МОРДА — ЕТИМОЛОГІЯ

мо́рда

очевидно, запозичене в східнослов’янські мови з іранських;
ір. *mǝrǝδa- «голова» (ав. ka-mərəδa- «що за голова») споріднене з дінд. mūrdhán«лоб, голова, вершина», дангл. molda «голова», гр. βλωϑρός «який високо піднявся»;
зіставляється також (Pisani Paideia 9/4–5, 312) з лат. mordeo «кусаю»;
зіставлення з лтс. murdêt «бурчати, ричати» (Matzenauer LF 10, 332) або з вірм. meruth «морда» (Machek ESJČ 373) недостатньо обґрунтовані;
р. бр. болг. мо́рда (з р.), п. ч. morda (з p.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

заморда́ти «зв’язати (корову, бика) за морду і роги Mo; надягти на морду коня повід»
замордува́ти «тс.»
морда́с «ляпас»
морда́тенький
морда́тий
мордя́ка
мурда́й «людина з товстими губами»
мурдинє́
на́мордень «ляпас»
намо́рдіч «намордник»
намо́рдник
намордня́к «тс.»
поморда́с «ляпас»
розморда́тіти «стати мордатим»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мо́рда (з р.) білоруська
мо́рда (з р.) болгарська
meruth «морда» вірменська
βλωϑρός «який високо піднявся» грецька
molda «голова» давньоанглійська
mūrdhán «лоб, голова, вершина» давньоіндійська
*mǝrǝδa- «голова» (ав. ka-mərəδa- «що за голова») іранські
mordeo «кусаю» латинська
murdêt «бурчати, ричати» латиська
morda (з p.) польська
мо́рда (з р.) російська
morda (з p.) чеська

мордва́н (лайлива назва)

результат видозміни етноніма мордви́н;
пейоративне значення розвинулося під впливом фонетично схожих слів мо́рда, мордува́ти;
p. [мордва́] «тс.», [мордви́н] «пустун»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мордви́н «пустун» українська
мордви́н ?
мо́рда ?
мордува́ти ?
мордва́ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.