КУМИР — ЕТИМОЛОГІЯ
куми́р «статуя, якій язичники поклоняються; ідол»
остаточно не з’ясоване;
найбільш прийнятне припущення про зв’язок з ос. gumîr «велетень; дрючок; ідол» або про походження через булгарське посередництво з алано-ос. gumeri, gumīri «тс.», очевидно, пов’язаних з назвою давнього народу кіммерійців (пор. гр. κιμμέριοι «кіммерійці», аккад. Gimirri «тс.»);
сумнівне виведення від сем. *kumrā (сір. kumrā «жрець») (Младенов 262), а також пов’язання з фін. kumartaa «кланятися» (Грот Фил. раз. II 435);
р. болг. куми́р, бр. кумі́р, др. кумиръ, м. кумир, схв. кỳмӣр, стсл. коумиръ, коумирь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куми́рня
«язичницька молитовня з кумирами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кумі́р | білоруська |
| куми́р | болгарська |
| кумиръ | давньоруська |
| кумир | македонська |
| gumîr «велетень; дрючок; ідол» | осетинська |
| куми́р | російська |
| *kumrā (сір. kumrā «жрець»)(Младенов 262) | семітські |
| кỳмӣр | сербохорватська |
| коумиръ | старослов’янська |
| коумирь | українська |
| kumartaa «кланятися» | фінська |
| gumeri | ? |
| gumīri «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України