РОЗКІШ — ЕТИМОЛОГІЯ

ро́зкіш

псл. *orzkošь, пов’язане з дієсловом *orzkoxati «розкохати», похідним від koxati «кохати, доглядати»;
р. ро́скошь, бр. ро́скаш, раско́ша, др. роскошьница «любителька розкоші», п. rozkosz «насолода, втіха; розкоші», ч. слц. rozkoš «насолода, розкіш», болг. разко́ш «розкіш», м. схв. ра́скош, слн. razkîšje «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

розкі́шний
розкі́шни́к «той, що живе в розкошах»
розкі́шшя «розкіш»
розко́шество
розкоши́тися «жити у розкоші Г; розширюватися, буйно розростатися Нед»
розко́ші
розкоші́ти «ставати розкішнішим»
розко́шник «розкішник»
розкошни́цтво «надзвичайна розкіш, пишність»
розкошува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ро́скаш білоруська
раско́ша білоруська
разко́ш «розкіш» болгарська
роскошьница «любителька розкоші» давньоруська
ра́скош македонська
rozkosz «насолода, втіха; розкоші» польська
*orzkošь праслов’янська
*orzkoxati «розкохати» праслов’янська
koxati «кохати, доглядати» праслов’янська
ро́скошь російська
ра́скош сербохорватська
rozkoš «насолода, розкіш» словацька
razkóšje «тс.» словенська
rozkoš «насолода, розкіш» чеська


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.