КАДИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

повʼязане з кади́ти;

назва зумовлена ефіроносними властивостями рослини;

р. кадило, бр. кадзі́ла «тс.»;

зіставлення з прус. accodis «димохід», гр. κέδρος «кедр» (вживаний для кадіння), лит. kadagỹs «яловець», прус. kadegis «тс.», гр. κοδόμη «жінка, що смажить ячмінь», алб. kʼem (‹*ked-mo) «ладан», лат. candēre «блищати, сяяти» залишаються недостатньо обґрунтованими;

псл. kaditi (‹*kōd-), повʼязане чергуванням голосних з čadъ ‹*kēdъ;

дальші звʼязки неясні;

р. кади́ть, бр. каді́ць, др. кадити, п. kadzić, ч. kaditi, мор. [kadit] «випалювати вугілля», слц. kadiť «кадити», вл. kadzić, нл. kaźiś «тс.», болг. кадя́ «каджу, димлю», м. кади «кадить, димить», схв. ка́дити, слн. kadíti «курити; диміти», стсл. кадити;

похідне утворення від воня́ти «видавати запах», про що свідчать і інші назви цієї рослини кади́ло, медуни́ця;

не зовсім ясним є елемент -ва- у варіантах форми (пор. укр. [тадива́й], р. отку́дова, мор. [tedovaj], ч. indová);

у чеській мові пояснюється (Machek ESJČ 305) аналогійним впливом kam «куди» (стсл. камо);

тлумачиться також (Sławski II 18) як давнє складення з прислівника ка «де, куди, як, коли» (пор. р. кабы́) і частки -dy (укр. Ку-ди);

можливо, є фонетичним варіантом куди́ і походить від псл. *kądy з рефлексацією носового ę в а на ґрунті польської мови (Rozwadowski Gramatyka języka polskiego, Kraków, 1923, 141; Verchratskij AfSlPh 14, 606), звідки могло поширитись і в лемківських говорах української;

остаточно не зʼясоване;

р. [каде́] «де», п. [kady], ч. ст. kady, мор. [kadě], слц. kade, [kady];

очевидно, результат давнього злиття прийменника на і займенниково-вказівної частки -ди, наявної також у складі слів туди́, сюди́, всю́ди, [кади́, са́дий] та ін;

псл. čаdъ ‹ *kēdъ, пов’язане чергуванням голосних з псл. *kōd- (› kaditi), до якого зводяться стсл. кадити, кадѫ, укр. кади́ти, каджу́;

р. бр. м. чад, п. czad, ч. čad (заст.), слц. čad, нл. caza «пляма від сажі», полаб. cod «сажа», болг. [чад], схв. ча̑ђ «сажа, кіптява», ча̏д, слн. čȃd, стсл. чадъ, чадь;