КОЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коли́ «в який час; аж ось, як ось; в той час як, після того як; як, якщо»
псл. kolě/ koli/kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки», результат розширення суфіксальним формантом -l-(ě, і/ь), пов’язаним з часткою псл. li/Іь «чи», займенникової основи *ko-, утвореної, як і коренева частина kъ- питально-відносного займенника kъto «хто», від питального займенника *kъ, що продовжує іє. *kuo-/kuе-kui-;
споріднене з лит. keli «декілька; скільки, як багато; деякі», kõl «як довго; поки», kõliai, kõlei «тс.», гр. πηλίκος «наскільки великий», лат. qualis «який»;
слов’янські прислівники з кінцевим -ь, можливо, більш давні порівняно з koli, kolě, що тлумачаться або як прислівникові утворення, видозмінені за аналогією до інших прислівників на -і, -ě (Specht KZ 52, 90), або як адвербіалізовані займенниково-прислівникові утворення у різних формах місц. в. одн., співвідносні з kolь, старим зн. в. одн. (Vondrak І 482);
генетичне розмежування сл. koli/ kolь «коли, в який час; як, якщо» і питального koli «скільки, наскільки» недостатньо аргументоване, як і зближення -koli у постпозиції до займенників, прислівників і частки nі «ні» з дінд. khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні»), khálu «справді, дійсно» (Machek ESJČS 214; Slavia 16, 168–170; 23, 67);
р. заст. Коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]», колъ «як, якщо», бр. калі́ «коли», др. коли «в який час, коли; як, якщо», коль «як, якщо», болг. [ко́ле] «як», [коль], заст. [ко́ли] «тс., якщо; коли, в який час», схв, [kȍlje] (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.»), ст. [koli] «тс., скільки, як», слн. kòli «наскільки, скільки», kóli «як багато; досить», стсл. коли «коли, в який час; скільки», коль «як; як багато; скільки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́ли
звідко́ли
«відколи»
звідукі́ль
«тс.»
коль
«в який час; як, якщо»
нако́й
«тс.»
наколи́
«коли, якщо»
на́коль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калі́ «коли» | білоруська |
| ко́ле «як» | болгарська |
| коль | болгарська |
| ко́ли «тс., якщо; коли, в який час» | болгарська |
| πηλίκος «наскільки великий» | грецька |
| khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні») | давньоіндійська |
| khálu «справді, дійсно» | давньоіндійська |
| ná khalu | давньоіндійська |
| коли «в який час, коли; як, якщо» | давньоруська |
| коль «як, якщо» | давньоруська |
| *k<SUP>u̯</SUP>о- | індоєвропейська |
| *k<SUP>u̯</SUP>e- | індоєвропейська |
| *k<SUP>u̯</SUP>i- | індоєвропейська |
| qualis «який» | латинська |
| keli «декілька; скільки, як багато; деякі» | литовська |
| kõl «як довго; поки» | литовська |
| kõliai | литовська |
| kõlei «тс.» | литовська |
| kolě / koli / kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки» | праслов’янська |
| -l- | праслов’янська |
| li/Іь «чи» | праслов’янська |
| *ko- | праслов’янська |
| kъto «хто» | праслов’янська |
| *kъ | праслов’янська |
| kь | праслов’янська |
| koli | праслов’янська |
| kolě | праслов’янська |
| kolь | праслов’янська |
| коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]» | російська |
| коль «як, якщо» | російська |
| kȍlje (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.») | сербохорватська |
| koli «тс., скільки, як» | сербохорватська |
| koli / kolь «коли, в який час; як, якщо» | слов’янські |
| koli «скільки, наскільки» | слов’янські |
| -koli | слов’янські |
| nі «ні» | слов’янські |
| kòli «наскільки, скільки»«як багато; досить» | словенська |
| kóli «наскільки, скільки»«як багато; досить» | словенська |
| коли «коли, в який час; скільки» | старослов’янська |
| коль «як; як багато; скільки» | старослов’янська |
до́кіль «доки»
результати стягнення виразу do kolě (›do kolь), що складається з прийменника do та прислівника kolě, пов’язаного з koli «коли», звідки й укр. коли́;
р. доко́ль, доко́ле, [доке́ль, доку́ль, доко́лево, доку́лева, доко́лича, доку́лича], бр. даку́ль, др. доколь, доколѣ, доколя, п. [do kiela], слц. dokial’, вл. dokelž, нл. [dokul], dokuIž, dokulaž, болг. докле́, схв. дȍклē, [дȍклā, дòкāле], слн. dokléj, dokler, стсл. доколѣ, доколи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́каль
до́ків
докіля
до́кля
доко́ли
доколь
до́куль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| даку́ль | білоруська |
| докле́ | болгарська |
| dokelž | верхньолужицька |
| доколь | давньоруська |
| dokul | нижньолужицька |
| dokuIž | нижньолужицька |
| dokulaž | нижньолужицька |
| do kiela | польська |
| доко́ль | російська |
| дȍклē | сербохорватська |
| dokial' | словацька |
| dokléj | словенська |
| dokler | словенська |
| доколѣ | старослов’янська |
| коли́ | українська |
| доко́ле | українська |
| доке́ль | українська |
| доку́ль | українська |
| доко́лево | українська |
| доку́лева | українська |
| доко́лича | українська |
| доку́лича | українська |
| доколѣ | українська |
| доколя | українська |
| дȍклā | українська |
| дòкāле | українська |
| доколи | українська |
| koli «коли» | ? |
на́коли́ «коли, як тільки, якщо» (спол.)
складне утворення з прийменника на і прислівника коли́, у другій формі редукованого;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́коль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | українська |
| коли | українська |
і́нколи «часом»
складне утворення з основ займенника [и́ний] і прислівника коли́ (див.);
р. [иноко́ли] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
инкол
и́нколи
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| и́ний | російська |
| коли́ | російська |
| иноко́ли «тс.» | російська |
кой «коли, якщо» (зах.)
очевидно, результат давньоруської діалектної видозміни сполучного слова (прислівника) коли (›коль) «коли»;
р. [кой] «поки»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кой «поки» | російська |
| коли «коли» (›коль) | українська |
| коль | українська |
кіл «загострена товста палиця»
псл. kolъ, пов’язане з kolti «колоти»;
споріднене з лит. kuõlas «кілок», гр. κόλος «надламаний, з відрізаними рогами», можливо, також з лит. skalà «тріска», гр. σκωλος «кілок»;
р. бр. болг. м. кол, др. колъ, п. нл. kół, ч. kůl, слц. kôl, вл. kół, схв. кòлац, ст. кол, слн. kòl, стсл. колъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кілкува́ти
«ставити стіну з кілля»
кі́лля
(зб.)
кіло́к
обкілюва́ти
«зробити стіну з жердин»
па́кіл
«кілок»
па́кілля
па́кол
«межовий знак»
па́колок
при́кі́л
«кіл, вбитий у землю»
при́кі́лок
«невеликий кілок, вбитий у землю»
прикі́льнє
«кілки»
(зб.)
при́кол
«тс.»
при́ко́лень
«тс.; невеличкий кілок, що прикріплює жердину до даху; частина кола, вбитого в землю»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кол | білоруська |
| кол | болгарська |
| kół | верхньолужицька |
| κόλος «надламаний, з відрізаними рогами» | грецька |
| σκω˜λος «кілок» | грецька |
| колъ | давньоруська |
| kuõlas «кілок» | литовська |
| skalà «тріска» | литовська |
| кол | македонська |
| kół | нижньолужицька |
| kół | польська |
| kolъ | праслов’янська |
| kolti «колоти» | праслов’янська |
| кол | російська |
| кòлац | сербохорватська |
| кол | сербохорватська |
| kôl | словацька |
| kòl | словенська |
| колъ | старослов’янська |
| kůl | чеська |
ко́ло «замкнена крива; круг; предмет, що має форму круга або кільця»
псл. kolo «колесо; коло, круг» (кореневе -о- вторинне замість очікуваного -е-, як у псл. nebo «небо», гр. κλέος «звістка, слава») із збереженням давньої -es-ocнови;
споріднене з прус, -kelan «колесо» (у складному утворенні rnaluna-kelan «млинове колесо»), лтс. du -celes «двоколісний віз», дісл. hvйl «колесо», дангл. hvēol «тс.», гр. πόλος «вісь, полюс; небо; оберт», πολέω «рухаюсь навколо, обертаюсь», πέλω «рухаюсь», лат. colo «обробляю, вирощую; населяю», дірл. cul «віз», дінд. cárati «мандрує, рухається», а також з редуплікованим початковим компонентом лит. kãklas «шия» (первісно «те, що обертається»), дінд. cakráḥ/cakrám «колесо воза», ав. čаχrа-, гр. κύκλος «круг, коло; колесо; танок, хоровод», тох. А kukäl «віз»;
р. [ко́ло] «круг, обід; колесо», колесо́ «колесо», бр. ко́ла «коло; натовп», калясо́ «колесо», [калёсы] «віз, візок», др. коло «круг, дуга; колесо», колеса наз. в. мн., кола «візок», п. koło «колесо; круг, коло», заст. kolasa «візок, карета», [kolosa] «транспорт на колесах», [kolesa] «колеса» (з слц.), ч. kolo «колесо; велосипед; танок; товариство», koleso «велике колесо», kolesa «візок», слц. kolo «круг; танок; колесо; велосипед», koleso «колесо; [коло, круг]», вл. koło «тс.; танок; гурток», koleso «колесо; круг; велосипед», нл. [koleso], kolaso «тс.», полаб. ťölǘ «колесо», ťola (мн.) «віз», болг. заст. [ко́ло́] «колесо; круг», колело́ «тс.; (розм.) велосипед», м. коло «млинове колесо», схв. кȍло «колесо; круг; гурток, товариство; танок», колèса (мн.) «колеса», кȍла «екіпаж, візок, коляска, карета; автомобіль; вагон», ст. koleso «колесо», слн. koló «колесо, круг; танок», kolésa род. в. одн., стсл. коло «колесо, круг; (мн.) візок», КОЛЕСЕ род. в. одк;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́лиця
«накладка на маточину для її подовження»
заколе́сник
«кілок, який закладають в отвір на осі, щоб не спадало колесо»
за́колісник
«тс.»
кільце́
кільцюва́ти
«насаджувати мічені кільця; робити круговий зріз; обмазувати смолою навколо стовбур дерева»
кільцюва́тий
«схожий на кільце»
кі́льця
«гімнастичний прилад із двох підвішених обручів»
кільча́стий
«який складається з кілець»
кільча́тий
«тс.»
ко́ла
«віз»
колеса́р
«колісний майстер»
колеси́ти
«кружляти»
коле́сни́к
колесни́цтво
«ремесло колісника»
колесни́ця
«особливо обладнаний двоколісний візок»
колесня
«верстат для вставляння спиць в обід, колісна майстерня»
коле́со
«кошик соняшника»
ко́лесо
колесува́ти
«тс.; карати колесуванням»
ко́лечко
«предмет, який має форму кола; коло, обвід»
колечкова́тий
«завитий, закучерявлений»
(про волосся)
коле́шня
«сарай для карет»
колі́сє
«колеса, система рубчастих коліс»
колі́сний
колісни́к
колісни́ці
«передня колісна частина плуга»
(мн.)
колісни́цтво
«тс.»
колісниця
«тс.; візок як засіб пересування у стародавніх греків і римлян; (заст.) багато прикрашений колісний екіпаж»
колісні́
«вид вишивок»«ге.»
(мн.)(мн.)
колісня́
колісце
«невелике колесо»
колісча
«тс.»
колісча
«різець для тіста»
колісча́ий
колісча́тий
«колісний; виготовлений, намальований з кільцями»
колісчатки
«вид вишивки або прошви на білизні»
(мн.)
ко́ліш
«колесо на валу (над криницею?)»
коліше́нний
(у словосполученні коліше́нні вола «перша пара волів, що йдуть біля колішні плуга»)
колішня́
«тс.»
коліща́
«невелике колесо»
коліща́тий
«тс.»
колува́ти
«рухатися по колу; їхати в об’їзд»
кольчу́га
«частина старовинного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець»
(можливо, з п.)
ко́люш
«чс.»
колюше́нний
«тс.»
коля́р
«тс.»
поколе́сне
«подать від млинового колеса»
поколе́щина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čаχrа- | авестійська |
| ко́ла «коло; натовп» | білоруська |
| ко́ло́ «колесо; круг» | болгарська |
| koło «тс.; танок; гурток»«колесо; круг; велосипед» | верхньолужицька |
| koleso «тс.; танок; гурток»«колесо; круг; велосипед» | верхньолужицька |
| πόλος «вісь, полюс; небо; оберт» | грецька |
| κύκλος «круг, коло; колесо; танок, хоровод» | грецька |
| hvēol «тс.» | давньоанглійська |
| cárati «мандрує, рухається» | давньоіндійська |
| cakráḥ/cakrám «колесо воза» | давньоіндійська |
| cul «віз» | давньоірландська |
| hvйl «колесо» | давньоісландська |
| коло «круг, дуга; колесо» | давньоруська |
| colo «обробляю, вирощую; населяю» | латинська |
| du -celes «двоколісний віз» | латиська |
| kãklas «шия» (первісно «те, що обертається») | литовська |
| коло «млинове колесо» | македонська |
| koleso «тс.» | нижньолужицька |
| kolaso «тс.» | нижньолужицька |
| ťölǘ «колесо»«віз» (мн.) | полабська |
| ťola «колесо»«віз» (мн.) | полабська |
| koło «колесо; круг, коло» | польська |
| kolo «колесо; коло, круг» (кореневе -о- вторинне замість очікуваного -е-, як у псл. nebo «небо», гр. κλέος «звістка, слава») | праслов’янська |
| ко́ло «круг, обід; колесо» | російська |
| кȍло «колесо; круг; гурток, товариство; танок» | сербохорватська |
| kolo «круг; танок; колесо; велосипед»«колесо; [коло, круг]» | словацька |
| koleso «круг; танок; колесо; велосипед»«колесо; [коло, круг]» | словацька |
| koló «колесо, круг; танок» | словенська |
| kolésa «колесо, круг; танок» род. в. одн. | словенська |
| коло «колесо, круг; (мн.) візок» | старослов’янська |
| колесо́ «колесо» | українська |
| калясо́ «колесо» | українська |
| калёсы «віз, візок» | українська |
| колеса | українська |
| кола «візок» | українська |
| kolosa «транспорт на колесах» | українська |
| kolesa «колеса» (з слц.) | українська |
| колело́ «тс.; (розм.) велосипед» | українська |
| колèса «колеса» (мн.) | українська |
| кȍла «екіпаж, візок, коляска, карета; автомобіль; вагон» | українська |
| kolo «колесо; велосипед; танок; товариство»«велике колесо»«візок» | чеська |
| koleso «колесо; велосипед; танок; товариство»«велике колесо»«візок» | чеська |
| kolesa «колесо; велосипед; танок; товариство»«велике колесо»«візок» | чеська |
| -es-ocнови | ? |
| -kelan «колесо» (у складному утворенні rnaluna-kelan «млинове колесо») | ? |
| πολέω «рухаюсь навколо, обертаюсь» | ? |
| πέλω «рухаюсь» | ? |
| А kukäl «віз» | ? |
| kolasa «візок, карета» | ? |
| ко́ло́ «колесо; круг» | ? |
| koleso «колесо» | ? |
ко́ло «поблизу, біля; навколо, близько (про приблизну кількість, неточний час)»
псл. kolo «біля, поруч, близько», прийменник, утворений на основі форми зн. в. одн. іменника kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло»);
пізніше на українському ґрунті з цим прийменником злився прислівник-прийменник ст. око́ло «навколо, біля», в якому зазнало редукції початкове о (результатом його неповної редукції є ў, в, що зберігається в формах [вко́ло] «навколо», довко́ла, навко́ло>. – Мельничук CM III 140, 146–147; ІУМ Морфологія 437– 438; Фасмер III 129; Sławski II 369; Machek ESJČS 215; ESSJ Sl. gr. 88– 91. – Див. ще ко́ло1, о́ко́ло;
р. [ко́ло́] «коло, поблизу, біля, навколо, близько (про кількість, час)», бр. [кала́] «коло, біля, поруч, при», [ко́ло] «тс.», п. koło «тс.; навкруги, навколо; близько (про кількість, час)», [kole] «коло, біля», ч. сx.-мор. [kol’е] «біля; поруч; близько», слц. поет. kolo «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги», болг. заст. [кол] «біля, поруч», схв. рідк. kolo «біля, навколо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вко́ло
«навколо»
довкі́л
«тс.; кругом»
(рідк.)
довко́ла
«тс.»
довко́лишній
до́кола
навдо́кола
навдо́коло
навкі́л
«кругом, навкруги»
навко́лишній
навко́ло
«тс.»
надоко́ла
надуко́ла
уко́ло
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кала́ «коло, біля, поруч, при» | білоруська |
| кол «біля, поруч» | болгарська |
| koło «тс.; навкруги, навколо; близько (про кількість, час)» | польська |
| kolo «біля, поруч, близько» | праслов’янська |
| ко́ло́ «коло, поблизу, біля, навколо, близько (про кількість, час)» | російська |
| kolo «біля, навколо» | сербохорватська |
| kolo «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги» | словацька |
| ко́ло «тс.» | українська |
| kole «коло, біля» | українська |
| kol'е «біля; поруч; близько» | чеська |
| kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло») | ? |
| kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло») | ? |
| kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло») | ? |
| око́ло «навколо, біля» | ? |
| kol'е «біля; поруч; близько» | ? |
| kolo «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги» | ? |
| кол «біля, поруч» | ? |
| kolo «біля, навколо» | ? |
коло́ти «натискати або проколювати чим-небудь гострим; розсікати, роздрібнювати щось тверде на частини»
псл. *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати»;
споріднене з лит. kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати», káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)», kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти», лтс. kalt «кувати, бити, ударяти», kult «молотити», лат. -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю»), ірл. celḽach «війна», гр. κλάω «ламаю, калічу», κελεΐς «бойова сокира», прус. preicalis «ковадло», kalopeilis «сапа, сікач»;
іє. *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти», з яким, очевидно, пов’язаний варіант кореня *skel-/ skolу лит. skélti «колоти, розколювати», skalà «скалка», гот. skilja «м’ясник», хет. iškallā(i)- «ламати, розбивати», гр. σκάλλω «розколюю, рию» і іє. *(s)kel«pізати, відрізати», псл. skala «скеля», укр. скала́ «тс.», ска́лка «тріска, скабка», оскі́лок «тс.»;
р. коло́ть, бр. кало́ць, др. колоти, п. kłuć ч. kláti, слц. klať, вл. kłóć, нл. kłojś болг. ко́ля, м. коле, схв. клȁти, слн. kláti, стсл. КЛАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́л
«відколювання, відокремлення»
відколоти
«зняти щось приколоте; сказати що-небудь несподіване, недоречне»
зако́лець
«жук наїзник»
зако́ли
«заломи, зломи»
заколо́ти
«убити, проткнувши»
кільки́й
«який легко розколюється; колючий; яким колють, проколюють що-небудь»
колівати́на
«розколотий до половини оцупок дерева, яким можна прищемити лапу; розщелина»
колі́й
«той, хто забиває свиней; ніж, яким колють свиней»
ко́лка
«образа, дорікання»
колоття́
«розсікання, роздрібнювання чогось твердого на частини; [почуття болю, що нагадує укол Я]»
коло́тьба
«гострий біль у боці»
колу́н
«важка сокира для розколювання колод і дров»
кольба́к
«колючка»
ко́лька
«тс.; голка їжака»
ко́лький
«колючий»
ко́люватина
«щілина»
колюга́
«велика колючка»
ко́люх
«колюча рослина»
колю́чий
ко́лючий
колю́чка
колючкува́тий
«який має колючки»
колю́шка
«все колюче, колючка»
колю́щий
«колючий»
коля́р
«той, хто коле (забиває) свиней»
надко́л
«щілина, тріщина, утворена надколенням»
надко́лина
«тс.»
на́ко́лка
«наколювання; прикраса з тканини або мережива, що наколюється на жіночу зачіску»
підко́л
«підколення Г; укол, прокол Ж»
підко́лювач
прико́лка
«защіпка для волосся»
проко́л
проко́лина
проко́лка
розкі́л
розко́л
розко́лина
розкольник
«(заст.) учасник релігійного руху проти офіційної церкви; (перен.) той, хто вносить розлад, роз кол»
розко́льництво
розко́люватина
ско́лок
«точна по доба, копія»
ско́лювач
уко́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кало́ць | білоруська |
| kłóć | верхньолужицька |
| skilja «м’ясник» | готська |
| κλάω «ламаю, калічу» | грецька |
| σκάλλω «розколюю, рию» | грецька |
| колоти | давньоруська |
| *kel-/kol- «бити, рубати, розсікати, колоти» | індоєвропейська |
| *(s)kel «pізати, відрізати» | індоєвропейська |
| celḽach «війна» | ірландська |
| -cello (у percello «валю додолу; сильно вдаряю, штовхаю») | латинська |
| kalt «кувати, бити, ударяти» | латиська |
| kálti «бити (молотом), кувати; ударяти (сокирою); вбивати, довбати, видовбувати» | литовська |
| skélti «колоти, розколювати» | литовська |
| коле | македонська |
| ко́ля | нижньолужицька |
| kłuć ч. kláti | польська |
| *kolti «колоти, проколювати, бити чимсь гострим; лупати, розколювати» | праслов’янська |
| skala «скеля» | праслов’янська |
| preicalis «ковадло» | прусська |
| коло́ть | російська |
| клȁти | сербохорватська |
| klať | словацька |
| kláti | словенська |
| КЛАТИ | старослов’янська |
| скала́ «тс.» | українська |
| iškallā(i)- «ламати, розбивати» | хетська |
| káltis ««викльовуватися, вилуплюватися (про пташенят); прорізуватися (про зуби); проростати (про траву, вуси)» | ? |
| kùlti «молотити (про хліб); бити, ударяти» | ? |
| kult «молотити» | ? |
| κελεΐς «бойова сокира» | ? |
| kalopeilis «сапа, сікач» | ? |
| *skel-/ | ? |
| skalà «скалка» | ? |
| ска́лка «тріска, скабка» | ? |
| оскі́лок «тс.» | ? |
ко́лоть «грудки замерзлої грязі на дорозі» (зб.)
неясне;
Ваку́ла
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. Βούκολος (чоловіче ім’я) утворене на основі іменника βούκολος «пастух», який складається з основ іменника βους «корова, худоба», спорідненого з лат. bōs «бик», укр. [го́в’єдо], і дієслова πέλομαι «рухатись, направлятись», спорідненого з лат. colo «займаюсь, культивую, відвідую», псл. kolo, укр. ко́ло;
р. Вуко́л, стсл. Воуколъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ву́колъ
«волопасъ»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Βούκολος утворене на основі іменника βούκολος «пастух» (чоловіче ім’я) | грецька |
| bōs «бик» | латинська |
| colo «займаюсь, культивую, відвідую» | латинська |
| kolo | праслов’янська |
| Вуко́л | російська |
| Воуколъ | старослов’янська |
| го́в'єдо | українська |
| ко́ло | українська |
| βους «корова, худоба» | ? |
| πέλομαι «рухатись, направлятись» | ? |
ґа́лаґа́н «великий мідний горщик; мідна монета»
неясне;
можливо, пов’язане з тур. kal «плавлення металів; очищене золото і срібло» або з каз. хак. тат. кола «жовта мідь», кирг. коло «тс.»;
пор. рум. gologán «монета»;
болг. [галага́н] «мідна монета», голога́н «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
галага́н
«тс.»
ґалаґа́ни
«вироби з тіста, подібні до бубликів»
ґалаґо́н
«великий металевий ґудзик (як об’єкт дитячої гри)»
(Me)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галага́н «мідна монета» | болгарська |
| голога́н «тс.» | болгарська |
| кола «жовта мідь» | казахська |
| коло | киргизька |
| gologán «монета» | румунська |
| кола «жовта мідь» | татарська |
| kal «плавлення металів; очищене золото і срібло» | турецька |
| кола «жовта мідь» | хакаська |
енциклопе́дія
запозичення з французької мови;
фр. encyclopédie походить від пізньолат. encyclopaedīa, утвореного з гр. ἐγκύκλιος παιδεία букв. «кругове (загальне) виховання (навчання)», що складається з прикметника ἐγκύκλιος «круговий, циклічний», похідного від κύκλος «коло, обвід», спорідненого з псл. kolo, укр. ко́ло, та іменника παιδεία «виховання, навчання», похідного від παιδ-, παις «дитина», спорідненого з псл. *pъta «птах», укр. птах;
р. энциклопе́дия, бр. энцыклапе́дыя, п. encyklopedia, ч. encyklopedie, слц. encyklopédia, вл. encyklopedija, болг. енциклопе́дия, м. енциклопедија, схв. енциклопèдија, слн. enciklopedíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
енциклопеди́зм
енциклопеди́ст
енциклопеди́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| энцыклапе́дыя | білоруська |
| енциклопе́дия | болгарська |
| encyklopedija | верхньолужицька |
| ἐγκύκλιος | грецька |
| енциклопедија | македонська |
| encyclopaedīa | пізньолатинська |
| encyklopedia | польська |
| kolo | праслов’янська |
| *pъta «птах» | праслов’янська |
| энциклопе́дия | російська |
| енциклопèдија | сербохорватська |
| encyklopédia | словацька |
| enciklopedíja | словенська |
| ко́ло | українська |
| птах | українська |
| encyclopédie | французька |
| encyklopedie | чеська |
| ἐγκύκλιος «круговий, циклічний» | ? |
| κύκλος «коло, обвід» | ? |
| παιδεία «виховання, навчання» | ? |
| παιδ- | ? |
| παις «дитина» | ? |
ку́лко «вічко в черевику Me; залізне кільце Па»
запозичення з польської мови;
п. kółko «коліщатко; кружок» є зменшеною формою від koło «коло, круг; колесо», що відповідає укр. ко́ло1 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kółko «коліщатко; кружок» | польська |
| ко́ло | українська |
| koło «коло, круг; колесо» | ? |
культ «поклоніння»
через німецьке або французьке посередництво (нім. Kult, фр. culte) запозичено з латинської мови;
лат. cultus «обробка; догляд; шанування, поклоніння» пов’язане з дієсловом colo «обробляю; турбуюся; прикрашаю; шаную, визнаю», спорідненим з гр. πωλέομαι «рухаюсь навколо якогось місця», псл. kolo «колесо», укр. ко́ло;
р. бр. культ, п. ч. слц. вл. kult, болг. м. култ, схв. култ, слн. kúlt;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| культ | білоруська |
| култ | болгарська |
| kult | верхньолужицька |
| πωλέομαι «рухаюсь навколо якогось місця» | грецька |
| cultus «обробка; догляд; шанування, поклоніння» | латинська |
| култ | македонська |
| kult | польська |
| kolo «колесо» | праслов’янська |
| культ | російська |
| култ | сербохорватська |
| kult | словацька |
| kúlt | словенська |
| ко́ло | українська |
| kult | чеська |
| colo «обробляю; турбуюся; прикрашаю; шаную, визнаю» | ? |
купе́ «відділення у вагоні»
запозичення з французької мови;
фр. coupé «двомісна карета; купе (в поїзді)» пов’язане з couper «різати; перетинати» (спочатку, очевидно, «розділяти одним ударом»), coup «удар», що зводяться до лат. cŏlăphus «удар кулаком, ляпас», яке походить від гр. κόλαφος «ляпас», спорідненого з лит. kálti «бити», псл. *kolti, укр. коло́ти;
р. болг. м. купе́, бр. купэ́, ч. слц. слн. kupé, вл. kupej, схв. кỳпē;
Фонетичні та словотвірні варіанти
купе́йний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купэ́ | білоруська |
| купе́ | болгарська |
| kupej | верхньолужицька |
| κόλαφος «ляпас» | грецька |
| cŏlăphus «удар кулаком, ляпас» | латинська |
| kálti «бити» | литовська |
| купе́ | македонська |
| *kolti | праслов’янська |
| купе́ | російська |
| кỳпē | сербохорватська |
| kupé | словацька |
| kupé | словенська |
| коло́ти | українська |
| coupé «двомісна карета; купе (в поїзді)» | французька |
| kupé | чеська |
| couper «різати; перетинати» (спочатку, очевидно, «розділяти одним ударом») | ? |
| coup «удар» | ? |
о́ко́ло «зовнішня поверхня будівлі; зовнішність; навколишня місцевість»
псл. o kolo «навколо», букв. «кругом кола, вздовж кола»;
р. о́коло «біля», бр. вако́л «навколо, коло», во́кал, наўко́л «тс.», др. около «навколо», околъ «коло», п. około «біля», ч. слц. okolo, вл. нл. wokoło, нл. hokoło «тс.», болг. о́кол «навкруги», о́коло «навкруги, біля», м. околу «навкруги; приблизно», схв. о̏коло «навкруги», слн. okóli «тс.», стсл. около;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зо́кола
«збоку»
надоко́ла
надо́коло
наокі́л
наоко́ло
наоко́льний
о́кі́л
«околиця; оточення, товариство; округ; [постава, зовнішність; огорожа СУМ; обора Ж; передмістя Ж]»
окі́льний
окі́льність
«обставина»
окільня́
«коло, півколо; околиця»
о́кол
«зовнішній вигляд»
околе́ція
«сусідні частини села, околиця»
околи́стий
«просторий»
око́лиця
«віддалена від центру частина населеного пункту; округа; окраїна; частина головного убору у вигляді обідка; [горизонт Ж; оточення, обрамлення ЛексПол]»
око́личка
«частина головного убору»
околи́чний
«навколишній, зовнішній»
околи́чник
«у циркулі і под. той кінець, яким проводиться коло»
околи́чній
«навколишній, суміжний, сусідній; зовнішній»
околи́шній
«тс.»
околі́ч
«об’їзд»
око́лія
«околиця, округа»
око́лка
«велика скибка на всю ширину хлібини»
око́ло
«навколо»
о́коло
«всюди»
о́колом
«навкруги»
око́лушка
«тс.»
око́льниця
«затула»
окольо́н
«край, обшивка, облямівка, околиця»
око́ля
«тс.»
оку́лка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вако́л «навколо, коло» | білоруська |
| о́кол «навкруги» | болгарська |
| wokoło | верхньолужицька |
| около «навколо» | давньоруська |
| околу «навкруги; приблизно» | македонська |
| wokoło | нижньолужицька |
| hokoło «тс.» | нижньолужицька |
| około «біля» | польська |
| o kolo «навколо» | праслов’янська |
| о́коло «біля» | російська |
| коло «навкруги» | сербохорватська |
| okolo | словацька |
| okóli «тс.» | словенська |
| около | старослов’янська |
| во́кал | українська |
| наўко́л «тс.» | українська |
| околъ «коло» | українська |
| о́коло «навкруги, біля» | українська |
| okolo | чеська |
около́док «у царській Росії район міста, підвідомчий поліцейському наглядачеві; (заст.) медичний пункт при військовій частині»
загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого давнішою вважається форма около́ток, пов’язана з колоти́ти «бити, калатати»;
у такому разі первісним могло бути значення «дільниця, яку охороняє (обходить) сторож з калаталом»;
виводиться також (Bern. I 548) від ко́ло «коло» як р. [межу́ток] «проміжок», промежу́ток «тс.», від [ме́жу] «між»;
недостатньо обґрунтованим є пов’язання около́ток (з первісним значенням «перегородка») з укр. [коло́т] «обмолочений сніп соломи», п. okłót «сніп соломи; дошки, якими оббивається дерев’яна хатина», okłot «тс.», ч. klát «колода, чурбак», klátek «тс.», полаб. klåtaí «колоди», прус. kalte «межовий стовп» (Matzenauer LF 8, 169; 11, 349; Torbiörnsson 1, 84);
деякі автори (Преобр. I 644; Горяев 238) первісною вважають форму около́док, яку зіставляють з коло́да «пасіка», пояснюючи слово як «поселення навколо колоди бджіл»;
р. около́док «поліцейська дільниця», около́ток «тс.; навколишня місцевість; околиця; округа», бр. акало́дак «околодок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
около́дочний
око́лодочник
«житель ближньої округи»
около́тиця
«навколишня місцевість»
около́ток
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| акало́дак «околодок» | білоруська |
| klåtaí «колоди» | полабська |
| okłót «сніп соломи; дошки, якими оббивається дерев’яна хатина» | польська |
| kalte «межовий стовп» | прусська |
| межу́ток «проміжок» | російська |
| около́док «поліцейська дільниця» | російська |
| коло́т «обмолочений сніп соломи» | українська |
| около́ток «тс.; навколишня місцевість; околиця; округа» | українська |
| klát «колода, чурбак» | чеська |
| около́ток | ? |
| колоти́ти «бити, калатати» | ? |
| значення «дільниця, яку охороняє (обходить) сторож з калаталом» | ? |
| ко́ло «коло» | ? |
| промежу́ток «тс.» | ? |
| ме́жу «між» | ? |
| около́ток (з первісним значенням «перегородка») | ? |
| okłot «тс.» | ? |
| klátek «тс.» | ? |
| около́док | ? |
| коло́да «пасіка» | ? |
| як «поселення навколо колоди бджіл» | ? |
острокол «біловус стиснутий, мичка, Nardus stricta L.» (бот.)
складне утворення з основ о́стрий і кіл, род. в. кола́;
назва зумовлена тим, що у біловуса високі стебла, загострені волоті без остюків або з коротеньким остюком, подібні до гострих кілків (Федченко–Флеров 138);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́стрий | ? |
| кіл | ? |
| кола́ | ? |
| кола́ | ? |
при́корень «кілок для припону свійських тварин»
результат видозміни форми [при́колень] «тс.», від кіл, під впливом при́корень «частина стовбура біля кореня, пень», [при́корінь] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́корінь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| при́колень «тс.» | українська |
| кіл | українська |
| при́корень «частина стовбура біля кореня, пень» | українська |
| при́корінь «тс.» | українська |
калаба́тина «калюжа; драговина, мочар»
не зовсім ясні форми;
очевидно, складні утворення з основи іменни- _ ка кал «бруд, грязь, болото» і компонентів, повʼязаних з основою дієслова [батува́ти] «бити», вигуковою основою буx(aтu) та ін;
перший компонент може бути повʼязаний і з основою іменника ко́ло «колесо»;
р. [колоби́на] «яма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
каба́ч
калаба́ч
«калюжа»
калаба́ш
калабу́ха
каля́буга
каля́бу́ха
«тс.»
колоба́тина
«драговина, мочар»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| колоби́на «яма» | російська |
| кал «бруд, грязь, болото» | ? |
| батува́ти «бити» | ? |
| буx(aтu) | ? |
| ко́ло «колесо» | ? |
кала́ч
псл. kolačь «печений хліб круглої форми», похідне утворення від kolo «коло»;
пор. ч. (мор.) [koło] «калач, що дається челяді за службу», болг. [коло] «калач», р. [колесо́] «великий калач, круглий житній хліб», схв. [колак]=кòлāч, болг. [кола́к], кола́ч, м. колак «обрядовий хліб, яким запрошують на весілля; бублик»;
назву утворено відповідно до округлої форми печива, що мала первісно обрядове значення (коло як символ щастя);
зміна кореневого о в а відбулась перед наступним складом з наголошеним а, як у словах бага́тий, кажа́н, хазя́їн та ін;
припущення про запозичення форми з середньогрецького або романського джерела (Фасмер ГСЭ 3, 104; Bern. І 541; Karłowicz SWO 290; Korsch AfSlPh 9, 17–18) необґрунтовані;
р. кала́ч, кола́ч «круглий крендель, плетена булочка з білої муки», бр. кала́ч, др. колачь «тс.», п. kołacz «тс.; обрядовий весільний хліб круглої форми; макухи, збиті в круглу балабуху», ч. koláč «пиріг; [круглий очіпок]; (ст.) плата, нагорода, вид податку», слц. koláč «здобна булка, пиріг», вл. kołač «круглий білий хліб», нл. kółac «тс.», болг. кола́ч «обрядовий круглий хліб, перепічка», м. колач «тс.», схв. кòлāч «білий хліб у формі персня (обрядовий дар при відвідинах); перепічка; подарунок (за добру новину)», слн. koláč «білий круглий хліб (обрядовий); кругла плоска посудина для вина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кала́чиком
кала́чини
«четвертий день весілля в Галичині, коли молоді дістають подарунки»
кала́чник
«пекар»
кала́шник
«тс.»
кола́ч
«калач; варений овечий сир круглої форми; глиняна посудина на горілку у формі кола; перевесло»
колачи́ння
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кола́ч «круглий крендель, плетена булочка з білої муки» | арабська |
| кала́ч | білоруська |
| коло «калач» | болгарська |
| кола́к | болгарська |
| кола́ч | болгарська |
| кола́ч «обрядовий круглий хліб, перепічка» | болгарська |
| kołač «круглий білий хліб» | верхньолужицька |
| колачь «тс.» | давньоруська |
| колак «обрядовий хліб, яким запрошують на весілля; бублик» | македонська |
| колач «тс.» | македонська |
| kółac «тс.» | нижньолужицька |
| kołacz «тс.; обрядовий весільний хліб круглої форми; макухи, збиті в круглу балабуху» | польська |
| kolačь «печений хліб круглої форми» | праслов’янська |
| kolo «коло» | праслов’янська |
| колесо́ «великий калач, круглий житній хліб» | російська |
| кала́ч | російська |
| колак | сербохорватська |
| кòлāч «білий хліб у формі персня (обрядовий дар при відвідинах); перепічка; подарунок (за добру новину)» | сербохорватська |
| koláč «здобна булка, пиріг» | словацька |
| koláč «білий круглий хліб (обрядовий); кругла плоска посудина для вина» | словенська |
| koło «калач, що дається челяді за службу» (мор.) | чеська |
| koláč «пиріг; [круглий очіпок]; (ст.) плата, нагорода, вид податку» | чеська |
| бага́тий | ? |
| кажа́н | ? |
| хазя́їн | ? |
ка́ля «біля, коло»
очевидно, результат контамінації синонімічних прийменників ко́ло і бі́ля́ (див.);
бр. каля́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ке́ля
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каля́ «тс.» | білоруська |
| ко́ло | ? |
| бі́ля́ | ? |
кара́ковий
запозичення з російської мови;
р. кара́ковый (про масть коня) «темно-гнідий, майже вороний, з підпалинами, жовтиною на морді і в пахах», ст. кара́кулый (з 1518 р.) «тс.», [кара́кула] «караковий кінь» походять від тюрк. karakula, складного слова, утвореного з kara «чорний» і kula «буланий» (пор. уйг. кирг. каз. ккалп. тур. алт. тув. kula (кула) «буланий, жовто-сірий; рудий, бурий», хак. хула, башк. тат. кола, чув. хӑла «тс.»);
своєї сучасної форми в російській мові слово, мабуть, набуло під впливом одина́ковый або подібних до нього прикметників;
менш вірогідне виведення з чаг. κараҕ «чорний, темний» (Фасмер II 191);
абсолютно неприйнятне зближення з гр. καρύκινος «темно-червоний» (Горяев 133);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kula | алтайська |
| кола | башкирська |
| καρύκινος «темно-червоний» | грецька |
| kula | казахська |
| kula | каракалпакська |
| kula | киргизька |
| кара́ковый «темно-гнідий, майже вороний, з підпалинами, жовтиною на морді і в пахах» (про масть коня) | російська |
| кара́кулый «тс.» (з 1518 р.)(ст.) | російська |
| кара́кула «караковий кінь» | російська |
| кола | татарська |
| kula | тувинська |
| kula | турецька |
| karakula | тюркські |
| kara «чорний» | тюркські |
| kula «буланий» (пор. уйг. кирг. каз. ккалп. тур. алт. тув. kula (кула) | тюркські |
| kula | уйгурська |
| хула | хакаська |
| κараҕ «чорний, темний» | чагатайська |
| хӑла «тс.» | чуваська |
| одина́ковый або | ? |
кил «гірська порода, різновид вибільних глин у Криму і на Кавказі»
запозичення з турецької мови;
тур. kil «кил» походить від перс. gel «глина; болото, багнюка»;
р. кил, бр. кіл «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кіл
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіл «тс.» | білоруська |
| gel «глина; болото, багнюка» | перська |
| кил | російська |
| kil «кил» | турецька |
кіле́ць «паросток, кільчик»
псл. *kъlъ «кільчик» (букв. «те, що коле»), пов’язане з *kolti «колоти»;
наявність фонетично незакономірного кореневого і в більшості форм пояснюється, мабуть, дією аналогії, можливо, вторинним зближенням з кіл (кіло́к) або з кільце́ (від ко́ло);
пояснення кореневого і як відбиття апофонічного варіанта з попереднім первісним о (Bern. І 661) менш вірогідне;
виведення псл. *kъlъ від *kъlti, що відповідало б лит. kulti «бити», лтс. kult «тс.» (Machek ESJČ 248–249), недост атньо обґрунтоване;
п. kiełek «кільчик», ст. kieł, каш. [kło], ч. klíček, заст. kel, слц. kel, klík, klíček «тс.», вл. kołoch «кільчик, паросток; недозрілий плід», нл. keł «паросток», kełk (зменш.) «тс.», болг. кълн «кільчик», схв. кàлац «перша порость, молода трава», слн. kál «паросток; зародок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́льче
«паростки, кільчики»
(зб.)
кі́льчик
кільчити
«пророщувати»
кі́льчитися
коле́ць
«кільчик, паросток»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кълн «кільчик» | болгарська |
| kołoch «кільчик, паросток; недозрілий плід» | верхньолужицька |
| kło | кашубський |
| kult «тс.» | латиська |
| kulti «бити» | литовська |
| keł «паросток»«тс.» (зменш.) | нижньолужицька |
| kełk «паросток»«тс.» (зменш.) | нижньолужицька |
| kiełek «кільчик» | польська |
| kieł | польська |
| *kъlъ «кільчик» (букв. «те, що коле») | праслов’янська |
| *kolti «колоти» | праслов’янська |
| *kъlъ | праслов’янська |
| *kъlti | праслов’янська |
| кàлац «перша порость, молода трава» | сербохорватська |
| kel «тс.» | словацька |
| klík «тс.» | словацька |
| klíček «тс.» | словацька |
| kál «паросток; зародок» | словенська |
| кіл (кіло́к)(від ко́ло) | українська |
| klíček | чеська |
| kel | чеська |
кіля́ «біля»
результати контамінації прийменників ко́ло і [бі́ля́];
Фонетичні та словотвірні варіанти
коля
куля
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́ло | українська |
| бі́ля́ | українська |
кле «коло, біля» (прийменник)
очевидно, результат видозміни прийменника ко́ло в ненаголошеній позиції;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кли
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́ло | українська |
клір «сукупність служителів у християнській церкві»
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької, пізніше вторинно в українську мову (звукові форми з є) через посередництво латинської (лат. clerus) і західнослов’янських;
гр. κλήρος «жереб; спадщина; духівництво» пов’язане з κλάω «ламаю», спорідненим з псл. *kolti, укр. коло́ти;
р. болг. клир, бр. клір, др. клиросъ «клір; крилас», п. kler, ч. kler, klerus, слц. klérus, м. клер, схв. клȗр, слн. klêr, стсл. клиръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
клєр
клє́рик
«(католицька) духовна особа»
клир
«тс.»
кли́рос
«крилас»
клирошани́н
«співак на криласі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клір | білоруська |
| клир | болгарська |
| κλήρος «жереб; спадщина; духівництво» | грецька |
| κλάω «ламаю» | грецька |
| клиросъ «клір; крилас» | давньоруська |
| клер | македонська |
| kler | польська |
| *kolti | праслов’янська |
| клир | російська |
| клȗр | сербохорватська |
| klérus | словацька |
| klêr | словенська |
| клиръ | старослов’янська |
| коло́ти | українська |
| kler | чеська |
| klerus | чеська |
ков «кутній зуб; ікло кабана»
результат діалектного переходу -л › -в з давнішого [кол] (‹псл. *къlъ), пов’язаного з [кло] «ікло» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *къlъ | праслов’янська |
| кол (‹псл. *къlъ) | українська |
| кло «ікло» | українська |
ковба́ня «улоговина або глибока яма, «аповнена водою; яма в річці, морі, стрімка западина у воді; калюжа Ж»
очевидно, складне утворення з основ слів ко́ло (псл. kolo) «колесо» або псл. kol- «колоти, бити» і [ба́ня] [псл. banja) «копальня; яма, заглибина»;
пов’язання з [ковба́н] «чурбан» і з ковбаса́ (Ильинский ИОРЯС 24/1, 126–129) позбавлене підстав;
п. [kołbań] «грузьке озеро, став, калюжа; глибоке місце в річці, болоті» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
клуба́ня
«тс.»
ковба́нитися
«качатися, борсатися в ковбані»
ковба́нка
«невелика заглибина, наповнена водою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kołbań «грузьке озеро, став, калюжа; глибоке місце в річці, болоті» (з укр.) | польська |
| kol- «колоти, бити» | праслов’янська |
| ко́ло «колесо» (псл. kolo) | ? |
| ба́ня «копальня; яма, заглибина» | ? |
| ковба́н «чурбан» | ? |
| ковбаса́ | ? |
ковдо́ба «озерце»
певної етимології не має;
найвірогідніший зв’язок з псл. *kolti (пор. лит. kálti) «довбати, видовбувати» і вихідне значення «видовбана (яма)» (Откупщиков 127, 164);
менш обґрунтоване зближення з [ка́ довб] «кадіб» (Фасмер II 287; Толстой 220–222; Miklosich EW 108; Bern. I 467);
сумнівне також пояснення слова (Брандт РФВ 22, 139; Соболевский Slavia 5, 444) як рефлекса *kolodьlba, пов’язаного з коло (ко́лесо) і довба́ти;
р. колдо́ба «вибоїна, ковбаня», колдо́бина, [колды́бина, колдыба́нь, колдуба́нь, колтоба́нь] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кавте́ба
«яма з водою; ковбаня»
кавто́ба
ковдо́башка
«ковбаня, що лишається на лузі після повені»
ковдо́бина
«вибій»
ковдо́вбина
«тс.»
ко́вте́б
ко́втєб
«тс.»
ковто́ба
«ковбаня на лузі після повені»
ковто́біна
ковтьо́банка
«тс.»
ковтьо́бина
«тс.»
ковтю́ба
«заглиблення на лузі, наповнене водою після повені і заросле осокою»
колдоб
«тс.»
(зб.)
колдо́бина
«яма, заглиблення у землі»
колодо́вбина
«вибій»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *kolti «довбати, видовбувати» (пор. лит. kálti) | праслов’янська |
| колдо́ба «вибоїна, ковбаня» | російська |
| колдо́бина | українська |
| колды́бина | українська |
| колдыба́нь | українська |
| колдуба́нь | українська |
| колтоба́нь «тс.» | українська |
| значення «видовбана (яма)» | ? |
| ка́ довб «кадіб» | ? |
| *kolod | ? |
| коло (ко́лесо) | ? |
ко́ливо «курінь запорізький»
неясне;
можливо, результат видозміни слова [коли́ба] «житло чабанів, пастуший курінь; зимове дерев’яне житло лісорубів» або похідне від ко́ло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колево
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коли́ба «житло чабанів, пастуший курінь; зимове дерев’яне житло лісорубів» | українська |
| ко́ло | українська |
колиса́ти «колихати»
псл. (пн.) [kolysatі] «колисати, коливати», як і паралельне [kolyxati] «тс.», найчастіше зближується з псл. [koliti] «кружляти, крутити, вертіти», представленим у п. kołować «тс.; колесити, колувати», ст. kolić «кружляти», схв. ст. koliti «оточити», укр. колува́ти «рухатися по колу; їхати в об’їзд, об’їжджати», яке походить від kolo «коло, круг; колесо», пор. також м. [коле] «колисає, гойдає»;
виведення п. kołysać від *kołysa, гіпотетичного демінутива до koło (Matusiak Por. jęz. 11, 136–138), недостатньо аргументоване;
неприйнятне тлумачення північнослов’янських форм як звуконаслідувальних утворень (Bern. I 545);
заслуговує на увагу виведення з словотворчого компонента ko- і основи *ib-sa-, реконструйованої у зв’язку з лтс. laĩbs «тонкий, слабий» (ЭССЯ 10, 130, 165–166) або з лат. lībrāre «розгойдувати, кидати» (Holub–Lyer 248; Machek ESJČS 214; Sborník FFBrU І 84).Фасмер II 299;
Sławski II 376–379;
Brückner 249 – Див. ще ко́ло1;
р. [колыса́ть] «гойдати, колихати», бр. [калыса́чка] «колиска», калыска «тс.», п. kołysać «гойдати, колихати, коливати», ч. kolísati «(рідк.) колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (з слц.), слц. kolísat, «тс.», вл. kołsać «гойдати на колінах»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колиса́нка
«колискова пісня; [дитяча колиска]»
коли́ска
колиско́ва
«пісня, яку співають, заколисуючи дитину»
колисочний
«колисковий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калыса́чка «колиска» | білоруська |
| kołsać «гойдати на колінах» | верхньолужицька |
| lībrāre «розгойдувати, кидати» | латинська |
| laĩbs «тонкий, слабий» | латиська |
| коле «колисає, гойдає» | македонська |
| kołować «тс.; колесити, колувати» | польська |
| kolić «кружляти» | польська |
| kołysać | польська |
| *kołysa | польська |
| koło | польська |
| kołysać «гойдати, колихати, коливати» | польська |
| kolysatі «колисати, коливати» (пн.) | праслов’янська |
| kolyxati «тс.» | праслов’янська |
| koliti «кружляти, крутити, вертіти» | праслов’янська |
| колыса́ть «гойдати, колихати» | російська |
| koliti «оточити» | сербохорватська |
| kolísat «тс.» | словацька |
| колува́ти «рухатися по колу; їхати в об’їзд, об’їжджати» | українська |
| калыска «тс.» | українська |
| kolísati «(рідк.) колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (з слц.) | чеська |
| kolo «коло, круг; колесо» | ? |
| ko- | ? |
коли́ця «щиповка звичайна, Cobitis taenia L.» (іхт.)
очевидно, похідне утворення від коло́ти, зумовлене тим, що на голові риби є підочні колючки, а також попереду очей поздовжній досить гострий кіль (Маркевич–Короткий 141–142);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коло́ти | українська |
Колії́вщина «велике народно-визвольне повстання на Правобережній Україні 1768 р.»
похідне утворення від кіл (род. в. кола́);
назва зумовлена тим, що кіл був зброєю значної частини повстанців;
р. Колии́вщина «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіл (род. в. кола́) | українська |
| Колии́вщина «тс.» | ? |
колі́но «суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкові кістки; місце згину ноги; певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин; покоління в родоводі, рід»
псл. koleno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід», пов’язане чергуванням голосних з *čеlnъ (‹*kelnъ) «член, частина»;
споріднене з лит. kelenas «коліно, колінна чашечка» і kelỹs «коліно», [kẽliasj «колінце (рослини)», лтс. celis «коліно», а також гр. κωλοv «член (тіла); кінцівка», κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча», κώληψ «колінний суглоб»;
до розвитку семантики «коліно, член» – «покоління, рід» пор. лат. genu «коліно; вузол (стебла рослини)» – genus «рід, покоління, плем’я», гр. γένος «тс.»;
зближення з р. колесо́ «колесо», прус. po-quelbton «на колінах, навколішки» (Iljinskij AfSlPh 29, 163–164) викликає сумнів;
неприйнятне розмежування р. коле́но «коліно, згин ноги, руки» і коле́но «рід, покоління» (Fortunatov BB З, 57; Meillet Études 444; MSL 8, 237; RSl 9, 73). – Шанский ЭСРЯ II 8, 198;
Фасмер II 289;
Sławski II 343–344;
Brückner 245;
Machek ESJČ 268;
Schuster–Šewc 601;
БЕР II 565–566;
ЭССЯ 10, 132–134;
Трубачев Терм. родства 161;
Benveniste, Meillet, Cohen BSL 27,51–67;
Meillet MSL 14, 375;
Bernard Балк. езикозн. 4, 106;
Bern. I 545–546;
Pedersen KZ 39, 387;
Šuman AfSlPh 30, 296– 297;
Reichelt KZ 46, 328;
Trautmann 125;
Эндзелин РФВ 76, 308–309;
Fraenkel 237;
Mühl.–Endz. I 368;
Hofmann I 168;
Pokorny 640. – Пор. член;
р. коле́но, бр. кале́на, др. колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління», п. kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави», ч. слц. вл. koleno «тс.», нл. kóleno «коліно», полаб. ťül’on, болг. коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження», [коле́но] «задруга, артіль», м. колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я», коля́но, схв. кòлено, кòљено, слн. koléno, стсл. колѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доколі́нниці
«вид довгих панчох у гуцулів»
коліни́читися
«згинатися»
(про дріт)
колі́нко
«коліно»
колінкова́тий
«вузлуватий»
колінкува́та
«повзати; стояти на колінах»
колінкуватий
«тс.; який складається з колін»
колі́нний
колі́ння
«коліна»
колінува́тий
«тс.; звивистий, покручений»
колі́нце
«частина стебла рослини»
колі́нці
«щиколотки»
колі́нчастий
колі́нча́тий
колі́нчик
«тс.»
колі́нчити
«бити (коліном?)»
коліня́чити
«хворіти на ноги»
(про овець і курей)
коліня́чка
«хвороба ніг у овець та курей»
навколі́нки
«на коліна; на колінах»
навколінці
навко́лішках
«на колінах»
навко́лішки
навко́льки
«навколішки»
навко́люшках
«тс.»
(розм.)
навко́люшки
«тс.»
надколі́нний
надколі́нок
(анат.)
нако́лінках
«навколішках»
наколі́нний
наколі́нник
«пов’язка, накладка, що носиться на коліні; частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно»
наколі́нниці
«вид гуцульських жіночих гамаш з білої вовни, які зав’язують вище колін»
підколі́нний
підколі́нник
підколі́нок
поколі́нець
«той, хто носить короткий (до колін) одяг»
поколі́нний
поколі́нник
«пальто до колін; великий горщик»
поколі́нниці
«довгі панчохи»
поколі́ння
«сукупність родичів; потомство тварин або рослин; люди близького віку; (заст.) плем’я, рід, родина»
сколіни́читися
«ослабнути на ноги»
сколінкува́тіти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кале́на | білоруська |
| коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження» | болгарська |
| коле́но «задруга, артіль» | болгарська |
| koleno «тс.» | верхньолужицька |
| κω̃λοv «член (тіла); кінцівка» | грецька |
| κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча» | грецька |
| κώληψ «колінний суглоб» | грецька |
| γένος «тс.» | грецька |
| колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління» | давньоруська |
| genu «коліно; вузол (стебла рослини)» | латинська |
| genus «рід, покоління, плем’я» | латинська |
| celis «коліно» | латиська |
| kelėˊnas «коліно, колінна чашечка» | литовська |
| kelỹs «коліно» | литовська |
| kẽliasj «колінце (рослини)» | литовська |
| колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я» | македонська |
| коля́но | македонська |
| kóleno «коліно» | нижньолужицька |
| ťül'on | полабська |
| kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави» | польська |
| kolěno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід» | праслов’янська |
| *čеlnъ «член, частина» (‹*kelnъ) | праслов’янська |
| po-quelbton «на колінах, навколішки» | прусська |
| колесо́ «колесо» | російська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| коле́но | російська |
| кòлено | сербохорватська |
| кòљено | сербохорватська |
| koleno «тс.» | словацька |
| koléno | словенська |
| колѣно «тс.» | старослов’янська |
| koleno «тс.» | чеська |
колобо́к «невеликий круглий хлібець; [круглий коржик; омлет Ж]»
задовільного етимологічного пояснення не має;
можливо, пов’язане з псл. *klǫbъ «щось скручене, звите подібно до кулі», укр. клуб;
зближення з укр. [ковба́н] «колода, оцупок дерева, чурбак, пень», [ко́вбок] «товстіша частина дерева, відрізана від вершини; пень, колода, чурI бак», [ко́вбик] «шлунок», [ковба́тка] «кусок м’яса», очевидно, вторинне;
зіставляється також з лтс. kalbaks «шматок хліба»;
думка про зв’язок з псл. kolo «колесо», р. [ко́ло] (КЭСРЯ 205; Горяев 151) достатньо не аргументована;
з точки зору фонетики непереконливе виведення слов’янських форм від гр. κόλλαβος «вид пшеничного хліба, пиріг» (Korsch AfSlPh 9, 513; Bern. I 542543) або від шв. klabb «цурка», норв. klabb «грудка» чи дісл. kolfr «брус, паля, жердина» (Knutsson GL 49; Vasmer RSl 5, 136);
безпідставне твердження про спорідненість із слн. sklabotína «осад, намив» (Torbiörnsson І 80);
р. колобо́к «невеликий круглий хлібець; [круглий пиріг; пиріг довгастий; печиво, ватрушка; грудочка тіста]», [ко́лоб] «тс.», [колоба́н] «хліб різної форми», бр. [калабо́к] «пиріжок, булочка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калабо́к «пиріжок, булочка» | білоруська |
| κόλλαβος «вид пшеничного хліба, пиріг» | грецька |
| kolfr «брус, паля, жердина» | давньоісландська |
| kalbaks «шматок хліба» | латиська |
| klabb «грудка» | норвезька |
| *klǫbъ «щось скручене, звите подібно до кулі» | праслов’янська |
| kolo «колесо» | праслов’янська |
| ко́ло | російська |
| колобо́к «невеликий круглий хлібець; [круглий пиріг; пиріг довгастий; печиво, ватрушка; грудочка тіста]» | російська |
| sklabotína «осад, намив» | словенська |
| клуб | українська |
| ковба́н «колода, оцупок дерева, чурбак, пень» | українська |
| ко́лоб «тс.» | українська |
| колоба́н «хліб різної форми» | українська |
| klabb «цурка» | шведська |
| ко́вбок «товстіша частина дерева, відрізана від вершини; пень, колода, чурI бак» | ? |
| ко́вбик «шлунок» | ? |
| ковба́тка «кусок м’яса» | ? |
колобро́дити «безцільно ходити; тинятися; бешкетувати»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. колобро́дить «тс.», мабуть, пов’язане з діал. заст. Ко́ло «круг, коло» і броди́ть «тинятися»;
менш обґрунтованим з огляду на давність (фіксується з початку XVIII ст.) і поширеність у російській мові був би розгляд укр. колобро́дити як власного українського утворення;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| колобро́дить «тс.» | російська |
| колобро́дити | українська |
| Ко́ло «круг, коло» | ? |
| Ко́ло «круг, коло» | ? |
| броди́ть «тинятися» | ? |
коло́ва́тиця «вертячка (овеча хвороба), Hydrocephalus hydatidens»
очевидно, пов’язане з [колува́ти] ( ‹*коловати) «кружляти», похідним від ко́ло, з огляду на те, що вівці при цій хворобі від болю починають кружляти, вертітися (пор. інші назви цієї хвороби: вертя́чка, вер՛ ті́ж);
Фонетичні та словотвірні варіанти
колова́йка
(у сполученні мозговник к. ¡(головний черв’як»)
коловатка
«головний черв’як, що викликає у овець вертячку, Coenurus cerebralis; (вет.) вертячка»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| колува́ти «кружляти» ( ‹*коловати) | ? |
| ко́ло | ? |
колови́на «вибій»
не зовсім ясне;
можливо, результат (спрощення) іменника колодо́вбина «вибоїна»;
може бути й давнім похідним від ко́ло «колесо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колевина́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| колодо́вбина «вибоїна» | ? |
| ко́ло «колесо» | ? |
колодри́ст «підсніжник білосніжний, Galanthus nivalis L.» (бот.)
результат деетимологізації і зближення з словом ко́ло назви рослини козодри́ст (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́ло | ? |
| козодри́ст | ? |
колодю́х «ожина сиза (звичайна), Rubus caesius L.» (бот.)
неясне;
можливо, результат видозміни якоїсь форми, похідної від коло́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коло́ти | ? |
коло́нія «країна, позбавлена імперіалістичними державами незалежності; поселення переселенців з іншої країни; лікувальний або виправний заклад; складна сукупність біологічних організмів»
запозичення з латинської мови;
лат. colonia «поселення громадян якоїсь держави на чужих землях; земельна власність, сільськогосподарська ділянка» зводиться до дієслова colo «обробляю (землю тощо); вирощую, зрощую; проживаю, населяю», споріднекого з дінд. cárati «рухається, мандрує», гр. πόλος «вісь (точка обертання); переорана земля», а також псл. kolo, укр. ко́ло;
р. болг. Коло́ния, бр. кало́нія, п. kolonia, ч. kolonie, слц. kolónia, вл. kolonija, м. коло́нија, схв. кòлонија, слн. kolonija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коло́на
«поселення переселенців з іншої країни»
колоніалі́зм
колоніза́тор
колоніза́торство
колонізаці́йний
колоніза́ція
колонізува́ти
колоні́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кало́нія | білоруська |
| Коло́ния | болгарська |
| kolonija | верхньолужицька |
| πόλος «вісь (точка обертання); переорана земля» | грецька |
| cárati «рухається, мандрує» | давньоіндійська |
| colonia «поселення громадян якоїсь держави на чужих землях; земельна власність, сільськогосподарська ділянка» | латинська |
| коло́нија | македонська |
| kolonia | польська |
| kolo | праслов’янська |
| Коло́ния | російська |
| кòлонија | сербохорватська |
| kolónia | словацька |
| kolonija | словенська |
| ко́ло | українська |
| kolonie | чеська |
| colo «обробляю (землю тощо); вирощую, зрощую; проживаю, населяю» | ? |
коло́твиця «скалка, скіпка, лучина; дрань»
очевидно, похідне утворення від незасвідченої форми *колотва (зб.) «скалки, скіпки, лучини; дрань», пов’язаної з коло́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
коло́тиця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *колотва «скалки, скіпки, лучини; дрань» (зб.) | ? |
| коло́ти | ? |
колоте́чка «клокичка периста, Staphylea pinnata L.» (бот.)
результат видозміни деетимологізованої назви клоки́чка, вторинно зближеної із словами ко́ло і текти́, можливо, у зв’язку з тим, що насіння рослини містить олію, яка має проносні властивості (ВРУ 452);
Фонетичні та словотвірні варіанти
колотічка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| клоки́чка | ? |
| ко́ло | ? |
| текти́ | ? |
колотни́к «плаун булавовидний, Lycopodium clavatum L.» (бот.)
неясне;
можливо пов’язане з коло́ти, оскільки стебла цієї рослини густо вкриті дрібними лусковидними або шпильковидними, голчастими листками (Флора УРСР І 139; Вісюліна–Клоков 60–61; Нейштадт 60–61; Симоновић 286);
з формальної точки зору природнішим був би зв’язок з колоти́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коло́ти | ? |
| колоти́ти | ? |
коло́чє «назва овець (баранів), пов’язана з формою рогів»
неясне;
можливо, похідне від колоти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кола́чка
колочє́на
колочка́ня
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| колоти | ? |
колуда́р «низина, долина»
очевидно, запозичення з тюркських мов;
пор. кумик. къол «долина, виярок», споріднене з хак. шор. уйг. кол «низина, долина (без річки)», дтюрк. qol «долина», монг. gool «середина; русло річки»;
кінцеве – да́р пов’язане з тюркським суфіксом множини;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| qol «долина» | давньотюркська |
| къол «долина, виярок» | кумикська |
| gool «середина; русло річки» | монгольська |
| кол «низина, долина (без річки)» | уйгурська |
| кол «низина, долина (без річки)» | хакаська |
| кол «низина, долина (без річки)» | шорська |
| къол «долина, виярок» | ? |
| да́р | ? |
ко́лька «гострий, приступоподібний біль у животі, у боці»
очевидно, результат видозміни слова ко́ліки «тс.», зближеного з [ко́лька] «колючка, скабка», [ко́льки́й] «колючий», похідними від колоти;
п. [kolka] «коліки; колючка», нл. kolka «коліки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кольки́
«тс.»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kolka «коліки» | нижньолужицька |
| kolka «коліки; колючка» | польська |
| ко́ліки «тс.» | ? |
| ко́лька «колючка, скабка» | ? |
| ко́льки́й «колючий» | ? |
| колоти | ? |
кольчак «їжовик, Hydnum L.» (бот.)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. kolczak «тс.», мабуть, утворене від kolka «колючка, шип» або kolec «тс.; паросток», що є похідними від kłóć «колоти», спорідненого з укр. коло́ти;
назва гриба зумовлена тим, що пластинки на нижньому боці його шапинки мають форму колючок (Словн. бот. 237, 268; Зерова 152–153);
р. [колча́к] «їжовик»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
колчак
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kolczak «тс.» | польська |
| колча́к «їжовик» | російська |
| коло́ти | українська |
| kolka «колючка, шип» | ? |
| kolec «тс.; паросток» | ? |
| kłóć «колоти» | ? |
ко́льчик «шипоноска, Mordella L.» (ент.)
похідне утворення від коло́ти;
назва зумовлена тим, що верхівка черевця комахи витягнута в гострий шип, колючку (Горностаев 151; Плавильщиков 232);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коло́ти | ? |
ко́мір «смужка в одязі коло шиї»
запозичення з польської мови;
п. kołnierz «комір», як і вл. kornar, схв. кȍлијер, кȍлūр «тс.», слн. kolér «тс.; верхня планка ярма», походить від свн. kolner (koller, kollier) «комір, хомут», яке через фр. ст. collier «частина обладунку, що закриває шию; ошийник; хомут» зводиться до слат. collare (collarium) «комір; оздоба на шию; ошийник», що походить від лат. collum «шия», спорідненого з гот. двн. дангл. hals «тс.», псл. kolo, укр. ко́ло;
р. [ковне́p, ко́вне́рь, κо́вник], бр. каўне́р, ст. колнеръ (1515);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кавне́р
«тс.»
ко́вмір
ко́внір
ком'є́р
коміре́ць
ко́мні́р
конір
підкоміре́ць
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каўне́р | білоруська |
| kornar | верхньолужицька |
| hals «тс.» | готська |
| hals «тс.» | давньоанглійська |
| hals «тс.» | давньоверхньонімецька |
| collum «шия» | латинська |
| kołnierz «комір» | польська |
| kolo | праслов’янська |
| ковне́p | російська |
| кȍлијер | сербохорватська |
| kolner «комір, хомут» (koller, kollier) | середньоверхньнімецька |
| collare «комір; оздоба на шию; ошийник» (collarium) | середньолатинська |
| kolér «тс.; верхня планка ярма» | словенська |
| ко́ло | українська |
| ко́вне́рь | українська |
| κо́вник | українська |
| collier «частина обладунку, що закриває шию; ошийник; хомут» | французька |
| кȍлūр «тс.» | ? |
| collier «частина обладунку, що закриває шию; ошийник; хомут» | ? |
| колнеръ (1515) | ? |
цикл «закономірне коло якихось явищ, дій, процесів; сукупність пов’язаних між собою явищ»
запозичення з латинської мови;
пізньолат. cyclus «коло» походить від гр. ϰύϰλος «коло, коловий рух», спорідненого з дінд. cakráḥ «колесо», тох. А kukäl, тох. В kokale «тс.», лит. kãklas «шия», псл. kolo, укр. ко́ло;
р. цикл, бр. цûкл, п. вл. cykl, ч. слц. cyklus, болг. ци́къл, м. циклус, схв. цѝклус, слн. сíklus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цикліза́ція
«об’єднання в цикл»
циклі́зм
«велосипедний спорт»
ци́кліка
циклі́ст
«велосипедист»
циклі́чний
циклува́ти
«працювати циклічним методом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цûкл | білоруська |
| ци́къл | болгарська |
| cykl | верхньолужицька |
| ϰύϰλος «коло, коловий рух» | грецька |
| cakráḥ «колесо» | давньоіндійська |
| kãklas «шия» | литовська |
| циклус | македонська |
| cyclus «коло» | пізньолатинська |
| cykl | польська |
| kolo | праслов’янська |
| цикл | російська |
| цѝклус | сербохорватська |
| cyklus | словацька |
| сíklus | словенська |
| ко́ло | українська |
| cyklus | чеська |
| А | ? |
| kokale «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України