ВУХО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ву́хо
псл. *uxo‹ *ouso;
споріднене з лит. ausìs «вухо», лтс. àuss, прус, āusins, гот. ausō, двн. оra, свн. ōre, нвн. Ohr, дангл. eare, дісл. eýra «тс.», ав. uši «вуха; розум», перс. hōs «вухо», гр. οὖρ, лат. auris, алб. vesh (‹*ōus-) «.тс.»;
іє. *ōus-/ *əus;
р. болг. у́хо, бр. ву́ха, др. ухо, п. ч. слц. ucho, вл. wucho, нл. hucho, схв. ухо, слн. uhó, стсл. ѹХО;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вуха́нь
вуха́тий
вуша́к
«посудина з вухами Я; великий глек чи діжечка для води Дз»
вуша́н
«глиняний посуд на воду»
ву́шка
«вид печива Me; пельмені Дз»
ву́шко
вушни́й
вушни́к
за́ушень
«ляпас»
зау́шки
«залози на шиї»
зау́шник
«сережка»
зау́шниця
«тс.; стрічка коло сережок; опух за вухом; зябри»
наву́шник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
uši «вуха; розум» | авестійська |
vesh «.тс.» (‹*ōus-) | албанська |
ву́ха | білоруська |
у́хо | болгарська |
wucho | верхньолужицька |
ausō | готська |
οὖρ | грецька |
eare | давньоанглійська |
оra | давньоверхньонімецька |
eýra «тс.» | давньоісландська |
ухо | давньоруська |
*ōus-/ | індоєвропейська |
auris | латинська |
àuss | латиська |
ausìs «вухо» | литовська |
hucho | нижньолужицька |
Ohr | нововерхньонімецька |
hōs «вухо» | перська |
ucho | польська |
*uxo | праслов’янська |
у́хо | російська |
ухо | сербохорватська |
ōre | середньоверхньнімецька |
ucho | словацька |
uhó | словенська |
ucho | чеська |
āusins | ? |
ѹХО | ? |
вузда́
псл. uzda;
менш переконливим є зіставлення (Brückner 597) з коренем ū- (псл. *vъz-ūti «взути»), поширеним, нібито, суфіксом -zda, як у ї-зда́;
компонент uz- тлумачиться й інакше – як тотожний з ву́хо, лит. àusis «вухо» (Būga RR II 463) або з псл. vǫz-, vęz- «в’язати» (Откупщиков 139– 140; Горяев 385);
отже, первісне значення – «вкладене в рот»;
утворене, очевидно, від кореня слова us-ta шляхом приєднання кореня da- (іє. *dhē- «класти»);
р. узда́, бр. вузда́, др. узда, п. ч. слц. uzda, вл. wuzda, нл. huzda, полаб. väuzda;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вузде́ла
«вудила»
вузде́чка
заузда́ти
«загнуздати»
недо́уздок
узда́
уздени́ця
«недоуздок»
узде́чка
уздіни́ця
«тс.»
уздра́
«вузда»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вузда́ | білоруська |
wuzda | верхньолужицька |
узда | давньоруська |
àusis «вухо» | литовська |
huzda | нижньолужицька |
väuzda | полабська |
uzda | польська |
uzda | праслов’янська |
vǫz- | праслов’янська |
узда́ | російська |
uzda | словацька |
uzda | чеська |
ū- (псл. *vъz-ūti «взути») | ? |
-zda | ? |
ї-зда́ | ? |
ву́хо | ? |
vęz- «в’язати» | ? |
da- (іє. *dhē- «класти») | ? |
есте́т
гр. αἰσθητής, αἰσθητικός пов’язані з дієсловом αἰσυάνομαι (‹*ἀFıςϑ-άνομαι) «відчуваю, сприймаю», одного кореня з гр. ἀΐω (‹*ἀFίσ-ω) «чую» і спорідненого з лат. audio (‹*auis-d-io) «тс.», дінд. āvíḥ «явний», avati «зважає», псл. aviti «виявляти», укр. яви́ти, псл. uxo (‹*ausos), укр. ву́хо;
фр. esthète (1882) утворено від гр. αἰσθητής «той, хто відчуває» при наявному вже на той час фр. esthétique «естетика» (від нлат. aesthetica, терміна німецького філософа Баумгартена, утвореного в 1750 р. від гр. αἰσθητικός «який відчуває; сприйманий чуттями»);
запозичено з французької мови, можливо, через німецьку (н. Ästhét);
р. эсте́т, бр. эстэ́т, п. esteta, ч. слц. estét, вл. estetik «естетик», нл. estetiski «естетичний», болг. м. есте́т, схв. èстет(а), слн. estét;
Фонетичні та словотвірні варіанти
естетиза́ція
естети́зм
есте́тик
есте́тика
естети́чний
есте́тний
есте́тство
есте́тствувати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
эстэ́т | білоруська |
есте́т | болгарська |
estetik «естетик» | верхньолужицька |
αἰσθητής | грецька |
ἀΐω і спорідн «чую» (‹*ἀFίσ-ω) | грецька |
αἰσθητής «той, хто відчуває» | грецька |
āvíḥ «явний» | давньоіндійська |
audio «тс.» (‹*a$uis-d-io) | латинська |
есте́т | македонська |
estetiski «естетичний» | нижньолужицька |
esteta | польська |
aviti «виявляти» | праслов’янська |
uxo (‹*ausos) | праслов’янська |
эсте́т | російська |
èстет(а) | сербохорватська |
estét | словацька |
estét | словенська |
яви́ти | українська |
ву́хо | українська |
esthète (1882) | французька |
esthétique «естетика» (від нлат. aesthetica, терміна німецького філософа Баумгартена, утвореного в 1750 р. від гр. αἰσθητικός «який відчуває; сприйманий чуттями») | французька |
estét | чеська |
avati «зважає» | ? |
корпову́шка «щипавка, Forficula L.» (ент.)
складне утворення з основ дієслова [ко́рпа́ти] «колупати, копирсати» та іменника ву́хо;
назва мотивується давнім повір’ям, нібито щипавка може залізти до вуха і пошкодити барабанну перетинку;
пор. р. ухове́ртка «щипавка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
корпоу́шка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ухове́ртка «щипавка» | російська |
ко́рпа́ти «колупати, копирсати» | українська |
ву́хо | українська |
обу́х «тупа, важча частина гострого знаряддя або зброї, молот»
малопереконливим здається пов’язання слова з вигуком бух або з дієсловом набуха́ти «набрякати» (Горяев 235; Брандт РФВ 1890/1, 94; Фасмер ІІІ 109–110; Bezlaj ESSJ ІІ 239; Sadn.–Aitz. VWb. І 76–81), як і з дієсловом obuti «взути» (ЭСБМ 1, 61);
пояснюється також (Machek ESJČ 407–408) як «двовухий» (з двома лезами), оскільки ч. [uši] має значення «леза сокири по обидва боки від топорища»;
псл. obuxъ;
загальноприйнятої етимології не має;
найчастіше пов’язується з ву́хо, псл. uxo у значенні «отвір для ручки в різних інструментах»;
р. о́бу́х, бр. абу́х, п. obuch, ч. obuch, obušek «палка, обух», слц. obuch «дрючок», слн. [obûh] «булава, довбня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обушкува́ти
«робити мітки обухом»
обу́шник
«ковальський молот»
обу́шниця
«зажим; залізна скоба»
обу́шо́к
«знаряддя для відколювання пластів вугілля; молоток; вид холодної зброї»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
абу́х | білоруська |
obuch | польська |
obuxъ | праслов’янська |
uxo у значенні «отвір для ручки в різних інструментах» | праслов’янська |
о́бу́х | російська |
obuch «дрючок» | словацька |
obûh «булава, довбня» | словенська |
uši має значення «леза сокири по обидва боки від топорища» | чеська |
obuch «палка, обух» | чеська |
obušek «палка, обух» | чеська |
бух або з дієсловом набуха́ти «набрякати» | ? |
obuti «взути» | ? |
як «двовухий» (з двома лезами) | ? |
ву́хо | ? |
оти́т «запалення слизової оболонки вуха» (мед.)
запозичення з новолатинської наукової термінології;
нлат. ōtītis «тс.» утворене за допомогою суфікса -itis від гр. οὐ˜ς (род. в. ὠτός) «вухо», спорідненого з лат. auris «тс.», псл. uхо, укр. ву́хо;
р. болг. оти́т, бр. аты́т, п. ч. otitis, слц. otitída, схв. отитис, слн. otitis;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
аты́т | білоруська |
оти́т | болгарська |
οὐ˜ς «вухо» (род. в. ὠτός) | грецька |
auris «тс.» | латинська |
ōtītis «тс.» | новолатинська |
otitis | польська |
uхо | праслов’янська |
оти́т | російська |
отитис | сербохорватська |
otitída | словацька |
otitis | словенська |
ву́хо | українська |
otitis | чеська |
каплову́хий «з відвислими або великими відстовбурченими вухами»
складні слова, утворені з основ іменників [ка́пель] «один з двох навушників шапки» і ву́хо за аналогією до складного прикметника клапову́хий;
р. [каплоу́хий] «коротковухий (у кого вуха обрізані або малі від природи)», [капл(о)у́х] «роззява, бевзь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
капла(в)у́х
«капловуха істота»
каплову́ха
«свиня»
каплову́хий
каплоу́х
«шапка з довгими вухами»
каплоу́ха
(у виразі к. ша́пка «хутряна зимова шапка з вухами»)
каплоу́хий
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
каплоу́хий «коротковухий (у кого вуха обрізані або малі від природи)» | російська |
капл(о)у́х «роззява, бевзь» | російська |
ка́пель «один з двох навушників шапки» | ? |
ву́хо | ? |
клапову́хий | ? |
карнаву́хий «з малими вухами, безвухий, з обрізаним вухом»
р. корноу́хий «коротковухий, з обрізаним вухом» утворене з основ прикметника [ко́рный] «короткий, куций», спорідненого з укр. [корня́ти] «рубати, колоти», та іменника у́хо, що відповідає укр. ву́хо;
очевидно, запозичення з російської мови;
бр. карнаву́хі;
Фонетичні та словотвірні варіанти
карнау́хий
карноу́шка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
карнаву́хі | білоруська |
корноу́хий «коротковухий, з обрізаним вухом» | російська |
ко́рный «короткий, куций» | російська |
у́хо | російська |
корня́ти «рубати, колоти» | українська |
ву́хо | українська |
уша́к «тригранний брусок для віконних і дверних стояків Нед, Шейк; пазований стовп у рубленій хаті, який не закопується в землю, а ставиться на підвалини; боковий брус у віконній коробці Л; одвірок Л»
суфіксальне утворення, що пов’язується з ву́хо (ЭСБМ 2, 241), пор. бр. [праву́шыны] «отвори у вушаках»;
бр. вуша́к «боковий брусок у двірній рамі; одвірок; стовп з пазами у рамі дверей», [уша́к, вуша́к] «стовп у паркані», п. uszak «рама дверей, вікон»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
праву́шыны «отвори у вушаках» | білоруська |
вуша́к «боковий брусок у двірній рамі; одвірок; стовп з пазами у рамі дверей» | білоруська |
уша́к | білоруська |
вуша́к «стовп у паркані» | білоруська |
uszak «рама дверей, вікон» | польська |
ву́хо | українська |
ух (вигук для вираження якого-небудь сильного почуття, реакції на щось несподіване, почуття втоми, [для вираження болю Нед])
звуконаслідувальне утворення, що являє собою результат фонематичного оформлення первісного інстинктивного вигуку ух;
р. болг. м. ух, бр. ух, вух, др. ух, ч. слц. uch, слн. ùh;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ух
(вигук для вираження страху)
у́хання
у́хати
«кричати ух!»
у́хи
«зітхання»
у́хкання
у́хкати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ух | білоруська |
вух | білоруська |
ух | болгарська |
ух | давньоруська |
ух | македонська |
ух | російська |
uch | словацька |
ùh | словенська |
ух | українська |
uch | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України