КАЛЮЖА — ЕТИМОЛОГІЯ
калю́жа
псл. kaljuža, kaluža «калюжа»;
щодо дальшої етимології погляди розходяться;
можливо, повʼязане з kalъ (укр. кал «бруд, болото»);
пор. у тому ж значенні утворення з іншим суфіксом п. kal-eń «тс.»;
досить поширеним також є пояснення слова як результату сполучення словотворчого компонента ka-, наявного у словах каблу́ка, ка́верза, ка́діб, з іменником luža (Фасмер II 170; Brückner AfSlPh 39, 11; Malinowski PF 5, 117; Mikl. EW 153, 177);
реконструкція псл. *kalo-luža (Vasmer RSl 4, 164; Otrębski LP 5, 187; Holub–Kop. 161; Machek ESJČ 237) непереконлива;
р. [калю́жа́, калу́жа], [ка́лу́га] «калюжа; болото, драговина», бр. [калю́га], калю́жына «калюжа», п. kałuża, [kałuż], ст. kaługa, ч. kaluž, kaluže, ст. kaluha, слц. kaluž(a), kalužina, схв. кàљужа, кàљуга, слн. kalúža «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
калу́жа
калу́жниця
«водяний жук, Hydrophilus»
(зоол.)
калю́га
калю́жити
«робити калюжі; бруднити, брудно щось робити»
калю́житися
«купатися в калюжі»
калю́жний
калю́жниця
«рослина родини жовтцевих, що росте на болотах, берегах водоймищ, Caltha L.»
(бот.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калю́га | білоруська |
| калю́жына «калюжа» | білоруська |
| kal-eń «тс.» | польська |
| kałuża | польська |
| kałuż | польська |
| kaługa (ст.) | польська |
| kaljuža | праслов’янська |
| kaluža «калюжа» | праслов’янська |
| kalъ | праслов’янська |
| luža | праслов’янська |
| *kalo-luža | праслов’янська |
| калю́жа́ | російська |
| калу́жа | російська |
| ка́лу́га «калюжа; болото, драговина» | російська |
| кàљужа | сербохорватська |
| кàљуга | сербохорватська |
| kaluž(a) | словацька |
| kalužina | словацька |
| kalúža «тс.» | словенська |
| кал «бруд, болото» | українська |
| kaluž | чеська |
| kaluže | чеська |
| kaluha (ст.) | чеська |
| каблу́ка | ? |
| ка́верза | ? |
| ка́діб | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України