ГОЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
го́лий
псл. golъ;
споріднене з двн. kalo «лисий, голий», нвн. kahl «лисий», лит. gãlas «кінець» (початково «голий стовбур»), pagalỹs «поліно, кий», лтс. pagale «тс.», з іншим вокалізмом (а, пор. укр. га́лузь), також лтс. gāls «гладенький, як лід», gāla «ожеледь»;
робилися спроби повʼязання з лат. calvus «лисий» з глухим початковим приголосним (Zupitza KZ 37, 389);
непереконливе повʼязання (Iljinskij AfSlPh 29, 166 – 167) з схв. гу́лити «обдирати шкіру»;
р. го́лый, бр. го́лы, др. голый, п. нл. goły, ч. слц. holý, вл. hoły, полаб. dʼölă «лиса (голова)», болг. м. гол, схв. гȏ, гòла, гòло, слн. gòl, стсл. голъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голева́тий
«напівголий»
голенє́
«усяке збіжжя, крім вівса»
голеня́
«безпере пташеня»
голе́ча
голи́д
«голяк»
голи́зна́
го́ли́к
«голодранець; пожарище»
голина́
«добірне збіжжя, крім вівса»
голи́нка
«плід осоки»
голи́ня
«відкрите поле»
голи́ти
голи́ця
«тс.; облізле хутро»
голи́ш
«бідняк; круглий гладкий камінець; [скошений зимою очерет]»
голи́шниці
«вид грибів»
голі́й
«перукар»
(заст.)
голі́ти
«оголятись»
голо́та
голотва́
«голота»
голоти́ти
голтя́й
«голодранець»
голу́н
«голяк»
голь
«голота»
(заст.)
го́лька
«безоста пшениця»
гольце́м
(присл.)
голюк
«тс.»
голя
«гола верховина»
(ж. р.)
голя́
«голе пташеня»
(с. р.)
голя́га
«бідняк»
голя́к
голяка́
(присл.)
голя́ка
«гола жінка»
голяр
«перукар»
голя́рня
«перукарня»
догола́
на́голо́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лы | білоруська |
| гол | болгарська |
| hoły | верхньолужицька |
| kalo «лисий, голий» | давньоверхньонімецька |
| голый | давньоруська |
| calvus «лисий» | латинська |
| pagale «тс.» | латиська |
| gāls «гладенький, як лід» | латиська |
| gãlas «кінець» (початково «голий стовбур») | литовська |
| гол | македонська |
| goły | нижньолужицька |
| kahl «лисий» | нововерхньонімецька |
| dʼölă «лиса (голова)» | полабська |
| goły | польська |
| golъ | праслов’янська |
| го́лый | російська |
| гу́лити «обдирати шкіру» | сербохорватська |
| гȏ | сербохорватська |
| holý | словацька |
| gòl | словенська |
| голъ | старослов’янська |
| гòла | українська |
| гòло | українська |
| holý | чеська |
| pagalỹs «поліно, кий» | ? |
| gāla «ожеледь» | ? |
гал «невелика куля»
вважається запозиченням з германських мов;
свн. galle «пухлина на нозі коня», двн. gealla «тс.», з якими, можливо, пов’язане це слово, походять від лат. galla «наріст», спорідненого з дінд. gúlma- «пухлина», алб. gogëlë «куля; гал (на рослині)», свн. kolle (kol) «голова» (Richhardt 52; Brückner 133; Bern. I 292; Kluge–Mitzka 229; Walde–Hofm. I 580);
допускається й можливість власне праслов’янського походження, зокрема зв’язку з го́лий (пор. р. голы́ш «круглий камінець») і з [гал1] «галявинка», га́лька «круглі камінці» (Москаленко УІЛ 47; Фасмер І 388; Sławski І 253);
пов’язання з ґу́ля, псл. gulja (Ondruš Sl. Wortst. 131), як і виведення від гіпотетичного псл. galiti «кидати» (Machek ESJČ 158), недостатньо обґрунтоване;
р. діал. бр. га́лка «кулька», п. gałka «тс.», ч. hálka «хворобливий наріст на рослинах», слн. [gȃlka] «чорнильний горішок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́ка
«тс.»
га́ли
«нарости на рослині, викликані паразитами; [литки]»
ґа́ли
«литки»
гали́ти
«прасувати галом»
га́лка
(1637)
га́ло
«куля; скляна куля для прасування»
галу́н
«вареник із грушею»
га́лух
«кілька галушок, що зліпилися докупи»
галу́ха
«велика галушка»
галу́шка
галу́шник
«любитель галушок»
галущи́ця
«галушки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gogëlë «куля; гал (на рослині)» | албанська |
| га́лка «кулька» | білоруська |
| gealla «тс.» | давньоверхньонімецька |
| gúlma- «пухлина» | давньоіндійська |
| galla «наріст» | латинська |
| gałka «тс.» | польська |
| gulja | праслов’янська |
| galiti «кидати» | праслов’янська |
| га́лка «кулька» | російська |
| galle «пухлина на нозі коня» | середньоверхньнімецька |
| kolle «голова» (kol)(Richhardt 52; Brückner 133; Bern. I 292; Kluge--Mitzka 229; Walde--Hofm. I 580) | середньоверхньнімецька |
| gȃlka «чорнильний горішок» | словенська |
| hálka «хворобливий наріст на рослинах» | чеська |
| го́лий (пор. р. голы́ш «круглий камінець») | ? |
| га́лька «круглі камінці» | ? |
| гал «галявинка» (пор. р. голы́ш «круглий камінець») | ? |
| ґу́ля | ? |
| га́лка «кулька» | ? |
ґила́ «грижа, кила; penis (Me)»
результат діалектної видозміни первісного ки́ла́ (‹псл. *kyla) (назва хвороби);
форма [ґила́], що не зберегла свого основного первісного значення, стала підставою до виникнення дальшої форми [гила́] внаслідок природного для української мови переходу ґ›г;
зіставляється також з ґу́ля (Куркина Этимология 1971, 67 – 68);
повʼязання гили́ти з слн. gúliti «здирати шкіру», р. жу́лить «обдурювати» (Bern. I 362) або з го́лий (Iljinskij AfSlPh 29, 166, 497) непереконливі;
бр. [гі́лка] «палка, якою підкидають мʼяч», [гілі́ць] «бити мʼяч палкою» (з укр. ?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґе́лавий
«хворий на грижу»
гила́
«грижа, кила; гра з деревʼяною кулею»
гилинува́тий
«тс.»
гили́ти
«бити мʼяч під час гри в гилки; [грати в особливу гру з деревʼяною кулею; бити палицею деревʼяну кулю під час цієї гри]; бити, лупцювати; багато набирати, накладати»
ги́лка
«давня гра в мʼяч; гра з деревʼяною кулею Ж»
гилу́н
«чоловік або тваринасамець з одним ядром; хворий на грижу; вареник з мʼясом»
ґилу́н
«самець з одним ядром»
нагнати
«виграти очко, догнавши до берега кулю»
(у грі на кризі з деревʼяною кулею)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гі́лка «палка, якою підкидають мʼяч» | білоруська |
| жу́лить «обдурювати» | російська |
| gúliti «здирати шкіру» | словенська |
| гілі́ць «бити мʼяч палкою» (з укр. ?) | українська |
| ки́ла́ (‹псл. *kyla)(назва хвороби) | ? |
| ґила́ | ? |
| гила́ | ? |
| ґу́ля | ? |
| гили́ти | ? |
| го́лий | ? |
гільце́м (тільки у виразі [г. голий] «бідний; зовсім голий»)
форма орудн. в. від незасвідченого словниками слова *голець «бідняк; голяк», ужитого в підсильному значенні поряд з прикметником голий (пор. аналогічні звороти кінець кінцем, одним одна і ін.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *голець «бідняк; голяк» | ? |
| *голець «бідняк; голяк» | ? |
| голий (пор. аналогічні звороти кінець кінцем, одним одна і ін.) | ? |
голе́нький «світло-рожевий»
похідне від го́лий у значенні «кольору голого тіла»;
пор. близькі значенням р. теле́сный, п. cielisty (про колір), в основі яких також лежить порівняння з голим тілом;
зменшена форма прикметника застосована для відрізнення від його основної форми, вживаної з іншим значенням;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cielisty (про колір) | польська |
| теле́сный | російська |
| го́лий «кольору голого тіла» | ? |
| близькі | ? |
голе́ць «овес голий, або голозерний, Avena sativa nuda L.» (бот.)
похідне від го́лий;
назва зумовлена потребою відрізнення цього сорту вівса з оголеним зерном від іншого, більш поширеного, т. зв. плівкового вівса, зерна якого знаходяться в плівках;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лий | ? |
| плівкового | ? |
| плівкового | ? |
голи́ця «друга сітка з великими вічками, яка оберігає основну сітку від розриву при великому вилові риби»
похідне від го́лий у значенні «позбавлений чогось, без нічого, сам», оскільки ця сітка не має в собі риби;
р. [голи́ца] «шкіряна рукавиця, під яку одягають вовняну»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голи́ца «шкіряна рукавиця, під яку одягають вовняну» | російська |
| го́лий «позбавлений чогось, без нічого, сам» | ? |
голиш «шавлія, Salvia L.» (бот.)
не цілком ясне;
можливо, є похідним від го́лий у звʼязку з майже безлистими голими стеблами, властивими шавлії пониклій, Salvia nutans L;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лий | ? |
голо́бісь «у взутті без шкарпеток або онуч, на босу ногу» (присл.)
складний прислівник, утворений з основ прикметників го́лий і бо́сий у формі, похідній від колишніх невідмінюваних прикметників на -ь (‹*ĭ), належних до основ на -i- (пор. прислівник п. przyboś «на босу ногу» аналогічного походження), – Нахтигал 88;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голоби́ський
«босий»
голо́бівський
«озутий на босу ногу»
голо́бі́ски
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лий | ? |
| бо́сий | ? |
| ь (‹*ĭ) | ? |
| i- (пор. прислівник п. przyboś «на босу ногу» аналогічного походження) | ? |
голобри́ш «пройдисвіт, шахрай; бідняк, голяк»
не зовсім ясне утворення з основ прикметника го́лий і, очевидно, дієслова бри́ти;
буквально могло означати «наголо вибритий» і первісно могло стосуватися певної категорії людей, ознакою яких були голені голови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лий | ? |
| бри́ти | ? |
| означати «наголо вибритий» | ? |
голова́жня «міра солі»
очевидно, походить від свн. galvei, galbei «давня баварська міра для зерна, солі», яке, найвірогідніше, є запозиченням романського походження, – пор. рето-романське (пд.-тірольське) çalvía «міра зерна»;
більш сумнівне повʼязання з го́лий (р. го́лый) і вага́, ва́жити (р. [ва́га, ва́жить]) (Фасмер I 428), яке має скоріше народноетимологічний характер;
др. голважня «міра солі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голова́жка
«грудка, головка (солі); міра солі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голважня «міра солі» | давньоруська |
| galvei | середньоверхньнімецька |
| galbei «давня баварська міра для зерна, солі» | ? |
| çalvía «міра зерна» (пд.-тірольське) | ? |
| го́лий (р. го́лый) | ? |
| ва́жити (р. [ва́га, ва́жить])(Фасмер I 428) | ? |
голодра́бий «не обшитий лубом» (про віз)
складне утворення з прикметника го́лий та іменника драбки́, взятого без суфікса -к-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голодра́бець
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лий | ? |
| драбки́ | ? |
| к- | ? |
голодра́нець
складне утворення з основ прикметника го́лий і дієприкметника дра́ний, можливо, безпосередньо з синонімічної пари го́лий-дра́ний «зовсім голий, дуже бідний», де другий синонім підсилював і доповнював значення першого (пор. ща́стя-до́ля, бі́да-ли́хо, [го́лий-на́гий] тощо);
п. [hołodraniec] (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
голодра́ний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hołodraniec (з укр.) | польська |
| го́лий | ? |
| дра́ний | ? |
| го́лий-дра́ний «зовсім голий, дуже бідний» | ? |
голомо́зий «лисий»
складне утворення з основ прикметника го́лий та іменника мо́зок;
форма голомо́зий зам. фонетично закономірнішої голомо́зкий зʼявилась, можливо, під впливом первісно відмінного за значенням голомо́взий (пор. р. [голомо́лза] «базіка»);
р. [голомо́зый] «лисий», [голомозгу́н] «мудрій», [голомозга́ч, голомозго́вник] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голомо́зина
«лисина»
голомо́зкий
«придуркуватий»
голомо́зько
«лиса людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голомо́зый «лисий» | російська |
| голомозгу́н «мудрій» | українська |
| голомозга́ч | українська |
| голомозго́вник «тс.» | українська |
| го́лий | ? |
| мо́зок | ? |
| голомо́зий | ? |
| фонетично | ? |
| голомо́взий (пор. р. [голомо́лза] «базіка») | ? |
голо́мша «полба, Triticum spelta L.; голий ячмінь О; бурʼян, що одурює О» (бот.)
похідне від го́лий;
словотвір не ясний внаслідок утрати проміжних ланок;
очевидно, утворене безпосередньо від прикметника *голомий, *голоматий «позбавлений гілок, вусів» (пор. п. [gołomaty] «позбавлений гілок»), похідного від іменника *голомʼя «частина дерева без суків; колос без вусів» (пор. р. [голо́мя] «частина дерева без гілок»);
суфікс -ш(а) характерний у відприкметникових іменників з негативним забарвленням на позначення вад (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.);
менш вірогідний звʼязок -мша в голомша з мох (Фасмер І 430);
р. (зах.) [голо́мша] «голий ячмінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голомши́вий
«лисий; безостий (про збіжжя, хліб); непоказний, миршавий МСБГ»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голо́мша «голий ячмінь» (зах.) | російська |
| го́лий | ? |
| голомий | ? |
| голоматий «позбавлений гілок, вусів» (пор. п. [gołomaty] «позбавлений гілок») | ? |
| голомʼя «частина дерева без суків; колос без вусів» (пор. р. [голо́мя] «частина дерева без гілок») | ? |
| ш (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.) | ? |
| а (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.) | ? |
| мша | ? |
| голомша | ? |
| мох | ? |
голопа́шний «користолюбний; захланний»
результат видозміни форми горопа́шний «тс.; бідний» через зближення першого компонента з го́лий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| горопа́шний «тс.; бідний» | ? |
| го́лий | ? |
го́лоть «ожеледь»
псл. golotь, gol-ъtь, похідне від golъ «голий»;
первісне значення, очевидно, – «голе місце взагалі» (пор. на голоте́чі, голоті́ч), пізніше «голе місце, вкрите льодом, ожеледь»;
пор. лтс. gàla, gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі», gālas «гладкий, як лід», споріднені з псл. golъ, укр. го́лий;
пор. також р. гололе́дица, ч. holomráz «ожеледь»;
зіставлення на підставі р. [го́лодь] з цсл. жлѣдица «ожеледь», укр. о́желедь, лат. gelū «холод», нім. kalt «холодний» (Потебня РФВ 3, 98) менш певне через сумнівність цієї форми як первісної;
р. [го́лоть] «ожеледь», [го́лодь], др. голоть, голотъ, голъть «тс.», п. gołoć «голий простір», ч. ст. holet (род. в. holti) «іній, паморозь», [holot] «тс.», слц. holoť «голота», сболг. голоть «лід; кристал, кришталь», схв. (ст.) голот «кришталь» (очевидно, з цсл.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
голоте́ча
«тс. Я; голе місце»
голоте́чина
«відкрите, голе місце»
голоти́ка
голотіч
«тс.»
голоті́ч
«тс.»
на
«просто неба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голоть | давньоруська |
| gelū «холод» | латинська |
| gàla | латиська |
| kalt «холодний» | німецька |
| gołoć «голий простір» | польська |
| golotь | праслов’янська |
| golъ | праслов’янська |
| гололе́дица | російська |
| го́лодь | російська |
| го́лоть «ожеледь» | російська |
| голот «кришталь» (ст.)(очевидно, з цсл.) | сербохорватська |
| голоть «лід; кристал, кришталь» | середньоболгарська |
| holoť «голота» | словацька |
| го́лий | українська |
| о́желедь | українська |
| го́лодь | українська |
| голотъ | українська |
| голъть «тс.» | українська |
| holot «тс.» | українська |
| жлѣдица «ожеледь» | церковнослов’янська |
| holomráz «ожеледь» | чеська |
| holet «іній, паморозь» (род. в. holti) | чеська |
| gol-ъtь | ? |
| golъ «голий» | ? |
| gàla | ? |
| gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі» | ? |
| gālas «гладкий, як лід» | ? |
| також | ? |
| holet «іній, паморозь» (род. в. holti) | ? |
голо́цванок «безпере пташеня»
складне утворення з основи прикметника го́лий і двох варіантів неясного другого компонента, паралельне до голопу́п, голопу́цьок, голоцю́цьок «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голоцмо́нник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лий | ? |
| голопу́п | ? |
| голопу́цьок | ? |
| голоцю́цьок «тс.» | ? |
голошо́к «ожеледь; лід, оголений від снігу»
очевидно, результат фонетичної видозміни первісного *голишо́к, похідного від го́лий (голи́ш ‹ лід › ) з пізнішим зближенням кінцевого -шок із словом щока́;
р. [голощёк] «лід без снігу»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голощи́к
«тс.»
голощі́к
голощо́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голощёк «лід без снігу» | російська |
| голишо́к | ? |
| го́лий (голи́ш ‹ лід › ) | ? |
голя́нча «корж» (с. р.)
очевидно, похідне утворення від го́лий (тут «без начинки»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лий (тут «без начинки») | ? |
ґольо́па «стегно» (вульг.)
очевидно, повʼязане з [ґа́ли] (вульг.) «литки»;
кінцева частина могла бути викликана контамінацією з жо́па (пор. [жо́піти] «сісти навпочіпки», [жі́пнути] «тс.»);
зміна ненаголошеного а › о в першому складі є результатом зближення з го́лий;
п. holopa «велика кістка (в страві); велика (незграбна) нога» (з укр.?), [holopki] «голі ніжки» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гольо́па
«зад (у коня)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| holopa «велика кістка (в страві); велика (незграбна) нога» (з укр.?) | польська |
| holopki «голі ніжки» (з укр.?) | українська |
| ґа́ли «литки» (вульг.) | ? |
| жо́па (пор. [жо́піти] «сісти навпочіпки», [жі́пнути] «тс.») | ? |
| го́лий | ? |
гольтіпа́ «голота»
похідні утворення від го́лий з не зовсім ясною словотворчою будовою;
можливо, результат видозміни первісного *голотьба́ «голота» від [го́лоть], ускладненого суфіксом -ба;
пор. р. [голодьба́], голыдьба́, [голотьба́, голдоба́];
р. [гольтепа́] «біднота; погано одягнена людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голтяба́
гольтіпа́ка
«голяк, бідняк, обідранець»
гольтяпа́
«тс.»
гольтяпа́ка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гольтепа́ «біднота; погано одягнена людина» | російська |
| го́лий | ? |
| голотьба́ «голота» | ? |
| го́лоть | ? |
| ба | ? |
| голодьба́ | ? |
| голодьба́ | ? |
| голыдьба́ | ? |
| голотьба́ | ? |
| голдоба́ | ? |
гульві́са «гуляка, нероба, негідник»
очевидно, результат видозміни давнішого *головіса «тс.», утвореного з основ прикметника *голий і дієслова -вісити (пор. [ві́са] «тягар»);
щодо значення пор. р. [висля́й, висля́йка, вислу́ха, висле́на, висля́га] «ледачий волоцюга, гульвіса; жінка легкої поведінки», [висля́йничать] «вʼязнути до когось, зачіпати, безнастанно лащитися, виснути на шиї; гультяювати», а також р. пове́са «гульвіса», п. wisus «тс.»;
зміна форми відбулася внаслідок зближення з основою дієслова гуля́ти (гуль-ба́, гуль-ня́ тощо);
р. [голове́с, головécuпa] «гульвіса»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wisus «тс.» | польська |
| висля́й, висля́йка, вислу́ха, висле́на, висля́га «ледачий волоцюга, гульвіса; жінка легкої поведінки» | російська |
| пове́са «гульвіса» | російська |
| голове́с | російська |
| головécuпa «гульвіса» | українська |
| головіса «тс.» | ? |
| голий (пор. [ві́са] «тягар») | ? |
| вісити (пор. [ві́са] «тягар») | ? |
| висля́й, висля́йка, вислу́ха, висле́на, висля́га «ледачий волоцюга, гульвіса; жінка легкої поведінки» | ? |
| висля́йничать «вʼязнути до когось, зачіпати, безнастанно лащитися, виснути на шиї; гультяювати» | ? |
| гуля́ти (гуль-ба́, гуль-ня́ тощо) | ? |
гультя́й
похідне утворення від основи прикметника го́лий з пізнішою заміною о (і) голосним у під впливом основи гуля́ти;
безпосереднє виведення від гуля́ти (Фасмер І 473; Brückner 173) непереконливе;
р. бр. [гульта́й] «ледар, нероба», п. слц. hultaj (з укр.), п. ст. holtaj «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гільта́й
гільтя́й
гільтя́йство
гольтя́й
гульта́їти
«вести розгульний спосіб життя»
гульта́й
гульта́йство
гультяї́ще
гультя́йство
гультяюва́ти
гультяя́нко
розгультя́їтися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гульта́й «ледар, нероба» | білоруська |
| hultaj (з укр.) | польська |
| holtaj «тс.» | польська |
| гульта́й «ледар, нероба» | російська |
| hultaj (з укр.) | словацька |
| го́лий (і) | ? |
| гуля́ти | ? |
| holtaj «тс.» | ? |
зага́л
недостатньо з’ясоване;
пов’язується (Потебня РФВ III 163) з го́лий, як і огу́лом (букв. «усе наголо»);
п. [zagałem] «загалом, взагалі, разом, оптом», [záhalem] «разом, без вибору, оптом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
взагалі́
за́галень
«загальне місце, банальна фраза»
загало́вий
«загальний»
загало́м
зага́льний
зага́льник
«тс.»
загальня́
«загальні збори»
льниця
«тиждень, протягом якого все можна їсти»
нага́лом
«підряд»
узага́лі
узага́льнювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zagałem «загалом, взагалі, разом, оптом» | польська |
| záhalem «разом, без вибору, оптом» | польська |
| го́лий | ? |
| огу́лом (букв. «усе наголо»). | ? |
зго́ла «абсолютно, зовсім, цілком»
запозичення з польської мови;
п. zgoła «зовсім, цілком», подібно до ч. слц. zhola, вл. zhoła, схв. згȍљнӣ «зовсім чистий», утворено від goły, спорідненого з укр. го́лий;
бр. [зго́ла];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зго́ла | білоруська |
| zhoła | верхньолужицька |
| zgoła «зовсім, цілком» | польська |
| goły | польська |
| згȍљнӣ «зовсім чистий» | сербохорватська |
| zhola | словацька |
| го́лий | українська |
| zhola | чеська |
огу́лом «гуртом, у цілому»
псл. [gul- (‹ *goul-)/ *gyl- (‹ *gūl-)/ *gъl- (‹ *gŭl-)];
переконливої етимології не має;
зіставлялося з го́лий (Преобр. І 638; Jagić AfSlPh 17, 292–293; Jakobson 631), з гул, гуля́ти (Bern. I 361), з дінд. gaṇа́ḥ «натовп, ряд» (Fortunatov BB 6, 218), з ґу́ля (Būga RR I 441; Фасмер І 473) та ін;
р. [огу́л] «оптовий, гуртовий рахунок», огу́лом, огу́льно, [о́глом] «огулом», [гуло́м, гула́ми, гилем] «тс.», [гиль] «натовп», [гильмо́] «тс.», бр. агу́лам, п. ogół «сукупність», ogółem, ogólny, ст. oguł;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вогу́л
«робота на жнивах за кілька кіп»
вогу́льник
«той, хто працює на жнивах за кілька кіп»
вогу́льщина
«плата за збирання врожаю на вогулі»
навгу́л
«у цілому»
огу́л
«тс.»
огу́льний
огу́льник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| агу́лам | білоруська |
| gaṇа́ḥ «натовп, ряд» | давньоіндійська |
| ogół «сукупність» | польська |
| ogółem «сукупність» | польська |
| ogólny «сукупність» | польська |
| gul- (‹ *goul-)/ *gyl- (‹ *gūl-)/ *gъl- (‹ *gŭl-)] | праслов’янська |
| огу́л «оптовий, гуртовий рахунок» | російська |
| огу́лом | українська |
| огу́льно | українська |
| о́глом «огулом» | українська |
| гуло́м | українська |
| гула́ми | українська |
| гилем «тс.» | українська |
| гиль «натовп» | українська |
| гильмо́ «тс.» | українська |
| го́лий | ? |
| гул | ? |
| гуля́ти | ? |
| ґу́ля | ? |
| oguł | ? |
підго́рниця «нижня частина ярма; частина верші, куди пропливає риба після того, як пройде вхідний отвір (горло)»
результат видозміни форми [підго́рлиця] «тс.», зближеної з основами го́рно або горну́ти, а також го́лий;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підго́лник
підго́лниця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рно | українська |
| горну́ти | українська |
| го́лий | українська |
| підго́рлиця «тс.» | ? |
голова́
псл. *golva;
споріднене з лит. galvà «голова», лтс. gaÎva, прус. gallū (знах. в. galwan), вірм. gluχ (род. в. glχoy) «тс.» (‹ *ghōlū-);
повʼязане чергуванням голосних з псл. *žьlvь «черепаха» (др. желъвь «тс.») (пор. гр. χέλῡς «тс.» ‹ *ghel-);
первісне значення мало бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха»);
менш імовірні з фонетичного погляду повʼязання з псл. *golъ, спорідненим з двн. calua «лисина» (Brückner 144; Bern. І 324), і з іє. *gel- «щось кругле, кулясте», – пор. цсл. жьлы «виразка», р. желва́к, дісл. kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» (Persson Beitr. 66 – 67, 932 – 933; Zubatý St. a čl. II 128), які суперечать вірменському відповідникові (іє. g- замість gh-);
ще менш імовірне повʼязання з лат. calva «череп» (Machek ESJČ 166 – 167);
р. голова́, бр. галава́, др. голова, п. нл. głowa, ч. слц. hlava, вл. hłowa, болг. глава́, м. схв. гла́ва, слн. gláva;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безголі́вʼя
безголо́вʼя
го́ла
«голова»
головʼя́
«голови (капусти)»
(зб.)
головʼяни́й
голова́м
«пуголовок»
голова́нь
голова́тий
голова́тиця
«дунайський лосось, Salmo hucho (здебільшого самиця)»
(іхт.)
голова́тка
«комаха Соnops»
(ент.)
голова́ч
«головань; [снопик соломи для покриття даху ЛексПол; (зоол.) жук-гнойовик, Lethrus cephalotes F.; пуголовок; (іхт.) бичок, Cottus; дунайський лосось, Salmo hucho L. (самець)]»
голова́чка
«вʼязка соломи для покриття даху Ж; дерево край лісу О»
голове́й
«головань; пуголовок»
головень
«велика голова»
го́лове́нь
«короп, Cyprinus L. Ж; акула головата, Squalus cephalus»
(іхт.)
голови́зна
«копчена голова свині Ж; голова тварини, з якої варять холодець Mo»
голови́к
«ватажок»
голови́ца
«частина упряжі, що надівається на голову коня»
голови́ця
«початок, джерело річки; (іхт.) лосось дунайський, Salmo hucho L.»
голови́ч
«лосось дунайський»
(іхт.)
голові́чка
«купальниця європейська, вовча лапа, Trollius europaeus»
(бот.)
голо́вка
«качан капусти; частина полоза, загнута вгору; частина гончарного круга; пасмо кінського волосу для ткання сита»
головко́
«головань; назва вола»
го́ловль
«короп»
(іхт.)
головни́к
«убивця; (іхт.) вʼязь, Leuciscus idus L.»
головни́цтво
«карний злочин, убивство»
головни́ця
«отвір у скелі, звідки бʼє джерело»
голо́вні
«верхні лутки над ворітьми»
головствення
«головосік (свято)»
головува́ти
голову́ра
«ватажок»
голову́хи
«головоногі»
головча́к
«метелик Hesperia»
(ент.)
голо́вчастий
«головатий (рід орнаменту)»
голо́вщи́на
«убивство; карний злочин; плата за голову вбитого»
(заст.)
заголо́вʼя
«узголівʼя»
заголовач
«узголівʼя»
заголо́вок
«подушка»
за́голо́вок
«назва книжки»
ковба́н
«місяць-риба, Orthagoricus mola»
(-)] (іхт.)
наголі́вʼя
«частина вуздечки»
наголовач
«пуголовок»
(зоол.)
наголо́вач
«частина хребта, на якій тримається голова»
на́головок
«верх капелюха»
наго́лову
(присл.)
обезголо́влювати
передголо́вʼя
«чоло»
поголі́вʼя
при́голо́вач
«узголівʼя; поліно, що кладеться впоперек печі»
приголо́вник
«кожна з чотирьох колод, на яких кладеться піч у гуцульській колибі»
при́головок
«узголівʼя; верхній поперечний брусок віконної рами»
узголі́вʼя
узголо́вʼя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галава́ | білоруська |
| глава́ | болгарська |
| hłowa | верхньолужицька |
| gluχ «тс.» (род. в. glχoy)(‹ *ghōlū-) | вірменська |
| χέλῡς «тс.» | грецька |
| calua «лисина» | давньоверхньонімецька |
| kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» | давньоісландська |
| голова | давньоруська |
| *gel- «щось кругле, кулясте» | індоєвропейська |
| calva «череп» | латинська |
| gaÎva | латиська |
| galvà «голова» | литовська |
| гла́ва | македонська |
| głowa | нижньолужицька |
| głowa | польська |
| *golva | праслов’янська |
| *ž «черепаха» (др. желъвь «тс.») | праслов’янська |
| *golъ | праслов’янська |
| gallū (знах. в. galwan) | прусська |
| желва́к | російська |
| голова́ | російська |
| гла́ва | сербохорватська |
| hlava | словацька |
| gláva | словенська |
| жьлы «виразка» | церковнослов’янська |
| hlava | чеська |
| χέλῡς «тс.» | ? |
| бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха») | ? |
| жьлы «виразка» | ? |
голою́х «рідка каша з крупи»
результат злиття виразу [гола юха] (гола юшка) «незаправлена страва»;
пор. [голий борщ] «рідкий борщ з небагатьох складників»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голою́шка
«борщ солодкий з молоком»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гола «незаправлена страва» (гола юшка) | ? |
| юха «незаправлена страва» (гола юшка) | ? |
| голий борщ «рідкий борщ з небагатьох складників» | ? |
олі́я «рідка жирова речовина; олійна фарба; мастило»
псл. olějь;
запозичення з латинської або грецької мови;
лат. oleum «олія» походить від гр. *ἔλαι- Ϝον (звідки також гр.ἔλαία «олива»), що разом з вірм. ewl «олія» зводиться до невідомого середземноморського джерела;
р. [оле́й, оле́я], бр. але́й, др. олѣи «оливкова олія», п. ч. слц. olej, вл. wolij, нл. wolej, болг. еле́й, схв. о̀ла̄j «лляна олія», слн. ólje, [ólej], стсл. олѣи «оливкова олія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
але́йня
алє́й
голі́й
«тс.»
олє́й
«тс.»
олі́їстий
олі́їти
олі́й
«олія»
олі́йка
олі́йний
олі́йник
«той, хто виготовляє або продає олію»
олійникі́вна
«дочка олійника»
олі́йництво
олі́йниця
«підприємство, де виготовляють олію; посуд для олії; [дружина олійника Бі]»
олійниче́нко
«син олійника»
олі́йничка
«дружина олійника»
олі́йня
«підприємство, де виготовляють олію»
олія́рня
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| але́й | білоруська |
| еле́й | болгарська |
| wolij | верхньолужицька |
| ewl «олія» | вірменська |
| *ἔλαι- Ϝον (звідки також гр.ἔλαία «олива») | грецька |
| олѣи «оливкова олія» | давньоруська |
| oleum «олія» | латинська |
| wolej | нижньолужицька |
| olej | польська |
| olějь | праслов’янська |
| оле́й | російська |
| j «лляна олія» | сербохорватська |
| olej | словацька |
| ólje | словенська |
| олѣи «оливкова олія» | старослов’янська |
| оле́я | українська |
| ólej | українська |
| olej | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України