ВУХО — ЕТИМОЛОГІЯ

ву́хо

псл. *uxo‹ *ouso;
споріднене з лит. ausìs «вухо», лтс. àuss, прус, āusins, гот. ausō, двн. оra, свн. ōre, нвн. Ohr, дангл. eare, дісл. eýra «тс.», ав. uši «вуха; розум», перс. hōs «вухо», гр. οὖρ, лат. auris, алб. vesh (‹*ōus-) «.тс.»;
іє. *ōus-/ *əus;
р. болг. у́хо, бр. ву́ха, др. ухо, п. ч. слц. ucho, вл. wucho, нл. hucho, схв. ухо, слн. uhó, стсл. ѹХО;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вуха́нь
вуха́тий
вуша́к «посудина з вухами Я; великий глек чи діжечка для води Дз»
вуша́н «глиняний посуд на воду»
ву́шка «вид печива Me; пельмені Дз»
ву́шко
вушни́й
вушни́к
за́ушень «ляпас»
зау́шки «залози на шиї»
зау́шник «сережка»
зау́шниця «тс.; стрічка коло сережок; опух за вухом; зябри»
наву́шник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
uši «вуха; розум» авестійська
vesh «.тс.» (‹*ōus-) албанська
ву́ха білоруська
у́хо болгарська
wucho верхньолужицька
ausō готська
οὖρ грецька
eare давньоанглійська
оra давньоверхньонімецька
eýra «тс.» давньоісландська
ухо давньоруська
*ōus-/ індоєвропейська
auris латинська
àuss латиська
ausìs «вухо» литовська
hucho нижньолужицька
Ohr нововерхньонімецька
hōs «вухо» перська
ucho польська
*uxo праслов’янська
у́хо російська
ухо сербохорватська
ōre середньоверхньнімецька
ucho словацька
uhó словенська
ucho чеська
āusins ?
ѹХО ?

вузда́

псл. uzda;
менш переконливим є зіставлення (Brückner 597) з коренем ū- (псл. *vъz-ūti «взути»), поширеним, нібито, суфіксом -zda, як у ї-зда́;
компонент uz- тлумачиться й інакше – як тотожний з ву́хо, лит. àusis «вухо» (Būga RR II 463) або з псл. vǫz-, vęz- «в’язати» (Откупщиков 139– 140; Горяев 385);
отже, первісне значення – «вкладене в рот»;
утворене, очевидно, від кореня слова us-ta шляхом приєднання кореня da- (іє. *dhē- «класти»);
р. узда́, бр. вузда́, др. узда, п. ч. слц. uzda, вл. wuzda, нл. huzda, полаб. väuzda;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вузде́ла «вудила»
вузде́чка
заузда́ти «загнуздати»
недо́уздок
узда́
уздени́ця «недоуздок»
узде́чка
уздіни́ця «тс.»
уздра́ «вузда»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вузда́ білоруська
wuzda верхньолужицька
узда давньоруська
àusis «вухо» литовська
huzda нижньолужицька
väuzda полабська
uzda польська
uzda праслов’янська
vǫz- праслов’янська
узда́ російська
uzda словацька
uzda чеська
ū- (псл. *vъz-ūti «взути») ?
-zda ?
ї-зда́ ?
ву́хо ?
vęz- «в’язати» ?
da- (іє. *dhē- «класти») ?

есте́т

гр. αἰσθητής, αἰσθητικός пов’язані з дієсловом αἰσυάνομαι (‹*ἀFıςϑ-άνομαι) «відчуваю, сприймаю», одного кореня з гр. ἀΐω (‹*ἀFίσ-ω) «чую» і спорідненого з лат. audio (‹*auis-d-io) «тс.», дінд. āvíḥ «явний», avati «зважає», псл. aviti «виявляти», укр. яви́ти, псл. uxo (‹*ausos), укр. ву́хо;
фр. esthète (1882) утворено від гр. αἰσθητής «той, хто відчуває» при наявному вже на той час фр. esthétique «естетика» (від нлат. aesthetica, терміна німецького філософа Баумгартена, утвореного в 1750 р. від гр. αἰσθητικός «який відчуває; сприйманий чуттями»);
запозичено з французької мови, можливо, через німецьку (н. Ästhét);
р. эсте́т, бр. эстэ́т, п. esteta, ч. слц. estét, вл. estetik «естетик», нл. estetiski «естетичний», болг. м. есте́т, схв. èстет(а), слн. estét;
Фонетичні та словотвірні варіанти

естетиза́ція
естети́зм
есте́тик
есте́тика
естети́чний
есте́тний
есте́тство
есте́тствувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
эстэ́т білоруська
есте́т болгарська
estetik «естетик» верхньолужицька
αἰσθητής грецька
ἀΐω і спорідн «чую» (‹*ἀFίσ-ω) грецька
αἰσθητής «той, хто відчуває» грецька
āvíḥ «явний» давньоіндійська
audio «тс.» (‹*a$uis-d-io) латинська
есте́т македонська
estetiski «естетичний» нижньолужицька
esteta польська
aviti «виявляти» праслов’янська
uxo (‹*ausos) праслов’янська
эсте́т російська
èстет(а) сербохорватська
estét словацька
estét словенська
яви́ти українська
ву́хо українська
esthète (1882) французька
esthétique «естетика» (від нлат. aesthetica, терміна німецького філософа Баумгартена, утвореного в 1750 р. від гр. αἰσθητικός «який відчуває; сприйманий чуттями») французька
estét чеська
avati «зважає» ?

корпову́шка «щипавка, Forficula L.» (ент.)

складне утворення з основ дієслова [ко́рпа́ти] «колупати, копирсати» та іменника ву́хо;
назва мотивується давнім повір’ям, нібито щипавка може залізти до вуха і пошкодити барабанну перетинку;
пор. р. ухове́ртка «щипавка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

корпоу́шка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ухове́ртка «щипавка» російська
ко́рпа́ти «колупати, копирсати» українська
ву́хо українська

обу́х «тупа, важча частина гострого знаряддя або зброї, молот»

малопереконливим здається пов’язання слова з вигуком бух або з дієсловом набуха́ти «набрякати» (Горяев 235; Брандт РФВ 1890/1, 94; Фасмер ІІІ 109–110; Bezlaj ESSJ ІІ 239; Sadn.–Aitz. VWb. І 76–81), як і з дієсловом obuti «взути» (ЭСБМ 1, 61);
пояснюється також (Machek ESJČ 407–408) як «двовухий» (з двома лезами), оскільки ч. [uši] має значення «леза сокири по обидва боки від топорища»;
псл. obuxъ;
загальноприйнятої етимології не має;
найчастіше пов’язується з ву́хо, псл. uxo у значенні «отвір для ручки в різних інструментах»;
р. о́бу́х, бр. абу́х, п. obuch, ч. obuch, obušek «палка, обух», слц. obuch «дрючок», слн. [obûh] «булава, довбня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

обушкува́ти «робити мітки обухом»
обу́шник «ковальський молот»
обу́шниця «зажим; залізна скоба»
обу́шо́к «знаряддя для відколювання пластів вугілля; молоток; вид холодної зброї»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
абу́х білоруська
obuch польська
obuxъ праслов’янська
uxo у значенні «отвір для ручки в різних інструментах» праслов’янська
о́бу́х російська
obuch «дрючок» словацька
obûh «булава, довбня» словенська
uši має значення «леза сокири по обидва боки від топорища» чеська
obuch «палка, обух» чеська
obušek «палка, обух» чеська
бух або з дієсловом набуха́ти «набрякати» ?
obuti «взути» ?
як «двовухий» (з двома лезами) ?
ву́хо ?

оти́т «запалення слизової оболонки вуха» (мед.)

запозичення з новолатинської наукової термінології;
нлат. ōtītis «тс.» утворене за допомогою суфікса -itis від гр. οὐ˜ς (род. в. ὠτός) «вухо», спорідненого з лат. auris «тс.», псл. uхо, укр. ву́хо;
р. болг. оти́т, бр. аты́т, п. ч. otitis, слц. otitída, схв. отитис, слн. otitis;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аты́т білоруська
оти́т болгарська
οὐ˜ς «вухо» (род. в. ὠτός) грецька
auris «тс.» латинська
ōtītis «тс.» новолатинська
otitis польська
uхо праслов’янська
оти́т російська
отитис сербохорватська
otitída словацька
otitis словенська
ву́хо українська
otitis чеська

каплову́хий «з відвислими або великими відстовбурченими вухами»

складні слова, утворені з основ іменників [ка́пель] «один з двох навушників шапки» і ву́хо за аналогією до складного прикметника клапову́хий;
р. [каплоу́хий] «коротковухий (у кого вуха обрізані або малі від природи)», [капл(о)у́х] «роззява, бевзь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

капла(в)у́х «капловуха істота»
каплову́ха «свиня»
каплову́хий
каплоу́х «шапка з довгими вухами»
каплоу́ха (у виразі к. ша́пка «хутряна зимова шапка з вухами»)
каплоу́хий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каплоу́хий «коротковухий (у кого вуха обрізані або малі від природи)» російська
капл(о)у́х «роззява, бевзь» російська
ка́пель «один з двох навушників шапки» ?
ву́хо ?
клапову́хий ?

карнаву́хий «з малими вухами, безвухий, з обрізаним вухом»

р. корноу́хий «коротковухий, з обрізаним вухом» утворене з основ прикметника [ко́рный] «короткий, куций», спорідненого з укр. [корня́ти] «рубати, колоти», та іменника у́хо, що відповідає укр. ву́хо;
очевидно, запозичення з російської мови;
бр. карнаву́хі;
Фонетичні та словотвірні варіанти

карнау́хий
карноу́шка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
карнаву́хі білоруська
корноу́хий «коротковухий, з обрізаним вухом» російська
ко́рный «короткий, куций» російська
у́хо російська
корня́ти «рубати, колоти» українська
ву́хо українська

уша́к «тригранний брусок для віконних і дверних стояків Нед, Шейк; пазований стовп у рубленій хаті, який не закопується в землю, а ставиться на підвалини; боковий брус у віконній коробці Л; одвірок Л»

суфіксальне утворення, що пов’язується з ву́хо (ЭСБМ 2, 241), пор. бр. [праву́шыны] «отвори у вушаках»;
бр. вуша́к «боковий брусок у двірній рамі; одвірок; стовп з пазами у рамі дверей», [уша́к, вуша́к] «стовп у паркані», п. uszak «рама дверей, вікон»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
праву́шыны «отвори у вушаках» білоруська
вуша́к «боковий брусок у двірній рамі; одвірок; стовп з пазами у рамі дверей» білоруська
уша́к білоруська
вуша́к «стовп у паркані» білоруська
uszak «рама дверей, вікон» польська
ву́хо українська

ух (вигук для вираження якого-небудь сильного почуття, реакції на щось несподіване, почуття втоми, [для вираження болю Нед])

звуконаслідувальне утворення, що являє собою результат фонематичного оформлення первісного інстинктивного вигуку ух;
р. болг. м. ух, бр. ух, вух, др. ух, ч. слц. uch, слн. ùh;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ух (вигук для вираження страху)
у́хання
у́хати «кричати ух
у́хи «зітхання»
у́хкання
у́хкати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ух білоруська
вух білоруська
ух болгарська
ух давньоруська
ух македонська
ух російська
uch словацька
ùh словенська
ух українська
uch чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України