КАРТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́рта
через польську або німецьку (нвн. Kárte) мову запозичено з французької чи італійської;
фр. carte, іт. carta «папір; карта; документ» походять від лат. carta (charta) «папір; лист; документ; книга», що відбиває гр. χάρτης «папірусна карта», яке вважається запозиченням з єгипетської мови;
р. бр. болг. м. ка́рта, п. ч. слц. вл. нл. karta, схв. кȃрта, слн. kárta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
карта́р
«виготовлювач паспортів для худоби Ж; картяр Я»
карте́жник
карте́чник
«тс.»
карти́на
карти́нний
«мальовничий»
карти́нува́тий
«чотирикутний»
карті́вни́к
«картяр»
картівни́цтво
ка́ртка
ка́ртник
картовни́к
ка́рточка
«картка, фотокартка»
картьожня
картя́р
картя́рня
картя́рство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́рта | білоруська |
| ка́рта | болгарська |
| karta | верхньолужицька |
| χάρτης «папірусна карта» | грецька |
| carta «папір; карта; документ» | італійська |
| carta «папір; лист; документ; книга» (charta) | латинська |
| ка́рта | македонська |
| karta | нижньолужицька |
| Kárte | нововерхньонімецька |
| karta | польська |
| ка́рта | російська |
| кȃрта | сербохорватська |
| karta | словацька |
| kárta | словенська |
| carte | французька |
| karta | чеська |
карта́тий «помальований квадратами»
власне українське утворення від ка́рта «прямокутний аркуш» (пор. [карти́нува́тий] під ка́рта);
Фонетичні та словотвірні варіанти
карта́цький
(заст.)
карти́стий
«тс.»
картува́ти
«розбивати на смуги»
(поле)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́рта «прямокутний аркуш» (пор. [карти́нува́тий] під ка́рта) | ? |
ка́ртє «узори в березовій деревині»
очевидно, повʼязане з ка́рта, карти́на (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́рта | ? |
| карти́на | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України