БІЛЬШ — ЕТИМОЛОГІЯ
бі́льший
псл.*bolьjь, bolьši «тс.»;
споріднене з дінд. bálīyān «сильніший», báliṣṭhaḥ «найсильніший», bálam «сила, міць», гр. βέλτερος «кращий», фріг. βαλήν «король», нн. pal (pall) «міцний, тугий», лат. de-bilis «слабкий»;
іє. *bel -/bol- «сильний»;
р. большо́й «великий», бо́льший «більший», более «більше», бр. бо́льшы «більший», др. болии «більший», больши «більша», болг. [бо́ле] «більше», [бо́лье] «тс.», схв. бȍљū «кращий», слн. bòlj «більше», [bȏlji] «кращий», стсл. болии «більший», больши «більша»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
більш
бі́льша́ти
«збільшуватися»
бі́льше
більши́льний
бі́льшити
«збільшувати»
бі́льшість
більші́ти
«тс.»
взбільшки́
завбі́льшки
збі́льшувач
Ібільша́к
«старший віком»«більшість; величина»
перебі́льшення
убі́льшки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бо́льшы «більший» | білоруська |
| бо́ле «більше» | болгарська |
| βέλτερος «кращий» | грецька |
| bálīyān «сильніший» | давньоіндійська |
| болии «більший» | давньоруська |
| *bel -/bol- «сильний» | індоєвропейська |
| de-bilis «слабкий» | латинська |
| pal «міцний, тугий» (pall) | нижньонімецька |
| большо́й «великий» | російська |
| бȍљū «кращий» | сербохорватська |
| bòlj «більше» | словенська |
| бо́льший «більший» | українська |
| более «більше» | українська |
| больши «більша» | українська |
| бо́лье «тс.» | українська |
| bȏlji «кращий» | українська |
| больши «більша» | українська |
| βαλήν «король» | фрігійська |
| bolьši «тс.» | ? |
| báliṣṭhaḥ «найсильніший» | ? |
| bálam «сила, міць» | ? |
| болии «більший» | ? |
о (вигук, вказівна частка)
псл. о, очевидно, тотожне із займенниковим елементом, збереженим у сполучниках ože, укр. [ож] «що», оli, др. оли «аж», укр. [оби];
зіставляється з вигуками гр. ὠ, ὤ, лат. ō, ōh, дінд. ā, дірл. ā, а, гот. ō, двн. ôwê, свн. ô, нвн. oh, лит. õ, які виявляють відсутню в слов’янських мовах довготу;
пор. більш відповідні до слов’янської звукової форми лит. à «ах», лтс. а (оклична частка), гр. ὄ (вигук);
р. др. болг. м. о, бр. а, о, п. слц. вл. нл. слн. о, ч. ó, о, схв. о̑ (вигук), о̏ (частка), стсл. о, w;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во
«ось»
о-
(вказівна частка)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а | білоруська |
| о | болгарська |
| о | верхньолужицька |
| ō | готська |
| ὠ | грецька |
| ὄ (вигук) | грецька |
| ôwê | давньоверхньонімецька |
| ā | давньоіндійська |
| ā | давньоірландська |
| оли «аж» | давньоруська |
| о | давньоруська |
| ō | латинська |
| а (оклична частка) | латиська |
| õ | литовська |
| à «ах» | литовська |
| о | македонська |
| о | нижньолужицька |
| oh | нововерхньонімецька |
| о | польська |
| о | праслов’янська |
| о | російська |
| о̑ (вигук) | сербохорватська |
| ô | середньоверхньнімецька |
| о | словацька |
| о | словенська |
| о | старослов’янська |
| w | старослов’янська |
| ож «що» | українська |
| оби | українська |
| о | українська |
| о | українська |
| о̏ (частка) | українська |
| ó | чеська |
| ὤ | ? |
| ōh | ? |
| більш | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України