З — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
з (прийменник з род. в. для введення назв предметів, на поверхні яких знаходиться початковий пункт руху, дії)
псл. Sъ, sъ(n)‹ *sъn›n;
зіставляється з лат. com «з», cum, дкімр. cant, ірл. cét «тс.», гр. kατά (‹k ̑n̥-ta) «вниз, вздовж»;
поширена думка про етимологічну тотожність з1 і з3 (Skok III 179–180; Fraenkel AfSlPh 39, 89; Vondrák I 163, 418) натрапляє на труднощі семантичного характеру;
іє. *k ̑оn;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn збіглося фонетично з псл. iz;
р. с, со, с-, со-, бр. з, са, з-, с, са-, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se-, z-, слц. s, so, s-, z-, болг. м. c-, схв. с, са, с-, са, з-, слн. s, se, z, ž, s-, z-, стсл. съ, съ(n-);
Фонетичні та словотвірні варіанти
з
(префікс дієслів, що означає рух згори та ін.)
зі
«тс.»
із
с
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з | білоруська |
| са | білоруська |
| з- | білоруська |
| с | білоруська |
| са- | білоруська |
| c- | болгарська |
| z | верхньолужицька |
| ze | верхньолужицька |
| z- | верхньолужицька |
| ze- | верхньолужицька |
| s- | верхньолужицька |
| kατά «вниз, вздовж» (‹$kn-ta) | грецька |
| cant | давньокімрська |
| съ | давньоруська |
| съ(н)- | давньоруська |
| k ̑n̥-ta | індоєвропейська |
| *k ̑оn | індоєвропейська |
| cét «тс.» | ірландська |
| com «з» | латинська |
| cum | латинська |
| c- | македонська |
| z | нижньолужицька |
| ze | нижньолужицька |
| z- | нижньолужицька |
| ze- | нижньолужицька |
| s- | нижньолужицька |
| z | польська |
| ze | польська |
| z- | польська |
| ze- | польська |
| s- | польська |
| Sъ | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| sъ(n) | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| iz | праслов’янська |
| с | російська |
| со | російська |
| с- | російська |
| со- | російська |
| с | сербохорватська |
| са | сербохорватська |
| с- | сербохорватська |
| са | сербохорватська |
| з- | сербохорватська |
| s | словацька |
| so | словацька |
| s- | словацька |
| z- | словацька |
| s | словенська |
| se | словенська |
| z | словенська |
| ž | словенська |
| s- | словенська |
| z- | словенська |
| съ | старослов’янська |
| съ(n-) | старослов’янська |
| s | чеська |
| se | чеська |
| s- | чеська |
| se- | чеська |
| z- | чеська |
з (прийменник з род. в. для введення назв предметів, усередині яких знаходиться початковий пункт руху, дії)
псл. iz, iz (‹*jьz);
споріднене з лит. ìš «із», [ìž], лтс. iz, прус. is, is «тс.», алб. ith «за, позаду», лат. ex «із», гр. ἐξ, ἐκ, гал. ex, ірл. ess;
іє. *eg’hs або *ek ̑(s);
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. iz фонетично збіглося з псл. *sъп;
р. из, из-, бр. з, са, др. изъ, из(ъ)-, п. вл. нл. z, ze, ч. z, ze, z-, слц. z, zo, z, болг. схв. из, из-, м. [из] «крізь; по», из- «ви-», слн. iz, iz, стсл. из, из-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зі
«тс.»
із
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ith «за, позаду» | албанська |
| з | білоруська |
| са | білоруська |
| из | болгарська |
| из- | болгарська |
| z | верхньолужицька |
| ze | верхньолужицька |
| ex | галльська |
| ἐξ | грецька |
| ἐκ | грецька |
| изъ | давньоруська |
| из(ъ)- | давньоруська |
| *eg'hs | індоєвропейська |
| *ek ̑(s) | індоєвропейська |
| ess | ірландська |
| ex «із» | латинська |
| iz | латиська |
| ìš «із» | литовська |
| ìž | литовська |
| из «крізь; по» | македонська |
| из- «ви-» | македонська |
| z | нижньолужицька |
| ze | нижньолужицька |
| z | польська |
| ze | польська |
| iz | праслов’янська |
| iz (‹*jьz) | праслов’янська |
| *jьz | праслов’янська |
| iz | праслов’янська |
| *sъп | праслов’янська |
| is | прусська |
| is «тс.» | прусська |
| из | російська |
| из- | російська |
| из | сербохорватська |
| из- | сербохорватська |
| z | словацька |
| zo | словацька |
| z | словацька |
| iz | словенська |
| iz | словенська |
| из | старослов’янська |
| из- | старослов’янська |
| z | чеська |
| ze | чеська |
| z- | чеська |
з (прийменник з орудн. в. для позначення сумісності)
псл. sъ, sъn- (‹*sъn), пов’язане з sǫ укр. су- (сусі́д і под.);
споріднене з лит. sán- «су-, з-», są, лтс. suo-, прус. san- «з-», sen «з», дінд. sam, ав. ham- «тс.», дісл. sam- «разом», гр. ὁμός «спільний, подібний, рівний», лат. similis «подібний»;
іє. *son;
етимологічне ототожнення з3 і з1 (Skok III 179–180; Vondrák I 163, 418; Fraenkel AfSlPh 39, 89) викликає труднощі семантичного та іншого характеру;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn, у якому збіглись іє. *son і *k ̑on, у свою чергу, фонетично збіглося з псл. iz;
р. с,со, с-, со-, бр. з, ca, з-,c, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se, слц. s, so, s-, болг. с, със, с-, съ-, м. со, [с], с-, со-, схв. с, са, с-, са-, слн. з, z, s-, z-, стсл. съ, съ(n)-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
з-
(префікс дієслів, що означає з’єднання, зосереджування)
зі-
«тс.»
зо
«тс.»
із-
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ham- «тс.» | авестійська |
| з | білоруська |
| ca | білоруська |
| з- | білоруська |
| c | білоруська |
| с | болгарська |
| със | болгарська |
| с- | болгарська |
| съ- | болгарська |
| z | верхньолужицька |
| ze | верхньолужицька |
| z- | верхньолужицька |
| ze- | верхньолужицька |
| s- | верхньолужицька |
| ὁμός «спільний, подібний, рівний» | грецька |
| sam | давньоіндійська |
| sam- «разом» | давньоісландська |
| съ | давньоруська |
| съ(н)- | давньоруська |
| *son | індоєвропейська |
| *son | індоєвропейська |
| *k ̑on | індоєвропейська |
| similis «подібний» | латинська |
| suo- | латиська |
| sán- «су-, з-» | литовська |
| są | литовська |
| со | македонська |
| с | македонська |
| с- | македонська |
| со- | македонська |
| z | нижньолужицька |
| ze | нижньолужицька |
| z- | нижньолужицька |
| ze- | нижньолужицька |
| s- | нижньолужицька |
| z | польська |
| ze | польська |
| z- | польська |
| ze- | польська |
| s- | польська |
| sъ | праслов’янська |
| sъn- (‹*sъn) | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| sǫ | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| iz | праслов’янська |
| san- «з-» | прусська |
| sen «з» | прусська |
| с | російська |
| со | російська |
| с- | російська |
| со- | російська |
| с | сербохорватська |
| са | сербохорватська |
| с- | сербохорватська |
| са- | сербохорватська |
| s | словацька |
| so | словацька |
| s- | словацька |
| з | словенська |
| z | словенська |
| s- | словенська |
| z- | словенська |
| съ | старослов’янська |
| съ(n)- | старослов’янська |
| s | чеська |
| se | чеська |
| s- | чеська |
| se | чеська |
з (частка для позначення приблизності)
псл. sъ (‹*sъn), прийменник із зн. в., очевидно, тотожний із sъ (‹*sъn), прийменником з род. в;
р. с, бр. з, др. съ (прийменник із зн. в. для позначення приблизності міри, однакової кількості, крайньої величини, місця спрямування руху, місця перебування), п. z (вираз для позначення приблизності), ч. s (прийменник із зн. в. для позначення відповідності), слц. z (частка для позначення приблизності), ze «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зо
із
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з | білоруська |
| съ (прийменник із зн. в. для позначення приблизності міри, однакової кількості, крайньої величини, місця спрямування руху, місця перебування) | давньоруська |
| z (вираз для позначення приблизності) | польська |
| sъ (‹*sъn) | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| с | російська |
| z «тс.» (частка для позначення приблизності), ze | словацька |
| ze | словацька |
| s (прийменник із зн. в. для позначення відповідності) | чеська |
агітува́ти
запозичення (крім агітка) з німецької мови;
нвн. agitíeren, Agitatión, Agitátor походять від лат. agitāre «рухати, збуджувати», пов’язаного з agere «діяти», agitātio «приведення в рух», agitātor «той, що рухає», можливо, через французьке посередництво;
агі́тка – нове російське утворення від скороченої основи прикметника агитацио́нный;
р. агити́ровать, бр. агітава́ць, п. вл. agitować, ч. agitovati, слц. agitovat', болг. агити́рам, м. агити́ра, схв. àгитовати, agitírati, слн. agitírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
агіта́тор
агіта́ція
агі́тка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| агітава́ць | білоруська |
| агити́рам | болгарська |
| agitować | верхньолужицька |
| agitāre «рухати, збуджувати» | латинська |
| агити́ра | македонська |
| agitíeren | нововерхньонімецька |
| agitować | польська |
| агити́ровать | російська |
| àгитовати | сербохорватська |
| agitovat' | словацька |
| agitírati | словенська |
| agitovati | чеська |
| з | ? |
| Agitatión | ? |
| agere «діяти» | ? |
| agitātio «приведення в рух» | ? |
| agitātor «той, що рухає» | ? |
| агі́тка | ? |
| агитацио́нный | ? |
аѓу (вигук, яким відганяють курей або гусей)
відоме лише в українській мові складне утворення з вигуків а1 і гуш (уш) або, можливо, втраченого в цьому значенні гу;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аву́ш
аву́ша
агу́ш
агу́ша
ау́ш
ау́ша
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з (уш) | ? |
| а (уш) | ? |
| гуш (уш) | ? |
| гу | ? |
акти́нія «морська тварина (класу коралових поліпів)»
запозичення з російської мови, до якої потрапило на початку XIX ст. з інших європейських мов, де з’явилося як латинський біологічний термін;
лат. actinia утворено від actinius «променистий», що походить від гр. ἀκτίς, -νος «промінь» (щупальця актинії розташовані навколо рота у вигляді променів);
р. болг. акти́ния, бр. акты́нія, п. aktynia, слц. aktínia, схв. актиније, слн. aktínijа;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| акты́нія | білоруська |
| акти́ния | болгарська |
| ἀκτίς | грецька |
| actinia утворено від actinius «променистий» | латинська |
| aktynia | польська |
| акти́ния | російська |
| актиније | сербохорватська |
| aktínia | словацька |
| aktínijа | словенська |
| з | ? |
| -νος «промінь» (щупальця актинії розташовані навколо рота у вигляді променів) | ? |
альбо́м
запозичено в XIX ст. з французької мови;
фр. album «альбом для фотографій», раніше «лист, табличка», походить від лат. album, с. р. від albus «білий» (первісне значення: «біла табличка, на якій писали чорнилом»), спорідненого з гр. ἀλφός «білий лишай», двн. albiz, elbiz «лебідь», укр. ле́бідь;
р. бр. альбо́м, п. ч. слц. вл. album, болг. албу́м. м. албум, схв. àлбум, слн. álbum;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| альбо́м | білоруська |
| албум | болгарська |
| album | верхньолужицька |
| ἀλφός «білий лишай» | грецька |
| albiz | давньоверхньонімецька |
| album | латинська |
| албум | македонська |
| album | польська |
| від albus «білий» (первісне значення: «біла табличка, на якій писали чорнилом») | російська |
| альбо́м | російська |
| àлбум | сербохорватська |
| album | словацька |
| álbum | словенська |
| ле́бідь | українська |
| album «альбом для фотографій» | французька |
| album | чеська |
| з | ? |
| раніше «лист, табличка» | ? |
| від albus «білий» (первісне значення: «біла табличка, на якій писали чорнилом») | ? |
| elbiz «лебідь» | ? |
| албум | ? |
арго́н
нове штучне утворення (лат. Argon) від гр. ἀργός «бездіяльний», що складається з частки ἀ- «не-» і основи іменника ἕργον «діяльність», запропоноване в 1894 р. з огляду на хімічну інертність цього газу;
р. бр. болг. арго́н, п. ч. вл. argon, слц. argón, схв. àргōн, слн. árgón;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| арго́н | білоруська |
| арго́н | болгарська |
| argon | верхньолужицька |
| ἀργός «бездіяльний» | грецька |
| argon | польська |
| з | російська |
| àргōн | сербохорватська |
| argón | словацька |
| árgón | словенська |
| argon | чеська |
| ἀ- «не-» | ? |
| ἕργον «діяльність» | ? |
| арго́н | ? |
баро́метр
запозичення з французької мови;
фр. baromètre утворено Бойлем у 1665 р. з гр. βάρος «тягар, вага», спорідненого з βαρύς «важкий» і μέτρον «міра»;
припущення (Фасмер I 128) про польське посередництво сумнівне;
р. бр. баро́метр, п. ч. вл. barometr, слц. нл. barometer, болг. бароме́тър, м. бароме́тар, схв. бàромēтар, слн. barométer;
Фонетичні та словотвірні варіанти
барометрумъ
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| баро́метр | білоруська |
| бароме́тър | болгарська |
| barometr | верхньолужицька |
| βάρος «тягар, вага» | грецька |
| бароме́тар | македонська |
| barometer | нижньолужицька |
| barometr | польська |
| з | російська |
| бàромēтар | сербохорватська |
| barometer | словацька |
| barométer | словенська |
| baromètre | французька |
| barometr | чеська |
| βαρύς «важкий» | ? |
| μέτρον «міра» | ? |
| баро́метр | ? |
бере́ка «різновид горобини, Sorbus torminalis; горобина, Sorbus aria Crantz. Ж; клен татарський, Acer tataricum L. Mak» (бот.)
псл. *berkъ, *berka;
задовільної етимології не має;
пов’язується (ЭССЯ 1, 194) з псл. berǫ «беру» (як рослина, що «бере» птахів, тобто приваблює їх своїми ягодами);
зіставляється (Sadn.–Aitz. VWb. I 149) з псл. *berza «береза»;
зближується (Machek ESJČ 72; Jm. rostl. 115) з герм. *spero «Sorbus», яке простежується в двн. sperboum, spereboum, spirboum, нвн. Spierling;
виводиться (Младенов 44; БЕР І 77) від псл. *breskъ «терпкість» (пор. укр. [збрескнути] «прокиснути»), а також (Schuster-Šewc Probeheft 28) від іє. *bher- «прокислий, різкий»;
спроба пов’язання з лит. brìnkti «набрякати» (Bern. I 50) фонетично не обґрунтована;
запозиченням з української мови є п. bereka;
р. берёка «Sorbus torminalis», [бе́рек] «тс.», п. brzekinia «Pirus torminalis», ч. břek «Sorbus torminalis», слц. brekyňa «тс.», [brakyňa] «горобина», вл. brěčina «тс.», brěkowc «шовковиця», нл. brěka «Sorbus torminalis», болг. [бреки́на], м. брекина, схв. брèкиња, слн. bréka, [brek] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бєрек
«глід»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бреки́на | болгарська |
| brěčina «тс.»«шовковиця» | верхньолужицька |
| brěkowc «тс.»«шовковиця» | верхньолужицька |
| *spero «Sorbus» | германські |
| sperboum | давньоверхньонімецька |
| *bher- «прокислий, різкий» | індоєвропейська |
| brìnkti «набрякати» | литовська |
| брекина | македонська |
| brěka «Sorbus torminalis» | нижньолужицька |
| Spierling | нововерхньонімецька |
| bereka | польська |
| brzekinia «Pirus torminalis» | польська |
| *berkъ | праслов’янська |
| berǫ «беру» (як рослина, що «бере» птахів, тобто приваблює їх своїми ягодами) | праслов’янська |
| *berza «береза» | праслов’янська |
| *breskъ «терпкість» (пор. укр. [збрескнути] «прокиснути») | праслов’янська |
| берёка «Sorbus torminalis» | російська |
| брèкиња | сербохорватська |
| brekyňa «тс.» | словацька |
| bréka | словенська |
| бе́рек «тс.» | українська |
| brakyňa «горобина» | українська |
| brek «тс.» | українська |
| břek «Sorbus torminalis» | чеська |
| *berka | ? |
| spereboum | ? |
| spirboum | ? |
| з | ? |
біно́кль
запозичення з французької мови;
фр. binocle «пенсне, лорнет» утворено за зразком лат.binoculus «бінокль», штучно створеного в 1645 р. з лат. bini «двічі», спорідненого з псл. dъva, укр. два, і oculus «око», спорідненого з псл. oko, укр. о́ко;
р. бино́кль, бр. Біно́кль, п. binokle «пенсне», ч. binokl «пенсне; бінокль», слц. binokel «бінокль», вл. binokl, болг. бино́къл, м. Бино́кл, CXВ. бинокл, слн. binókel «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Біно́кль | білоруська |
| бино́къл | болгарська |
| binokl | верхньолужицька |
| bini «двічі» | латинська |
| Бино́кл | македонська |
| binokle «пенсне» | польська |
| dъva | праслов’янська |
| oko | праслов’янська |
| з | російська |
| бино́кль | російська |
| binokel «бінокль» | словацька |
| binókel «тс.» | словенська |
| два | українська |
| о́ко | українська |
| binocle «пенсне, лорнет» | французька |
| binokl «пенсне; бінокль» | чеська |
| лат.binoculus «бінокль» | ? |
| oculus «око» | ? |
| бинокл | ? |
біо́лог
запозичення з французької мови;
фр. biologie «біологія» (похідні від нього biologue «біолог», biologique «біологічний») утворене Ламарком у 1802 р. з основи гр. βίος «життя», спорідненого з ав. jyā-tu-, «життя», gaya- «тс.», стсл. жити, укр. жи́ти, за зразком слів théologie і под., з другим компонентом, похідним від основи гр. λόγος «слово, розум»;
р. био́лог, бр. біёлаг, біяло́гія, п. ч. слц. biolog, вл. biologija, болг. м. биоло́г, схв. биòлог, слн. biológ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
біологі́чний
біоло́гія
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jyā-tu- | авестійська |
| біёлаг | білоруська |
| биоло́г | болгарська |
| biologija | верхньолужицька |
| βίος «життя» | грецька |
| λόγος «слово, розум» | грецька |
| биоло́г | македонська |
| biolog | польська |
| з | російська |
| био́лог | російська |
| биòлог | сербохорватська |
| biolog | словацька |
| biológ | словенська |
| жити | старослов’янська |
| жи́ти | українська |
| біяло́гія | українська |
| biologie «біологія» (похідні від нього biologue «біолог», biologique «біологічний») | французька |
| biolog | чеська |
| gaya- «тс.» | ? |
блуд
псл. blǫdъ, blǫdi ti ‹ *blond- пов’язане чергуванням голосних з основою blęd-(‹*blend-), збереженою в слові блядь;
споріднене з лит. blandýti(s) «хмуритись; тинятися; опускати очі (від сорому)», blandѝs «мутний, темний», дісл. blunda «закривати очі» та ін;
р. блуд, блуди́ть, бр. блуд, блудзі́ць, др. блудъ, блудити, п. błąd «помилка», błądzić «помилятися; блукати», ч. blud, blouditi «заблудитись», слц. blud, blúditi, вл. нл. błud «помилка, божевілля», вл. błudźic «блукати», нл. błuźiś «тс.», полаб. Blǫdål «блудив», болг. [блъда́я, блъда́], м. блада «маячить, говорить з гарячки», бланда «блукає», блуд, блуди, схв. блŷд «розпуста», блу́дети «блукати», блу́дити «блудити», слн. blód «розпуста», blóditi «блукати», стсл. блѫдь «розпуста», блѫдити «блукати; блудити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
блуда́ти
«блукати, блудити»
блу́ден
«той, що заблудився, блудить»
блу́день
блуде́ць
«тс.»
блу́дик
«кропивник»«тс.»
(орн.)(пор. дуре́ць, дури́йльце, дурихло́пчик, дуриба́ба ВеНЗн)
блуди́ло
«блукаючий вогник»
блуди́ти
блудли́вий
блу́дний
блу́дник
«розпусник»
блу́дство
«блудодіяння»
блудько́
«бродяга, блукач»
блудя́га
«бродяга»
блудя́жка
«повія»
блудя́щий
з
«блудячи, випадково»
()
заблу́да
«той, що заблудився»
заблу́дний
зблу́да
«заблукання, втрата дороги»
приблу́да
«бродяга, зайда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| блуд | білоруська |
| блъда́я | болгарська |
| błud «помилка, божевілля» | верхньолужицька |
| błudźic «блукати» | верхньолужицька |
| blunda «закривати очі» | давньоісландська |
| блудъ | давньоруська |
| blandýti(s) «хмуритись; тинятися; опускати очі (від сорому)» | литовська |
| блада «маячить, говорить з гарячки» | македонська |
| błud «помилка, божевілля» | нижньолужицька |
| błuźiś «тс.» | нижньолужицька |
| Blǫdål «блудив» | полабська |
| błąd «помилка»«помилятися; блукати» | польська |
| błądzić «помилка»«помилятися; блукати» | польська |
| blǫdъ | праслов’янська |
| блуд | російська |
| блŷд «розпуста» | сербохорватська |
| blud | словацька |
| blúditi | словацька |
| blód «розпуста»«блукати» | словенська |
| blóditi «розпуста»«блукати» | словенська |
| блѫдь «розпуста» | старослов’янська |
| блуди́ть | українська |
| блудзі́ць | українська |
| блудити | українська |
| блъда́ | українська |
| бланда «блукає» | українська |
| блуд | українська |
| блуди | українська |
| блу́дети «блукати» | українська |
| блу́дити «блудити» | українська |
| блѫдити «блукати; блудити» | українська |
| blud «заблудитись» | чеська |
| blouditi «заблудитись» | чеська |
| *blond- | ? |
| блядь | ? |
| blandѝs «мутний, темний» | ? |
велосипе́д
запозичено з французької мови, можливо, через російську;
фр. vélocipède (букв. «швидкими ногами») було утворене у Франції на початку XIX ст. з лат. velox, velōcis «швидкий», похідного від vehō «везти, їхати» (через проміжну форму *ueĝ-slo-s «той, що від’їжджає», споріднену з укр. весло́), і pēs, pedis «нога», спорідненого з дінд. pad «нога», ав. pad- «тс.», можливо, з укр. пішки, пі́ший, па́дати;
р. болг. м. Велосипе́д, бр. веласіпед, ч. velocipéd, слц. velociped, схв. велосùпēд;
Фонетичні та словотвірні варіанти
велосипеди́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pad- «тс.» | авестійська |
| веласіпед | білоруська |
| Велосипе́д | болгарська |
| pad «нога» | давньоіндійська |
| velox | латинська |
| Велосипе́д | македонська |
| Велосипе́д | російська |
| велосùпēд | сербохорватська |
| velociped | словацька |
| пішки | українська |
| vélocipède (букв. «швидкими ногами») | французька |
| velocipéd | чеська |
| з | ? |
| velōcis «швидкий» | ? |
| vehō «везти, їхати» (через проміжну форму *$ueĝ-slo-s «той, що від’їжджає», споріднену з укр. весло́) | ? |
| pedis «нога» | ? |
| пі́ший | ? |
| па́дати | ? |
ві́дти
утворення з прийменників від, з і основи вказівного займенника m-, взятого тут, можливо, у формі род. в. одн. жін. р. або перенесеного з прислівника по́ти, в якому морфема -ти є за походженням формою зн. в. мн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зві́дти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| або | російська |
| від | ? |
| з | ? |
| m- | ? |
| або | ? |
| або | ? |
| або | ? |
| або | ? |
| ти | ? |
| мн | ? |
| мн | ? |
волонте́р
запозичення з французької мови;
φρ. volontaire «добровільний, доброволець» походить від лат. voluntārius, утвореного від voluntas «воля», що є похідним від дієслова volo «хочу», спорідненого з псл. *volja, укр. во́ля;
форма волонти́р, можливо, зумовлена впливом назв типу команди́р, кіраси́р;
р. волонтёр, ст. воленти́р, бр. валанцёр, п. wolontariusz, ч. слц. volontér, болг. волонте́р, волонти́р, м. волонте́р, схв. волòнтēр, слн. volonter;
Фонетичні та словотвірні варіанти
волонти́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| валанцёр | білоруська |
| волонте́р | болгарська |
| voluntārius | латинська |
| волонте́р | македонська |
| wolontariusz | польська |
| *volja | праслов’янська |
| волонтёр | російська |
| волòнтēр | сербохорватська |
| volontér | словацька |
| volonter | словенська |
| во́ля | українська |
| волонти́р | українська |
| volontér | чеська |
| з | ? |
| volontaire «добровільний, доброволець» | ? |
| voluntas «воля» | ? |
| volo «хочу» | ? |
| волонти́р | ? |
| команди́р | ? |
| кіраси́р | ? |
| воленти́р | ? |
во́рвіль
неясне;
можливо, споріднене з бр. [варво́ль], п. [warwol] «ворвань»;
значення «пухир на шкірі» з «ворвань» («риб’ячий жир») могло розвинутись через проміжне значення «гнійник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ворволя́
«пухир на шкірі»
ворволя́
«пухир на шкірі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| варво́ль | білоруська |
| warwol «ворвань» | польська |
| значення «пухир на шкірі» | ? |
| з «ворвань» («риб’ячий жир») | ? |
| значення «гнійник» | ? |
гекта́р
запозичено з французької мови, можливо, через посередництво російської;
фр. hektare було утворене в 1795 р. з основ hect(o), що походить від гр. ἑκατόν «сто», спорідненого з псл. sъto, укр. сто, і are «міра землі», яке виникло під впливом пізньолат. area «площа, поверхня, вільне місце», порівнюваного з двн. essa «вогнище, черінь», нвн. Esse «тс.» (‹*asiōn), а також дісл. arinn «підвищення, місце для вогнища, пічки», двн. erin «підлога, ґрунт»;
р. бр. гекта́р, п, ч. слц. вл. нл. hektar, болг. м. хе́ктар, схв. хȅктар, слн. hektár;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гекта́р | білоруська |
| хе́ктар | болгарська |
| hektar | верхньолужицька |
| ἑκατόν «сто» | грецька |
| essa «вогнище, черінь» | давньоверхньонімецька |
| erin «підлога, ґрунт» | давньоверхньонімецька |
| arinn «підвищення, місце для вогнища, пічки» | давньоісландська |
| хе́ктар | македонська |
| hektar | нижньолужицька |
| Esse «тс.» (‹*as$iōn) | нововерхньонімецька |
| area «площа, поверхня, вільне місце» | пізньолатинська |
| sъto | праслов’янська |
| з | російська |
| гекта́р | російська |
| хȅктар | сербохорватська |
| hektar | словацька |
| hektár | словенська |
| сто | українська |
| п | українська |
| hektare | французька |
| hektar | чеська |
| are «міра землі» | ? |
Ге́рман
через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької;
гр. Γερμανός походить від лат. Germānus, утвореного від прикметника germānus «рідний, єдинокровний», похідного від germen (*gen-men) «зародок, пагін, гілка», спорідненого з дінд. jánima, jánma «народження, рід, походження»;
слід відрізняти від омонімічного Ге́рман, що відповідає р. Ге́рманн, п. слц. Herman, ч. Heřman, болг. Хе́рман, слн. Hêrman, яке походить від нвн. Hermann, що продовжує двн. Heriman (‹Hariman) «військова людина, войовник», утворене з основ іменників hari, heri «(вороже) військо (‹загін воїнів)» (нвн. Heer «військо»), спорідненого з лит. kãrė «війна», ст. karìs «тс.», і man (нвн. Mann) «чоловік, людина», спорідненого з дінд. mánu(ṣ)- «людина, чоловік», псл. mǫžь, укр. муж;
р. бр. болг. м. Ге́рман, п. ч. German, схв. Герман, слн. Gérman, стсл. ГЄРЪМАНЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Герман
(1596)
Германа
(род. в. одн.)(1484)
Герма́нусъ
ро́дный
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ге́рман | білоруська |
| Хе́рман | болгарська |
| Ге́рман | болгарська |
| Γερμανός | грецька |
| Heriman «військова людина, войовник» (‹Hariman) | давньоверхньонімецька |
| jánima | давньоіндійська |
| mánu(ṣ)- «людина, чоловік» | давньоіндійська |
| Germānus | латинська |
| kãrė «війна» | литовська |
| Ге́рман | македонська |
| Hermann | нововерхньонімецька |
| Herman | польська |
| German | польська |
| mǫžь | праслов’янська |
| Ге́рманн | російська |
| Ге́рман | російська |
| Герман | сербохорватська |
| Herman | словацька |
| Hêrman | словенська |
| Gérman | словенська |
| ГЄРЪМАНЪ | старослов’янська |
| муж | українська |
| Heřman | чеська |
| German | чеська |
| germānus «рідний, єдинокровний» | ? |
| jánma «народження, рід, походження» | ? |
| Ге́рман | ? |
| heri «(вороже) військо (‹загін воїнів)» (нвн. Heer «військо») | ? |
| з | ? |
| karìs «тс.» | ? |
| Mann «чоловік, людина» | ? |
гомила́ «висока незграбна людина»
похідне утворення від гомі́лка як зворотне утворення з аугментативним згрубілим відтінком і значенням «гомілатий, кощавий, голінастий», тобто з «довгими голінками, кістками» (пор. голова́ «розумна людина, тобто людина з головою»);
форма гомила́, можливо, відбиває діалектну вимову варіанта [*гомела́], паралельного до [гомоля́ка, гомоля́ччя] в умовах неясності словотворчого джерела форми гомі́лка (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гоми́ля
«висока довготелеса людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гомі́лка «гомілатий, кощавий, голінастий» | ? |
| з «довгими голінками, кістками» (пор. голова́ «розумна людина, тобто людина з головою») | ? |
| гомила́ | ? |
| *гомела́ | ? |
| гомоля́ка | ? |
| гомоля́ччя | ? |
ґоспо́да «господа»
запозичення з польської мови;
п. gospoda «господа» і т. д. з початковим проривним g є безпосередніми відповідниками укр. госпо́да і т. д. з початковим щілинним г;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґocпoдápcтво
ґocпода́рний
ґосподар
ґоспода́рити
господа́рка
«господиня; господарство»
ґоспода́рський
ґосподарюва́ти
ґосподи́ня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gospoda «господа» | польська |
| госпо́да | українська |
| з | ? |
| з | ? |
| з | ? |
| з | ? |
гу́сениця «личинка (комах)» (ент.)
псл. gǫsěnica: *ǫsěnica є похідним від *gǫsěnа : *ǫsěna, що зводиться до ǫsъ : ʊǫsъ «вус» як субстантивований прикметник (пор. стсл. власѣнъ «волосяний» від власъ «волос») з первинним значенням «космата, кудлата» (риса, характерна для багатьох різновидів гусениць);
фонетичне явище переходу протетичного v- (u-) в g- (через *gu-) спостерігається і в інших словах: пор. псл. *gǫžь : vǫžь, укр. гуж, гужва́ : у́жва, вужі́вка;
менш переконливе пояснення заміни vзвуком g- впливом з боку стсл. гоуштєрица «ящірка» (Фасмер І 477; Skok І 635) або псл. gǫsь (Vaillant RÉS 18, 77);
р. гу́сеница, бр. ву́сень, др. усѣница, гусѣница, гь gąsienica, [gąska, gąsionka, wąśůna, wąsianka, wąsiel, wąsielnica], ст. wąsionka, wąsienica, ч. housenka, [housenice], слц. húsenica, [husanica, husenka], вл. husanca, нл. guseńca, полаб. vǫsănaićă, болг. въсе́ница, м. гасеница, схв. гỳсеница, gùsjena, слн. gosénica, стсл. гѫсѣница, цсл. оусѣньцъ, оусѣнца, юсєница;
Фонетичні та словотвірні варіанти
восе́льник
восе́льниця
вузня́
«гусениця ведмедиці, Arctia»
вусе́льник
ву́сень
«тс.»
вусі́льниця
госе́льня
гу́сельниця
гусе́льня
«гусениця»
гу́сеничний
гусени́чник
«гусеничний їздець, Microgaster»
гу́сень
гу́сі́льниця
гу́сінь
(зб.)
осе́льня
усе́льниця
у́се́ниця
усі́лка
усі́ль
«тс.»
усі́льниця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́сень | білоруська |
| въсе́ница | болгарська |
| husanca | верхньолужицька |
| усѣница | давньоруська |
| гасеница | македонська |
| guseńca | нижньолужицька |
| vǫsănaićă | полабська |
| gǫsěnica: | праслов’янська |
| *gǫžь | праслов’янська |
| gǫsь | праслов’янська |
| гу́сеница | російська |
| гỳсеница | сербохорватська |
| húsenica | словацька |
| gosénica | словенська |
| гоуштєрица «ящірка» | старослов’янська |
| гѫсѣница | старослов’янська |
| гуж | українська |
| гусѣница | українська |
| гь gąsienica | українська |
| gąska | українська |
| gąsionka | українська |
| wąśůna | українська |
| wąsianka | українська |
| wąsiel | українська |
| wąsielnica | українська |
| housenice | українська |
| husanica | українська |
| husenka | українська |
| оусѣнца | українська |
| юсєница | українська |
| оусѣньцъ | церковнослов’янська |
| housenka | чеська |
| з «космата, кудлата» (риса, характерна для багатьох різновидів гусениць) | ? |
| v- ($u-)(через *gu-) | ? |
| *gǫžь | ? |
| гужва́ | ? |
| у́жва | ? |
| вужі́вка | ? |
| g- | ? |
| wąsionka | ? |
| wąsienica | ? |
даз (частка із значенням приблизності: даз два «зо два»)
очевидно, результат злиття часток [да] «майже» і з «приблизно»;
не виключена й можливість запозичення із східних говірок словацької мови;
слц. [das] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дас
«тс.»«зо три»
(дас три )
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| das «тс.» | словацька |
| да «майже» | ? |
| з «приблизно» | ? |
дзьо́па «стара хустка»
запозичення з польської мови;
п. [dziopa] «хустка» неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dziopa «хустка» | польська |
| з | ? |
дід «їжа з пшона та муки»
пов’язане з дід1, можливо, як культова їжа;
п. dziadki «суп з муки на воді»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dziadki «суп з муки на воді» | польська |
| з | ? |
| дід | ? |
довг «борг; обов’язок»
псл. *dьḷgъ «борг, обов’язок»;
остаточно не з’ясоване;
вважається спорідненим з гот. dulgs, ірл. dliged «тс.», dligim «заслуговую» (іє. *dhlgh-);
зближується також з до́вгий (Преобр. І 188–189; Горяев 94; Brückner 90; Holub–Lyer 137; БЕР І 455; Младенов 129, 155);
запропоновано (Ondruš Slovenská reč 39, 136–139) виведення від іє. *del-/dol- «рубати» (борг як зарубка);
необґрунтовані припущення про давнє запозичення з германських мов (Bern. І 244; Hirt РВгВ 23, 322) або з кельтської (Janko Slavia 9, 348);
р. м. долг, бр. доўг, др. дългъ, п. dług, ч. dluh, слц. dlh, вл. dołh, нл. dług, полаб. daug, болг. дълг, схв. дуг, слн. dólg, стсл. длъгъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
довже́н
до́вжний
довжни́к
«боржник»
до́вжно
«повинно»
задов
«заборгувати»
задовжи́тися
«заборгуватися»
надовжи́ти
«набрати в борг»
удовжи́тися
«заборгувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| доўг | білоруська |
| дълг | болгарська |
| dołh | верхньолужицька |
| dulgs | готська |
| дългъ | давньоруська |
| *del-/dol- «рубати» (борг як зарубка) | індоєвропейська |
| dliged «тс.» | ірландська |
| долг | македонська |
| dług | нижньолужицька |
| daug | полабська |
| dług | польська |
| *d «борг, обов’язок» | праслов’янська |
| долг | російська |
| дуг | сербохорватська |
| dlh | словацька |
| dólg | словенська |
| длъгъ | старослов’янська |
| dluh | чеська |
| dligim «заслуговую» (іє. *dh$lgh-) | ? |
| з | ? |
| до́вгий | ? |
до́ка «знавець своєї справи; дойда»
неясне;
можливо, виникло в семінарському середовищі на базі гр. δόκω, δοκέω «знаю, вважаю, думаю»;
р. до́ка зіставляється з лат. doctus «вчений», що походить від docere «вчити» (Преобр. І 188; Горяев 93) або вважається спорідненим з до́шлый, пов’язаним з дошел, шел ( ‹šьdlъ›‹*xīd-, xod-) (Зеленин РФВ 54, 118);
р. до́ка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
докови́тий
«розумний, здібний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| δόκω | грецька |
| doctus «вчений» | латинська |
| до́ка | російська |
| до́ка | російська |
| δοκέω «знаю, вважаю, думаю» | ? |
| з | ? |
| до́шлый | ? |
| дошел | ? |
| шел ( ‹šьdlъ›‹*xīd-, xod-)(Зеленин РФВ 54, 118) | ? |
долі́ли́ць «обличчям до землі, вниз»
складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з іменником лице́ у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ), як у віч-на́-віч, голіру́ч і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
долілиць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| до́лі «вниз» | ? |
| діл | ? |
| з (і-основ) | ? |
| лице́ (і-основ) | ? |
| віч-на́-віч | ? |
| голіру́ч | ? |
допта́ти «топтати»
очевидно, псл. *dъbъtati, похідне від *dъb-ati «копирсати (ногою)»;
пояснення звукової форми з початковим d- як давнього фонетичного варіанта основи псл. tъpъtati «топтати» (Sławski І 143; Brückner 87) викликає сумнів з огляду на рідкість подібного паралелізму в слов’янських мовах;
пов’язувати п. deptać і т. д. з схв. дȅпити «ударяти» (Маchek ESJČ 115; Sławski I 143) неможливо через відмінність кореневих голосних (ъ : е);
п. deptać, ч. deptati, слц. deptať, нл. [deptaś] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| deptaś «тс.» | нижньолужицька |
| deptać | польська |
| deptać | польська |
| *dъbъtati | праслов’янська |
| tъpъtati «топтати» | праслов’янська |
| дȅпити «ударяти» | сербохорватська |
| deptať | словацька |
| deptati | чеська |
| *dъb-ati «копирсати (ногою)» | ? |
| d- | ? |
| з | ? |
| з | ? |
дря́пати
результат видозміни звукової форми дра́пати і т. д. з експресивним чи, можливо, гіперистичним пом’якшенням р;
р. [дря́пать], слц. driapať;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дряп
(виг.)
дря́п'я
«дрантя»
дря́па
«щітка для розчісування вовни»
дряпа́к
«знаряддя для підпушування землі; [кіготь, подряпина; старий віник]»
дряпакува́ти
«обробляти землю дряпаком»
дряпани́на
дря́патися
дряпа́ч
«тс.»
дря́пець
«той, хто легко видирається на висоту»
дря́пина
дряпі́жка
«здирство; драпіжник»
дряпі́жний
дряпі́жник
«грабіжник, лихвар»
дряпі́жство
дряпі́ка
дряпі́чка
«тс.»
дряпли́вий
дряпня́
«обдирання, шкребіння»
дряпо́та
«обдирання»
дряпоті́ти
дряпу́га
дряпу́чий
подря́пина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дря́пать | російська |
| driapať | словацька |
| дра́пати | ? |
| з | ? |
| з | ? |
екзе́ма
походить від лат. (мед.) egzema, пов’язаного з гр. ἔκζεμα «википання; висип», похідним від ἐκζέω «скипати, спалахувати; висипати (про висип)», утвореного за допомогою префікса ἐκ(ἐξ-), спорідненого з псл. iz-, укр. з, і дієслова ζέω «кипіти»;
р. бр. экзе́ма, п. egzema, ч. слц. ekzém, болг. екзе́ма, м. егзе́ма, схв, èкцēм, слн. ekcém;
Фонетичні та словотвірні варіанти
екземато́зний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| экзе́ма | білоруська |
| екзе́ма | болгарська |
| ἔκζεμα «википання; висип» | грецька |
| егзе́ма | македонська |
| egzema | польська |
| iz- | праслов’янська |
| экзе́ма | російська |
| ekzém | словацька |
| ekcém | словенська |
| з | українська |
| схв | українська |
| èкцēм | українська |
| ekzém | чеська |
| ἐκζέω «скипати, спалахувати; висипати (про висип)» | ? |
| ζέω «кипіти» | ? |
екзо́тика
очевидно, запозичення з російської мови, в якій могло бути утворене від прикметника экзоти́ческий (за аналогією до відношень типу лири́ческий – ли́рика, физи́ческий – фи́зика і под.), що походить від фр. exotique «екзотичний», яке через лат. exōticus «іноземний, чужинний» зводиться до гр. ἐξωτικός «тс.», пов’язаного з прислівником ἔξ ω «ззовні, знадвору», похідним від ἔξ «від, з», спорідненого з лат. ex, псл. iz, укр. із, з;
р. экзо́тика, бр. экзо́тыка, п. egzotyka, ч. слц. exotika, вл. eksotika, болг. екзо́тика, м. егзотика, схв. егзотика, слн. eksótika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
екзо́ти
екзоти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| экзо́тыка | білоруська |
| екзо́тика | болгарська |
| eksotika | верхньолужицька |
| ἐξωτικός «тс.» | грецька |
| exōticus «іноземний, чужинний» | латинська |
| ex | латинська |
| егзотика | македонська |
| egzotyka | польська |
| iz | праслов’янська |
| экзо́тика | російська |
| егзотика | сербохорватська |
| exotika | словацька |
| eksótika | словенська |
| із | українська |
| exotique «екзотичний» | французька |
| exotika | чеська |
| экзоти́ческий (за аналогією до відношень типу лири́ческий -- ли́рика, физи́ческий -- фи́зика і под.) | ? |
| ω «ззовні, знадвору» | ? |
| ἔξ «від, з» | ? |
| з | ? |
екс- (префікс у словах типу ексголова́, екс-президе́нт, екс-чемпіо́н із значенням «колишній»)
запозичено з латинської мови через французьку (фр. ex-ministre «колишній міністр» і под.);
лат. ex, ē (ex-, ē-) «із, ви-» споріднене з псл. iz- ‹ *(j)ьz(-), укр. з(-), із(-) (прийменником і префіксом);
функцію префіксального компонента із значенням «колишній» ex y народній латині розвинуло в словосполученнях з іменником спочатку в формі аблатива (ex consule «(вийшовши) з (посади) консула»), що згодом замінилась формою називного відмінка (expatricius «колишній патрицій»);
р.-бр. экс-, п. слн. eks-, ч. слц. ех-, болг. м. схв. екс-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| екс- | болгарська |
| ex | латинська |
| екс- | македонська |
| eks- | польська |
| iz- | праслов’янська |
| екс- | сербохорватська |
| ех- | словацька |
| eks- | словенська |
| з | українська |
| ех- | чеська |
| ē- «із, ви-» | ? |
| із (прийменником і префіксом) | ? |
| значенням «колишній» | ? |
| экс- | ? |
Е́мма
запозичення з німецької мови;
нвн. Emma виникло з Erma (інша форма Irma), першого компонента давньогерманських складних жіночих імен (типу Ermen-trud, Irm(in)gard), яке пов’язують з «Ірмін (божество давніх германців)» (Paul Kl Vnb. 90, 104) або пояснюють, менш переконливо (Klein 515), як «весь, загальний» (еrmin);
сумнівне пояснення (Суперанская 91) як давньогерманського «лагідна, приязна», яке не обґрунтовується наведенням відповідного германського слова;
р. Э́мма, бр. Э́ма, п. Emma, ч. слц. Ema, слн. Ema;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Э́ма | білоруська |
| Emma виникло з Erma (інша форма Irma) | нововерхньонімецька |
| Emma | польська |
| Э́мма | російська |
| Ema | словацька |
| Ema | словенська |
| Ema | чеська |
| з «Ірмін (божество давніх германців)» | ? |
| як «весь, загальний» (еrmin) | ? |
| давньогерманського «лагідна, приязна» | ? |
здебі́льш
складні прислівники, утворені з прийменника з, прислівника де та прикметникової основи бі́льш-ий;
первісно вживалося для характеристики вибирання предметів з якоїсь їх сукупності чи окремих часток речовини з її маси і означало «не все, а те, що більше» (таке значення ще зберігається в південноподільській говірці с. Писарівки);
Фонетичні та словотвірні варіанти
здебі́льша
здебі́льше
здебі́льшого
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з | ? |
| де | ? |
| бі́льш-ий | ? |
з-за
складений прийменник, утворений з двох простих: з із значенням руху зсередини і за, що вказує на порядок розташування предметів у просторі;
р. из-за, бр. з-за, п. z-za, болг. ззад, схв. ȕзза, слн. izza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зоза
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з-за | білоруська |
| ззад | болгарська |
| z-za | польська |
| из-за | російська |
| ȕзза | сербохорватська |
| izza | словенська |
| з | ? |
| за | ? |
куб «великий казан, бак для перегонки або кип’ятіння рідини; [видовбаний з дерева келих, кубок]»
псл. *kubъ «видовбана з дерева посудина»;
споріднене з гр. κύμβος «посудина», κύμβη «келих», дінд. kumbháḥ «горщик, глечик», ав. xumba- «горщик, заглиблення», що зводяться до іє. *koub(h)-/kub(h)- або *kumbh- «щось видовбане, видовбаний з дерева посуд»;
вважається також (Абаев Этимология 1984, 18) ідеофоном, що виникав незалежно в різних мовах;
реконструкція псл. *kobъ (Machek ESJČS 243–244), а також пов’язання з псл. *kъbьlъ «чан» (Sławski JP 22, 140), з лат. cuppa «кубок» (Brückner 279; Mikl. EW 147), з двн. kuofa «діжка», нвн. Kufe «чан» (Преобр. І 403), з тюрк. kub «глечик», kup «тс.» (Mikl. TEI 2, 112, Nachtr. 2, 160; Matzenauer LF 9, 32) або з каз. тат. kübi «діжка» (Korsch AfSlPh 9, 517) непереконливі;
р. бр. куб, др. кубъкъ «кубок», п. kubek «келих», слц. [kúb] «піхви для бруска», нл. kubk «келишок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куба́й
«видовбаний з дерева келих, кубок»
куба́н
«великий череп’яний горщик для смальцю, масла»
куба́шка
«дерев’яна посудина для пиття, для борошна»
ку́бир
«велика посудина для меду тощо»
куби́шка
«келих, випукла посудина, невелика дерев’яна посудина; бутель, глечик, кухоль»
ку́бка
«дерев’яний посуд для бринзи; посудина для міряння О»
ку́бок
ку́бошка
кубу́шка
«повна жінка; [келих]»
кувбу́шка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| xumba- «горщик, заглиблення» | авестійська |
| куб | білоруська |
| κύμβος «посудина» | грецька |
| kuofa «діжка» | давньоверхньонімецька |
| kumbháḥ «горщик, глечик» | давньоіндійська |
| кубъкъ «кубок» | давньоруська |
| *koub(h)-/kub(h)- або *kumbh- «щось видовбане, видовбаний з дерева посуд» | індоєвропейська |
| kübi «діжка» | казахська |
| cuppa «кубок» | латинська |
| kubk «келишок» | нижньолужицька |
| Kufe «чан» | нововерхньонімецька |
| kubek «келих» | польська |
| *kubъ «видовбана з дерева посудина» | праслов’янська |
| *kobъ | праслов’янська |
| *kъbьlъ «чан» | праслов’янська |
| куб | російська |
| kúb «піхви для бруска» | словацька |
| kübi «діжка» | татарська |
| kub «глечик» | тюркські |
| κύμβη «келих» | ? |
| з | ? |
| kup «тс.» | ? |
ку́ща «шатро, намет»
давньоруське запозичення з старослов’янської мови;
стсл. кѫшта «шатро, хатина» є одним з рефлексів псл. *kǫtja «хата, дім», відбитого також в укр. ку́ча «приміщення для тварин»;
р. [ку́ща] «тс.; (перен.) дах», др. куща «хатина, курінь»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куща «хатина, курінь» | давньоруська |
| *kǫtja «хата, дім» | праслов’янська |
| ку́ща «тс.; (перен.) дах» | російська |
| кѫшта «шатро, хатина» | старослов’янська |
| ку́ча «приміщення для тварин» | українська |
| з | ? |
ніче́в'я «нікчемність; бездіяльність»
не зовсім ясне;
реконструюється псл. *nečevenьjе, nečevelь «безпам’ятність, непритомність» і пов’язується з дієсловом чу́ти (Меркулова Этимология 1977, 88–92; Бі 244; Даль ІІ 542);
очевидно, помилкове пов’язання (Німчук Мовозн. 1971/3, 16) із займенником [нич] (др. ничь) «ніщо»;
р. [ниче́вли] «непритомність, забуття», [нечи́виль, нецывиль, неце́велье, нечи́вели] «тс.», бр. [нячы́віль] «несподівана біда», [ніче́віль] «бідність, убогість», др. нецевелие «непритомність, забуття», нецевение «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
з
«з нічого»
з
«тс.»
знече́в'я
«несподівано»
знечи́вья
«несподівано, раптово»
зніче́в'я
«від нічого робити; здуру; несподівано; ні з того, ні з сього»
нечи́вье
«несподіваність, раптовість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нячы́віль «несподівана біда» | білоруська |
| ніче́віль «бідність, убогість» | білоруська |
| ничь | давньоруська |
| нецевелие «непритомність, забуття» | давньоруська |
| нецевение «тс.» | давньоруська |
| *nečevenьjе | праслов’янська |
| nečevelь | праслов’янська |
| ниче́вли «непритомність, забуття» | російська |
| нечи́виль | російська |
| нецывиль | російська |
| неце́велье | російська |
| нечи́вели «тс.» | російська |
| чу́ти | українська |
| нич «ніщо» (др. ничь) | українська |
обзла́чний «смачний»
очевидно, як запозичення походить від ч. obzvláštní «особливий, незвичайний», утвореного з прийменника ob, спорідненого з укр. об, і прикметника zvláštní «особливий, винятковий», похідного від zvláště «особливо», утвореного з прийменника z, спорідненого з укр. з, та прикметника vlastní «власний»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| об | українська |
| з | українська |
| obzvláštní «особливий, незвичайний» | чеська |
| zvláštní «особливий, винятковий» | ? |
| zvláště «особливо» | ? |
| vlastní «власний» | ? |
огрипе́читись «упасти й ударитися»
афективне утворення, можливо, пов’язане з виразом гримнути з печі;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гримнути | ? |
| з | ? |
| печі | ? |
манджа́ти «поспішати, квапливо йти»
неясне;
можливо, пов’язане з мандрува́ти, ма́ндри;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мандзьо́х
«мандрівник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з | ? |
| мандрува́ти | ? |
| ма́ндри | ? |
медіа́тор «посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах; хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу; пластинка, якою грають на струнних інструментах»
запозичення з латинської мови;
лат. mediātor «посередник» пов’язане з medius «середній», спорідненим з псл. *medja «межа»;
р. медиа́тор, бр. медыя́тар, п. mediator, ч. mediace «посередництво», слц. mediácia «тс.», болг. медиа́тори «речовини, що передають імпульси від нервів», схв. медијатор (медијатер) «посередник», слн. mediátor «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
медіа́ція
«посередництво у міжнародних конфліктах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| медыя́тар | білоруська |
| медиа́тори «речовини, що передають імпульси від нервів» | болгарська |
| mediātor «посередник» | латинська |
| mediator | польська |
| *medja «межа» | праслов’янська |
| медиа́тор | російська |
| медијатор «посередник» (медијатер) | сербохорватська |
| mediácia «тс.» | словацька |
| mediátor «тс.» | словенська |
| mediace «посередництво» | чеська |
| medius «середній» | ? |
| з | ? |
милійо́р «купа поставлених сторчма жердин, обкладених дерном і підпалених у середині для добування деревного вугілля»
запозичення з німецької мови;
н. Méiler «вогнище для випалювання вугілля» (двн. mīler «тс.») походить від лат. mīliārium «межовий стовп; тисяча штук (полін для вуглевипалювання)», пов’язаного з mille «тисяча»;
п. mielerz «вогнище для напалювання вугілля», ч. milíř «ТС.», слц. milier «вугільна яма», вл. milar «вогнище для випалювання вугілля», нл. milaŕ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
майо́р
мельо́р
мильо́р
мільо́р
мульо́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| milar «вогнище для випалювання вугілля» | верхньолужицька |
| mīliārium «межовий стовп; тисяча штук (полін для вуглевипалювання)» | латинська |
| milaŕ «тс.» | нижньолужицька |
| Méiler «вогнище для випалювання вугілля» (двн. mīler «тс.») | німецька |
| mielerz «вогнище для напалювання вугілля» | польська |
| milier «вугільна яма» | словацька |
| milíř «ТС.» | чеська |
| з | ? |
| mille «тисяча» | ? |
мікроско́п
запозичення з французької мови;
фр. microscope утворено в XVII ст. з основ слів гр. μικρός «малий» і σκοπέω «спостерігаю, дивлюся», спорідненого з лат. speciō «дивлюся, розглядаю», дінд. spáśati «бачить», псл. pasti «доглядати, пасти»;
р. болг. микроско́п, бр. мікраско́п, п. ч. слц. вл. mikroskop, м. микроскоп, схв. мȕкроскоп, слн. mikroskóp;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мікроскопі́чний
мікроскопі́я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мікраско́п | білоруська |
| микроско́п | болгарська |
| mikroskop | верхньолужицька |
| μικρός «малий» | грецька |
| spáśati «бачить» | давньоіндійська |
| speciō «дивлюся, розглядаю» | латинська |
| микроскоп | македонська |
| mikroskop | польська |
| pasti «доглядати, пасти» | праслов’янська |
| микроско́п | російська |
| мȕкроскоп | сербохорватська |
| mikroskop | словацька |
| mikroskóp | словенська |
| microscope | французька |
| mikroskop | чеська |
| з | ? |
| σκοπέω «спостерігаю, дивлюся» | ? |
мула́т «нащадок шлюбу білої людини і негра»
запозичення з іспанської або португальської мови, ісп. порт. mulato «мулат; смуглявий» виводиться від ар. muwállad «нащадок від арабського батька та іноплеменної матері», пов’язаного з дієсловом walada «він народжений», waladat «вона народила (дитину)», «порідненим з гебр. yāládh «народити», арам. yĕlῑdh, аккад. walādh «тс.»;
пов’язується також (Meyer-Lübke REW 473) з ісп. mulo «мул; позашлюбна дитина»;
р. бр. болр. мула́т, п. ч. слц. вл. mulat, схв. му́лат, мулат, слн. mulat;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| muwállad «нащадок від арабського батька та іноплеменної матері» | арабська |
| yĕlῑdh | арамейська |
| мула́т | білоруська |
| mulat | верхньолужицька |
| mulato «мулат; смуглявий» | іспанська |
| mulat | польська |
| mulato «мулат; смуглявий» | португальська |
| мула́т | російська |
| му́лат | сербохорватська |
| mulat | словенська |
| м | українська |
| mulat | чеська |
| з | ? |
| walada «він народжений» | ? |
| waladat «вона народила (дитину)» | ? |
| walādh «тс.» | ? |
| mulo «мул; позашлюбна дитина» | ? |
| мула́т | ? |
| mulat | ? |
му́ня «бабуся»
слово з дитячої мови, очевидно, пов’язане з бабу́ня;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з | ? |
| бабу́ня | ? |
си́лаба «склад»
запозичення з грецької мови;
гр. συλλαβή «звукосполучення, склад; зв’язка» є похідним від συλλαμβάνω «збираю, з’єдную», утвореного із префікса συν- (›συλ-) «з-, разом», давнішого ξυν-, спорідненого, можливо, із псл. *sъn, укр. з, і дієслова λαμβάνω «беру», можливо, пов’язаного з λάφῡρα «здобич», яке зіставляється з дінд. lábhatе «хватає, хапає», лит. lõbis «велике майно, скарб», lãbаs «добрий; маєток»;
р. силлаби́зм, бр. сілабі́чны, п. ч. слц. sylaba, вл. sylabiski, болг. си́лаба, м. силабичен, схв. си̏лабичен, сùлаба, слн. silábičen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
силабі́зм
(поет.)
сила́біка
силабі́чний
силабува́ти
«читати по складах»
силла́ба
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сілабі́чны | білоруська |
| си́лаба | болгарська |
| sylabiski | верхньолужицька |
| συλλαβή «звукосполучення, склад; зв’язка» | грецька |
| συλλαμβάνω «збираю, з’єдную» | грецька |
| συν- «з-, разом» (›συλ-) | грецька |
| συλ- | грецька |
| λαμβάνω «беру» | грецька |
| λάφῡρα «здобич» | грецька |
| ξυν- | грецька |
| lábhatе «хватає, хапає» | давньоіндійська |
| lõbis «велике майно, скарб» | литовська |
| lãbаs «добрий; маєток» | литовська |
| силабичен | македонська |
| sylaba | польська |
| *sъn | праслов’янська |
| силлаби́зм | російська |
| си̏лабичен | сербохорватська |
| сùлаба | сербохорватська |
| sylaba | словацька |
| silábičen | словенська |
| з | українська |
| sylaba | чеська |
спів- (перша частина складних слів типу співа́втор, співбе́сіда, співвідно́сини, співдру́жність, співзву́чний, співіснува́ння, співробі́тник, співуча́сник, співчува́ти; має значення «об’єднаний, сполучений, спільний з ким-небудь; однаковий з ким-, чим-небудь; разом, сукупно з ким-небудь», букв. «наполовину з, пополам з»)
результат злиття префікса с- (з-) на позначення з’єднування, об’єднування та іменникової основи пів- «половина»;
з’явилося, можливо, внаслідок калькування р. со- «разом, спільно, сукупно», спорідненого з др. съ, съ- «тс.», укр. з, [зо] (із значенням спільності) та др. су- (на позначення зв’язку, з’єднання), укр. су- «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| съ | давньоруська |
| съ- «тс.» | давньоруська |
| су- (на позначення зв’язку, з’єднання) | давньоруська |
| со- «разом, спільно, сукупно» | російська |
| с- (з-) | українська |
| пів- «половина» | українська |
| з | українська |
| зо (із значенням спільності) | українська |
| су- «тс.» | українська |
спро́воло́ка «повільно, протяжно» (присл.)
очевидно, результат злиття прийменника з та іменника проволо́ка «затримка, зволікання» або виразу з проволо́ком «повагом, повільно»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| проволо́ка «затримка, зволікання» | українська |
| проволо́ком «повагом, повільно» | українська |
| з | українська |
су- (іменниковий префікс, що означає зв’язок, з’єднання або неповноту, в давніх іменних утвореннях типу суві́й, су́в’язь, сугі́р’я, су́глинок, сугло́б, су́голосний, су́горб, сузі́р’я, су́кровиця, суми́рний, супе́рник, су́пісок, супря́га, сусі́д, сусі́к, суста́в, су́тінь, су́тки, суту́жний, сутя́га, суя́гна і под.)
псл. sǫ- (‹ іє. *sōn-), пов’язане з дієслівними префіксами sъ-/sъn- (‹ іє. *sn̥-), укр. з- (префікс дієслів, що означає з’єднання, зосереджування), з (прийменник з орудн. в. для позначання сумісності);
споріднене з прус. san- «з-», sen- «з», лит. sán- «су-, з-», sąṛ́- «тс.», ст. sa- «з-», sù-, лтс. suo-, sa-, дінд. sam «з», sam- (‹ іє. *sem- «раз; одне»), sa- (‹ іє. *sm̥- «один»), ав. ham «з», ham- «з-», ha- «тс.», дісл. sam- «разом», гр. ὁμου̃, ἅμα «тс.», ἁ- «з-», ἀ-, ὀ- «тс.», лат. semel «один раз, раз; одразу; разом»;
іє. *so-, *sōn-, *som-, *sem-, *sm̥-;
р. бр. др. болг. м. схв. су-, п. są-, ч. sou-, ст. sú-, слц. su-, sú-, вл. нл. su-, полаб. sǫ-, слн. sа̏-, стсл. сѫ-, зрідка соу-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ham «з» | авестійська |
| су- | білоруська |
| су- | болгарська |
| su- | верхньолужицька |
| ὁμου̃ | грецька |
| sam «з» | давньоіндійська |
| sam- «разом» | давньоісландська |
| су- | давньоруська |
| *so- | індоєвропейська |
| semel «один раз, раз; одразу; разом» | латинська |
| suo- | латиська |
| sán- «су-, з-» | литовська |
| су- | македонська |
| su- | нижньолужицька |
| sǫ- | полабська |
| są- | польська |
| sǫ- (‹ іє. *sōn-) | праслов’янська |
| san- «з-» | прусська |
| су- | російська |
| су- | сербохорватська |
| su- | словацька |
| sú- | словацька |
| sа̏- | словенська |
| сѫ- | старослов’янська |
| з- (префікс дієслів, що означає з’єднання, зосереджування) | українська |
| зрідка соу- | українська |
| sou- | чеська |
| sъ-/sъn- (‹ іє. *sn̥-) | ? |
| з (прийменник з орудн. в. для позначання сумісності) | ? |
| sen- «з» | ? |
| sąṛ́- «тс.» | ? |
| sa- «з-» | ? |
| sù- | ? |
| sa- | ? |
| sam- (‹ іє. *sem- «раз; одне») | ? |
| sa- (‹ іє. *sm̥- «один») | ? |
| ham- «з-» | ? |
| ha- «тс.» | ? |
| ἅμα «тс.» | ? |
| ἁ- «з-» | ? |
| ἀ- | ? |
| ὀ- «тс.» | ? |
| *sōn- | ? |
| *som- | ? |
| *sem- | ? |
| *sm̥- | ? |
| sú- | ? |
топа́з «мінерал із класу силікатів; коштовний камінь»
запозичено з грецької мови у т. ч. через посередництво французької (фр. topaze) і латинської (слат. topazus) мов;
гр. τόπαζος (сгр. τοπάζιον) походить від назви острова Topazus у Червоному морі, де, як вважається, вперше знайшли цей камінь;
р. болг. топа́з, бр. тапа́з, др. топазионъ, п. topaz, ч. topas, topaz, слц. topás, м. топаз, схв. то̀па̄з, слн. topáz;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тапа́з | білоруська |
| топа́з | болгарська |
| τόπαζος (сгр. τοπάζιον) | грецька |
| топазионъ | давньоруська |
| топаз | македонська |
| topaz | польська |
| топа́з | російська |
| з | сербохорватська |
| τοπάζιον | середньогрецька |
| topazus (фр. topaze)(слат. topazus) | середньолатинська |
| topás | словацька |
| topáz | словенська |
| topaze (фр. topaze)(слат. topazus) | французька |
| topas | чеська |
| topaz | чеська |
че́рез «на позначення руху перетинання чогось, когось» (прийм.)
псл. *čerzъ ‹ *čersъ (‹ *kerts-), кінцеве -z з’явилося під впливом прийменників vъz, *jьz;
споріднене з прус. kērscha(n), kirscha(n) «через, пере-», лит. sker̃sas «поперечний», лтс. šķḕrss «упоперек», можливо, також з гр. ἐπιϰάρσιος «тс.», ἐγϰάρσιος «тс.; косий, похилий», далі з лит. kir̃sti «рубати», цсл. чрhсти «різати»;
іє. *(s)ker-t- «різати»;
р. че́рез, (поет.) чрез, бр. це́раз, др. черезъ, чересъ, черосъ, п. [(каш.) ces], ч. слц. [cez], болг. чрез, схв. (заст.) чре̏з, слн. čéz, заст. č'rẹ̀z, стсл. чрѣсъ, чрѣзъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ке́рез
перез
поче́ре́з
те́рез
черезъ
ще́рез
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| це́раз | білоруська |
| чрез | болгарська |
| ἐπιϰάρσιος «тс.» | грецька |
| черезъ | давньоруська |
| *(s)ker-t- «різати» | індоєвропейська |
| šķḕrss «упоперек» | латиська |
| sker̃sas «поперечний» | литовська |
| kir̃sti «рубати» | литовська |
| ces (каш.) | польська |
| *čerzъ ‹ *čersъ (‹ *kerts-) | праслов’янська |
| kērscha(n) | прусська |
| че́рез (поет.) | російська |
| з (заст.) | сербохорватська |
| cez | словацька |
| čéz | словенська |
| чрѣсъ | старослов’янська |
| чересъ | українська |
| черосъ | українська |
| чрѣзъ | українська |
| чрhсти «різати» | церковнослов’янська |
| cez | чеська |
| -z | ? |
| *jьz | ? |
| kirscha(n) «через, пере-» | ? |
| ἐγϰάρσιος «тс.; косий, похилий» | ? |
| č'rẹ̀z | ? |
хлебта́ти «пити, вбираючи рідину язиком (про тварин)»
псл. xleb-/xlep- розглядається як звуконаслідувальне утворення, що походить від іє. *khleb- (Ильинский ИОРЯС 16/4, 10; 20/4, 158–159; Фасмер IV 242; Sławski I 67–68);
менш імовірний зв’язок р. хлеба́ть та ін. з іє. *sreb-, де s › x (Потебня РФВ 4, 204);
р. хлеба́ть, [хлебта́ть], бр. хлёбаць, [хлібта́ць], хляста́ць, др. хлÑбати, хлепътати, хлебнути, п. chłeptać, chłуpnąć, ч. chlebtati, chleptati, слц. chleptat’, chlapat’, chloptat’, chlaptat’, болг. хлебат, схв. хла́птати, hlȁpiti, hlipnuti, слн. hlåbati, p.-цсл. хлåпътати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́хлипка
«клапан, вентиль»
нена́хлепка
«ненажера»
хлебну́ти
хлебону́ти
хлеп
хле́пати
хле́піт
«глитання, плескіт води»
хле́поти
«вузьке місце річки, де клекотить вода»
хлепоті́ти
«дзюркотіти»
хле́пта́ти
хлепту́н
хлепу́-хлепу́
хлопта́ти
хльобта́ти
хльопта́ти
хлю́птати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлёбаць | білоруська |
| хлебат | болгарська |
| хлÑбати | давньоруська |
| *khleb- | індоєвропейська |
| *sreb- | індоєвропейська |
| chłeptać | польська |
| chłуpnąć | польська |
| xleb-/xlep- | праслов’янська |
| хлеба́ть | російська |
| хлеба́ть | російська |
| хла́птати | сербохорватська |
| хлебта́ть | українська |
| хлібта́ць | українська |
| хляста́ць | українська |
| хлепътати | українська |
| хлебнути | українська |
| chlebtati | чеська |
| chleptati | чеська |
| cлц. chleptat' | чеська |
| chlapat' | чеська |
| chloptat' | чеська |
| chlaptat' | чеська |
| з | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України