Ж — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ву́рда́ «вичавки з насіння конопель або зернин маку як начинка для пирогів і вареників; сир, виварений з сироватки»
в українській і західнослов’янських мовах запозичення з східнороманських мов;
рум. úrdă «солодкий овечий сир», молд. у́рдэ «тс.» загальноприйнятої етимології не мають;
виводяться здебільшого з тур. yogurt «кисле молоко», але можливе й інше походження, напр., від тур. ur «бий» (Младенов 654) чи hurda (hurde) «дрібні кусочки, кришки» (Gołąb Македонски јазик 10/1–2, 37–38), або від лат. būtӯrum «коров’ячий сир» (Machek ESJČ 670), чи від алб. hurdhë «вид сиру»(Клепикова Сл. и балк. языкозн. 191; Этимология 1966, 74–78);
п. hurda, horda, urda, zwurdzić, ч. слц. urda, болг. урда́, хурда́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ву́рдити
ву́рдитися
ву́рдіник
«пиріг із сім’яної макухи»
ву́рдяни́й
гу́рда
ж
згурда́ти
«звурдити»
згу́рдитися
урда́
«тс.»
юрда́
«збоїни з конопляного сім’я»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hurdhë «вид сиру» | албанська |
| урда́ | болгарська |
| būtӯrum «коров’ячий сир» | латинська |
| у́рдэ «тс.» | молдавська |
| hurda | польська |
| horda | польська |
| urda | польська |
| zwurdzić | польська |
| úrdă «солодкий овечий сир» | румунська |
| urda | словацька |
| yogurt «кисле молоко» | турецька |
| ur «бий» | турецька |
| хурда́ | українська |
| urda | чеська |
ґа́лиця «чорна гадюка» (зоол.)
не зовсім ясна фонетична форма з початковим ґ, паралельна до га́лка, [гало́ха] «чорна корова; чорний тарган», [га́ляс] «чорний собака», похідних від псл. galъ «чорний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґалю́га
«тс.»
ж
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| galъ «чорний» | праслов’янська |
| га́лка | українська |
| гало́ха «чорна корова; чорний тарган» | українська |
| га́ляс «чорний собака» | українська |
га́на «осуд, ганьба, сором»
незадовільне з фонетичного боку зіставлення з псл. gaďb «гад» (Miki. EW 60; Osten–Sacken KZ 44, 158) і про запозичення з давньоверхньонімецької мови (двн. hona «ганьба, образа, глузування», нвн. Hohn) (Gebauer І 403; Bern. I 376), як і деякі інші пояснення (Machek ESJČ 159–160; Marvan LF 84, 31);
виводиться ще (ЭССЯ 6, 99) з псл. ganati «говорити»;
псл. gana, ganīti, пов’язане з goniţi «гонити» як варіант з іншим ступенем чергування голосних;
пор. укр. ганяти, р. нагоняй «прочухан»;
р. [ганить], бр. ганіць, n. gana «догана», ganić «осуджувати, докоряти», ч. hana «догана, образа», haniti, haněti «ганити», вл. hanić «осуджувати», нл. ст. gańba «ганьба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ган
«ганьба»
гана
«догана»
ганаба
ганебний
ганити
ганібний
ганобний
гань
ганьба
ганьба
«сором»
ганьбити
ганьбитися
«соромитися»
ганьбливийж
ганьбувати
ганьмо
догана
ж
«тс.»
нагана
«догана»
перегана
«перебирання, бракування»
переганка
«тс.»
пригана
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ганіць «догана»«осуджувати, докоряти» | білоруська |
| hanić «осуджувати» | верхньолужицька |
| gańba «ганьба» | нижньолужицька |
| gaďb «гад» | праслов’янська |
| ganati «говорити» | праслов’янська |
| gana | праслов’янська |
| нагоняй «прочухан» | російська |
| ганить | російська |
| ганяти | українська |
| hana «догана, образа»«ганити» | чеська |
| haniti «догана, образа»«ганити» | чеська |
| haněti «догана, образа»«ганити» | чеська |
| ganīti | ? |
| goniţi «гонити» | ? |
| ганяти | ? |
| gańba «ганьба» | ? |
гиджга́ (вигук, яким нацьковують собак)
неясне;
вважається первісним вигуком, як і нвн. [huss, hussa] «тс.»;
п. hyżha, hużha, huż, huzia, huziu, huź, huziaha, huźha, hajzeha, uzie, вл. Нл. huš «тс.», ч. huškati «цькувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
геджа́
гейджа́
гидж
гиджа́
гийджа́
гича́
го́йджа́
гойджя́
гойжа́
гудж
гу́джа́
гуджга́
гуджя́
гужа́
гу́нджя
гуч
гучжа́
ж
ужа́-ужа́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| huš «тс.» | верхньолужицька |
| huš «тс.» | нижньолужицька |
| huss, hussa «тс.» | нововерхньонімецька |
| hyżha | польська |
| hużha | польська |
| huż | польська |
| huzia | польська |
| huziu | польська |
| huź | польська |
| huziaha | польська |
| huźha | польська |
| hajzeha | польська |
| uzie | польська |
| huškati «цькувати» | чеська |
д'адже́ж «звичайно, розуміється, так»
результат злиття часток да1, а́дже́, ж (див.);
результат злиття часток да1, а́дже́, ж (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| да | ? |
| а́дже́ | ? |
| ж | ? |
же (частка)
псл. že (‹*ge), пов’язане з go (схв. него «але»), ga (вл. što ha «що ж»);
загальнослов’янська енклітична підсилювальна частка, спочатку вживалася лише з займенниками, пізніше – з будь-якими словами як засіб протиставлення;
споріднене з дінд. ha, gha, ghā «тс.», гр. -γε, можливо, також δε «же», ϑε (εἴϑε) «якби», лит. betai-ga «але», іє. *guhe, *gue;
р. др. же, бр. жа, ж, п. że, ч. слц. слн. že, стсл. же;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ж
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жа | білоруська |
| ж | білоруська |
| što ha | верхньолужицька |
| -γε | грецька |
| δε «же» | грецька |
| δε | грецька |
| εἴϑε | грецька |
| ha | давньоіндійська |
| gha | давньоіндійська |
| ghā «тс.» | давньоіндійська |
| же | давньоруська |
| *g<SUP>u̯</SUP>he | індоєвропейська |
| *g<SUP>u̯</SUP>e | індоєвропейська |
| betai-ga «але» | литовська |
| że | польська |
| že (‹*ge) | праслов’янська |
| ga (вл. što ha «що ж») | праслов’янська |
| *ge | праслов’янська |
| go | праслов’янська |
| же | російська |
| нȅго | сербохорватська |
| že | словацька |
| že | словенська |
| же | старослов’янська |
| že | чеська |
не-вжлиж «невже»
результат злиття питального виразу др. не уж(е) ли «невже» і частки ж;
р. неуже́ли, [неу́жли́], бр. [неўжо́ж];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| неўжо́ж | білоруська |
| не «невже» | давньоруська |
| уж(е) «невже» | давньоруська |
| ли «невже» | давньоруська |
| неуже́ли | російська |
| неу́жли́ | українська |
| ж | ? |
оже́ж «авжеж»
результат фонетичної видозміни форми авже́ж, утвореної з часток а1, уже́ і ж(е)1 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| авже́ж | ? |
| а | ? |
| уже́ | ? |
| ж | ? |
| е | ? |
ми́ту́сь «(лежати) верхівками в різні боки (про рослини); (лежати) валетом, головами в різні боки (про людей); поперемінне Ж; не до речі; всупереч»
псл. mitǫsь «взаємно», очевидно, пов’язане з mьstь «помста», *mьzda «мзда»;
споріднене з дінд. mḗthati (mitháti) «чергується», гр. μοίτος «помста; подяка», лат. mūto «змінюю», гот. maiþms «подарунок», лтс. mitus, miêtus «заміна»;
іє. *meit(h)- «змінювати»;
р. [мите] «поперемінне», бр. мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки», др. митɤсь (митɤсь) «один проти одного; навхрест», п. [mituś (mitus)] «навхрест; кінцями в різні боки», болг. ми́то «похило; навскіс», на́мито «упоперек, навскіс», схв. сумитицē «валетом», усỳмит «тс.», стсл. митѫсь «взаємно», митѣ «поперемінно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ж
митусе́м
«у різні боки»
(про лежання рослин і людей)
ми́тьма́ Г
митьмо́в
на-ми́тусь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки» | білоруська |
| ми́то «похило; навскіс» | болгарська |
| maiþms «подарунок» | готська |
| μοίτος «помста; подяка» | грецька |
| mḗthati «чергується» (mitháti) | давньоіндійська |
| митɤсь «один проти одного; навхрест» (митɤсь) | давньоруська |
| mūto «змінюю» | латинська |
| mitus | латиська |
| mituś «навхрест; кінцями в різні боки» (mitus)] | польська |
| mitǫsь «взаємно» | праслов’янська |
| мите «поперемінне» | російська |
| с «валетом» | сербохорватська |
| митѫсь «взаємно» | старослов’янська |
| на́мито «упоперек, навскіс» | українська |
| усỳмит «тс.» | українська |
| митѣ «поперемінно» | українська |
| mьstь «помста» | ? |
| *mьzda «мзда» | ? |
| miêtus «заміна» | ? |
| *meit(h)- «змінювати» | ? |
мілки́й «неглибокий»
висловлюється також інша думка (Stang 37) про спорідненість з дісл. melr «мілина», шв. [mjàg] ‹ *mjalg «тс.; високий берег»;
іє. *mel- «молоти»;
псл. *mělъkъ «міленький», зменш. від *mělъ «мілкий, неглибокий», що пов’язується здебільшого з mělъ «прибережний пісок» (пор. р. мел «крейда»), спорідненим з лит. smėlỹs «пісок», лтс. smelis, гот. malma «тс.», двн. melm «пил, пісок», можливо, також гот. smals «дрібний»;
р. ме́лкий, бр. ме́лкі, др. мѣлъкый, п. miałki, ч. mělký, вл. miłki, нл. měłki, схв. заст. миок;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́міл
«мілина»
ви́мілити
ві́дміл
«обмілина, мілина»
відмі́ла
«тс.»
відмі́лина
Ж
мєло́к
«мілина»
(з р.)
мє́лоч
(з р.)
мівки́й
«тс.»
мі́вший
«більш мілкий»
міли́зна
міли́на́ СУМ
мілі́ти
мілі́шати
мілковина́
мілкува́тий
міль
мілький
мільчина́ ВеУг
мі́льший
«тс.»
міля́
міля́к
обмі́лина
о́бміль
пере́міл
пере́міль
«тс.»
по́мілко
«мілкувато»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́лкі | білоруська |
| miłki | верхньолужицька |
| malma «тс.» | готська |
| smals «дрібний» | готська |
| melm «пил, пісок» | давньоверхньонімецька |
| melr «мілина» | давньоісландська |
| мѣлъкый | давньоруська |
| *mel- «молоти» | індоєвропейська |
| smelis | латиська |
| smėlỹs «пісок» | литовська |
| měłki | нижньолужицька |
| miałki | польська |
| *mělъkъ «міленький» | праслов’янська |
| ме́лкий | російська |
| миок | сербохорватська |
| mělký | чеська |
| mjàg ‹ *mjalg «тс.; високий берег» | шведська |
| від *mělъ «мілкий, неглибокий» | ? |
| mělъ «прибережний пісок» (пор. р. мел «крейда») | ? |
| миок | ? |
мі́тити «ставити мітку; мати на увазі, намічати; цілити»
псл. mětiti опосередковано пов’язане з metati «метати»;
зіставляється з дінд. mātiḥ «міра, пізнання», лат. mētior «міряю», гр. μ́ητις «рада; розум», дангл. mǣd «міра», пов’язаними з іє. *mē«міряти»;
можливий також більш віддалений зв’язок з гот. maitan «рубати, різати, висікати»;
р. ме́тить, бр. ме́ціць, др. мѣтити, п. przymiot «приміта, ознака», болг. смя́там «рахувати, вичисляти, вважати», схв. замијèтити «примітити», приме́тати «тс.; зазначити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мітка
«замітка, запис»
відмі́тина
«пляма іншого кольору на шкірі тварини»
відмі́тка
відмі́тчик
домітува́ти
«метикувати»
Ж
замі́т
«пам’ять, спостерігання»
замі́тина
«зарубка у теслярів»
за́мі́тка
замітки́й
«примітний»
замі́тли́вий
«спостережливий»
замі́тниця
«довге і тонке дерево, яке сплавляють»
заміча́ти
замі́чка
«замітка»
изміча́ти
«спостерігати»
мі́та́
мі́тка
мітки́й
«примітний»
мі́ткий
«влучний»
мі́тчик
мі́чений
намі́тка
невзамі́ту
«непримітне»
невмі́тно
«тс.»
одме́тний
«відмінний чимось від іншого»
помі́тка
помі́тливий
«спостережливий»
помі́тний
поміча́ти
«спостерігати; робити помітки»
примі́та
примі́тка
при́мітка
«приміта»
примі́тливий
«уважний»
примітний
приміча́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́ціць | білоруська |
| смя́там «рахувати, вичисляти, вважати» | болгарська |
| maitan «рубати, різати, висікати» | готська |
| μ́ητις «рада; розум» | грецька |
| mǣd «міра» | давньоанглійська |
| mātiḥ «міра, пізнання» | давньоіндійська |
| мѣтити | давньоруська |
| *mē «міряти» | індоєвропейська |
| mētior «міряю» | латинська |
| przymiot «приміта, ознака» | польська |
| mětiti опосередковано пов'язане з metati «метати» | праслов’янська |
| ме́тить | російська |
| замијèтити «примітити» | сербохорватська |
| приме́тати «тс.; зазначити» | українська |
могти́
псл. *mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати»), пов’язане з migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки»), mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо»);
споріднене з гот. двн. magan «могти», гот. mahts, «сила», двн. maht «тс.», нвн. mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг»), лит. magëti (mëgti) «подобатись», mãginti «вабити», magùs «привабливий», moketi «уміти»;
р. мочь, бр. магчы́, др. мочи, п. вл. нл. móc, ч. moci, слц. môcť, болг. мо́га, м. може, схв. мòћu, слн. môči, стсл. мошти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бути спроможним»
вмоготу́
вмо́гу
«тс.»
возмо́га
«можливість»
(заст.)
домага́тися
домогти́ся
Ж
замага́ти
«тс. Ж; перемагати, пересилювати Me»
замога́ти
«бути спроможним»
замо́жний
заможні́ти
змага́тися
«тс.»
(недок.)
змо́га
змогну́тися
«зібратися з силами; спромогтися; знемогти»
змогти́ «зуміти»
змогти́ся
«спромогтися; посилитися; знемогти»
змогчи́ся
«зібратися з силами, спромогтися; знемогти»
змо́жний
«можливий»
змо́жність
«можливість; могутність; засоби»
змочи́ся
«тс.»
знема́ганий
«виснажений»
знемага́ти(ся)
знемо́га
«знемога»
знемо́га
знемога́ти
знемогти́(ся)
знемо́жений
знемо́жень
«тс.»
знеможі́ти
знеможі́ти
знемочи́
міжни́й
«могутній»
міч
«сила»
(заст.)
мо
«може; мабуть»
мо́га́
могота́
могти́ся
(безос. мо́жеться)
могу́тній
могу́тність
могутні́ти
могутні́шати
могу́ття
могу́чий
могчи́
мож
«можна»
мо́же
може́бний
«можливий»
можливий
можли́вість
можли́во
мо́жна
мо́жний
«могутній, заможний; [можливий]»
(заст.)
мо́жність
«могутність; заможність; [можливість; засоби]»
можні́ти
«могутніти; багатіти»
мо́жно
моч
«міць»
мочи́
невмі́ч
«не під силу»
незаможник
незамо́жництво
не́міч
не́мічний
немо́га
«повне безсилля; незмога; [неможливість; недолугий, каліка Ж]»
немогну́ти
«знемагати; хворіти»
немогота́
немогу́щий
«бідний, незаможний»
немо́жний
«безсилий, безправний; [немічний, неможливий]»
(заст.)
немочи́
немошни́й
«немічний, безсилий»
не́мощі
не́мощний
«немічний»
не́мо́щни́й
«тс.»
немо́щник
«хворий»
онемочи́
онемощі́ти
«тс; збідніти»
промага́ти
«тс; залишатися в силі»
промі́жний
«спроможний»
про́міжно
«можливо»
промога
«спроможність»
промогти́
промогти́ся
«перенапружитися; надірватися»
промогчи́ся
промо́жність
«тс.»
промочи́ся
«тс.»
розмага́ти
«розслаблювати»
розмо́га
«сила, міць»
спромага́тися
спромо́га
спромогти́ся
спромо́жнє
«заможно»
спромо́жний
спромо́жність
спромочи́
спромочи́ся
«спромогтися»
уможли́вити
унеможли́вити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магчы́ | білоруська |
| мо́га | болгарська |
| móc | верхньолужицька |
| magan «могти» | готська |
| mahts | готська |
| magan «могти» | давньоверхньонімецька |
| maht «тс.» | давньоверхньонімецька |
| мочи | давньоруська |
| magëti «подобатись» (m$ëgti) | литовська |
| може | македонська |
| móc | нижньолужицька |
| mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг») | нововерхньонімецька |
| móc | польська |
| *mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати») | праслов’янська |
| мочь | російська |
| мòћu | сербохорватська |
| môcť | словацька |
| môči | словенська |
| мошти | старослов’янська |
| moci | чеська |
| migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки») | ? |
| mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо») | ? |
| mãginti «вабити» | ? |
| magùs «привабливий» | ? |
| moketi «уміти» | ? |
мо́рщити
зіставляється також (Machek ESJČ 380) з дінд. mûrcchati «збігається, гусне, застигає»;
пов’язання з п. ст. merskać «шмагати; сильно бити», псл. *mьrskati «стьобати, бити» (Brükner 323; Holub–Kop. 233), як і зближення з псл. *morkь «морок» (Младенов 307), недостатньо обґрунтоване;
споріднене з лтс. mãrksla «жирова cкладка, подвійне підборіддя», mãrksna «подвійне підборіддя»;
псл. *mьrsčiti «морщити», *mьrxnǫti (‹*mrs-) «морщитися»;
р. мо́рщить «морщити», [мо́рснуть] «тс.», [морх] «оборки на рукавах жіночого одягу», бр. мо́ршчыць, п. marszczyć, ч. smrsknouti se «збігтися, скипітися (про молоко); зменшитися в об’ємі (про м’ясо)», smrštiti se «швидко скрутитися» (про змію), слц. mr(a)štit «морщити», вл. moršćić, нл. maršćiś, болг. мръ́щя «тс.», м. мршти се «морщиться, хмуриться», схв. м́рска «зморшка», м́рштити се «хмуритися, морщитися», слн. mŕščiti «морщити, хмурити (брови)», цсл. съмръштити «зморщити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ж
змо́рхлий
«який покрився зморшками; зморщений, скручений»
змо́рхнутися
«тс.»
змо́рхтися
«зморщитися»
змо́ршка
змо́ршкуватий
змо́рщений
змо́рщина
«зморшка»
змо́рщка
«тс.»
мо́рхлий
«зморшкуватий, зморщений»
морхля́к
«пучок зморшок, що-небудь поморщене»
мо́рхнути
«покриватися зморшками»
(про плоди)
мо́ршень
«черевик із суцільного шматка шкіри»
мо́ршіна
«зморшка на сорочці біля шиї і на рукавах»
мо́ршінє
«тс.»
(зб.)
мо́ршінка
«сорочка, зібрана в зморшки коло шиї; вид різбярського орнаменту»
моршо́к
«зморшка»
мо́рща
«складка, зморшка»
морща́вий
«покритий зморшками»
морщи́на́ «зморшка» СУМ
морщине́ць
«черевик із суцільного шматка шкіри»
морщи́нє
«гувті складки на жіночій сукні»
(зб.)
морщи́нка
«невелика зморшка; частина рукава жіночої сорочки у галицьких покутян; вставка, вшита під уставкою»
мо́рщитися
мо́рщінка
«збористий комір жіночої сорочки Ж; жіноча сорочка, зібрана в складки коло шиї МСБГ»
мо́рщка
«зморшка»
морщу́н
«черевик із суцільного шматка шкіри»
помо́рхлий
помо́рхнути
сморшо́к
«зморшка»
шмо́ршки
«зморшки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́ршчыць | білоруська |
| мръ́щя «тс.» | болгарська |
| moršćić | верхньолужицька |
| mûrcchati «збігається, гусне, застигає» | давньоіндійська |
| mãrksla «жирова cкладка, подвійне підборіддя» | латиська |
| мршти «морщиться, хмуриться» | македонська |
| maršćiś | нижньолужицька |
| merskać «шмагати; сильно бити» | польська |
| marszczyć | польська |
| *mьrskati «стьобати, бити» | праслов’янська |
| *morkь «морок» | праслов’янська |
| *mьrsčiti «морщити» | праслов’янська |
| мо́рщить «морщити» | російська |
| м́рска «зморшка» | сербохорватська |
| mr(a)štit «морщити» | словацька |
| mŕščiti «морщити, хмурити (брови)» | словенська |
| мо́рснуть «тс.» | українська |
| морх «оборки на рукавах жіночого одягу» | українська |
| м́рштити «хмуритися, морщитися» | українська |
| съмръштити «зморщити» | церковнослов’янська |
| smrsknouti se «збігтися, скипітися (про молоко); зменшитися в об’ємі (про м’ясо)»«швидко скрутитися» (про змію) | чеська |
| smrštiti se «збігтися, скипітися (про молоко); зменшитися в об’ємі (про м’ясо)»«швидко скрутитися» (про змію) | чеська |
| merskać «шмагати; сильно бити» | ? |
| mãrksna «подвійне підборіддя» | ? |
| *mьrxnǫti «морщитися» (‹*m$rs-) | ? |
муж
псл. možь (‹*mon-gio-);
споріднене в дінд. mánuḥ «людина; чоловік; людство», гот. manna «чоловік», двн. man «тс.»;
іє. *manu-s або *monu-s, можливо, пов’язане з *men-«мислити»;
р. бр. муж, др. мужь, п. mąż, ч. слц. вл. нл. muž, болг. мъж, м. маж, схв. муж, слн. móž, стсл. мǫжь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ж
за́між
за́міжжю
замі́жжя
замі́жня́ «яка перебуває в шлюбі; одружена»
міжчи́нський
міщина́
мужа́ти
«мужніти»
мужа́тися
«бадьоритися»
мужва́ «мужики»
му́жесливий
«мужній»
му́жеський
мужи́к
мужикува́ти
«бути селянином»
мужикува́тий
мужи́цтво
мужича́ «дитя мужика»
мужи́чий
мужи́чити
«розмовляти мужичою мовою»
мужичня́
мужі́ти
«мужніти»
мужла́й
«грубий мужик»
мужла́н
«здорова, міцна людина, богатир»
му́жній
му́жність
мужні́ти
му́жня
«заміжня»
(жінка)
мужство
мужува́тися
«мужатися»
мужча́н
«мужчина»
мужчи́на́ СУМ
мужчи́нський
му́зкість
«мужність»
му́зство
«хоробрість, відвага»
мущени́н
«чоловік»
обмужи́читися
«зробитися селянином»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| муж | білоруська |
| мъж | болгарська |
| muž | верхньолужицька |
| manna «чоловік» | готська |
| man «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mánuḥ «людина; чоловік; людство» | давньоіндійська |
| мужь | давньоруська |
| *manu-s | індоєвропейська |
| маж | македонська |
| muž | нижньолужицька |
| mąż | польська |
| možь (‹*mon-g$io-) | праслов’янська |
| муж | російська |
| муж | сербохорватська |
| muž | словацька |
| móž | словенська |
| мǫжь | старослов’янська |
| muž | чеська |
| *men- «мислити» | ? |
таж
пор. але ж;
результат злиття та і ж, же;
п. [taż, taże] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
та́же́
«таж»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| taż «тс.» | польська |
| taże «тс.» | польська |
| але ж | українська |
| та | українська |
| ж | українська |
| же | українська |
чиж «невеликий співучий птах родини в’юркових, Carduelis spinus L.» (орн.)
псл. čic̦ь ( *či-g-jь/kigjь);
утворення за допомогою суфікса -c̦ь від звуконаслідувального вигуку čі (пор. čirikati) або від вигуку čig (пор. укр. чигота́ти);
припущення про зв’язок з ч. číhati «чигати» (Brückner KZ 48, 198) або з щекота́ти (про пташиний спів) (Holub 36 – у Фасмера) сумнівні;
р. чиж «чиж», бр. чыж, п. czyż, ч. слц. číc̦, вл. čіc̦ik, čic̦k, нл. cyc̦, схв. чи̑ж, чи́жак, слн. číc̦ek «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чи́жик
чижи́ха
чижі́вка
«чиж»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чыж | білоруська |
| čіc̦ik | верхньолужицька |
| čic̦k | верхньолужицька |
| cyc̦ | нижньолужицька |
| czyż | польська |
| čic̦ь ( *či-g-jь/kigjь) | праслов’янська |
| чиж «чиж» | російська |
| ж | сербохорватська |
| číc̦ | словацька |
| číc̦ek «тс.» | словенська |
| чи́жак | українська |
| číhati «чигати» | чеська |
| číc̦ | чеська |
| -c̦ь (пор. čirikati)(пор. укр. чигота́ти) | ? |
| щекота́ти (про пташиний спів)(Holub 36 -- у Фасмера) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України