РОЗКІШ — ЕТИМОЛОГІЯ
ро́зкіш
псл. *orzkošь, пов’язане з дієсловом *orzkoxati «розкохати», похідним від koxati «кохати, доглядати»;
р. ро́скошь, бр. ро́скаш, раско́ша, др. роскошьница «любителька розкоші», п. rozkosz «насолода, втіха; розкоші», ч. слц. rozkoš «насолода, розкіш», болг. разко́ш «розкіш», м. схв. ра́скош, слн. razkîšje «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розкі́шний
розкі́шни́к
«той, що живе в розкошах»
розкі́шшя
«розкіш»
розко́шество
розкоши́тися
«жити у розкоші Г; розширюватися, буйно розростатися Нед»
розко́ші
розкоші́ти
«ставати розкішнішим»
розко́шник
«розкішник»
розкошни́цтво
«надзвичайна розкіш, пишність»
розкошува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́скаш | білоруська |
| раско́ша | білоруська |
| разко́ш «розкіш» | болгарська |
| роскошьница «любителька розкоші» | давньоруська |
| ра́скош | македонська |
| rozkosz «насолода, втіха; розкоші» | польська |
| *orzkošь | праслов’янська |
| *orzkoxati «розкохати» | праслов’янська |
| koxati «кохати, доглядати» | праслов’янська |
| ро́скошь | російська |
| ра́скош | сербохорватська |
| rozkoš «насолода, розкіш» | словацька |
| razkóšje «тс.» | словенська |
| rozkoš «насолода, розкіш» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України