ЗАКАБЛУК — ЕТИМОЛОГІЯ
каблу́к «підбор»
єдиного етимологічного пояснення не має;
здебільшого вважається запозиченням з тюркських мов (Преобр. І 279; Дмитриев 558–559; Вахрос 48), хоча в них воно ніде не зафіксоване;
при цьому пояснюється як похідне від тюрк. каб (кап) «оболонка; футляр; взуття» або від запозиченого ар. ka‛b «пʼята»;
існує також думка про власне словʼянське походження слова і про його звʼязок з [каблу́к] «дуга, вигин» (Iljinskij PF 11, 191; Фасмер II 151);
р. бр. каблу́к «підбор»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зака́бла
«тс.»
закабли́
«задники»
закаблу́к
«задник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ka'b «пʼята» | арабська |
| каблу́к «підбор» | білоруська |
| каблу́к «підбор» | російська |
| каб «оболонка; футляр; взуття» (кап) | тюркські |
| кап | тюркські |
| каблу́к «дуга, вигин» | ? |
карлю́ка «загнутий кінець палки»
південнословʼянські форми зводяться до псл. *kъr̥l-, похідного від кореня *kr-, того самого, що і в основі krivъ, укр. криви́й;
укр. кар- замість очікуваного *кор-, [кир-], можливо, є результатом впливу паралельних форм каблу́ка, закаблу́ка;
болг. къ́рлеж «палка пастуха», м. крлук «пастуша палка з карлюкою; гак», крлик «тс.», схв. кр̏љӯк «ковінька пастуха», слн. kŕlj «пень, колода»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закарлю́ка
«карлюка»
закарлю́чистий
«з багатьма вигинами»
закарлю́чка
«тс.»
карлюк
«ціпок, палиця»
карлю́чити
карлю́чка
«тс.; палка з загнутим кінцем; незграбно написана буква; гачок Пі»
карлючкува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| къ́рлеж «палка пастуха» | болгарська |
| крлук «пастуша палка з карлюкою; гак» | македонська |
| крлик «тс.» | македонська |
| *k<SUP>ъ</SUP>r̥l- | праслов’янська |
| *kr- | праслов’янська |
| кр̏љӯк «ковінька пастуха» | сербохорватська |
| kŕlj «пень, колода» | словенська |
| криви́й | українська |
| каблу́ка | ? |
| закаблу́ка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України