ЖАЛИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дженга́лити «кусати» (про комарів)
власне українське експресивне утворення на основі слів [джи́гати] «кусати» (про комах), жа́лити та, можливо, [дже́нчик] «ґедзь» (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
джи́гати «кусати» (про комах) | ? |
жа́лити | ? |
дже́нчик «ґедзь» | ? |
жали́ва «кропива, Urtica urens L., Urtica dioica L.» (бот.)
похідне утворення від жали́ти;
назва рослини зумовлена її жалючістю;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жалку́шка
«Urtica urens»
жаля́чка
«тс.»
піджали́вник
«байстрюк»
пожаливник
«кропив’янка, Sylvia»
(орн.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
жали́ти | українська |
жа́ло́
псл. *žędlo‹*geldlo (внаслідок розподібнення);
існує також думка (Zubatý St. a čl. І 2, 129; Būga RR 495; Trautmann 86) про етимологічну спорідненість жа́ло з жа́ти, жну;
іє. *guel- «колоти, жалити»;
споріднене з лит. gélti «жалити», geluonìs «жало», лтс. dzel «жалити», прус. gallan «смерть», двн. quelan «страждання; страждати», нвн. Qual «мука», дірл. at bail «умирає», дангл. cwelan «умирати», гр. βέλος «стріла», δέλλιϑες «оси»;
р. жа́ло, бр. джа́ла, [жа́ла], др. жало, п. żądło, каш. [žangło], слц. žiało, полаб. zǫdlü, болг. же́ло, жи́ло, м. жило, схв. жȁлац, жȁока, слн. žêlo, стсл. жѧло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жавкий
жали́ти
жа́лиця
«жигалка, Stomoxys»
(ент.)
жалки́й
жалли́вий
жальце́
«вістря голки»
жалю́чий
желава́
«гадюче жало»
жило
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
джа́ла | білоруська |
жа́ла | білоруська |
же́ло | болгарська |
жи́ло | болгарська |
βέλος «стріла» | грецька |
δέλλιϑες «оси» | грецька |
cwelan «умирати» | давньоанглійська |
quelan «страждання; страждати» | давньоверхньонімецька |
at bail «умирає» | давньоірландська |
жало | давньоруська |
žangło | кашубський |
dzeȇt «жалити» | латиська |
gélti «жалити» | литовська |
geluonìs «жало» | литовська |
жило | македонська |
Qual «мука» | нововерхньонімецька |
zǫdlü | полабська |
żądło | польська |
*žędlo (внаслідок розподібнення) | праслов’янська |
*geldlo | праслов’янська |
gallan «смерть» | прусська |
жа́ло | російська |
жȁлац | сербохорватська |
жȁока | сербохорватська |
žiało | словацька |
žêlo | словенська |
жѧло | старослов’янська |
жа́ло | українська |
жа́ти | українська |
жну | українська |
*g<SUP>u̯</SUP>el- «колоти, жалити» | ? |
жару́ха «кропива, Urtica L.» (бот.)
похідне утворення від жар, жа́рити як результат семантичного зближення цих слів з жали́ти, жа́ло́;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
жар | українська |
жа́рити | українська |
жали́ти | українська |
жа́ло́ | українська |
по́жаль (зоол.)(у сполученні [зе́лений п.] «фізалія, Physalia»)
префіксальне утворення від жали́ти;
назва зумовлена тим, що ця безхребетна морська тварина має кропивні клітини, які, виділяючи сильну отруту, викликають опіки у людини (W. Eigener. Enzyklopädie der Tiere І (1971), 29);
пор. [жали́ва] «кропива»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
жали́ти | українська |
жали́ва «кропива» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України