ГОРОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гір «парші навколо очей у річних і дворічних овець»
неясне;
гора́ «підвищення земної поверхні; [горище] ЛЧерк, Mo, Па»
псл. gora;
споріднене з прус. garian «дерево», лит. nùgara «хребет», giriá «ліс», [gìre], лтс. dziŗa «тс.», дінд. giríḥ «гора», ав. gairi-, сперс. gar, gīr «тс.», можливо, також гр. гомер. βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»), гр. ат. βορέᾱς, ßoppãς «тс.», алб. gur «камінь»;
первісне значення «гора»;
значення «ліс» розвинулося пізніше через «ліс на горі»;
розбіжності в вокалізмі вказують на те, що первісно слово було нетематичне з основою на приголосний (Trautmann 78; Meillet BSL 25, 144; Machek ESJČ 176; Pokorny 477 – 478);
р. гора́, бр. гара́, др. гора, п. góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]», ч. hora «гора», hůra «горище; [ropa]», ст. hóra «гора; горище», слц. hora «ліс; гора», вл. hora «гора», нл. gora, полаб. dʼöră, болг. гора́ «ліс; (заст.) гора», м. гора «ліс», схв. гòра, гȍра «гора; ліс», слн. góra, стсл. гора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гі́рʼя
«гори»
(зб.)
гірни́й
гірни́к
гірни́цтво
гірни́ця
«каменоломня»
гірни́чий
гірню́к
«гірник»
гі́рня
«камʼяне урвище; каменоломня»
гірня́к
гірськи́й
гіряни́н
«гірник, верховинець»
гора́й
«мешканець гір»
го́рець
гори́стий
гори́ще
го́рі
«угору»
горі́ський
«горішній»
горішка́
«угору»
(присл.)
горі́шній
горішня́к
«північний вітер; вітер з горішньої частини Дністра Дз, Mo»
горішня́нин
«той, хто мешкає у горішньому кінці села; горянин»
горі́щ
«вище»«тс.»
(присл.)
горі́ща
«горище»
го́рниця
«поле, що йде під гору»
го́роватий
горови́й
горови́тий
горува́ти
«підноситися вгору; брати верх над ким-небудь»
горю́н
«мешканець високого правого берега Сейма»
горя́к
«удар мʼячем при грі в гілки (різновид гри в мʼяч)»
горя́нець
«мешканець гір»
го́ряний
горя́нин
горяни́ця
«гора»
дʼго́рі
«угору»
догі́рний
«такий, що підіймається»
догори́
(присл.)
загі́рʼя
загі́рний
заго́ра
загоря́нин
згі́рʼя
згі́рний
«нагірний»
згі́рок
згори́
«зверху; завчасу, заздалегідь»
зго́ристий
«стрімкий, спадистий»
згорка́
«згори»
нагі́рʼя
нагі́рний
на́горок
«пагорок»
наго́ру
(присл.)
наго́ряний
«нагірний»
па́гірок
па́гористий
па́горок
пере́горок
«пагорок»
передгі́рʼя
передгі́рний
підгі́р
«підгірʼя»
підгі́рʼя
підгі́рний
підгі́рок
«схил гори»
підгі́рський
підго́рочка
«невелике підвищення біля підніжжя гори»
при́гі́р
при́гірок
при́го́рок
сугірʼя
су́горок
угорі́
(присл.)
уго́ру
(присл.)
узгір
узгі́рʼя
узгірок
узгорок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gairi- | авестійська |
| gur «камінь» | албанська |
| гара́ | білоруська |
| гора́ «ліс; (заст.) гора» | болгарська |
| hora «гора» | верхньолужицька |
| βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | гомерівське |
| βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | грецька |
| βορέᾱς | грецька |
| giríḥ «гора» | давньоіндійська |
| гора | давньоруська |
| dziŗa «тс.» | латиська |
| nùgara «хребет» | литовська |
| гора «ліс» | македонська |
| gora | нижньолужицька |
| dʼöră | полабська |
| góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]» | польська |
| gora | праслов’янська |
| garian «дерево» | прусська |
| гора́ | російська |
| гòра | сербохорватська |
| gar | середньоперська |
| hora «ліс; гора» | словацька |
| góra | словенська |
| гора | старослов’янська |
| гȍра «гора; ліс» | українська |
| hora «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
| hůra «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
| giriá «ліс» | ? |
| gìre | ? |
| gīr «тс.» | ? |
| βορέᾱς | ? |
| ßoppãς «тс.» | ? |
| значення «гора» | ? |
| значення «ліс» | ? |
| через «ліс на горі» | ? |
| hóra «гора; горище» | ? |
гірнець «куртинний дубняк»
не зовсім ясне;
болг. гору́н зіставляється з горя́ «горю; палю» або гора́ «ліс», а також із прус. garian «дерево»;
болг. гору́н «дуб, Quercus L.», схв. гòрун «вид дуба»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гору́н «горю; палю» | болгарська |
| горя́ «горю; палю» | болгарська |
| гору́н «дуб, Quercus L.» | болгарська |
| garian «дерево» | прусська |
| гòрун «вид дуба» | сербохорватська |
| гора́ «ліс» | ? |
гора́р «лісник у горах»
слц. horár «лісник» повʼязане з hora «ліс; гора»;
звуження значення в українській мові «лісник у горах» викликане впливом значення укр. гора́ (див.);
очевидно, запозичення з словацької мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| horár «лісник» | словацька |
| гора́ | українська |
| hora «ліс; гора» | ? |
| мові «лісник у горах» | ? |
го́ре
псл. *gor-je, повʼязане з gorěti «горіти»;
щодо розвитку значення пор. псл. *реčаlь «печаль» : pekǫ «печу», дінд. śṓkaḥ «полумʼя, жар; мука, смуток, горе»;
менш слушне порівняння з гот. kara «скарга, скорбота», яке зіставляється з ос. zarun «співати», zar «пісня», гр. γηρυς «голос», гр. дор. γαρυς «тс.», ірл. gāir «заклик, крик» (Горяев 75);
р. го́ре, бр. го́ра, др. горе, п. ст. gorze, ч. кн. поет. hoře, вл. һоrјо, нл. gorje, болг. го́рест (відр. го́ресть), схв. гòра (гȍра) «епілепсія», слн. gorjé «горе, плач», стсл. горе «горе»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горевни́ця
«та, що приносить горе»
го́ресний
горе́цтво
«горе, журба»
горьо́ваний
горьови́й
горювалий
«той, що зазнав горя»
горюва́льник
«той, що горює»
горюва́ти
горю́ха
«горопашна»
горю́шний
«горопашний»
горя́ка
«бідолаха»
загорю́йко
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́ра | білоруська |
| го́рест (відр. го́ресть) | болгарська |
| һоrјо | верхньолужицька |
| kara «скарга, скорбота» | готська |
| γηρυς «голос» | грецька |
| γαρυς «тс.» | грецька |
| śṓkaḥ «полумʼя, жар; мука, смуток, горе» | давньоіндійська |
| горе | давньоруська |
| γαρυς «тс.» | дорійський |
| gāir «заклик, крик» | ірландська |
| gorje | нижньолужицька |
| zarun «співати» | осетинська |
| gorze | польська |
| *gor-je | праслов’янська |
| *реčаlь «печаль» | праслов’янська |
| го́ре | російська |
| гòра «епілепсія» (гȍра) | сербохорватська |
| gorjé «горе, плач» | словенська |
| горе «горе» | старослов’янська |
| hoře | чеська |
| gorěti «горіти» | ? |
| *реčаlь «печаль» | ? |
| pekǫ «печу» | ? |
| zar «пісня» | ? |
| gorze | ? |
| hoře | ? |
| hoře | ? |
гори́ніж «догори ногами»
результат видозміни давнішого *горініж (пор. горі́ли́ць), складного прислівника, утвореного з прислівника [го́рі] «догори, вверх» і основи іменника нога́ в формі давніх невідмінюваних прикметників (пізніших прислівників) на -ь, належних до ĭ-ocнов (пор. аналогічне стсл. свободь «вільний (вільно)» і под.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| горініж (пор. горі́ли́ць) | ? |
| го́рі «догори, вверх» | ? |
| нога́ (пізніших прислівників) | ? |
горі́здра «чванько, пихатий»
складне утворення з прислівника [го́рі] «вгору, вверх» і основи дієслова здрі́ти «дивитися», яке до складного слова – в разі давності його утворення – могло ввійти в формі активного дієприкметника чол. р. однини *зьря (‹*zьrę) «той, що дивиться» («зрячий»);
у разі пізнішого походження складне слово могло бути створене за існуючими словотворчими моделями аналогічного типу, де точне граматичне значення другого компонента вже не усвідомлювалось;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рі «вгору, вверх» | ? |
| здрі́ти «дивитися» | ? |
| *зьря (‹*zьrę) | ? |
| зрячий «той, що дивиться» | ? |
горі́ли́ць
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника го́рі, «вверх, угору» і основи іменника лице́ у прислівниковій (історично – прикметниковій) формі лиць, повʼязаній з поширеною в давній період групою невідмінюваних прикметників на -ь (ĭ-основ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
горіли́цею
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рі | ? |
| лице́ (історично -- прикметниковій) | ? |
| ь (ĭ-основ) | ? |
горі́ти
іє. *guher- «гарячий, теплий»;
споріднене з лит. gareti «палити; випаровуватись», лтс. garêtiês «вигоріти (про піч)», ірл. gorim, guirim «грію», гр. ϑέρομαι, «нагріваюсь», дінд. ghṛṇōti «світить, палає»;
псл. *gorěti, *gorjǫ, goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ);
р. горе́ть, бр. гарэць, др. горѣти, п. gorzeć, goreć, ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. gorjeś, болг. горя́, м. гори, схв. гòрети, слн. goréti, стсл. горѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар
гаря́ч
«особливий вид гарячого напою»
(заст.)
гаря́чий
гарячи́ти
гарячи́ти
гарячі́ти
гаря́чка
гарячко́вий
гарячкови́тий
гарячкува́ти
гарячкува́тий
гаря́чли́вий
гаря́чник
«той, що готує й продає гаряч»
(заст.)
гарячно́та
«спека, жара»
го́риво
«полумʼя, що сильно горить; сила горіння»
(-ево)] Ж
горі́лий
горли́вий
«щирий»
горли́во
«ретельно, віддано»
горюк
«паливо»
горюч
«тс.»
горю́че
горю́чий
го́ряч
«жара, спека»
горя́чий
горя́чість
«спека; гаряча голова»
горя́чка
«гарячка»
зага́р
загорі́лий
«палкий»
зга́рище
зга́рок
зга́рятина
зга́рячу
нага́р
недога́р
недога́рʼя
недо́гарок
о́гар
«обпалений пеньок»
ога́рок
перега́р
по́гар
«згарище»
погорі́лець
при́гар
при́гара
«шкірка на твердій каші»
прига́ринок
прига́рки
уга́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарэць | білоруська |
| горя́ | болгарська |
| horić | верхньолужицька |
| ϑέρομαι | грецька |
| ghṛṇōti «світить, палає» | давньоіндійська |
| горѣти | давньоруська |
| *g «гарячий, теплий» | індоєвропейська |
| gorim | ірландська |
| garêtiês «вигоріти (про піч)» | латиська |
| gareti «палити; випаровуватись» | литовська |
| гори | македонська |
| gorjeś | нижньолужицька |
| gorzeć | польська |
| goreć | польська |
| *gorěti | праслов’янська |
| горе́ть | російська |
| гòрети | сербохорватська |
| horieť | словацька |
| goréti | словенська |
| горѣти | старослов’янська |
| hořeti | чеська |
| guirim «грію» | ? |
| *gorjǫ | ? |
| goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ) | ? |
горої́житися «триматися зарозуміло, чванливо; підніматися, стовбурчитися»
складне утворення з основ іменника гора́ і дієслова [ї́житися] «гордо поводитися, величатися, пишатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гореї́жний
горі́жний
«тс.»
горої́жний
«той, хто гордо поводиться, гордо загрожує; готовий до бою»
горої́жник
«хвалько»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гора́ | ? |
| ї́житися «гордо поводитися, величатися, пишатися» | ? |
гурака́ «піднявши руки вгору» (ловити, напр., мʼяч)
суфіксальний прислівник, утворений від іменника гора́ за зразком прислівників типу голяка́, пішака́ і под;
форма гурака́ зам. сподіваної горака́ відбиває, очевидно, діалектну вимову ненаголошеного о як у;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гора́ | ? |
| голяка́ | ? |
| пішака́ | ? |
| гурака́ | ? |
| сподіваної | ? |
гурний «гордий»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. górny «верхній, високий; (перен.) піднесений; (ст., діал.) гордий, чванливий, зарозумілий» є похідним від іменника góra «гора», спорідненого з укр. гора́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| górny «верхній, високий; (перен.) піднесений; (ст., діал.) гордий, чванливий, зарозумілий» | польська |
| гора́ | українська |
| góra «гора» | ? |
згора́ «зоря»
очевидно, результат контамінації слів зоря́ і згори́, гора́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зоря́ | ? |
| згори́ | ? |
| гора́ | ? |
осія́нка «матка у бджіл»
пов’язане з народною назвою гори Сіон [Осіянська гора];
поширилось у заклинаннях на відвернення лиха від бджіл з проханням заступництва божественних сил з гори Сіон;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осеянська
«фантастична (гора)»
(гора)] Ж
осія́нський
«сіонський»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Осіянська | ? |
| гора | ? |
уго́ра «перекір»«усупереч, наперекір» (у сполученні на уго́ру )
можливо, пов’язане з гора́ (пор. узя́ти го́ру «перемогти, подолати», у тому числі і в переносному значенні);
не зовсім ясне;
не виключений також зв’язок з п. ugorzyć (komu) «образити (когось), допекти (кому), докучити», яке зіставляється з gorze «горе; біда», укр. го́ре;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вго́ра
«тс.»
вго́рити
«тс.»
уго́рити
«робити, чинити всупереч, наперекір»
уго́рний
«упертий»
уго́рно
«уперто, зухвало»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ugorzyć «образити (когось), допекти (кому), докучити» (komu) | польська |
| gorze «горе; біда» | польська |
| гора (пор. узя́ти го́ру «перемогти, подолати», у тому числі і в переносному значенні) | українська |
| го́ре | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України