деякі мають частки, артиклі. Прошу «Хрещатик» один з «Уроків державної мови» присвятити цій темі. Адже вона цікавить багатьох. З повагою, Віктор Іваненко, Київ.
За «Українським правописом», імена та прізвища (а також прізвиська) людей, що складаються з двох чи трьох слів або до яких входять частки, артиклі тощо, можуть писатися окремо, разом і через дефіс.
1. Окремо пишуться:
а) Прізвиська (українські й перекладені іншомовні), утворені поєднанням імені та прикметника, узгодженого з ним чи з наступним іменником, причому кожне слово – з великої літери: Іван Волове Око, Петро Чорне Лихо, Річард Левове Серце; сюди належать й особові найменування американських індіанців: Прудкий Кінь, Ясне Сонце, Гостра Стріла.
б) Псевдоніми, котрі складаються з імені та прізвища: Леся Українка, Панас Мирний, Марко Вовчок, Джек Лондон, Максим Горький.
в) Повні давньоримські особові назви, в яких перше слово означає особове ім'я, друге – родове, третє – прізвище: Гай Юлій Цезар, Марк Порцій Катон.
г) Частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в іншомовних особових назвах: Людвіг ван Бетховен, Леонардо да Вінчі, де ла Куева, ді Вітторіо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє, фон дер Гольц.
До речі, скорочена частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф: Д'Аламбер, Д'Артаньян, Д'Обіньє; О'Генрі, О'Коннері; частки Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, що передують прізвищам і разом з тим становлять їхню невіддільну частину, пишуться через дефіс: Ван-Дейк, Мак-Магон, Мак-Клюр, Сан-Дієго, Сен-Сімон.
У ряді випадків частки пишуться разом із прізвищами, бо в такій формі їх засвоїла українська мова: Деліль, Дерібас, Лагарп, Ламетрі, Лафонтен, Лесаж, Фонвізін.
д) Слово дон («пан») перед особовим ім'ям як форма ввічливого звертання: дон Базіліо, дон Педро, дон Хосе. У власних назвах це слово пишеться з великої літери: Дон Жуан, Дон Кіхот. У загальному значенні слово «донжуан» пишеться разом і з малої літери.
е) Складові частини корейських, в'єтнамських, бірманських, індонезійських і таїландських особових назв: Кім Ір Сен, Лім Хон Ін; Хо Ші Мін, У Ну Мунг, У Чин Су; Вілуйо Пуспоюдо; Кулаб Сайпродіт, Луанг Вічит Ватакан.
2. Разом пишуться:
а) Українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Горицвіт, Затуливітер, Непийвода, Перебийніс, Тягнирядно, Убийвовк.
б) Українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова: Великголова, Длябога, Добридень, Нетудихата, Отченаш, Панібудьласка.
в) Українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука: Довгопол, Кривов'яз, Сивокінь.
г) Слов'янські особові імена, утворені від двох основ: Володимир, Всеволод, Людмила, Мирослава, Ростислав, Тихомир.
д) Складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища: Го Можо, Ден Сяопін, Тао Юаньмінь, Сунь Ятсен. Якщо китайське ім'я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім'я) пишуться окремо: Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юань.
е) Тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под.; що вказують на соціальний стан, родинні стосунки: Ізмаїлбей, Турсунзаде, Керогли. Але арабське ібн пишеться окремо: Ібн Русте, Ібн Сіна, Ібн Фадлан, а тюркське паша – через дефіс: Гедік-паша, Осман-паша.
3. Через дефіс пишуться:
а) Складні особові імена: Василь-Костянтин, Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм.
б) Складні прізвища: Альтаміра-і-Кревеа, Білецький-Носенко, Жоліо-Кюрі, Квітка-Основ'яненко, Немирович-Данченко, Нечуй-Левицький, Римський-Корсаков, Чорний-Діденко.
в) Імена з кваліфікаційними прикладками, котрі часто вживаються у фольклорі для характеристики персонажів: Іван-солдат, Кирик-мужичок. Але якщо прикладка розгорнута, то ставиться тире: Іван – мужичий син, рідше – кома: Іван, селянський син.
1. Прикметники від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак – жан-жаківський.
Дефіс також ставимо в прикметниках, утворених від імені та прізвища: Вальтер Скотт – вальтер-скоттівський, Жуль Верн – жуль-вернівський, Марк Твен – марк-твенівський.
2. Прикметники від китайських, корейських, в'єтнамських та індонезійських особових назв пишуться разом: Мао Цзедун – маоцзедунівський, Кім Ір Сен – кімірсенівський.
3. Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утворюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом: де Голль – деголлівський, Нур ед Дін – нуреддінівський. Прикметники від прізвищ типу Д'Аламбер зберігають апостроф після частки: д'аламберівський.
4. Не утворюються прикметники:
а) від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів типу: Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Дніпрова Чайка, Річард Левове Серце.
б) Від тюркських, вірменських, арабських та інших особових назв типу Керогли, Осман-паша тощо.
в) Від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітторіо, Ламетрі, Д'Обіньє.

«Цей горе-вчений мав зухвалість заперечувати досягнення справжніх учених і вихваляв свої горе-досягнення», — читаємо в репортерській замітці. Нас дивує, що автор двічі вдається до однакової частини складених слів: «горе-вчений» і «горе-досягнення». Невже в українській мові нема інших слів, щоб уникнути цього повторення? Ні, вони є, але, мабуть, автор не знає їх. Замість «горе-вчений» можна сказати: біда, а не вчений, замість «горе-досягнення» — лихо, а не досягнення. У народній мові є дуже поширений вислів попсуй-майстер: «Цього попсуй-майстра тільки гукни — відразу переведе леміш на швайку, а з швайки зробить пшик» (із живих уст). Замість вислову «горе-музикант» у народі воліють казати цигикач («Хіба Войтенко вміє на скрипці грати? Тільки цигикає. То цигикач, а не музика». — З живих уст), цигикало.
Замість «горе-богатир» Російсько-український словник за редакцією А. Кримського пропонував іронічний вислів ґанджа-андибер від імені героя історичної думи Хвеська Ґанджі-Андибера. Що ж — і такий вислів може знадобитися в творі відповідного жанру.
А взагалі не слід користуватись одним висловом, коли є їх кілька, та ще, до того, таких соковитих, як ті, що наведено вище. Учімося в народу образності вислову! Це в народній пісні чуємо: «Ой лихо не Петрусь — лице біле, чорний вус».

Правильніше: З братом сталося лихо

Правильніше: попередити біду; запобігти лихові (лиха, біді)

Правильніше: жити, лиха не знаючи; жити вибрикуючи; жити, лихом (горем) покотивши; жити розкошуючи; жити, як мед пити

Правильніше: усі лиха (біди) спали (упали) на кого (на чию голову); усі біди (лиха) окошилися на кому

Правильніше: потрапити (попасти) в біду; зазнати нещастя (недолі, безталання, лиха, біди); зійти на біду; знещасливіти

Правильніше: дізнатися, почім ківш лиха; уздріти смаленого вовка

Правильніше: лиха година; тісні часи

Правильніше: набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя)

Правильніше: плачем лиха не виплачеш; сльозами горя не здолаєш (не відбудеш, не заллєш); слізьми горю не зарадиш; не журись, а за діло берись; журба сорочки не дасть; не потурай журбі – вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю; плачем ділу не пособиш; журбою поля не перейдеш

Правильніше: дати лиха закаблукам

Правильніше: заподіяти (зробити, учинити) зло кому; заподіяти зле (лихе) кому; завдати (наробити, накоїти) лиха (безголов'я) кому; нашкодити кому

Правильніше: лихові запобігти

Правильніше: з лиха вибитися

Правильніше: ударити лихом об землю

Правильніше: зазнати багато лиха (горя); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити повну (чималу); скуштувати (спити) гіркої

Правильніше: чорна смуга; лиха (важка, гірка) година

Правильніше: лиха година його знає

Правильніше: не згадувати лихим словом

Правильніше: удар лихом об землю; не опускай руки

Правильніше: не мав лиха та оженився на свою голову

Правильніше: не бачити смаленого вовка

Правильніше: ударити лихом (журбою) об землю

Правильніше: не мішайтеся між чужим лихом

Правильніше: ударити лихом об землю; ударити журбою об землю

Правильніше: у лиху годину (пору)

Правильніше: пізнати, почім ківш лиха

Правильніше: накоїти лиха; налихотворити; наварити пива (каші)

Правильніше: напитати собі лиха

Правильніше: лихом торгувати

Правильніше: лихом торгувати

Правильніше: дізнатися, почому ківш лиха; побачити смаленого вовка

Правильніше: бачив смаленого вовка

Правильніше: ударити лихом об землю

Правильніше: насадити болячок

Правильніше: наробити лиха

Правильніше: нанизати довгу нитку лиха

Правильніше: зарадити лихові

Правильніше: дати лиха закаблукам

Правильніше: випити повну (немалу) чашу горя (лиха)

Правильніше: ударити (кинути) лихом об землю; ударити журбою об землю

Правильніше: вдар лихом об землю

Правильніше: махни на все рукою; вдар лихом об землю

Правильніше: в поті чола; ледве-не-ледве; заледве; лиха прикупивши

Правильніше: з тяжкою бідою (сяк-так, абияк, з бідою, через верхи, ледве-ледве) зробити; лиха прикупивши

Правильніше: жити, лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи

Правильніше: торба лиха й мішок біди

Правильніше: вірну людину пізнаєш у лиху годину

Правильніше: доходитися лиха

Правильніше: зарадити лихові

Правильніше: дати (всипати) перцю; намилити шию; дати лиха

Правильніше: він її обмовляє; він пускає про неї неславу (лиху славу, поговір)

Правильніше: відкласти на лиху голину

Правильніше: долі не минути; своєї недолі й конем не об'їдеш; лихої долі й конем не об'їдеш; від лихої долі не сховаєшся; лиха доля й під землею надибає; ніхто не знає, де кого доля чекає

Правильніше: лиха конем не об'їдеш; скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом

Правильніше: без біди тут не обійдеться; начуваймося лиха

Правильніше: знатимеш (дізнаєш), почім ківш лиха

Правильніше: лиха набіжиш

Правильніше: лиха доля

Правильніше: багацько; нетрохи; рясно; купа; сила; море; гибель; хмара; до лиха; достобіса; сила-силенна; тьма-тьмуща; кури не клюють і свині не їдять; як опеньків на горбку; як колорадських жуків; як грибів після дощу; як піску морського; як бліх у шолудивого пса; на воловій шкурі не списати; хоч греблю (гать) гати; як за гріш маку