БИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
би́ти
псл. biti(‹*bītei або *beitei), bojь, утворення від двох різновидів того самого кореня;
походить від іє. *bhei(ә)-/bhoi-/bhī-, що простежується також у ав. byente «б’ють», двн. bīhal «сокира», нвн. Beil «тс.», лат. per-f inēs «розбиваєш», вірм. bir «дрючок, палка», ірл. benim «ріжу, б’ю», biail «сокира», гр. φῑτρός «поліно, колода, стовбур»;
р. бить, бой, бр. біць, бой, др. бити, бой, п. вл. bić, bój, ч. bíti, boj, слц. biť, boj, нл. biś, boj, полаб. bait «молотити, бити», болг. би́я, бой, м. бие, бој, схв. бȕти, бôј, слн. bíti, bòj, стсел, бити, бои;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бете́льня
би́вень
бийча́к
«тс.»
би́лень
«бич ціпа»
билка
«вид гри»
би́ло
«дошка для відбивання сигналів»
би́тва
бите́льниця
бите́льня
бите́ць
«каменяр»
би́тка
«бійка; розбите яйце; вид дитячої гри; гральна кістка; бительня»
би́тниця
«бительня»
бито́к
(кул.)
биття́
битько́
«забіяка»
бию́ра
«палиця, ломака»
бия́к
«бич ціпа»
бій
бі́йка
бійни́ця
бі́йня
бі́йство
«бійка»
бія́к
«колун»
бі́яти
«бити»
бййниця
«бительня»
боє́ць
бо́їсько
«тік; побоїще Ж»
боїще
«місце для бою; (тік Ж; бій Ж1»«бойня; посуд для збивання масла»«забіяка»«забіякуватий півень»«биття»«бійниця»«битва; поле бою»«тс.»«бительня»«боєць»«буйний»«бойовий»«вид гри»«нечутливий до биття»«побитий, покараний»«вид тканини»«тс.»«колотушка»«вибоїна; забій (у шахті)»
вибійка
«тканина з набивним візерунком»
вибі́йник
вибійча́ний
«зроблений з вибійки»
вибі́яний
«вибитий, штампований»«очистити від збоїн»
вибо́їна
відбива́льник
відбива́ч
відбивни́й
відби́ток
відбиття́
відбі́й
добива́тися
«домагатися; добиратися»
заби́вка
«те, чим забивають отвір»
заби́йство
заби́йця
за́битний
«засніжений»
забиття́
забі́й
забі́йник
забі́йниця
«знаряддя для вбивання ховраха; бодня для одягу Я»
забі́чий
забія́ка
забіякуватий
забо́їна
«вибоїна; [замет]»
забо́їстий
«занесений снігом; сніжний»
забо́й
«завірюха»
забо́йний
«тс.»
забо́йство
«убивство»
збива́лка
збива́льний
збива́ч
«скнара»
збива́чка
збииття
збий
«витоптаний скотиною посів»
збит
«збите з дерев листя»
зби́тень
збій
«тс.; [витоптаний худобою переліг Mo; місце, де часто їздять] Я»
збі́йник
«розбійник»
збоє́цький
«розбійницький»
збої
«стоптана худобою цілина»
збоїн
«ляда (ткацька)»
збоїни
«побита солома; [ноги, голова, хвіст зарізаної тварини Л]»
збо́їще
«тирло; битва»
збой
«ноги, голова, хвіст зарізаної тварини Л; місце з каламутною водою Дз; збільшення води при березі від вітру Mo»
збойка
збо́я
«пробоїна»
(мет.)
на́бивjм
«насильно»
набива́льний
набива́льник
наби́ванка
«тканина з набивним візерунком»
наби́вач
«палка для набивання борошна в мішки»
наби́вачка
«тс.»
наби́вка
«те, чим щось набивають»
набивни́й
наби́вок
«жвавий попит; нав’язування»
набия́к
«шомпол»
на́бівка
«верхня половина ляди у ткацькому станку»
набі́й
набі́йка
«пластинка, прибита до каблука»
набойча́тий
«з набивної тканини»
навби́тки
(у виразі гратися н.)
навпереби́вки
навперебій
наперебі́й
недобиток
оббива́лка
оббива́льний
оббива́льник
оббива́ч
обби́вка
оббиття́
оби́вка
«обиття»
обия́к
«бияк (ціпа)»
перебива́льник
перебива́ч
(полігр.)
переби́вка
перебивни́й
переби́вчастий
«безладний, переривистий»
переби́вчивий
«тс.»
переби́йко
«хто перебиває мову»
перебі́єць
«борець, учасник поєдинку»
перебі́й
«жердина для прибивання дерев у плоті»
перебі́йний
перебійця
«тс.»
перебоєць
перебо́їна
«перекладина, перегородка»
перебо́й
«перешкода»
перебо́йна
«тс.»
підбива́льний
підби́вка
«підкладка»
підбивни́й
підбитеня́к
«чорний каптан, опушений білими овчинами»
підби́тися
«піднятися вгору; стомитися»
підбиття́
підбитя́к
«тс.»
підбі́й
підбі́йка
підбійча́ний
підбія́к
«сердак на овчині»
підбо́я
«підпора»
побиванка
«поразка»
побивач
«покрівельник; колотушка бондаря»
поби́вачка
«тс.»
побиття́
побі́й
побІ́йка
«тс.»
побі́йця
«забіяка»
побо́ї
побо́їще
побойови́сько
«побоїще»
побойовище
«тс.»
повивач
«знаряддя для набивання обручів»
прибива́ч
«знаряддя для вибивання саморобних мідних ґудзиків»
приби́вка
прибивни́й
прибі́й
прибі́йний
прибі́йниця
«частина знаряддя для виготовлення коробок»
пробива́льний
проби́ва́ч
проби́вка
пробивни́й
пробиття
пробиша́ка
«розбишака»
пробі́й
пробі́йний
пробі́йник
пробо́єм
«напролом»
пробо́єць
пробо́їна
розбива́ч
розби́вка
розбивни́й
розбитни́й
розби́ток
«уламок»
розбиття́
ро́збиш
«розбійник»
розбишака
розбишакува́ти
розбишакува́тий
розбишацтво
розбияка
«забіяка, розбиша́ка»
розбі
розбі́й
розбі́йний
«узятий розбоєм»
розбі́йник
розбі́йництво
розбі́йничати
розбі́йство
розбія́ка
розбо́й
«верстат для виготовлення килимів»
уби́вець
уби́вство
уби́вця
уби́вчий
убі́й
убі́йний
убі́йник
убі́йчий
убо́їсько
убо́їще
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| byente «б’ють» | авестійська |
| біць | білоруська |
| би́я | болгарська |
| bić | верхньолужицька |
| bój | верхньолужицька |
| bir «дрючок, палка» | вірменська |
| φῑτρός «поліно, колода, стовбур» | грецька |
| bīhal «сокира» | давньоверхньонімецька |
| бити | давньоруська |
| *bhei(ә)-/bhoi-/bhī- | індоєвропейська |
| benim «ріжу, б’ю» | ірландська |
| per-f inēs «розбиваєш» | латинська |
| бие | македонська |
| biś | нижньолужицька |
| boj | нижньолужицька |
| Beil «тс.» | нововерхньонімецька |
| bait «молотити, бити» | полабська |
| bić | польська |
| bój | польська |
| biti (<*bītei) | праслов’янська |
| бить | російська |
| бȕти | сербохорватська |
| biť | словацька |
| boj | словацька |
| bíti | словенська |
| bòj | словенська |
| бой | українська |
| бой | українська |
| бой | українська |
| бой | українська |
| бој | українська |
| бôј | українська |
| стсел | українська |
| бити | українська |
| бои | українська |
| bíti | чеська |
| boj | чеська |
| bojь | ? |
| biail «сокира» | ? |
бити «бути»
діалектні або літературно-традиційні залишки давньої фонетичної форми дієслівної основи бы-ти, витісненої в сучасній українській мові фонетичною формою бу-ти;
збереження основи би- в діалектах здебільшого пов’язане з деетимологізацією відповідних слів або зближенням їх з основою би́ти «вдаряти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
би́тность
«перебування»
битува́тися
«жити в достатку»
вби́ток
«шода, втрата, збиток»
ві́дбит
«збут; відхід»
до́биx
«здобич, здобуток»
добива́тель
«видобувач»
доби́ток
«добування; грабіж; [скот; велика кількість Ж]»
доби́тча
«худобина»
до́бич
«здобич; [скот]»
доби́чник
«розбійник»
доби́ччаний
«скотинячий»
добйча
«тс.»
дожива́ти
(у виразі д. віку «доживати віку»)
збит
«зби́тки»
зби́ти
«позбутися»
збитки
збиткува́
збито́чний
збито́чник
збито́шний
збито́шник
здоби
«здобуття, здобуток»
здо́бих
«здобуток»
здо́бич
здоби́чник
«розбійник»
здоби́шник
«тс.»
наби́ток
«майно, надбання; здобуток»
небить
«неприємність, прикрість»
непо́бит
«відсутність»
обива́тель
обива́тельство
обива́тельщина
поби́вка
по́бит
«побут; спосіб, причина»
приби́лець
«прибулець»
прибиль
«прибуток»
приби́ток
«прибуток»
при́биш
«новоприбулий»
прибишень
«прибулець; загарбник, окупант»
при́біль
«тс.»
при́біч
«прибуток»
проби́ванка
«існування»
пробива́нки
«тс.»
роздоби́ти
роздоби́ча
уби́ток
«збиток»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бы-ти | ? |
| бу-ти | ? |
| би- в діалектах здебільшого пов'язане з деетимологізацією відповідних слів або зближенням їх з основою би́ти «вдаряти» | ? |
би́ло́ «крило саней; полудрабок, верхня бокова перекладина воза»
семантика не дозволяє ототожнити це гніздо з би́ло;
похідним від би́ти;
скоріше тут ідеться про такі похідні утворення від іє. *bhei -«бити», які вже в ран ньопраслов’янський період утратили зв’язок із слов’янськими формами того ж походження на позначення биття;
пор. гр. φīτρός «колода, поліно, стовбур», похідне від того самого індоєвропейського кореня *bhei-/*bhī-;
р. [би́ло] «передок саней», бр. бі́ла «полудрабок», п. bidło «бильце у бороні», ч. слц. bidlo «жердина», слц. bilnica «орчик», болг. м. би́ло «верхнє ребро даху», м. било «балка», схв. бȕло «брусок граблів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
билівни́к
«свердлувальник граблів»
би́лка
«тонкий стовбур дерева»
би́льце́
«рама колиски; спинка ліжка; частина витушки; паличка у вулику; частина воріт; брус у бороні»
би́льця
«поручні»
бильчак
«дерев’яна колода»
бильча́стий
«перильчастий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бі́ла «полудрабок» | білоруська |
| би́ло «верхнє ребро даху» | болгарська |
| φīτρός «колода, поліно, стовбур» | грецька |
| *bhei - «бити» | індоєвропейська |
| би́ло «верхнє ребро даху» | македонська |
| било «балка» | македонська |
| bidło «бильце у бороні» | польська |
| би́ло «передок саней» | російська |
| бȕло «брусок граблів» | сербохорватська |
| bidlo «жердина» | словацька |
| bilnica «орчик» | словацька |
| bidlo «жердина» | чеська |
| би́ти | ? |
| φīτρός «колода, поліно, стовбур» | ? |
| *bhei-/*bhī- | ? |
байдаки́ «селезні, які збиваються в зграї, коли качки водять виводки»
очевидно, результат перенесення назви байдак «вид судна»;
вираз б. бити зблизився і змішався у значенні з фонетично подібним виразом байдики бити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бити
«тс.»
гонити
«ледарювати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| байдак «вид судна» | ? |
| бити зблизився і змішався у значенні з фонетично подібним виразом байдики бити | ? |
ба́йдики (у виразі б. бити «не працювати»)
очевидно, пов’язане з байда «колода, чурбак», значення якого лише частково збереглось в укр. [ба́йда] «паля», [ба́йдик] «дерев’яна підставка під війя або дишло»;
можливо, б. бити означало якийсь вид дитячої гри (пор. гру в цурки);
думка (Парасунько НЗ КДПІ 33, 107–109) про угорське походження форм ба́йди, ба́йдики (уг. *bajd, мн. *bajdak, пор. уг. faid «глухар», комі-зирянське байдöг «куріпка») потребує додаткової аргументації;
непереконливим є виведення (Кравчук УМЛШ 1960/6, 60) сучасного значення виразу бити байдики з припущення, нібито виготовлення дрібних речей з дерева вважалося в минулому легкою роботою;
р. [байди́к, бади́к, бати́к, ба́дег] «батіг, палка, хворостина», бр. ба́йды (у виразі б. біць «байдикувати»), n. bajdykować «байдикувати» (можливо, з української мови);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ба́йди
(у виразі б. бити «тс.»)
байдикува́ти
«бити байдики»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ба́йды «байдикувати»«байдикувати» (у виразі б. біць ), n. bajdykować (можливо, з української мови) | білоруська |
| байди́к | російська |
| ба́йда «паля» | українська |
| бади́к | українська |
| бати́к | українська |
| ба́дег «батіг, палка, хворостина» | українська |
| байда «колода, чурбак» | ? |
| ба́йдик «дерев’яна підставка під війя або дишло» | ? |
| бити (пор. гру в цурки) | ? |
| означало якийсь вид дитячої гри (пор. гру в цурки) | ? |
| ба́йди | ? |
| ба́йдики (уг. *bajd, мн. *bajdak, пор. уг. faid «глухар», комі-зирянське байдöг «куріпка») | ? |
| бити байдики | ? |
ба́йца «протрава; міцна горілка»
запозичення з німецької мови;
нвн. Béize «протрава; міцна горілка» пов’язане з дієсловом béizen «травити, роз’їдати; припікати; полювати з соколом», двн. beizzen «змушувати їсти» як каузативом до дієслова béißen «кусати», спорідненого з дінд. bhid- «колоти», лат. findere «тс.», псл. biti, укр. би́ти;
р. байцева́ть «фарбувати тверді предмети їдкими речовинами, витравляти, морити», п. bejc «протрава», bejca «хімічний і фарбувальний розчин; ґрунт під фарбу», болг. байц «столярна фарба», ба́йца «розчин для закріплення фарби», схв. бȁјц, бȁјца «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
байцува́ти
«травити, роз’їдати, припікати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| байц «столярна фарба» | болгарська |
| beizzen «змушувати їсти» | давньоверхньонімецька |
| bhid- «колоти» | давньоіндійська |
| findere «тс.» | латинська |
| Béize «протрава; міцна горілка» | нововерхньонімецька |
| bejc «протрава»«хімічний і фарбувальний розчин; ґрунт під фарбу» | польська |
| bejca «протрава»«хімічний і фарбувальний розчин; ґрунт під фарбу» | польська |
| biti | праслов’янська |
| байцева́ть «фарбувати тверді предмети їдкими речовинами, витравляти, морити» | російська |
| бȁјц | сербохорватська |
| би́ти | українська |
| ба́йца «розчин для закріплення фарби» | українська |
| бȁјца «тс.» | українська |
| béizen «травити, роз’їдати; припікати; полювати з соколом» | ? |
| béißen «кусати» | ? |
боя́тися
псл. bojati sę;
споріднене з лит. bajùs «страшний», bájmė «страх», báilė «боязнь, страх», bijótis «боятися», лтс. bijâtiês, bîtiês, прус. biātwei «тс.», дінд. bháyatḗ «боїться», bibhḗti «тс.», bhayám «страх, боязнь», bhīmá- «страшний», bhītá «боязливий, лякливий», bhītáḥ «той, хто боїться», ав. bayente «бояться; лякають», дірл. báigul «небезпека»;
зводяться до того самого кореня іє. *bhei/bhoi-/bhī-, що й псл. *biti, укр. би́ти (Zubatý St. a čl. І 1, 79–90);
зближення з алб. dboj, bdoj, [vdoj] «сполохати, злякати», гр. πτοέω «лякаю» (Mann Language 28/1,32) потребує додаткової аргументації;
р. боя́ться, бр. бая́цца, др. боятися, п. bac się, [bojac się], ч. báti se, [bojný], слц. báť sa, [bojať sa], вл. bojeć so, нл. bójaś se, полаб. bet «боятися», büji-să «боїться», болг. боя́ се, м. бои ce, схв. бòјати ce, слн. bojáti se, báti se, стсл. богати сѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бій
«боязнь, страх»
бі́йно
«тс.»
бою́н
«боягуз»
боягу́з
боягу́зливий
боязкий
боязки́й
боязкува́тий
боязли́вець
боязли́вий
боязни́й
«боязно»
боя́знь
бо́ясть
не́бій
небоя́н
побо́юватися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bayente «бояться; лякають» | авестійська |
| dboj | албанська |
| бая́цца | білоруська |
| се | болгарська |
| bojeć so | верхньолужицька |
| πτοέω «лякаю» | грецька |
| bháyatḗ «боїться» | давньоіндійська |
| báigul «небезпека» | давньоірландська |
| боятися | давньоруська |
| bijâtiês | латиська |
| bajùs «страшний» | литовська |
| бои ce | македонська |
| bójaś se | нижньолужицька |
| bet «боятися»«боїться» | полабська |
| büji-să «боятися»«боїться» | полабська |
| bac się | польська |
| *biti | праслов’янська |
| biātwei «тс.» | прусська |
| боя́ться | російська |
| бòјати ce | сербохорватська |
| báť sa | словацька |
| bojáti se | словенська |
| báti se | словенська |
| би́ти | українська |
| bojac się | українська |
| bojný | українська |
| bojať sa | українська |
| báti se | чеська |
| bojati | ? |
| bájmė «страх» | ? |
| báilė «боязнь, страх» | ? |
| bijótis «боятися» | ? |
| bîtiês | ? |
| bibhḗti «тс.» | ? |
| bhayám «страх, боязнь» | ? |
| bhīmá- «страшний» | ? |
| bhītá «боязливий, лякливий» | ? |
| bhītáḥ «той, хто боїться» | ? |
| *bhei/bhoi-/bhī- | ? |
| bdoj | ? |
| vdoj «сполохати, злякати» | ? |
| богати сѧ | ? |
гордо́бить «переступень, Bryonia L.» (бот.)
неясне;
можливо, повʼязане з го́рдий і [би́ти] «бути» як назва отруйної рослини, що живе гордо, не підпускаючи нікого до себе (пор. інші її назви: нечіпа́й-зілля, перела́з, тресту́пник);
не виключена можливість формального впливу з боку [гордовать] «калачики», [гордовид] «калина цілолиста»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рдий «бути» | ? |
| би́ти «бути» | ? |
| гордовать «калачики» | ? |
| гордовид «калина цілолиста» | ? |
діробо́й «звіробій, Hypericurn perforatum L.» (Іванок)(бот.)
складне слово, утворене з основи іменника діра́ і основи бой-, пов’язаної з дієсловом би́ти;
назва зумовлена тим, що листки звіробою всіяні крапчастими залозками, які просвічують;
пор. інші назви цієї рослини: [дірка́ч, прозі́рник, звіробійник діравий], а також латинську номенклатурну назву H. perforatum, букв. «Г. поколотий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діробоєва́ті
«родина звіробійних»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| діра́ | ? |
| бой- | ? |
| би́ти | ? |
| інші | ? |
| perforatum | ? |
| поколотий» | ? |
| поколотий» | ? |
не́бить «неприємність»
похідне утворення від [бити] «бути» (пор. р. [не́быть] «те, чого не бувало досі; нездійсненне, вигадки, неправда»);
утворене в такий самий спосіб, як не́жить від жи́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бити «бути» (пор. р. [не́быть] «те, чого не бувало досі; нездійсненне, вигадки, неправда») | ? |
| не́жить | ? |
| жи́ти | ? |
не́біль «крупний камінь пісковик»
похідне утворення від дієслова би́ти, букв. «не битий (камінь)»;
щодо і замість и пор. [чорно́біль] (бот.) замість чорно́биль;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| би́ти | ? |
| чорно́біль (бот.) | ? |
оби́лє «достаток, багатство»
псл. obilъ ‹*obvilъ (пор. стсл. извилиѥ «багатство», възвить «прибуток»);
пов’язується з лит. výti «гнатися, переслідувати», дінд. vḗti «переслідує, прагне», vītáḥ «переслідуваний, якого прагнуть», vītíḥ «жертовна їжа», ав. vayeiti «полювати», лат. vīs «хочеш», vīs «сила», via «дорога», дісл. veiðr «полювання», укр. во́їн, війна́;
припускається також (Трубачев Езиков. изсл. Младенов 337–339) можливість походження слова від би́ти з розвитком значень «оббите, обмолочене» «багатство, численна кількість»;
пов’язується (Варбот 47–49) з псл. obьlъ (‹*obvьlъ) «круглий, великий», *vьlati (valiti) «рухатися у великій кількості»;
недостатньо обґрунтованим є припущення (Machek ESJČ 405) про зв’язок з гр. ὄλβιος «щасливий, багатий, квітучий», похідним від ὄλβος «достаток» і з лит. lãbas «добрий», лтс. прус. labs «тс.», лтс. labība «збіжжя», лит. lãbas «маєток»;
р. оби́льный, др. обилъ «багатий», обильныи «тс.», обилие «багатство; хліб у зерні», п. [obile] «збіжжя», [obiele, obili] (з ч.), ч. obilí, слц. obilie «тс.», obilný «хлібний», болг. оби́лен «багатий», м. обилен «тс.», схв. [о̀бил] «багатий, розкішний», о̀бӣлан, о̏бӣлан «тс.», о̀бӣље «велика кількість; багатство», слн. obílen «багатий, повний», obílje «достаток, багатство», стсл. обилъ «багатий», обилиѥ «багатство, достаток»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оби́льний
«багатий Ж; ясний, хороший (про день) ЛЧерк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vayeiti «полювати» | авестійська |
| оби́лен «багатий» | болгарська |
| ὄλβιος «щасливий, багатий, квітучий» | грецька |
| vḗti «переслідує, прагне» | давньоіндійська |
| veiðr «полювання» | давньоісландська |
| обилъ «багатий» | давньоруська |
| vīs «хочеш» | латинська |
| labs «тс.» | латиська |
| labība «збіжжя» | латиська |
| výti «гнатися, переслідувати» | литовська |
| lãbas «добрий» | литовська |
| lãbas «маєток» | литовська |
| обилен «тс.» | македонська |
| obile «збіжжя» | польська |
| obilъ ‹*obvilъ (пор. стсл. извилиѥ «багатство», възвить «прибуток») | праслов’янська |
| obьlъ «круглий, великий» (‹*obvьlъ) | праслов’янська |
| labs «тс.» | прусська |
| оби́льный | російська |
| о̀бил «багатий, розкішний» | сербохорватська |
| obilie «тс.»«хлібний» | словацька |
| obilný «тс.»«хлібний» | словацька |
| obílen «багатий, повний»«достаток, багатство» | словенська |
| obílje «багатий, повний»«достаток, багатство» | словенська |
| обилъ «багатий» | старослов’янська |
| во́їн | українська |
| обильныи «тс.» | українська |
| обилие «багатство; хліб у зерні» | українська |
| obiele (з ч.) | українська |
| obili (з ч.) | українська |
| лан | українська |
| лан «тс.» | українська |
| ље «велика кількість; багатство» | українська |
| обилиѥ «багатство, достаток» | українська |
| obilí | чеська |
| vītáḥ «переслідуваний, якого прагнуть» | ? |
| vītíḥ «жертовна їжа» | ? |
| vīs «сила» | ? |
| via «дорога» | ? |
| війна́ | ? |
| би́ти «оббите, обмолочене» | ? |
| *vьlati «рухатися у великій кількості» (valiti) | ? |
| ὄλβος «достаток» | ? |
обия́сник «шибеник, зірвиголова»
результати видозміни форми [обая́сник], зближеної з основою дієслова би́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оби́йник
«чорт»
убия́сник
«чорт, обаясник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обая́сник | ? |
| би́ти | ? |
обі́йстя́ «садиба, двір; околиця Ж»
виводиться від обійти́ (ст. обойти), причому припускається первісне значення «те, що обійдено, обведено на знак привласнення» (пор. [обихі́дка] «хата без огорожі», [обиходи] «належне до маєтку і його межі»);
зіставляється також з [би́ти] «бути» (*обыття › обыстя, подібно до ч. obydlí «житло»);
п. obejście «будинок, подвір’я, місце, на якому знаходяться господарські будівлі», obyjście «тс.», ст. obeście, obeszcie, obniście «тс.; обхід, патруль; обвід, межа, границя», слц. [obisco] «садиба, двір»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вби́сця
гобистя́
«місце, на якому знаходиться хата з господарськими будівлями»
гобістя́
«тс.»
обейстье
оби́йстя
«садиба, двір»
оби́ста
обистье
(XVII ст.)
оби́стя
«селянська садиба; хата з господарськими будівлями без городу»
оби́сце
«оселя, житло»
о́би́сця
обі́стя́
«тс.»
обі́сцє
обойстье
обыстье
убі́сця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| obejście «будинок, подвір’я, місце, на якому знаходяться господарські будівлі»«тс.» | польська |
| obyjście «будинок, подвір’я, місце, на якому знаходяться господарські будівлі»«тс.» | польська |
| obisco «садиба, двір» | словацька |
| обійти́ (ст. обойти) | ? |
| значення «те, що обійдено, обведено на знак привласнення» (пор. [обихі́дка] «хата без огорожі», [обиходи] «належне до маєтку і його межі») | ? |
| би́ти «бути» (*обыття › обыстя, подібно до ч. obydlí «житло») | ? |
| obeście «тс.; обхід, патруль; обвід, межа, границя» | ? |
| obeszcie «тс.; обхід, патруль; обвід, межа, границя» | ? |
| obniście «тс.; обхід, патруль; обвід, межа, границя» | ? |
одбоя́рити «сильно побити»
не зовсім ясне;
можливо, афективне утворення на основі би́ти (бій, бо́ю; пор. [бию́ра] «ломака»), зближене з основою слова боя́рин;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| би́ти (бій, бо́ю; пор. [бию́ра] «ломака») | ? |
| боя́рин | ? |
опа́лубити «ударити палицею»
очевидно, результат жартівливого переносного вживання дієслова опа́лубити «покрити настилом, оббити чим-небудь зовні (будівлю, споруду)», зближеного з основами слів па́лиця і би́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опа́лубити «покрити настилом, оббити чим-небудь зовні (будівлю, споруду)» | ? |
| па́лиця | ? |
| би́ти | ? |
фі́сту́ла́ «вид флейти; фальцет; канал, що сполучає виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри»
запозичення з латинської мови;
для лат. fistula «труба, трубка; канал» припускається зв’язок з дієсловом findere «розколювати, розщеплювати», спорідненим з дінд. bhinádmi «розколюю»;
іє. *bheid- «розколювати»;
розглядається як поширення кореня *bhei̯(ǝ)- «бити», звідки також псл. biti, укр. би́ти;
р. фи́стула́, бр. фістула́, п. fistuła, ч. fistule, слц. fistula, болг. фи́стула, м. схв. фистула;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фи́стула
фѣстула
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фістула́ | білоруська |
| фи́стула | болгарська |
| bhinádmi «розколюю» | давньоіндійська |
| *bheid- «розколювати» | індоєвропейська |
| *bhei̯(ǝ)- «бити» | індоєвропейська |
| fistula «труба, трубка; канал» | латинська |
| findere «розколювати, розщеплювати» | латинська |
| фистула | македонська |
| fistuła | польська |
| biti | праслов’янська |
| фи́стула́ | російська |
| фистула | сербохорватська |
| fistula | словацька |
| би́ти | українська |
| fistule | чеська |
сугло́б
псл. *sǫ-globъ/sъ-globъ, пов’язане з globa «жердина, балка, клин» (укр. [глоба́] «зігнуте від природи дерево; залізний клин; клопіт, турбота»), globiti «стискати, з’єднувати» (укр. [гло́би́ти] «укріплювати клинами вал у млині; конопатити»);
п. ст. [zgłoba] «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота», zgłobić «з’єднати, об’єднати, закріпити», слц. zhlobit’ «збити, з’єднати разом», нл. zgłobiś «з’єднати, закріпити клином, заклинити», болг. сглоб «стик, з’єднання; (заст.) суглоб», сглаб, заст. сгло́ба «тс.», сгло́бя «з’єдную», сгла́бям «тс.», м. зглоб «суглоб», зглоби «збере, складе», схв. згло̏б «суглоб», згла̏бити «скласти, зібрати», слн. zglа̏b «суглоб, згин»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сугло́бистий
сугло́бний
сугло́бовий
сугло́буватий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сглоб «стик, з’єднання; (заст.) суглоб» | болгарська |
| зглоб «суглоб» | македонська |
| zgłobiś «з’єднати, закріпити клином, заклинити» | нижньолужицька |
| zgłoba «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота»«з’єднати, об’єднати, закріпити» | польська |
| zgłobić «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота»«з’єднати, об’єднати, закріпити» | польська |
| *sǫ-globъ/sъ-globъ | праслов’янська |
| б «суглоб» | сербохорватська |
| zhlobit' «збити, з’єднати разом» | словацька |
| zglа̏b «суглоб, згин» | словенська |
| сглаб | українська |
| сгло́бя «з’єдную» | українська |
| сгла́бям «тс.» | українська |
| зглоби «збере, складе» | українська |
| бити «скласти, зібрати» | українська |
| globa «жердина, балка, клин» (укр. [глоба́] «зігнуте від природи дерево; залізний клин; клопіт, турбота») | ? |
| globiti «стискати, з’єднувати» (укр. [гло́би́ти] «укріплювати клинами вал у млині; конопатити») | ? |
| zgłoba «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота»«з’єднати, об’єднати, закріпити» | ? |
| zgłobić «перешкода; запор, перепона; клопіт, турбота»«з’єднати, об’єднати, закріпити» | ? |
| сгло́ба «тс.» | ? |
било́ «стебло»
псл. bylo, bylьje, похідні від кореня by-(ti);
пор. споріднене гр. φύλλον «листя, зілля» аналогічного утворення;
Фонетичні та словотвірні варіанти
bíl
«стебло, травина»«тс.»
bíla
«стебло, травина»«тс.»
bílka
«стебло, травина»«тс.»
byl'
«стебло»
bylica
«чорнобиль»
bylica
«чорнобиль»
бȗљe
«тс.»
били́на
«стеблина, бур’янина; [(бот.) чорнобиль, Artemisia vulgaris L. Mak]»
били́нець
«Gymnadenia R. Br.»
(бот.)
били́сько
«заросле бур’яном місце»
били́ця
«стебло; (бот.) чорнобиль Ж»
билје
«рослини, бур’яни»
би́лка
«тс.»«лікарська рослина»
би́лля
«бур’ян, зілля»
биль
«чорнобиль»
(бот.)
би́лька
«стебло картоплі»
бильни́к
«черешки в листку; (бот.) чорнобиль; сухоребриця, Draba verna Mak»
бильня́нка
«тс.»
биля́ниця
«тс. ДзАтл ІІ; вижате поле ВеУг»
биля́нка
«поле з-під кукурудзи»
більник
«пажитниця, Lobium»«чорнобиль»«стебло картоплі»«тс.»«бур’ян»«трава»«стебло квітки»«кущ»
(бот. Mak, [былянка> ВеЛ, [быль] ВеЛ; -- р. быльё , были́на, бр. быллё, [бы́лле], др. былие, быль , п. [byl] , ст. byle , ч. býlí (бот.)
былиѥ
«рослини»
быль
«трава»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| φύλλον «листя, зілля» | грецька |
| bylo | праслов’янська |
| bylьje | ? |
| споріднене | ? |
бей «титул дрібних феодальних власників або вищих чиновників у султанській Туреччині та в давні часи у татар»
запозичення з турецької мови;
тур. bey «пан», ст. beg «тс.», споріднене з аз. бəк, каз. бий, єніс.-орх. бег, як. bī «старший», є, очевидно, давнім запозиченням з китайської мови;
р. бр. болг. бей, п. ч. слц. bej, м. беј, схв. бȅј;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беіове
(наз. в. мн.-- XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бəк | азербайджанська |
| бей | білоруська |
| бей | болгарська |
| бий | казахська |
| беј | македонська |
| бег | пам’ятки єнісейсько-орхонської писемності |
| bej | польська |
| бȅј | сербохорватська |
| bej | словацька |
| bey «пан» | турецька |
| bej | чеська |
| bī «старший» | якутська |
| beg «тс.» | ? |
| бей | ? |
на́бівка «верхня половина ляди у ткацькому верстаті; ляда»
похідне утворення від би́ло, псл. bidlo «ляда» (пор. п. bidły, ч. bidlo, слц. bidlá, схв. бȕло, слн. bilo «тс.») з діалектним переходом л у ў (в) і и в і;
р. наби́лки, бр. набі́ліцы, [на́белкі, на́білкі] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́би́вки
«складова частина ткацьких кросен»
на́би́лки
«тс.»
на́биля
«ляда у ткацькому верстаті»
на́білки
«ляда; хвости у ляді»
на́біля
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| набі́ліцы | білоруська |
| на́белкі | білоруська |
| на́білкі «тс.» | білоруська |
| bidły | польська |
| bidły | польська |
| bidły | польська |
| bidlo «ляда» (пор. п. bidły, ч. bidlo, слц. bidlá, схв. бȕло, слн. bilo «тс.») | праслов’янська |
| наби́лки | російська |
| бȕло | сербохорватська |
| bidlá | словацька |
| bidlá | словацька |
| bilo | словенська |
| би́ло | українська |
| bidlo | чеська |
| bidlo | чеська |
фіто- (перший компонент складних слів типу фітоклі́мат, фітотерапі́я)
запозичення з грецької мови;
гр. φυτόν «рослина, пагін» пов’язане з φύω «вирощую, створюю, породжую», яке походить з іє. *bheūˇ- «рости», звідки й псл. byti, укр. бу́ти, а також псл. bylo, bylьje, укр. би́ло «стеблина», били́на «рослина»;
р. болг. м. схв. фито-, бр. фіта-, п. слн. fito-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фіта- | білоруська |
| фито- | болгарська |
| φυτόν «рослина, пагін» | грецька |
| φύω «вирощую, створюю, породжую» | грецька |
| фито- | македонська |
| fito- | польська |
| byti | праслов’янська |
| bylo | праслов’янська |
| bylьje | праслов’янська |
| фито- | російська |
| фито- | сербохорватська |
| fito- | словенська |
| бу́ти | українська |
| би́ло «стеблина» | українська |
| били́на «рослина» | українська |
| *bheū˘- «рости» | ? |
чорно́биль «багаторічна трав’яниста рослина з чорнувато-бурим стеблом, різновид полину, Artemisia vulgaris L.» (бот.)
псл. *čr̥nobylъ/čr̥nobylь;
складне утворення, що виникло на основі слів *čr̥nъ «чорний», укр. чо́рний і bylь «трава», укр. [било́] «стебло»;
назва пов’язана з наявністю в рослин цього виду темно-червоного стебла на відміну від гіркого сивого полину зі світлим стеблом;
р. чернобы́ль, чернобы́л, чернобы́лье, чернобы́льник «чорнобиль, Artemisia vulgaris L.», бр. чарно́быль, п. ст. czarnobyl, ч. černobýl, слц. černobylˊ, схв. црну́биљ, црно̀бил, црно̀биљнӣк, слн. [črna bíl] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чернобель
чернобиль
«тс., [біждерев, Artemisia cаmpestris L.]»
чернобіль
черно́біль
«тирлич (карпатський) жовтий, Gentiana (carpatica) Cutea L.»
чернобільник
чорна биль
«тс.»
чорний біль
«чорнобиль, Artemisia vulgaris L.»
чорнобель
чорно́бил
чорнобилець
«жовтозілля, Senecіo jacobaea L.»
чорнобило
чорнобиль
«біждерево (полин польовий), Artemisia cаmpestris L.»
чорноби́льник
чорно́біл
чорно́біль
«чорнобиль, Artemisia vulgaris L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чарно́быль | білоруська |
| czarnobyl | польська |
| *čr̥nobylъ/čr̥nobylь | праслов’янська |
| чернобы́ль | російська |
| црну́биљ | сербохорватська |
| černobylˊ | словацька |
| črna bíl «тс.» | словенська |
| чо́рний «трава» | українська |
| bylь «трава» | українська |
| било́ «стебло» | українська |
| чернобы́л | українська |
| чернобы́лье | українська |
| чернобы́льник «чорнобиль, Artemisia vulgaris L.» | українська |
| црно̀бил | українська |
| к | українська |
| černobýl | чеська |
| *čr̥nъ «чорний» | ? |
| czarnobyl | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України