ДУРНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бла́го «добро, щастя»
припущення про зв’язок благи́й «поганий, дурний» з гр. βλᾱξ «дурний», лат. flaccus «слабий, безсилий» (Mikl. EW 13, 17; Bern. I 58; Machek ESJČ 55; Walde-Hofm. l 507) малопереконливе: йдеться про табуїстичну заміну негативної назви її антонімом, підтриману прямим зв’язком одного із значень слова блаже́нний «юродивий» із значенням слова дурни́й;
вважається спорідненим з дінд. bhárgaḥ «сяйво», лтс. balgans «білявий», лат. fulgor, flagro «горю, палаю, тлію», гр. φλέγω «горю», можливо, також з ав. bərəjayeiti «запрошує, виявляє пошану», bәrәχδα- «дорогий, бажаний», bərəg «релігійний ритуал», дінд. brhas-pátiḥ «господь», лат. flāgitāre «вимагати»;
псл. *bolgo, *bolgъ;
стсл. благо «добро, щастя», благъ «добрий» з неповноголосним -ла-, як і болг. м. бла́го, схв. блȃго «тс.», слн. blagó «майно, скот, добро», ч. слц. blaho, ч. blahový «нерозумний», відповідають р. [бо́лого] «благо; добре», укр. [не-з-боло́га] «не з добра» Ж, п. błogo «благо», błogi «блаженний», нл. błogość «блаженство», полаб. blåďütnĕ (‹ blagotьnъ) «веселий, безжурний»;
запозичено в давньоруську мову книжним шляхом із старослов’янської;
р. бла́го «добро; добре; погано», благо́й «добрий; [поганий]», бр. бла́га «погано», благі́ «поганий; нездара», др. благо «добро, щастя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
благе́нький
«поганенький, слабенький»
благи́й
«блаженний; [тихий, спокійний ВеУг]; поганий»
бла́гість
благости́ня
благува́ти
«допомагати (хворому)»
благува́тий
«недоумкуватий»
блаже́нний
блаже́нство
блаже́нствувати
блажи́тися
«згоджуватися»
блажни́й
«божевільний»
зблажи́тися
«присмирніти»
набла́жити
«принести благо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bərəjayeiti «запрошує, виявляє пошану» | авестійська |
| бла́га «погано» | білоруська |
| бла́го | болгарська |
| βλᾱξ «дурний» | грецька |
| φλέγω «горю» | грецька |
| bhárgaḥ «сяйво» | давньоіндійська |
| brhas-pátiḥ «господь» | давньоіндійська |
| благо «добро, щастя» | давньоруська |
| flaccus «слабий, безсилий» | латинська |
| fulgor | латинська |
| flāgitāre «вимагати» | латинська |
| balgans «білявий» | латиська |
| бла́го | македонська |
| błogość «блаженство» | нижньолужицька |
| blåďütnĕ «веселий, безжурний» (‹ blagotьnъ) | полабська |
| błogo «благо» | польська |
| *bolgo | праслов’янська |
| бо́лого «благо; добре» | російська |
| бла́го «добро; добре; погано» | російська |
| блȃго «тс.» | сербохорватська |
| blaho | словацька |
| blagó «майно, скот, добро» | словенська |
| благо «добро, щастя» | старослов’янська |
| не-з-боло́га «не з добра» | українська |
| благо́й «добрий; [поганий]» | українська |
| благі́ «поганий; нездара» | українська |
| blaho | чеська |
| blahový «нерозумний» | чеська |
| благи́й «поганий, дурний» | ? |
| блаже́нний «юродивий» | ? |
| дурни́й | ? |
| flagro «горю, палаю, тлію» | ? |
| bәrәχδα- «дорогий, бажаний» | ? |
| bərəg «релігійний ритуал» | ? |
| *bolgъ | ? |
| благъ «добрий» | ? |
| błogi «блаженний» | ? |
дур «дурість; запаморочення; пустощі»
псл. durъ (durьnъ), яке виводять з іє. *dheur-, суфіксального розширення *dheu- «дути, швидко рухатися»;
зіставляють із прус. dūrai «полохливий», гр. ϑoυρoς «стрімкий, несамовитий», ἀϑύρω «граюсь, розважаюсь», ἄθυρμα «гра», лат. furo «шалію; збурююсь», а також з лит. padùrmai «стрімко», padùrmu «бурхливо, поривчасто» (Būga RR І 327 – 328; Bern. І 239; Boisacq 349);
проти останнього зіставлення заперечує Урбутіс (Vilniaus Universiteto Mokslo Darbai XXVI. Kalbotyra I, 1958, 216), пов’язуючи лит. padùrmai, padùrmu з лит. dùrti «колоти, втикати», рос. дыра́, п. dziura;
р. дурь, дурно́й «поганий; [дурний]», бр. дур, дурны́ «поганий», п. dur «несвідомий стан; тиф», durny «дурний», ст. «гордий; шалений», ч. [durný] «дурний», слц. durný «тс.; полохливий; злий», м. [дурли] «ледарює», [дурла] «ледар», схв. дуран «поривчастий, злий», дỳрљив «запальний, гарячкуватий», слн. dúr «дикий», стсл. доурьнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дурити
дура́к
дуракува́тий
дурасі́й
дура́ція
дура́чество
дурба́р
«дурень»
ду́рбас
дурби́ло
«тс.»
ду́рень
дуре́ньство
дуре́па
дуриле́й
«дурість»
дури́нда
дури́ти
дури́чка
«обман»
ду́рість
дурі́ти
дурі́ть
«клянчити»
ду́рка
дуркова́тий
дурми́ло
«велика і дурна людина»
дурналю́ка
«тс.»
ду́рнас
дурне́ча
дурни́й
ду́рник
дурни́ло
дурни́на
«дурість»
дурни́ця
дурни́чка
«дрібниця»
дурні́сінький
ду́рність
дурні́ти
дурні́шати
ду́рно
«даремно»
дурнова́нь
дурно́віч
«дурень»
(з п.)
дурно́та
дурнува́ти
«бути без ужитку; дуріти»
дурнува́тий
дурню́ха
«нервова гарячка»
дурня́
«дурень»
дурня́к
дурня́чка
«тс.»
дуро́нда
«дурень»
ду́рочка
ду́рощі
ду́рячий
«ледачий»
заду́ркати
заду́рно
«даремно»
здурня́ти
здуру
надду́ристий
«гарячий; запальний»
обду́р
обду́рка
о́дур
оду́рливий
приду́pyватий
при́дур
приду́ркуватий
приду́рюватися
удурні
«даремно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дур | білоруська |
| ϑoυρoς «стрімкий, несамовитий» | грецька |
| *dheur- | індоєвропейська |
| furo «шалію; збурююсь» | латинська |
| padùrmai «стрімко» | литовська |
| padùrmai | литовська |
| dùrti «колоти, втикати» | литовська |
| дурли «ледарює» | македонська |
| dziura | польська |
| dur «несвідомий стан; тиф»«дурний» | польська |
| durny «несвідомий стан; тиф»«дурний» | польська |
| durъ (durьnъ) | праслов’янська |
| dūrai «полохливий» | прусська |
| дыра́ | російська |
| дурь | російська |
| дуран «поривчастий, злий» | сербохорватська |
| durný «тс.; полохливий; злий» | словацька |
| dúr «дикий» | словенська |
| доурьнъ | старослов’янська |
| дурно́й «поганий; [дурний]» | українська |
| дурны́ «поганий» | українська |
| дурла «ледар» | українська |
| дỳрљив «запальний, гарячкуватий» | українська |
| durný «дурний» | чеська |
| *dheu- «дути, швидко рухатися» | ? |
| ἀϑύρω «граюсь, розважаюсь» | ? |
| ἄθυρμα «гра» | ? |
| padùrmu «бурхливо, поривчасто» | ? |
дуранля́си «дурниці»
складний іменник, утворений з основи дуран-, що асоціюється з дурни́й, та іменника ля́си (пор. ляси точити «базікати»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуран- | ? |
| дурни́й | ? |
| ля́си (пор. ляси точити «базікати») | ? |
дуре́ць «пажитниця п’янка, дурійка, Lolium temulentum L.» (бот.)
похідні утворення від дури́ти, дурі́ти, дурни́й;
назви зумовлені отруйними властивостями рослин;
р. [дуpáxá] «буяхи», [дурни́ка] «тс.; блекота», бр. [дурні́ка] «буяхи», [дурні́ца, дурні́чнік] «тс.», п. durnica «пажитниця п’янка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дуре́ці
«блекота, Hyoscyamus niger L.; медунка, Pulmonaria obscure Dum. ЛексПол»
дури́ця
«тс. ВеНЗн; блекота, Hyoscyamus niger L.»
дурі́йка
«тс.»
дурне́ц
«тс.»
дурні́ца
«буяхи, Vaccinium uliginosum L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дурні́ка «буяхи» | білоруська |
| durnica «пажитниця п’янка» | польська |
| дурни́ка «тс.; блекота» | українська |
| дурні́ца | українська |
| дурні́чнік «тс.» | українська |
| дури́ти | ? |
| дурі́ти | ? |
| дурни́й | ? |
| дуpáxá «буяхи» | ? |
дурма́н «Datura stramonium L.; [блекота, Hyoscyamus niger L. ЛексПол]» (бот.)
виводиться також від основи дурни́й, одуря́ти з огляду на отруйні властивості насіння дурману (Фасмер І 555; Machek ESJČ 135; Jm. rostl. 208);
тат. башк. turman «кінські ліки», тур. dermān «ліки» зводяться до перс. därman «ліки, зілля» (Дмитриев 533; Mikl. TEI I 283; Korsch AfSlPh 9, 497);
загальноприйнятого пояснення не має;
вважається запозиченням з тюркських мов;
р. бр. дурма́н «Datura stramonium L.», п. [durman], ч. слц. durman «тс.», м. дерман «тс.; ліки»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| turman «кінські ліки» | башкирська |
| дурма́н «Datura stramonium L.» | білоруська |
| дерман «тс.; ліки» | македонська |
| därman «ліки, зілля» | перська |
| durman | польська |
| durman «тс.» | словацька |
| turman «кінські ліки» | татарська |
| dermān «ліки» | турецька |
| durman «тс.» | чеська |
| дурни́й | ? |
| одуря́ти | ? |
| дурма́н «Datura stramonium L.» | ? |
дурма́н «одуряючий засіб; [дурна людина Я]»
форма зумовлена впливом з боку дурма́н¹ «Datura stramonium L.»;
пов’язане з дури́ти, дурни́й;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дурма́нити
дурма́нний
дурманува́тий
«придуркуватий»
одурма́нений
одурма́нливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дурма́н «Datura stramonium L.» | ? |
| дури́ти | ? |
| дурни́й | ? |
дурноп'я́н «дурман, Datura stramonium L.» (бот.)
складне утворення з основ прикметників дурни́й і п’яний;
назва зумовлена отруйними властивостями рослини;
р. [дурнопья́н], бр. дурнап՝ян, п. durnopjan «тс.» (з укр.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дурнап | білоруська |
| durnopjan «тс.» (з укр.) | польська |
| дурнопья́н | російська |
| дурни́й | ? |
| п'яний | ? |
лепе́хуватий «марудний; м’який і безхарактерний»
очевидно, як і ле́пе́ха́, лопу́х, залишки утворень, пов’язаних з псл. lаръ (lapa) «латка, ганчірка»;
пор. [ла́поть] «клапоть, ганчірка»;
р. [ле́пух] «неповоротка людина», лопу́х «простувата, некмітлива людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дурень
лапу́х
«нерозторопна людина»
лапухова́тий
«мовчазний, млявий»
лепехова́тий
«млявий; кволий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lаръ «латка, ганчірка» (lapa) | праслов’янська |
| lapa | праслов’янська |
| lapa | праслов’янська |
| ле́пух «неповоротка людина» | російська |
| лопу́х «простувата, некмітлива людина» | російська |
| ле́пе́ха́ | українська |
| лопу́х | українська |
| ла́поть «клапоть, ганчірка» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України