ГНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гну́ти
можливо, виникло шляхом метатези з іє. *bhug «згинати» : двн. biogan «гнути», нім. biegen, дісл. bjiga «тс.», дінд. bhujáti «згинати», гр. πτύσσω «згортаю» (Pedersen MPKJ І 170 – 171; Meillet LF 5, 333);
споріднене напевне лише з лтс. gubt (gubstu, gubu) «схилятися», лит. dvìgubas «подвійний», [gubúotis] «згортатися, звиватися в клубок»;
псл. gъnǫti ‹ *gъbnǫti;
менш переконливе зіставлення (Bern. І 366; Фасмер І 422 – 423; Skok І 576 – 577; Pokorny 450) з дангл. géap «кривий», двн. goufana «пригорща, жменя»;
р. гнуть, бр. гнуць, др. гънути, п. giąć, [gnąć], ч. hnouti «рухнути, поворушити», слц. hnúť «тс.», вл. hnuć «рухати», нл. gnuś «рухати; гнути; доторкатися», болг. гъ́на «гну», схв. гàнути «зрушити», слн. gániti «рухати», стсл, СЪГЪNѪТИ «зігнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гин
виги́нистий
гинки́й
ги́нци
«зігнувшись»
гне́ний
«гнутий; негодящий»
гну́тий
гнуткий
«гнучкий»
гну́чий
«тс.»
гнучки́й
заги́н
загина́йко
«той, що любить лихословити»
загина́льний
загина́ти
«лихословити»
за́гинка
«складка, вигин»
заги́нчастий
«зігнутий»
за́гнітко
«зігнутий»
загно́
«той, що добре загинає (лихословить)»
згин
згина́ч
зги́нці
«зігнувшись»
навпри́гінці
«тс.»
наги́нки
«зігнувшись»
незги́нний
обгина́лки
«боки плоскодонного човна»
переги́н
переги́нщик
при́гинцем
«пригнувшись»
при́гинці
«тс.»
проги́н
прогина́ння
прогнуття́
розги́н
розгина́льний
розгина́ч
уги́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гнуць | білоруська |
| гъ́на «гну» | болгарська |
| hnuć «рухати» | верхньолужицька |
| πτύσσω «згортаю» | грецька |
| géap «кривий» | давньоанглійська |
| biogan «гнути» | давньоверхньонімецька |
| goufana «пригорща, жменя» | давньоверхньонімецька |
| bhujáti «згинати» | давньоіндійська |
| bjiga «тс.» | давньоісландська |
| гънути | давньоруська |
| *bhug «згинати» | індоєвропейська |
| gubt «схилятися» (gubstu, gubu) | латиська |
| dvìgubas «подвійний» | литовська |
| gnuś «рухати; гнути; доторкатися» | нижньолужицька |
| biegen | німецька |
| giąć | польська |
| gъnǫti | праслов’янська |
| гнуть | російська |
| гàнути «зрушити» | сербохорватська |
| hnúť «тс.» | словацька |
| gániti «рухати» | словенська |
| gnąć | українська |
| стсл «зігнути» | українська |
| hnouti «рухнути, поворушити» | чеська |
| gubúotis «згортатися, звиватися в клубок» | ? |
ба́ник «смажений пиріжок, сирник»
результат спрощення давнішого *гбаник ‹ gъbanikъ», gybaпіса, пов’язаного з псл. *gъb-/gyb-, тим самим, що і в дієслові гну́ти, р. изги́б та ін;
р. [ба́нник] «весільний хліб, зашитий в скатертину», [ги́баниця] «вид книша або кренделя», [ги́банец] «тс.», слц. [banik] «вид пирога», болг. м. ба́ница «пиріжок з бринзою, овочами або м’ясом», м. [баник], схв. ги́баница, gbanica «тс.», слн. gibánica «вид пирога», gubánica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
банік
«тс.»
баня́та
«баники»«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ба́ница «пиріжок з бринзою, овочами або м’ясом» | болгарська |
| ба́ница «пиріжок з бринзою, овочами або м’ясом» | македонська |
| баник | македонська |
| *gъb-/gyb- | праслов’янська |
| изги́б | російська |
| ба́нник «весільний хліб, зашитий в скатертину» | російська |
| ги́баница «тс.» | сербохорватська |
| banik «вид пирога» | словацька |
| gibánica «вид пирога»«тс.» | словенська |
| gubánica «вид пирога»«тс.» | словенська |
| ги́баниця «вид книша або кренделя» | українська |
| ги́банец «тс.» | українська |
| гбаник | ? |
| gybaпіса | ? |
| гну́ти | ? |
ва́рґа «губа»
очевидно, псл. *vъrga означало не всю губу, а тільки її верхню чи нижню м’ясисту частину;
запозичено з польської мови;
п. warga «губа» зіставляється з лат. rūga «зморшка, складка», лит. raũkas «тс.», що походять від іє. *rug-, *ruk-, пов’язаних з *uerg-, *uerk- «вертіти, гнути»;
семантичний розвиток тут паралельний до розвитку губа́ від гну́ти (*gъb-nǫti);
р. [ва́рга] «рот», ч. слц. [varga] «морда (корови, коня)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
варга
(XVII ст.)
ва́рга
варга́тий
варґа́тий
ва́рґи
«підборіддя, борода»
варґу́ля
«губа; губата жінка Ж»
во́рга
«тс.»«губатий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *rug- | індоєвропейська |
| rūga «зморшка, складка» | латинська |
| raũkas «тс.» | литовська |
| warga «губа» | польська |
| *v | праслов’янська |
| ва́рга «рот» | російська |
| varga «морда (корови, коня)» | словацька |
| varga «морда (корови, коня)» | чеська |
| *ruk- | ? |
| *uerg- | ? |
| *uerk- «вертіти, гнути» | ? |
| губа́ (*gъb-nǫti) | ? |
| гну́ти (*gъb-nǫti) | ? |
гнити́тися «крадькома кудись пробиратися, прокрадатися, прослизати»
очевидно, результат контамінації слів гну́ти(ся) і ні́титися (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гну́ти | ? |
| ся | ? |
| ні́титися | ? |
за́гниця «пах, здухвина»
очевидно, похідне утворення від гну́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гну́ти | ? |
о́бгинка «дерев’яна петля у формі каблука на ціпилні, билку ціпа»
пов’язане з гну́ти (обгина́ти);
бр. [во́бгінка] «кісся»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обга́нка
«кільце осьової чеки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́бгінка «кісся» | білоруська |
| гну́ти (обгина́ти) | ? |
кик «кінець, смерть, загибель»
очевидно, продовжує псл. *kyk- «згинатися; (перен.) гинути» «іє. *keuk- «кривити, згинати, скручувати»);
ідея смерті асоціювалася з ідеєю згинання і скручування;
як семантичні паралелі пор. укр. ги́нути й гну́ти, крути́тися і скрути́тися («Щоб ти скрутився!» – емфатичне побажання смерті);
малу поширеність слів кик, ки́кнути можна пояснювати табу на назви такого роду і магічною силою, яка приписувалась подібним словам;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́кнути
«загинути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *keuk- | індоєвропейська |
| *kyk- «згинатися; (перен.) гинути» | праслов’янська |
| ги́нути | українська |
| гну́ти | українська |
| крути́тися («Щоб ти скрутився!» -- емфатичне побажання смерті) | українська |
| скрути́тися («Щоб ти скрутився!» -- емфатичне побажання смерті) | українська |
| Щоб ти скрутився! | українська |
| кик | українська |
| ки́кнути | українська |
гне́сти «гнітити»
іє. *gen- «стискати»;
споріднене з двн. knetan «місити, мʼяти», снн. kneden, дангл. cnedan «тс.», нвн. kneten «давити, топтати, місити, масажувати», дісл. knoða «мʼяти», прус. gnode (‹*gnōtā-) «діжа»;
псл. gnesti (*gnetǫ);
р. гнести́, бр. гне́сці, др. гнести, п. gnieść, ч. hnísti (ст. hnésti), слц. hniesť, нл. gněśiś, полаб. gnitĕ «місить (тісто)», болг. гнетя́ (гнета́) «пригнічую, давлю», м. гнете «набиває; пригнічує», схв. гњèсти, слн. gnésti, стсл. ГNЕСТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гніт
«вижимки»
ви́гніток
«тс.»
гнет
«гніт»
гнеті́нка
«головка сиру»
гнету́ха
«пропасниця»
гнетю́чка
гніт
«прес; пригноблення»
гніти́ти
«давити, бити; гнобити»
гніту́ха
гнітю́чий
гнітю́чка
«тс.»
загніток
«пригнічений»
на́гніток
«мозоль (на нозі)»
при́гнет
«тиск»
при́гніт
«гноблення»
пригні́ток
«прес; пригноблена людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гне́сці | білоруська |
| гнетя́ «пригнічую, давлю» (гнета́) | болгарська |
| cnedan «тс.» | давньоанглійська |
| knetan «місити, мʼяти» | давньоверхньонімецька |
| knoða «мʼяти» | давньоісландська |
| гнести | давньоруська |
| *gen- «стискати» | індоєвропейська |
| гнете «набиває; пригнічує» | македонська |
| gněśiś | нижньолужицька |
| kneten «давити, топтати, місити, масажувати» | нововерхньонімецька |
| gnitĕ «місить (тісто)» | полабська |
| gnieść | польська |
| gnesti (*gnetǫ) | праслов’янська |
| gnode «діжа» (‹*gnōtā-) | прусська |
| гнести́ | російська |
| гњèсти | сербохорватська |
| kneden | середньонижньонімецька |
| hniesť | словацька |
| gnésti | словенська |
| ГNЕСТИ | старослов’янська |
| hnísti (ст. hnésti) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України