БАЛАМУТИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
баламу́т «порушник спокою, підбурювач, спокусник, обдурювач, дурисвіт»
пояснюється по-різному: як складне утворення з основ bal- «розмова, балаканина» і mǫt- «смута, суперечка» (Шанский ЭСРЯ І 2, 20–21; Фасмер І 113; Преобр. І 14; Bern. І 40; Machek ESJČ 43; ЭССЯ 1, 145–147; Sł. prasł. І 185–186);
менш переконливо, як запозичення з монгольської мови – монг. balamut «пустун, норовливий» (Mikl. TEI Nachtr. І 10; Горяев 1896, 10; Lokotsch 17; Sławski I 26; Sadn.–Aitz. VWb. I 125–126), як пов’язане з тюрк. bulamak «перешкоджати» (Korsch AfSlPh 8, 650) або як споріднене з гр. φηλός «облудний» (Petr BB 21, 208; Prellwitz 487);
р. бр. баламу́т «спокусник, обдурювач, підбурювач», n. bałamut «тс.», ч. balamuta «базікало», [balamuťa] «брехун», balamutič «підбурювач», balamutil «тс.», слц. balamuta, balamutina «замішання, сум’яття, непорядок, хаос; поширення пліток»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
баламу́та
«тс.; вид гри в карти Пі»
баламу́тити
баламу́тки
«крутійство»
баламутнzя
«порушення спокою»
баламу́тство
баламутъ
«пуста людина, вітрогон»
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| баламу́т «спокусник, обдурювач, підбурювач»«тс.» | білоруська |
| φηλός «облудний» | грецька |
| balamut «пустун, норовливий» | монгольська |
| баламу́т «спокусник, обдурювач, підбурювач»«тс.» | російська |
| balamuta «замішання, сум’яття, непорядок, хаос; поширення пліток» | словацька |
| balamutina «замішання, сум’яття, непорядок, хаос; поширення пліток» | словацька |
| bulamak «перешкоджати» | тюркські |
| balamuťa «брехун»«підбурювач»«тс.» | українська |
| balamutič «брехун»«підбурювач»«тс.» | українська |
| balamutil «брехун»«підбурювач»«тс.» | українська |
| balamuta «базікало» | чеська |
| bal- «розмова, балаканина» | ? |
| mǫt- «смута, суперечка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України