КОЛИ — СИНОНІМІЯ
коли́ (розм.) у деяких невизначених проміжках часу, в якийсь певний момент; у деяких випадках
вряди́-годи́ (розм.)
де́коли (розм.)
десь-коли́сь (діал.)
коли́сь-не-коли́сь (розм.)
пере́ймом (діал.)
поде́коли (розм.)
поро́ю (рідше)
уряди́-годи́ (розм.)
коли́ у який-небудь час у майбутньому
коли
пр. в якій порі?
в який час?
Словник синонімів Караванського
коли (ЖМ.)
колинебудь <н. зайди коли до нас>
іноді <н. було коли скаже>
Словник синонімів Караванського
коли (ФР.)
як <н. як я був юнак>
Словник синонімів Караванського
коли Ч.
аж ось
як ось <н. коли гульк>
Словник синонімів Караванського
коли СП.
Словник синонімів Караванського
ко́ло указує на місце перебування або розташування кого-, чого-небудь поблизу когось або чогось
бли́зько (род.)
уживається при означенні місця; біля, коло.
бі́ля (прийм., з род. в.)
уживається на позначення місця; коло, близько, недалеко.
край
уживається при вказуванні на місцезнаходження предмета поблизу іншого; біля, коло.
недале́ко (род.)
уживається при назві предметів, живих істот, на невеликій відстані від яких щось міститься, відбувається і т. ін.
неподалеку́ (род.)
те саме, що неподалі́к.
неподалі́к (род.)
уживається при позначенні тих предметів, осіб на невеликій відстані від яких щось міститься, відбувається і т. ін.
окра́й (розм.)
уживається при зазначенні місця розташування кого-, чого-небудь, поблизу або збоку від когось, чогось; край, біля, поруч.
по́при (із знах., рідше місц. в., діал.)
при позначенні безпосередньої близькості.
поблизу́ (род.)
уживається на позначення місця; біля.
побі́ля́
уживається на позначення місця, предмета, особи, недалеко від якого (якої) відбувається дія або перебуває хто-, що-небудь; біля, коло.
при (з місц. в.)
біля, поблизу якого щось відбувається.
ко́ло (з род. відм.) ужив. при позначеннях осіб, предметів, щодо яких відбуваються й на які спрямовані дії, - об"єктне відношення
ко́ло (рідше) указує на приблизність кількості, міри, часу
ко́ла частина суспільного класу, соціальна група
коло́ти (кого, розм.) виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь
вигово́рювати (кому)
вимовля́ти (кому, діал.)
випомина́ти (кому, зах.)
вріка́ти (кому, кого і без додатка, діал.)
відчи́тувати (кого)
га́нити (кого)
докоря́ти (кому, розм. кого)
домовля́ти (кому, розм. рідше)
жури́ти (кого, розм. рідше)
закида́ти (кому що)
золи́ти (кого, розм. рідше)
карта́ти (кого)
кори́ти (кого)
наріка́ти (на кого, розм.)
пиля́ти (кого, розм.)
попріка́ти (кого, розм.)
поїда́ти (кого, розм.)
пробира́ти (кого, розм.)
точи́ти (кого, розм.)
укоря́ти (кого, діал.)
уріка́ти (кому, кого і без додатка, діал.)
цві́кати (кому, перев. зі сл. в очі, розм.)
цві́ркати (кому, перев. зі сл. в очі, розм.)
штрика́ти (кого, розм.)
особливо в'їдливо, дошкульно.
ї́сти (кого, часто зі сл. поїдом, розм.)
кіл груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців
ко́лик (діал.)
па́кіл (діал.)
па́ля
перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари.
при́колень (діал.)
вбитий у землю.
при́кілок (розм.)
піке́т
невеликий кілочок з номером, забитий у землю для нівелювання.
тини́на (розм.)
палиця, витягнена з тину.
штиль
перев. для носіння соломи, сіна.
ко́ло коло, що обертається на осі й надає руху засобам пересування; деталь машини, механізму тощо у вигляді кола
ко́ло замкнена крива лінія, всі точки якої однаково віддалені від центра; предмет, що має таку форму
коло́ти устромляючи в щось що-небудь гостре
ко́ло площина, обмежена замкненою кривою лінією, всі точки якої однаково віддалені від центра; предмет такої форми тощо
коло́ти розділяти на частини вздовж чого-небудь
ко́ло народна гра, учасники якої, взявшись за руки, ходять по колу, співаючи й танцюючи
та́не́ць (рідко.)
те саме, що тано́к 1.
тано́к
народна гра, учасники якої, узявшися за руки, ходять по колу, співаючи й танцюючи або тільки танцюючи; хоровод.
хорово́д
досить поширений старовинний, перев. слов'янський масовий народний танок, учасники якого ходять по колу, співаючи й танцюючи та виконуючи певні рухи, підпорядковані драматичній дії; коло, гаївка, веснянка.
коло́ти позбавляти життя; умертвляти
би́ти
позбавляти життя, убивати кого-небудь.
вали́ти
убивати.
вбива́ти
позбавляти життя; умертвляти.
вгро́блювати
убити, довести до смерті.
вража́ти
ранити або убивати.
добива́ти
умертвляти, вбивати пораненого або того, хто гине від чого-небудь.
докі́нчувати
завдавати кому-небудь вирішальних ударів; добивати, знищувати.
доріза́ти
ріжучи, прискорювати смерть, загибель кого-небудь.
забива́ти
позбавляти життя, убивати кого-небудь.
застре́лювати
убивати кого-небудь з вогнепальної зброї, стрілою з лука і т. ін.
застрі́лювати
убивати кого-небудь з вогнепальної зброї, стрілою з лука і т. ін.
кла́сти
убивати; нищити.
коси́ти
позбавляти життя; нищити, вбивати.
кінча́ти
позбавляти життя, вбивати.
проштри́кувати
завдаючи удари чим-небудь гострим, ранити, вбивати.
підко́лювати
колючи чим-небудь, убивати або ранити кого-небудь.
підрі́зувати
ранити або вбивати яким-небудь ріжучим предметом.
підріза́ти
ранити або вбивати яким-небудь ріжучим предметом.
підстре́лювати
ранити, уражати пострілом.
підстрі́лювати
ранити, уражати пострілом.
підтина́ти
позбавляти кого-небудь сил, бадьорості, стійкості і т. ін.
рази́ти
робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога).
руба́ти
бити, розтинати холодною зброєю (шашкою, шаблею і т. ін.).
рі́зати
ранити, убивати кого-небудь холодною зброєю.
ріша́ти
убивати кого-небудь, заподіювати смерть комусь.
стріля́ти
розстрілювати кого-небудь, позбавляти життя стрілянням.
сі́кти
завдавати ударів холодною зброєю.
убива́ти
позбавляти життя; умертвляти.
угро́блювати
убити, довести до смерті.
уража́ти
ранити або убивати.
коло людей
Словник синонімів Караванського
колоти наскрізь
Словник синонімів Караванського
колоти у боці
Словник синонімів Караванського
колоти на дріб
Словник синонімів Караванського
колоти (П.) язиком
колоти
Словник синонімів Караванського
колоти словом
колоти
Словник синонімів Караванського
колом
Словник синонімів Караванського
коло зовнішнє
Словник синонімів Караванського
колоти на тілі
Словник синонімів Караванського
колоти
Словник чужослів Павла Штепи (1977)
колом
Мова – не калька: словник української мови