ВІЧЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ві́че «громадські збори у стародавніх слов’ян»

псл. *větje «віче», утворене від основи *vět-, тієї самої, що і в privětiti, zavět, sъvětь та ін;
очевидно пов’язане з větь «гілка»;
р. ве́че, бр. ве́ча, др. вѣче, п. wiec, ст. wiece, ч. ст. věce, схв. вéћe (виjèћe) «рада як орган влади» (слово поширене в сучасній мові і означає сучасні органи влади), стсл. вѣште;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ве́ча білоруська
вѣче давньоруська
wiec польська
*větje «віче» праслов’янська
ве́че російська
вéћe «рада як орган влади» (виjèћe)(слово поширене в сучасній мові і означає сучасні органи влади) сербохорватська
вѣште старослов’янська
věce чеська
*vět- ?
zavět ?
větь «гілка» ?
wiece ?
věce ?

о́ко «орган зору; [петля; отвір (спец.); бездонна глибина Ж; номер у лото Ж; отвір у дуплянці для вильоту бджіл Л]»

псл. oko;
споріднене з лит. akìs «око», лтс. acs, прус. ackis, дінд. а́kṣī «тс.», ав. aši «очі», тох. А ak «око», В ek «тс.», вірм. akn «око; отвір, дірка», гр.ὄκκος «око», лат. oculus, гот. augō, дісл. auga, нвн. Auge, англ. eye «тс.», далі, очевидно, з гр. ὄδδομαι «бачу, дивлюся», ὀπή «отвір, дірка», ὄψομαι «побачу», ὀπτός «видний, видимий», ὤψ (род. в. ὠπός) «погляд; очі; обличчя»;
іє. *oku̯- «бачити; око»;
р. м. о́ко, бр. во́ка, др. око, п. ч. слц. oko, вл. нл. woko, нл. hoko, болг. око́, схв. о̏кo, слн. okó, стсл. око;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бе́звіч «наосліп»
безо́чество «сліпота»
в-за-о́чи «позаочі»
взао́чі «позаочі»
віч-на́-віч
ві́ченьки
вічжа́н (назва барана)
ві́чі
вічка́ня (назва вівці)
ві́чко
во́кур «тс.»
вочу́ «в оці»
за́віч
за́воч «заочно»
заочи́ти (у виразі з. о́чі «не зводити очей»)
за́о́чі
зао́чний
зві́читися «сказати в очі»
зо́чити «побачити»
на́віч «перед очима»
на́вічом «назирці»
надо́чний
нао́чне «очевидно, явно; на власні очі»
нао́чний
нао́чники «окуляри»
нао́чніки «кусочки шкіри, пришиті до оброті, щоб кінь не бачив, що робиться збоку»
нао́чність
нао́чно
нао́чувати «робити наочним»
ока́їстий «з білими плямами навколо очей»
ока́йка «біла вівця з чорними плямами навколо очей»
ока́нь «той, хто має великі очі»
ока́ня «метелик-аргус, Cypraea argus» (ент.)
ока́стий
ока́тий
окова́тий «окоподібний»
окува́тий
оча́ «оченя»
оча́стий «тс.»
оча́та
о́ченьки
оченя́та
очи́ська
очи́ці
очи́ща
очка́ня (назва вівці)
очка́р «окулярник» (зоол.)
очка́стий
очки́ «окуляри»
очко́ «одиниця рахунку в спортивних змаганнях та іграх; картярська гра»
о́чко (зменш.)
очко́ваний «з нанесеними вічками (гральний камінець)»
очкова́тий «сітчастий»
очко́ве́ «податок на вулик»
очко́ви́й
очкува́ти «окулірувати» (сад.)
о́чна «очна ставка»
о́чний
очни́к «окуліст»
очни́ця «очна ямка; [окуляр Ж]»
о́чній «очний»
очня́к «гіпархія (вид метелика), Hipparchia» (ент.)
позаві́чний «заочний»
поза́очі
поза́о́чний
пра́очі «очиська»
при́очко «очко» (зоол.)
уві́ч
унао́чнити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aši «очі» авестійська
eye «тс.» англійська
во́ка білоруська
око́ болгарська
woko верхньолужицька
akn «око; отвір, дірка» вірменська
augō готська
ὄδδομαι «бачу, дивлюся» грецька
а́kṣī «тс.» давньоіндійська
auga давньоісландська
око давньоруська
*oku̯- «бачити; око» індоєвропейська
oculus латинська
acs латиська
akìs «око» литовська
о́ко македонська
woko нижньолужицька
hoko нижньолужицька
Auge нововерхньонімецька
oko польська
oko праслов’янська
ackis прусська
о́ко російська
кo сербохорватська
oko словацька
okó словенська
око старослов’янська
oko чеська
А ak «око» ?
ek «тс.» ?
гр.ὄκκος «око» ?
ὀπή «отвір, дірка» ?
ὄψομαι «побачу» ?
ὀπτός «видний, видимий» ?
ὠπός «погляд; очі; обличчя» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України