З — СЛОВОВЖИВАННЯ

Перевірте, чи не пропущено кому для виділення відокремлених обставин, виражених дієприслівниками.

АЛЕ:

КОМА НЕ СТАВИТЬСЯ
Якщо одиничні дієприслівники, тісно прилягаючи до дієслова-присудка (звичайно в постпозиції до нього), уживаються не у власне дієслівному значенні (що роблячи), а в значенні прислівника (у функції обставини способу дії: як)	Не розмірковуючи він кинувся на допомогу; Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський). Читав лежачи.
Якщо дієприслівник або дієприслівниковий зворот перебувають у складі стійкого звороту (фразеологізмів, складених прийменників і сполучників тощо)	Працював не покладаючи рук. Слухаю затамувавши подих. Зважаючи на обставини вирішили діяти відразу.
Якщо дієприслівник або дієприслівниковий зворот уживаємо серед однорідних членів речення поряд з іншими частинами мови у функції обставин способу дії	Він діяв упевнено й ні на кого не зважаючи
Якщо дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, уживаємо в складі підрядної означальної частини складнопідрядного речення	Перед мандрівниками стояли гори, перейшовши які вони зможуть вийти до моря.
Якщо перед дієприслівниковим зворотом стоїть підсилювальна частка і (й)	Вони бралися до роботи й не знаючи повністю її обсягу.

Перевірте, чи не набрано помилково С, с замість сполучника: з, із, зі.

АЛЕ:

С, с — пункт переліку, ініціал, скорочення (сторінка).

На с. 15 дивіться продовження. 

Перевірте за контекстом, чи не вжито тут з огляду замість: з погляду.

За Правописом (§90 5. 5) в) у загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним треба писати и, наприклад: риф, джинси.

За Правописом (§90 5. 5) в) у загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним треба писати и, наприклад: стимул, тип.

За Правописом (§90 5. 5) в) у загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним треба писати и, наприклад: риф, джинси.

За Правописом (§90 5. 5) в) у загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним треба писати и, наприклад: риф, джинси.

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм приводити у відповідність, приведення у відповідність до (чого) на стилістично кращий варіант: погоджувати, погодження з (чим).

Замініть нехарактерний для української мови вислів з (від) вчорашнього дня на стилістично кращий варіант: від учора.

Замініть нехарактерний для української мови вислів з (від) сьогоднішнього дня на стилістично кращий варіант: від сьогодні.

Перевірте за контекстом можливість замінити нехарактерні для української мови скальковані вислови за останній час, в останній час стилістично правильним: останнім часом.

Замініть конструкцію за допомогою, якщо мовиться про мету, причину дії, на стилістично кращий варіант: по допомогу.

Також рекомендовано використовувати конструкцію з допомогою, якщо мовиться про допомогу з боку особи.

АЛЕ:

за допомогою — коли мовиться про знаряддя, що сприяє виконанню дії.

Вантаж підняли тільки за допомогою складних механізмів.

Якщо конструкцію по обидві сторони, по обидва боки вжито для позначення місця дії, то стилістично краще буде вжити: обабіч; з обох боків.

Скальковану конструкцію включаючи (кого, що) рекомендовано замінити стилістично кращою: включно з (ким, чим).

Оскільки іменники бік і сторона не є взаємозамінними синонімами в усіх значеннях, замініть вставну конструкцію з однієї сторони на стилістично кращу: з одного боку.

АЛЕ:

сторона — місцевість, область, район; край, країна.

Ми з тобою з однієї сторони — з Полтавщини.

Замініть конструкцію з ранку, якщо можна поставити питання не відколи?, а коли?, на правильний варіант: зранку, вранці.

АЛЕ:

З ранку й до ночі бачу твої очі.

Для урізноманітнення мовлення замініть конструкцію з дієсловом покінчити (з чимось) на один з варіантів: покласти край (чомусь); упоратися (з чимось), відбути (щось); заподіяти смерть.

Замініть конструкції разом з тим, у той же час на стилістично кращий варіант: водночас, заразом, саме тоді.

АЛЕ:

Він прийшов разом з тим хлопцем.

Оскільки іменники бік і сторона не є взаємозамінними синонімами в усіх значеннях, замініть вставну конструкцію з іншої, другої сторони на стилістично кращу: з іншого боку.

АЛЕ:

сторона — місцевість, область, район; край, країна.

Ти зі Львівщини, а я з іншої сторони — з Полтавщини.

 

АЛЕ:

Програма автоматично вимикає комп'ютер через певний час, заданий користувачем.

Оскільки іменники бік і сторона не є взаємозамінними синонімами в усіх значеннях, замініть зі сторони на активнішу синтаксичну конструкцію: з боку.

АЛЕ:

Він прийшов зі сторони чужої.

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію з (від) недавнього часу на стилістично кращий варіант: віднедавна.

Замініть нехарактерний для української мови вислів (прийти) з повинною на стилістично кращий варіант: признатись у провині, покаятися, повинитися.

Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови.

Замініть температурячий на стилістично кращий варіант: з температурою.

Замініть скальковану конструкцію виходячи з (чого), якщо не йдеться про процес ходіння, на стилістично кращий варіант: зважаючи на (що), з огляду на (що).

АЛЕ:

Виходячи з дому на роботу, він побачив біля порогу підкинутий лист.

Замініть скальковану конструкцію з цього часу, якщо мовиться про момент, від якого ведуть відлік, на стилістично кращий варіант: відтепер.

Замініть скалькований прикметник потомственний на стилістично кращий варіант: родовий, спадковий, з діда-прадіда.

За державним стандартом (ДСТУ 3008-95) не можуть бути елементами списку літери ґ, є, з, і, ї, й, о, ч, ь.

Якщо до конструкції від радості можна поставити питання чому?, то використайте нормативний варіант: з радості.

Парний прийменник з … по …, що вказує на період дії, стилістично краще замінити: з … до … (включно).

Замініть книжну конструкцію з приводу на стилістично кращий варіант: щодо, через.

Якщо до конструкції від несподіванки можна поставити питання чому?, то використайте нормативний варіант: з несподіванки.

Перевірте, чи не набрано помилково цифру замість літери, що може трапитися після автоматичного розпізнавання сканованого тексту.

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію з усіх сил на стилістично кращий варіант: щосили, чимдуж.

Конструкцію старатися з усіх сил доречно замінити на образне: зі шкіри пнутися.

Замініть для урізноманітнення мовлення конструкцію беручи до уваги на стилістично кращий варіант: з огляду на (кого, що); зважаючи на (кого, що).

Замініть нехарактерний для української мови вислів з ціллю на стилістично кращий варіант: (для того,) щоб; для.

Замініть нехарактерний для української мови вислів скатертю дорога на стилістично кращий варіант: баба з воза, кобилі легше; з богом, Парасю!

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію насміхатися на стилістично кращий варіант: насміхати (з когось, чогось).

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм в силу (чого), якщо мовиться про причину, на стилістично кращий варіант: через (що), з огляду на (що).

АЛЕ:

Юнак уже у силу вбрався.

Замініть книжну конструкцію з метою, якщо не мовиться про важливе життєве завдання або ідейне спрямування, на стилістично кращий варіант: (для того,) щоб; для.

Перевірте вживання дієслова рахуватися і в разі потреби замініть:

вважатися (ким, чим, яким) — визнаватися ким-, чим-небудь, якимсь, прирівнюватися до когось, чогось; або перебудуйте речення, використавши дієслово вважати;

зважати на (кого, що) — звертати увагу.

АЛЕ:

рахуватися — вести взаємні, насамперед грошові розрахунки.

Легше з ведмедем борюкатися, ніж з паном рахуватися.

Замініть нехарактерні для української мови конструкції від того часу, з того часу, від тих пір, з тих пір, якщо мовиться про момент, від якого ведуть відлік, на стилістично кращий варіант: відтоді.

 

Замініть нехарактерні для української мови конструкції в порівнянні, при порівнянні, порівняно з (кимсь, чимсь) на стилістично кращий варіант: як порівняти з (кимсь, чимсь), порівнюючи з (кимсь, чимсь), з порівняння (когось, чогось і когось, чогось) виходить; проти (чогось).

Замініть дієслово торкнутися, якщо мовиться про початок руху, на правильний варіант: рушити з місця.

АЛЕ:

торкнутися — доторкнутися до кого-, чого-небудь; схвилювати, зворушити.

Він торкнувся мене лівою рукою.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію з цього приводу на стилістично кращий варіант: щодо цього.

Замініть дієслово торкатися, якщо мовиться про початок руху, на правильний варіант: рушати з місця.

АЛЕ:

торкатися — доторкатися до кого-, чого-небудь; хвилювати, зворушувати.

Кіт торкається мене лапою.

Замініть конструкцію за рахунок:

• якщо мовиться про оплату чогось грошима, на стилістично кращий варіант: за (на) кошт (кого, чий), коштом (чиїм), на (чиї) гроші;
• якщо мовиться про причину або наслідок дії, оберіть на стилістично кращий варіант: користуючись з (чого), використовуючи (що), завдяки (чому), через (що), внаслідок (чого). Або перебудуйте речення, зберігши його загальне значення.
  

Перевірте доречність вживання прийменника по і доберіть за контекстом один із варіантів: за, з, у(в), на, через, для, щодо або безприйменникову конструкцію.

АЛЕ: ударити по голові, іти по воду, їздити по містах, відпочити по обіді, читати по складах, поратися по господарству, та й по всьому.

Коли прийменник по вказує на часові межі (Сезон дощів триває по серпень), його можна замінити конструкцією до … включно (Сезон дощів триває до серпня включно).

Перевірте також закінчення місцевого відмінка іменника або прикметника після прийменника по: має бути місцевий, а не давальний відмінок.

 

Замініть нехарактерний для української мови канцеляризм в порушення (чого), якщо мовиться про дію всупереч наказу, закону і т. ін., на стилістично кращий варіант: порушуючи (що), з порушенням (чого).

 

Замініть скальковану конструкцію згідно (чого, чому), на правильний варіант: згідно з (чим).

АЛЕ:

Добрий був ґазда Михайло: по-сусідськи, згідно, гарно проживав свій вік (Іван Франко).

Замініть скальковану конструкцію враховуючи, якщо мовиться про потребу брати до уваги певний факт чи явище, на стилістично кращий варіант: з огляду на.

АЛЕ:

Складіть підсумковий звіт, враховуючи у ньому результати роботи і за попередній місяць.

Конструкція більше з числівником у родовому відмінку, що вказує на перевищення якоїсь кількості (більше ста), не характерна для української мови, використайте один з нормативних варіантів: більш ніж, більш як, понад; більше за.

АЛЕ:

У парних конструкціях ні з… ні з… така заміна не є доречною.

Ні з одного, ні з іншого вікна не видно неба.

АЛЕ:

У парних конструкціях ні з… ні з… така заміна не є доречною.

Вона себе не ототожнила ні з одними, ні з іншими.

Замініть нехарактерну для української мови конструкцію віддавати собі звіт (у чомусь), на стилістично кращий варіант: усвідомлювати (щось), здавати собі справу з чого (про що).

Замініть конструкцію зі словами величиною (у що, з кого, що), яка описує розміри певного об'єкта, на стилістично кращий варіант: завбільшки (з кого, що).

 

Замініть нехарактерний для української мови вислів в серцях, коли мовиться про стан гніву, на стилістично кращий варіант: спересердя, з серця, зо зла.

АЛЕ:

І досі пам'ять про великі подвиги живе в серцях учасників тих жахливих подій.

Замініть абревіатуру № п/п на стилістично правильний варіант: № з/п (номер за порядком).

Словники не розрізняють відтінків у вживанні іменника допомога з прийменниками з, за і навіть при (з допомогою, за допомогою, при допомозі). Проте останніми десятиріччями в літературній мові усталилося таке неписане правило: коли йдеться про живу істоту, вживати прийменник з (з допомогою брата); коли йде мова про неживий предмет, зокрема про інструмент, знаряддя, що сприяє виконанню дії, — прийменник за (за допомогою фізичних вправ, за допомогою електрики). «Готель треба було захопити ще цієї ночі, вдень його брати було ніяк. Але як захопити? Правда, можна було викликати полкових саперів і з їхньою допомогою, підкравшись у темряві, висадити будинок в повітря…» «— На які ж ви гори сходили? — зацікавлено допитувався Воронцов єфрейтора, що з допомогою товаришів уже туго затягувався канатом…» (З творів О. Гончара.) «Великий німецький поет Вольфганг Гете, взявши цей [Фауста] образ, незмірно поглибив його, показав за його допомогою найвищі досягнення тогочасної науки й філософії». (М. Рильський.) «Підживлювати озимину рідкими добривами найкраще за допомогою авіації». (З газети.)
Наведені ілюстрації, безперечно, підтверджують сказане вище. А от у наступному прикладі виникає питання, чи правомірне тут вживання прийменника з: «Активна і свідома участь трудящих в управлінні всіма справами суспільства здійснюється не тільки через державні органи, а й з допомогою розгалуженої мережі масових громадських організацій». (З журналу.) Адже йдеться про неживі істоти (масові громадські організації), та це з одного боку. А з іншого — що таке профспілка та різні масові організації? Адже, говорячи про них, мають на увазі їхніх членів, людей. Тому тут можна виправдати вживання прийменника з, а не за.
Щодо прийменника при, то зі словом допомога в українській мові його краще замінити прийменником з або за — залежно від контексту.

Капосне, бо, стикаючись з ним, щоразу ламаєш голову: а треба в цьому випадку тут ставити якийсь розділовий знак чи ні? Гадаємо, позбутися клопоту допоможуть правила, вміщені нижче.
Прислівник як з часткою би пишеться окремо. «Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи» (Михайло Коцюбинський). Слід відрізняти їх від однозвучного сполучника якби, що вживається в складнопідрядному реченні з підрядними умовами і, якщо є потреба, замінюється сполукою коли б.
Цей прислівник з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -таки, -то подається через дефіс: будь-як, як-небудь, казна-як, хтозна-як, як-таки, як-то.
Сполучник як з часткою от пишеться теж через дефіс: «Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам'ятників, на нашому кладовищі не було» (Олександр Довженко). У ролі префікса в формах найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників як пишеться разом: якнайбільший, якнайбільше тощо.
Кому перед »як» ставимо:
1. Коли приєднується підрядне речення способі дії зі значенням порівняльної характеристики, уподібнення; сполучник як близький семантично до слів мов, немов, наче, неначе. «Гарячий місяць сяє на підповні, пливу, як човен, знявши паруси» (Андрій Малишко).
2. Якщо порівняльному зворотові передують слова такий, так. «Шість років Левкові минуло, мало сміху на його обличчі, навіть зітхав часто, так само, як мати» (Михайло Стельмах).
3. Якщо порівняльний зворот починається сполукою як і. «Українська література, як і вся наша культура, переживає не кращі часи» ( з газ.).
4. Якщо як приєднує вставні слова, словосполучення і речення. «Звали нашого діда, як я вже потім довідався, Семеном» (Олександр Довженко).
5. Якщо сполучник як приєднує прикладку, що має додатковий відтінок причини. «У горах Брянський, як командир роти, зустрівся з новими труднощами» (Олесь Гончар).
6. У зворотах не хто інший, як; не що інше, як. «Не хто інший, як Юрій Гагарін, першим полетів у космос» (з газ.).
Кому не ставимо:
1. Якщо порівняльний зворот має значення обставини способу дії і може бути замінений орудним відмінком іменника або прислівником. «Пливу як тінь по морю снів за нею» (Максим Рильський). Порів.: пливу тінню.
2. Якщо сполучник як приєднує зворот, який характеризує предмет з одного якогось боку або ж має значення «у ролі кого, чого». «Це його виділяє з-поміж багатьох як митця» (з газ.).
3. У складних сполученнях перед тим як, після того як та ін., якщо перша їхня частина не входить до головного речення. «Перед тим як почати екзамен, директор провів інструктивну нараду» (з газ.). Але: «Добре запам'ятався тоді, як сидів за партою» (з журналу).
4. Перед прикладкою з як, якщо вона не має причинового зв'язку. «Тарас Шевченко відомий світові як талановитий поет і художник» (з підручника).
5. Якщо зворот з як виступає іменною частиною присудка. Зрозуміти як натяк. Кваліфікувати як виняток тощо. «Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду» (Іван Нечуй-Левицький).
6. Якщо перед як стоїть заперечна частка не або слова зовсім, майже, просто, точнісінько, передусім і т. д. «Учні інколи міркують зовсім як дорослі» (з газ.).
7. Якщо в порівняльному звороті порівнюване слово повторюється. «Діти як діти», «На війні як на війні» (з газ.).
8. Перед сполучниками як не... то, як... так і, що з'єднують однорідні члени речення або частини складного речення. «Допоможіть як не копійкою, то хоч порадою» (з газ.).
9. Якщо порівняльний зворот має характер стійкого словосполучення. Берегти як зіницю ока. Боятися як вогню. Один як палець. Почервонів як рак. Холодний як лід. Дивиться як теля на нові ворота. Ясно як божий день і т. д.
10. У словосполученнях типу як не як, хоч як хоч, як на те, як не було.

Правильніше: юшка з риби

Правильніше: сміятися з когось

Зі словом співзвучний виступають дві залежні від нього форми іменників, які конкурують між собою: безприйменниковий давальний відмінок і орудний відмінок з прийменником з. «У цій суперечці, звичайно, було багато наївного, але було в ній і щось приємне, співзвучне її почуттям» (Яків Баш), співзвучний часові, співзвучний почуттям, співзвучний настроям; «Причини і наслідки, описані в романі, співзвучні з тими причинами, які привели до чорнобильської трагедії» (з журналу), співзвучний з часом, співзвучний з поглядами, співзвучний з настроями. Помітно, що цей прикметник поєднується з безприйменниковим давальним відмінком частіше, ніж із прийменниково-відмінковою формою.

Спочатку, прислівник. Перед чимсь іншим, спершу, раніше; знову. «Спочатку все було спокійно» (Михайло Коцюбинський); «Ти б спочатку розпалив огонь під казаном, а тоді воду носив» (Григорій Тютюнник).
З початку, іменник з прийменником. «На превеликий жаль, мало не з початку боїв під Хотином Сагайдачного, що сам водив козаків у бій, було поранено кулею в руку». (Адріан Кащенко). «Вже з початку зими дознав Олексій не раз турботи» (Панько Куліш). Як бачимо, прислівник спочатку пишуть разом, а вислів з початку – окремо.

Правильніше: зважати на інтереси

Правильніше: радіти (радий) з чого

Правильніше: з усякого приводу

Правильніше: підручник з літератури

Правильніше: з його волі

Слово повинна вживається в українській мові передусім як прикметник жіночого роду. Проте в художній літературі воно траплялося й з функцією іменника – було відповідником російського повинная: «Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою» (Панас Мирний). Цей іменник заходив до літературного вжитку не з народної мови, а з російського офіційно-канцелярського лексикону, як, наприклад, слово бумага замість папір («На щуку хтось бумагу в суд подав» – Леонід Глібов), щоб надати текстові колориту казенності. Навряд чи є потреба в сучасному мовленні (а ми, на жаль, часом спостерігаємо, як бездумно пхають у текст оту саму повинну) користуватися канцеляризмом, коли маємо давні відповідні слова: визнання провини (чи помилки), каяття. Тому російський вислів принести повинную краще перекладати українською признатися (зізнатися) у провині, покаятися, повинитися.

1. На різних зборах штатні оратори люблять жонглювати слівцем міроприємство. Та хіба воно є в українській мові?
Звісно, немає. То неоковирна калька. У російській – мера, мероприятия, а в нас – захід, заходи. Ще класики писали: «Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки» (Леся Українка), «Більше вже місяця думаю над вашим заходом видати збірник» (Панас Мирний). А ось ближче до наших днів: «Він рідко вживав різких, агресивних заходів» (Олександр Копиленко).
Слово захід має ще значення «зусилля»: «Не варта справа заходу» (приповідка). Отже, здійснювати, проводити, поглиблювати заходи (а не міроприємства).
2. Чи синонімічні вислови приймати міри і вживати заходів?
У значенні «захід для досягнення, здійснення чогось» слово міра не використовується. Тож замість приймати міри треба вживати заходів. Також не в міру розвитку, а з розвитком, не в міру вдосконалення конструкції, а з удосконаленням конструкції.
3. Замість міроприємств – заходи
Коли й хто почав запроваджувати в мовлення неоковирне слово міроприємство, – невідомо, але воно в минулі десятиріччя нерідко з'являлося в діловому листуванні, чулося в доповідях, промовах, у виступах на зборах і виробничих нарадах. Та й нині вряди-годи вигулькне в розмові: «Мусимо щось робити, прийняти (треба вжити) якісь міроприємства...»
Такого слова не було і нема в літературній мові, його наспіх склепали ті, хто не знав нашого лексичного багатства, однак хотів висловити думку по-українському. Відповідником до російських мера, мероприятие, що виражають поняття «сукупність дій або засобів для досягнення, здійснення чого-небудь», є захід, а в множині – заходи.
Значення загального відношення при слові заходи передають звичайно такі форми, як щодо, до, для плюс родовий відмінок іменників, а також безприйменниковий родовий відмінок. Причому перші дві належать до найуживаніших. «На комбінаті реалізовано заходи щодо зміцнення трудової дисципліни», «Міська державна адміністрація вживає заходів до поліпшення соціально-побутових умов інвалідів» (з газети).
Керування з прийменником для має відтінок призначеності: «Розробити план заходів для наведення громадського порядку в мікрорайоні» (з ухвали зборів). Прийменниково-відмінкова форма по плюс місцевий відмінок, що була дуже поширена в часи так званого злиття мов, сьогодні сприймається як стилістична помилка, наприклад: «Партія намітила конкретні заходи по перебудові народної освіти» (з газети). Безприйменникова форма родового відмінка трапляється рідко. Через свою багатозначність вона менш виразна й прозора: «Вжито відповідних заходів реагування на недоліки в роботі» (з газети).
Отже, при слові заходи склався досить розгалужений ряд варіантного керування. То чи ж варто поповнювати його новими прийменниково-відмінковими формами з прийменником на, типу заходи на виконання постанови? Це типова канцелярська конструкція.

1. Як правильно: за посадою чи з обов'язку?
Ось що пише з цього приводу мовознавець Святослав Караванський: «Цитую витяг із статті 131 Конституції: «До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного суду...» Щоб зрозуміти, що таке за посадою, багато хто з читачів подумки звернеться до російської мови: «Ага! Це по должности». Іншими словами, український вираз стає зрозумілий через посередництво російської мови. Бо сполучення за посадою абсолютно важко зрозуміти одразу «просто з мосту». Прийменник за у нас не скрізь можна вжити з успіхом там, де росіяни вживають по. Тому краще відійти від калькування і пошукати в нашому мовному фонді чогось рівнозначного і зрозумілого. Після пошуку наведена цитата звучатиме так: «До складу Вищої ради юстиції з обов'язку входять Голова Верховного суду...» Чи не краще? Зрештою, можна знайти і щось інше, але головне – не мавпувати».
2. Чи правильний вислів звільнити з обійманої посади?
У цій фразі слово обіймана зайве. Адже не можна зняти людину з посади, якої вона не обіймає. Тому правильно: звільнити з посади.

Вони мають різні значення і свою сферу вживання. З огляду на щось: а) через те, що, тому. «Маємо чимало вже матеріалу для збірника... З огляду на це останнє, я прохав би Вашого дозволу друкувати не всі Ваші вірші, а частину» (Михайло Коцюбинський); б) зважаючи, беручи до уваги. «Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (з огляду на нову роботу)» (Леся Українка).
Інше значення передає вислів з погляду: а) на думку когось. «Біла пустеля» (кінокартина) – майже безфабульна річ, з погляду критика тридцятих років» (Юрій Яновський); б) стосовно чого, з боку чого. «Пролог мені дуже сподобався в першім уступі... навіть нічого не можу сказати з погляду стилю» (Леся Українка).
Обидва звороти надають висловлюванню книжного забарвлення.

Ще на початку минулого сторіччя наш видатний історик Михайло Грушевський звертав увагу на те, яким шляхетним – демократичним, гуманним і логічним – є український вислів Іван одружується з Орисею. А згодом Іван Огієнко у «Стилістичному словнику» наголошував: «Оминайте знахідного часу (русизм), уживайте частіше родового часу! Пишіть і говоріть цього вечора (а не в цей вечір); не вживайте оженився на вдові, треба: оженився зо вдовою. Не кажіть віддалася, але: одружилася, вийшла заміж».

Який прийменник годиться поставити у вислові: 60 років з дня народження чи 60 років від дня народження? Обидва вони – і з, і від – у сполученні з іменником у родовому відмінку виражають започаткування якоїсь дії. Переважно ці конструкції вживаються паралельно, наприклад, від того часу і з того часу, від початку роботи і з початком роботи. Що ж до звороту день народження, то обидві його форми теж правомірні, хоча розрізняються стилістично, а саме: родовий відмінок слова день та прийменник з сприймаються більш нейтрально. Засоби масової інформації останнім часом вдаються до цієї форми значно рідше, ніж до синонімічного утворення від дня народження. Отже, 60 років від дня народження.

Правильніше: знущатися з когось

Правильніше: насилу вмовив

Правильніше: з документами

Правильніше: зволікати з роботою

Правильніше: доводити до божевілля

Правильніше: з верхом, з лишком

Правильніше: з перчиком, з живчиком

Правильніше: решта

Правильніше: щодуху бігти

Правильніше: звідусіль (звідусюди)

Правильніше: знущатися з кого

Правильніше: згідно з законом

Правильніше: усувати з посади

Правильніше: з другого боку

Правильніше: з пані Галиною

Правильніше: ознайомлення з документом

Правильніше: по голосу, з голосу

Правильніше: волею випадку, з волі випадку

Правильніше: з нагоди святкування

Правильніше: охоче, залюбки

Правильніше: охоче, дуже радо, залюбки

Останніми десятиріччями в літературній мові усталилося таке неписане правило: якщо йдеться про людину, вживати прийменник з (з допомогою друга, батька, колеги), а коли мовиться про неживий предмет, зокрема інструмент, знаряддя. що сприяє виконанню дії, – прийменник за (за допомогою механізмів, за допомогою електрики). Прийменник при біля слова допомога доцільніше замінювати прийменниками з або за – залежно від контексту. Отже, шляхи будують за допомогою (а не при допомозі) дорожніх машин.

Лексеми толк, толковий в українській літературній мові ненормативні. Однак у побутовому мовленні можемо почути: «з нього буде толк», «толком не знаю», «робить (говорить) без толку», «збити з толку», «він такий безтолковий» тощо. Ці слова є нормативними в російській мові й утворюють чимало стійких сполучень, насамперед розмовного характеру, до яких у нашій існують природні відповідники: толк – пуття; из него толк выйдет – з нього будуть люди; не будет из него толку – не буде з нього пуття (нічого доброго); что из него толку? – яка з нього користь?; что толку? – яка рація? Який сенс?; с толком – з розсудом; не возьму в толк – не збагну, не второпаю; сбиваться с толку – збитися з пантелику, спантеличитися; пошли толки о ком – узяли на язик кого. Ще раз нагадуємо в «Уроках...»: деформації на рівні словосполучень, стійких висловлювань (фразеологізмів) дуже небезпечні для мови, бо розбалансовують її граматичну систему, яка найбільше відбиває особливості національного мовлення.

В одній з газет було написано: «Його звільнили від посади керуючого трестом». Чи правильно це? Якщо дієслово звільняти вживається у значенні «позбавляти професійної діяльності», то доречними будуть родовий відмінок і прийменник з: «Ви звільнені з посади інспектора» (Олександр Довженко), «За грубість з абонентом її слід було навіть звільнити з роботи» (Семен Журахович).
Коли мова йде про якийсь рід занять узагалі, то використовується родовий відмінок іменника з прийменником від: «Другого ж ранку Зейнаб сказала, що її звільнено від будь-якої роботи» (Зінаїда Тулуб). Синонімами слів звільняти (звільнити) в першому значенні виступають лексеми знімати (зняти), яким також властиві керування родовим відмінком і прийменник з: «Його знімуть з цієї посади» (Григорій Тютюнник), «Невдовзі Петренка зняли з роботи» (з газети). Для слів усувати (усунути), синонімічних до названих вище дієслів, характерне керування родовим відмінком іменника робота з прийменником від: «Їх дуже скоро за минулі гріхи усунули від роботи» (Ірина Вільде).

Хлопець надовго виїжджав з міста. І от він повернувся, зайшов до себе в гуртожиток. Друзі радо зустрічали його, тиснули руку, обнімали і... кепкували. Так розповідав журналіст у радіопередачі. Щось не віриться, щоб приятелі при цьому глузували й насміхалися, адже саме таке значення має дієслово кепкувати. Скоріш, вони жартували, а кореспондент, який негаразд знав мову, і зморозив казна-що.
Часто дієслово збиткуватися вживають із додатком у родовому відмінку і прийменником з (збиткуватися з хлопця) замість додатка в орудному відмінку та прийменника над (збиткуватися над хлопцем). «Ще мало ти на світі пожив, щоб збиткуватися над господарями» (Михайло Стельмах).
Очевидно, неправильно застосовується це слово під впливом його синонімів – знущатися, глумитися, глузувати, які в літературній мові переважно виступають із додатком у родовому відмінку і прийменником з (знущатися, глумитися, глузувати – з кого?).

1. Замість враховувати (вік, обставини, погодні умови і т. ін.) ліпше поставити: зважити на (вік, обставини, погодні умови, політичну ситуацію), брати до уваги, з огляду на...
2. завдяки – дякуючи –через
Завдяки (кому, чому), прийменник, сполучається з давальним відмінком. Застосовується на позначення причини, що викликає бажаний результат, створює сприятливі умови для здійснення чогось. «І клумба ця, і латка асфальту виникли завдяки настійливості Лукії Назарівни» (Олесь Гончар), «Монтажник Яків Стецюра потрапив на весілля тільки завдяки протекції Галини Краснощок» (Любомир Дмитерко). «Андрій Жак страждав до ранку й стрів день на ногах тільки завдяки своєму бургундському темпераменту» (Юрій Яновський).
Але це слово неприйнятне тоді, коли мовиться про негативні явища: «Один член команди не з'явився на змагання завдяки хворобі» (з газ.); «... Впритул до житлових будинків затишно розмістився лако-фарбовий завод. Завдяки йому в житловій зоні граничнодопустимі концентрації бутцелату перевищено в шість разів» (з журн.). Натомість у таких випадках належить застосовувати прийменник через чи, залежно від контексту, звороти з огляду на, у зв'язку з: «Озиме восени через засуху не сходило...» (Григорій Квітка-Основ'яненко); «Він (Вихор) попросив у командування відпустку на кілька днів у зв'язку з родинними обставинами» (Василь Кучер).
Зате у зворотах дякуючи допомозі, дякуючи підтримці, дякуючи добрій організації, дякуючи турботі, дякуючи створеним умовам тощо доречне слово завдяки. Адже дякуючи, тобто висловлюючи подяку, є не прийменником, а дієприслівником і стоїть на місці, приміром, у такому контексті: «Подорожній відпочив і збирався йти, дякуючи господарям за гостинність».

Часто це дієслово помилково вживають з додатком у родовому відмінку та прийменником з (збиткуватися з хлопця) замість додатка в орудному відмінку з прийменником над (збиткуватися над хлопцем). Така похибка трапляється під впливом синонімів згаданого слова – знущатися, глумитися, глузувати, які в літературній мові виступають із додатком у родовому відмінку й прийменником з (знущатися з кого?). Так що правильно: збиткуватися над ним.

Щоб передавати поняття відповідності синтаксичними засобами, сучасна українська мова має дві нормативні прийменниково-відмінкові форми: згідно з плюс орудний відмінок іменників, відповідно до плюс родовий відмінок іменників. «Спав згідно зі статутом – сім годин» (Дмитро Ткач), «Відповідно до завдань оновлювалися й кадри» (з газети).
Форми іменників із прийменниками згідно з та відповідно до характерні для офіційно-ділового, наукового стилів. Буває, що згідно помилково сполучають з давальним або родовим відмінком: згідно повір'ю, згідно планів, згідно рішення, згідно протоколу. Ці утворення – наслідок впливу граматичної системи російської мови: согласно поверью, согласно планам. Треба: згідно з рішенням, згідно з протоколом. Неправильні конструкції типу відповідно з планами і згідно до планів. Не відповідає сучасній літературній нормі також форма іменників з прийменником у відповідності з (калька з російської мови в соответствии с).

Замість за назвою (калька з російського по названию) краще використати традиційну форму з назви.

Зрештою, прислівник. Після всього; нарешті, врешті-решт. Виступає в значенні сполучника проте, а також вставного слова. «Зрештою Андрій не витерпів» (Степан Васильченко); «Дарина з другої світлиці прислухається, як пересварюються брати, й сумно радіє, що зрештою поміж ними не буде щоденної ворожнечі» (Михайло Стельмах); « – Ну гаразд. Тобі, зрештою, видніш» (Андрій Головко).
З рештою, іменник з прийменником. «Врізався він з рештою своїх незамайківців у середину поляків» (Олександр Довженко); «З рештою членів бригади Герасим Петрович обходився так само просто, по-товариському» (Олекса Гуреїв).

Читачі запитують, чому в назві міста Біла Церква слово церква пишуть з великої літери. У цьому складеному найменуванні зазначена лексема втратила своє пряме, конкретне значення. А коли слово не є родовою назвою для даної категорії предметів, то, як сказано в «Українському правописі», воно пишеться з великої букви: Жовті Води, Микільська Слобідка, Зелений Гай, Великі Луки, Біла Церква.

Правильніше: дивуватися з чого

За спостереженням фахівців, має значно більше поширення, ніж це зумовлено семантично, прислівник дійсно; скрізь, окрім деяких випадків (у діловодстві), відчутно сильніше замість нього може виступати слово справді (подекуди насправді). Так само й з лексемою чисто, її успішно замінює (на практиці, на жаль, не часто) суто, і це завжди звучить по-українському. Досить поширене в нас пізніше й дедалі менш уживане згодом. Вони не тотожні за значенням, однак перше, що зберігає порівняльний відтінок, майже повсюдно агресивно витискує слово згодом, яке такого відтінку не має. Прикро, але мовці стали рідше використовувати впродовж року, ніж протягом (трапляється і взагалі помилкове в часовому значенні на протязі); відтоді, ніж з того часу, з тих пір; оскільки, ніж так як, тому що; з огляду на..., ніж через те.
Або взяти вислів з точки зору, що є буквалістичним перекладом російського с точки зрения. Він чомусь популярніший у мовців, аніж «більш українські» під кутом зору, з погляду (з погляду демократії, з наукового погляду, з естетичного погляду). В багатьох контекстах маємо говорити саме так. Активно й доречно вживається принаймні, трапляється і в крайньому разі, але зовсім рідко здибуємо в цьому значенні щонайменше.
У нашій мові паралельно існують наприклад і приміром, до прикладу; мабуть, очевидно й очевидячки; звичайно і зазвичай; безумовно і поза сумнівом; напевне і певне; до речі, між іншим і до слова; нарешті, зрештою і врешті-решт; по суті і власне, властиво; на мою думку і на мою гадку; правду (відверто, щиро) кажучи і правду сказати; крім того та до того ж і т. ін. З наведених слів активно задіяні в усному мовленні далеко не всі (вони названі тут у своїх групах останніми), а такі, як либонь (мабуть), далебі (справді) та деякі інші взагалі можуть перейти до розряду застарілих.

Дотичний. Цей прикметник і в прямому, і в переносному розумінні сполучається з родовим відмінком іменників та прийменником до. Дотичний до поверхні; «Чи в словах його було й до мене щось дотичне» (Павло Тичина). Тож не варто порушувати усталені синтаксичні зв'язки прикметника, як це часом трапляється. Приміром, «Ранні вірші Самійленка мають також немало дотичного з творами та літературними інтересами Олександрова», треба: немало дотичного до творів та літературних інтересів Олександрова.

«У кутку кімнати стояла шафа для одежі»; «Ось тобі портфель для книжок», – часом чуємо і навіть читаємо в художній літературі. Чи правильно це? Борис Антоненко-Давидович наголошував: ні, неправильно. Треба: «шафа на одежу», «портфель на книжки». Чому? Бо прийменник для слушний там, де мовиться, що певну річ призначено для людини, тварини або для якоїсь ширшої потреби: «Цю шафу батько купив для мене» (з живих уст), «Для загального добра» (Михайло Коцюбинський). Якщо якийсь предмет призначено на певні конкретні речі, тоді маємо шукати інших прийменників: «Оце тобі торбинка на жито, а пляшки – менша на олію, а більша на молоко», «ящик на вугілля», «одяг на свято». Так само слід уживати: «поштова скринька на листи й газети», «кошик на старі папери». А ще кажуть у народі: «мішок під картоплю», «одежа про свято й про будень», «книжки до читання».
Прийменник на ставлять і тоді, коли мовиться про недуги – захворіти на що, а не чим: «Занедужав на кір», «Він заслаб на пропасницю» (словник за редакцією Агатангела Кримського).
Прийменники для і задля часто виступають як синоніми. «Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди» (Василь Симоненко); «На соснах тих – бляшанки з-під консервів Приладнані уміло. В них лежать Горіхи завжди: то задля гостей Із лісу» (Максим Рильський). Інколи слово задля ще й пояснює причини якоїсь дії, якихось вчинків, стаючи синонімом лексем тому що, через те що, оскільки. «Це, мабуть, ти задля того до мене такий добрий, щоб я відписав тобі... хату та грунт» (Іван Нечуй-Левицький). Прийменник по з присвійними займенниками мій, моя, моє, твій, твоя, твоє, наш, наша, наше українська класична література і фольклор використовували не так часто, як тепер, коли чуємо: по-моєму, по-твоєму, по-нашому. Наприклад: «По-моєму, це чудово». Виходячи з національних мовних традицій, наведену фразу доцільно було б сказати так: «На мою думку (на мій погляд чи як на мене), це чудово». Однак не треба думати, що українська мова взагалі уникає прийменника по. Навпаки, ним часто користуємося, передаючи просторові, об’єктні, об’єктно-обставинні, часові відношення, відношення мети, причини, кількості, міри, ступеня тощо. «А над самою водою Верба похилилась, Аж по воді розіслала Зеленії віти» (Тарас Шевченко); «Пливуть година по годині в тиші нічній» (Володимир Сосюра); «Роман, по молодості, й не догадався збагнути материної тривоги» (Михайло Стельмах). Але неправильно кажуть: «Я мешкаю по вулиці Жилянській». Треба: «на вулиці Жилянській». У фразі «Він по походженню українець» прийменник по не на своєму місці. Не ліпше буде, коли замість нього поставимо за, як це часто роблять: «Він за походженням українець», бо тут потрібний прийменник з: «Він з походження (або родом) українець». Узагалі словом за нерідко надуживають. Якщо цей прийменник доречний у зворотах «Одягнений за останньою модою», «Експерименти проведено за всіма вимогами науки», то цього не скажеш, наприклад, про такі фрази: «На суботник усі вийшли за наказом директора», «За бажанням публіки артист проспівав пісню ще раз». Тут годиться вжити «з наказу директора», «на бажання публіки». Вислів «Одержати гроші за рахунком (чи за ордером)» також хибний, слід: «Одержати гроші на рахунок (чи на ордер)».

Правильніше: глузувати з кого

Правильніше: з радості

Правильніше: з несподіванки

Правильніше: випустити з уваги

Правильніше: витяг з протоколу

1. Чи можна замінювати одного одним іменники взаємини, стосунки, відносини, ставлення?
Ці слова деякими значеннями об'єднуються в один синонімічний ряд, але не завжди взаємозамінні. Лексеми взаємини, стосунки передають зміст «контакти, зв'язки між людьми» і слушні тоді, коли йдеться про неофіційну сферу. Родинні, братні, особисті стосунки, ми в найкращих стосунках, добросусідські взаємини. Використання в цьому розумінні слова взаємовідношення є неправомірним, оскільки воно виражає взаємозв'язки тільки між предметами, явищами.
У ХІХ – на початку ХХ сторіччя іменник відносини позначав не тільки взаємність у стосунках між людьми, а й ставлення особи (чи осіб) до когось. «Зрештою ми одне одному не заважаємо і тримаємося у гречних відносинах» (Леся Українка), «Мої відносини до панни Анелі тривожать мене» (Михайло Коцюбинський).
У сучасній літературній мові цей іменник у значенні «ставлення» не виступає. Нині він вживається щодо людей, суспільства, колективу тощо. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних термінологічних сполучень зі словами: аграрні, вартісні, васальні, виробничі, господарські, громадські, дипломатичні, договірні, земельні, кредитні, майнові, міждержавні, міжнародні, міжнаціональні, патріархальні, товарно-грошові, торговельні і т. ін.
У діловому стилі спостерігається тенденція до застосування іменника зносини на окреслення офіційних стосунків між країнами. Це, очевидно, пояснюється впливом російського деловые сношения. Іменник відносини має у своєму значенні відповідне «офіційне» забарвлення і замінювати його рідковживаним зносини недоречно. Коли мають на увазі спілкування, поводження з кимсь, висловлення думки про когось або щось, слід користуватися іменником ставлення. Ставлення керівників до підлеглих, ставлення батьків до дітей, ставлення до друзів, ставлення до життя. Вживання в цьому значенні слова відношення – ненормативне. Відповідно й дієслово буде ставитися, а не відноситися, яке так уподобали ті, хто не гаразд знає українську мову.
У книжній мові поширений канцелярський штамп ставлення з боку когось. Зворот з боку зайвий, приміром, у такому вислові: ставлення з боку керівників до... Ту саму думку можна передати економніше, простіше словосполученням ставлення керівників до...
2. Відношення
Відношення – взаємозв'язок між предметами, явищами, величинами; аспект, погляд. Відношення мислення до буття. У термінологічних сполученнях уживається в математиці (арифметичне відношення), в лінгвістиці (граматичні відношення), в архітектурі (золоте відношення – співвідношення розмірів частин будівлі). Виступає також зі словами: білкове, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове (процентне) тощо. Відношення – то і діловий лист до установи або офіційної особи. «Може, тобі якесь відношення написати» – співчутливо спитав Сагайдак» (Василь Кучер). Цей іменник може бути синонімом лексем стосунок, причетність. «... Почалась якась складна гра з новими, несподіваними учасниками, які до хімії не мають ніякого відношення» (Юрій Шовкопляс). Тут замість відношення можна поставити стосунок або причетність.
Порушенням лексичної та стилістичної норм є прийменникові звороти по відношенню до... у відношенні до... «Оця ваша незрозуміла настороженість по відношенню до мене» (Андрій Головко). Їх доцільно замінювати словами щодо, до, стосовно.
Російські блоки «отношение к делу», «хорошее отношение к людям», «во всех отношениях» у нас часто тільки калькують; кажуть: «я з ним у добрих відношеннях», «твоє відношення до справи» і т. ін., де іменник відношення не на своєму місці. Слід вживати ставлення: «добре ставлення до людей», «твоє ставлення до справи». Однак це ще не свідчить про високу мовну культуру. Треба добирати синоніми до цих комунікативних формул. Так, замість штучного «у всіх відношеннях» можна сказати: «з будь-якого (кожного, усякого) погляду», «з усіх боків», «як не глянь», «як не подивися», «всебічно». Замість ненормативного «поверхове відношення до справи» краще вживати «поверхове ставлення» або «поверхово (недбало) ставитися до справи».
3. Відноситися – ставитися – стосуватися
Перше з дієслів має кілька значень. Насамперед – «переміщатися». «Пил відноситься вітром у море» (Олександр Сизоненко). У розумінні «перебувати в певній відповідності, співвідношенні з чимось» теж уживається відноситися. Зокрема в математиці воно виражає зв'язок між членами пропорції. Наприклад: «А так відноситься до В, як С до Д». У лінгвістиці: «Крім головних і другорядних членів, у реченні можуть бути слова, які відносяться до нього в цілому або до якоїсь його частини» (з підручника).
Найчастіша помилка, коли це дієслово використовують у значенні «ставитися». «Студенти сумлінно відносяться (треба: ставляться) до своїх обов'язків», «Петро з погордою відноситься (треба: ставиться) до друзів».
Стосунок до когось або чогось може передаватися словом стосуватися. «Наказ директора стосується всіх» (а не відноситься до всіх). Коли йдеться про байдужість особи до якоїсь обставини чи дії іншої особи, іноді – про демонстративну незацікавленість, удаються до форми не обходить. «Мене ся справа не обходить зовсім...» (Іван Франко). Якщо мовиться про належність до певного кола, групи, категорії людей, до якогось класифікаційного розряду, періоду і т. ін., слід ставити лексему належить (часом – припадає). «Пшениця належить до родини злакових», «Ця подія припадає на початок ХХ сторіччя».

Слово ініціатива походить від латинського initium – початок. Уживається воно в значенні «перший крок у якійсь справі, почин; активна, провідна роль у діях, заповзятливість». В українській мові паралельно виступають синонімічні вислови за ініціативою (чиєю) та з ініціативи (чиєї). Наприклад, «За ініціативою молоді в селі збудовано стадіон», «Журнал «Дружба народів» був створений з ініціативи Максима Горького» ( з газети).
Брати (взяти, забирати, перехопити) ініціативу (до своїх рук, у свої руки) – випереджати когось у дії, вчинку; самому братися за керування якоюсь дією. «З корми в наш бік було спрямовано, очевидячки, не менше чотирьох гвинтівок... Я взяв ініціативу до своїх рук. Нав'язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу» (Юрій Яновський), «Від утоми він відкинувся на подушку, але, щоб не дати дочці перехопити ініціативу в розмові, зразу ж знову заговорив» (Андрій Головко).
Семантично близьке до іменника ініціатива слово пропозиція. Це те, що виноситься на обговорення, а також порада, вказівка. Воно не обов'язково виражає починання чогось, хоча й не виключає цього, наприклад: виступити з пропозицією, звернутися з пропозицією. Книжний характер таких конструкцій зумовлює використання їх в офіційно-діловому стилі. Синонімічні сполучення з іменником звернення так само властиві переважно офіційним, інформативним повідомленням. Порівняно з лексемами ініціатива та пропозиція він має ширше значення. Його семантика передбачає сполучуваність і з цими словами: виступили з ініціативою, пропозицією, звернулися з ініціативою, пропозицією, звернення з ініціативою, пропозицією.

У нас дуже вподобали слово шлях, ставлячи його іноді там, де воно зовсім не до речі, й забуваючи про інші підхожі слова — дорога, путь тощо. «Я не знаю шляху до вашої квартири», — чуємо з уст; «Вона йшла вже потемки, намацуючи ногою шлях на вузькій гірській стежці»; «Він минув довгий коридор, обмацуючи шлях поперед себе», — читаємо в сучасних оповіданнях; «А яким шляхом ви досягаєте такого великого врожаю картоплі?» — читаємо в газеті. Мимоволі постає питання: невже наша мова — така бідна, що доводиться користуватись одним словом у фразах із різним значенням або з різним відтінком значення?.. Звернімось до української класичної літератури й фольклору: «В похід у дорогу славні компанійці до схід сонця рушали» (Т. Шевченко); «Олекса Безик їздив у містечко, але з дороги вернувся» (М. Коцюбинський); «Позаростали дороги, де ходили панські ноги» (з живих уст); «Через гору шлях-доріженька, ой, широкая та пробитая, слізоньками перемитая» (народна пісня).
Як бачимо, класична література й фольклор не цуралися слова дорога й широко користувались ним, бо словом шлях називають проїзну, широку дорогу, відповідно до російського тракт: «Ой три шляхи широкії докупи зійшлися, на чужину з України брати розійшлися» (Т. Шевченко). Уживають слово шлях і в переносному розумінні, близькому до поняття «широка, далека дорога»: «На шляху поступу ми — лиш каменярі» (І. Франко).
Коли мовиться про вирушання в дорогу, про подорож, тоді до речі буде слово путь жіночого роду або дорога: «Далекая путь, хвилини не ждуть» (Леся Українка); «Ми путь землі покажем нову, царем на ввесь світ буде труд» (переклад із російської); «В далеку дорогу піду» (Б. Грінченко).
Невелика дорога між селами зветься путівець: «Путівцем над річкою... тихою ступою чвалала руда конячка» (О. Довженко).
Не пряма дорога, а кружна зветься манівець: «Хто манівцями простує, той удома не ночує» (прислів'я).
Дорогу нагору називають узвіз: «До стін Китай-городка почавсь крутий узвіз» (П. Усенко).
Відповідно до російського торная (укатанная) дорога українською мовою кажуть битий шлях, бита дорога: «Ой горе тій чайці, чаєчці небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі» (народна пісня).
Російському вислову таким путем відповідає український таким способом (або таким чином): «Батьки приводили дітей до школи, і Раїса таким способом знайомилась з селянами» (М. Коцюбинський); «Таким чином я добув вищу освіту» (з живих уст).
До речі, останнім часом став дуже поширюватися в нас західноукраїнський вислів у такий спосіб, що подекуди витискує вислів таким способом: «Тільки в такий спосіб ми знайдемо, нарешті, істину». Краще додержуватися скрізь загальноукраїнського давнього вислову таким способом, що не має впливу інших мов, тому й у щойно наведеній фразі буде природніше сказати: «Тільки таким способом ми знайдемо, нарешті, істину».
На російський вислів туда ему и дорога! українською мовою кажуть: так йому й треба!, катюзі по заслузі!, своїм шляхом пішов!
Не треба обмежувати свою мову одним-однісіньким словом шлях, коли маємо стільки інших засобів. Отож у наведених на початку фразах треба було сказати або «не знаю дороги», або «не знаю, як пройти до вашої квартири», «намацуючи ногою путь на вузькій гірській стежці», «обмацуючи путь поперед себе», «А яким способом ви досягаєте такого великого врожаю картоплі?».

Визначати час треба точно, тут не може бути двозначності, бо інакше не тільки спізнятимуться, а то й зовсім не зустрінуться на побаченні закохані, ба й поїзди не зможуть рухатись однією залізничною колією нормально й безпечно. Це відомо на всій планеті, і кожна мова має своє усталене з діда-прадіда визначення часу. Кожна, крім... української. Справді-бо, як ми визначаємо години доби? Наведемо кілька прикладів:
Лисиче за Дінцем... де висне дим заводу,
музика у садку та поїзд в сім годин...
— писав ранній В. Сосюра; «Завтра об одинадцятій... на мене чекатиме інженер», — пише Ю. Смолич. То як передати російське в семь часов, в одиннадцать часов — у сім годин, в одинадцять годин чи о сьомій годині, об одинадцятій годині?
Щоб знайти правильну відповідь, у таких випадках удаються звичайно до словників. Розгортаємо найавторитетніший — Українсько-російський словник, том І, видання Академії наук УРСР і на сторінці 340 під словом година читаємо ілюстративні приклади: «не пізніше трьох годин (третьої години) — не позже трех часов»; «о першій годині дня — в час дня»; а вже вислів «о другій годині дня» перекладено «во втором часу дня» і «в два часа дня». Чому тоді вислів «о першій годині» не має другого відповідника — в первом часу, як то має друга година? Де тут логіка, де правильний варіант і як бути диспетчерові, коли йому подають відомості, що поїзд номер такий-ось прибуває на станцію о другій годині? Адже диспетчерові неоднаково, означає це російське «в два часа» чи «во втором часу», бо він тут може так наплутати, що доведеться відповідати перед законом!
Цю невиразність у позначенні часу Українсько-російський словник успадкував від академічного Російсько-українського словника за редакцією А. Кримського, де в 1-му томі на 51 сторінці стоїть: «в пятом часу — о п'ятій годині» навіть без другого значення «в пять часов». Отже, виникає практична потреба розмежувати в нашій мові ці далеко не тотожні поняття «в пять часов» і «в пятом часу».
З української класичної літератури ми звикли сприймати числівники порядкові з прийменником о як позначення точного часу доби: «Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню» (М. Коцюбинський); «О п'ятій годині ми виїхали з монастиря» (М. Коцюбинський); «О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати» (Панас Мирний). Так на цій формі й треба стати, взявши її за норму й рішуче уникаючи хибних висловів у п'ять годин, у шість годин тощо.
А як передати українською мовою неточні визначення: в пятом часу, в шестом? Академічний Українсько-російський словник до вислову «бути на п'яту годину» має переклад — «быть к пяти часам». Мені здається, що тут слід поширити значення порядкового числівника з прийменником на, додавши й такий варіант перекладу: «быть в пятом часу». Кажем-бо: «П'ять хвилин на п'яту». У словнику Б. Грінченка читаємо: «Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю».
Не треба допускати паралелізму форм типу не пізніш трьох годин і не пізніш третьої години, бо це не збагачує мову, а засмічує. Визначати години доби треба тільки порядковими числівниками, а не кількісними, отже, слід визнати за єдину правильну норму вислів «не пізніш як о третій годині». Кількісними числівниками треба користуватись тільки тоді, коли мовиться про час, витрачений на щось, наприклад: «Ми працюємо тепер тільки сім годин», «Поїзд долає цю відстань за дві години».
Так само слід унормувати й визначення часу за частинами години, відкинувши хибні вислови, що інколи трапляються в поточній літературі, як пів третьої, без десяти третя, а взявши за єдине правильне: пів на третю (Українсько-російський словник АН УРСР), за десять третя або десять до третьої (скорочені вислови від «за десять хвилин буде третя година» або «десять хвилин залишилось до третьої години»). Половина години передається однаково прийменниками на й до з відповідними порядковими числівниками: пів на третю й пів до третьої.
Звісно, важко відразу перейти до правильного й точного визначення часу після тієї розбіжності й хаосу в письмовій та усній практиці, з чим уже ми навіть звиклись, але треба колись покласти цьому край і, нарешті, створити певні норми визначення часу, що за самою своєю природою потребує точності. Тут неабияк можуть допомогти своїми творами письменники й журналісти, систематичне видання словників і сумлінне редагування всіх видань.

Для багатьох людей, що навіть добре володіють українською мовою, часто постає питання, як правильно сказати по-українському: два вихідні дні чи вихідних дні? Адже відомо, що з числівниками два, три, чотири, коли вони стоять у називному відмінку множини, належні до них іменники також стоятимуть у тім же відмінку, але чи узгоджуються так само й прикметники з іменниками при відповідних числівниках?
Аналізуючи твори наших класиків, бачимо, що обидва варіанти мають право на існування, цебто прикметник може стояти в називному й родовому відмінках множини. У Лесі Українки читаємо: «Уже минуло з того часу аж три довгі роки», бачимо, прикметник у називному відмінку множини використовує І. Нечуй-Левицький: «Знайшла два невеличкі горщечки». Але в Марка Вовчка знаходимо вже родовий відмінок прикметника: «Два-три далеких постріли давали відчувати цю тишу»; те саме бачимо в І. Тобілевича: «Два невідомих мені товстющих пана приїхали з оцим листом, кажуть, з Кракова».
Отже, ці обидві форми є паралельні; кожний може користуватись ними відповідно до вподоби. У своїй белетристиці й публіцистиці я волію ставити в таких випадках прикметник у називному відмінку множини: «Чотири вірні товариші не зрадили його й тут».

У крамницях часто читаємо таке оповіщення: «У нас ви можете купити готовий одяг у розстрочку». Або інколи ще й так: «Товар продається з розстроченням». Обидва ці вислови — у розстрочку і з розстроченням — не українські й не російські, а належать до тої мовної сумішки, що зветься в народі суржиком. В українській мові є дієслово строчити з похідним від нього іменником строчіння («Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить». — Марко Вовчок); є й слова, що позначають протилежну до них дію, — розстрочувати, розстрочування, але вони стосуються кравецтва, а не умов сплати під час купівлі. Відповідно до російського вислову в рассрочку є в українській мові давній вислів на виплат: «Дурно не треба, можна на виплат» (М. Коцюбинський). Отже, в оповіщеннях крамниць треба було написати: «купити готовий одяг на виплат», «продається на виплат».

Часто чуємо з уст і читаємо: «Він опинився в безвихідному становищі»; «Вона не бачила виходу з цього становища»; «Він вийшов зі скрутного становища».
Жодного з цих висловів ми не знайдемо ні в українській класичній літературі, ані почуємо з уст народу, їх штучно створили нашвидкуруч люди, далекі від народної мови й не обізнані з класичними зразками. Натомість бачимо: «Розмова вкрай схвилювала його, хлопець був безпорадний» (К. Гордієнко); «Побачу ще, як там буде; коли не дам ради, то тоді вже, певне, треба іти в найми знову» (Т. Шевченко); «Мною не турбуйтеся: я собі дам раду» (М. Коцюбинський); «Рідний брат так не зарадив би мені в тій скруті, як Іван» (із живих уст). Із цього випливає, що в наведених на початку фразах треба було висловитись так: «опинився в безпорадному становищі (стані)», «не бачила ради в цьому становищі», «дав собі раду в скрутному становищі» чи «зарадив собі в скруті».

Вище ми бачили, що прийменник по з присвійними займенниками мій, моя, моє, наша, наше українська класична література й фольклор не так часто вживали, як це недавно стало поширюватися в літературі, коли чуємо: по-моєму, по-твоєму, по-нашому, наприклад: «По-моєму, так не можна робити». Виходячи з наших мовних традицій, цю фразу краще було б сказати так: «На мою думку (або — на мій погляд, чи як на мене), так не можна робити». Але не слід думати, що українська мова взагалі уникає прийменника по. Ні, ми часто користуємось цим прийменником, наприклад: «По Савці свитка, по пану шапка» (прислів'я); «Видно пана по халявах» (прислів'я); «По своєму ліжку простягай ніжку» (прислів'я).
Прийменником по користуються на позначення місця руху: «Він тинявся без діла по вулицях і майданах столиці»; «Мені багато доводилось їздити по містах і селах України». Але неправильно кажуть: «Я живу по вулиці Леніна», — замість: «Я живу на вулиці Леніна».
У фразі «Він по походженню — українець» прийменник по стоїть не на своєму місці. Не краще буде, коли замість нього поставити прийменник за, як це часто роблять: «Він за походженням — українець», — бо тут треба прийменника з: «Він із походження (або з роду чи родом) — українець». Узагалі прийменником за часто надуживають. Якщо він стоїть цілком на своєму місці в фразах: «Одягнений за останньою модою»; «Це зроблено за всіма вимогами науки», — то цього не можна сказати про такі фрази: «Він зробив це за наказом директора»; «За бажанням публіки концерт повторено»; тут слід сказати: «З наказу директора», «На бажання публіки». Вислів «одержати гроші за рахунком (чи за ордером)» — також неправильний, слід: «одержати гроші на рахунок (чи на ордер)». Коли треба вказати на привід, причину або підставу якоїсь дії, тоді краще вживати прийменника з або на. «Чи з доброї волі?» (О. Гончар); «Носили на його бажання дорогі страви» (М. Коцюбинський).
Принагідно слід звернути увагу на хибний вислів з точки зору, що є буквалістичним перекладом російського с точки зрения, по-українському цей вислів буде — з погляду: «з погляду марксизму» (Українсько-російський словник АН УРСР), «із цього погляду» (Російсько-український словник АН УРСР).
У декого часом виникає питання: як правильно сказати по-українському: пішов по воду чи пішов за водою? Це залежить від того поняття, яке ми вкладаємо в речення: якщо йдеться про мету руху, то треба ставити прийменник по («Ми ходили по гриби». — П. Воронько), якщо напрям руху — прийменник за («Пливи, косо, тихо за водою, а я піду слідом за тобою». — Народна пісня; «Я йду по лікаря, бо хворому дуже тяжко», але «Я пішов за лікарем до його кабінету взяти рецепт»).

Сучасна українська літературна й ділова мова знає іменник порівняння й широко ним користується: «З насолодою підшукував він найобразливіші порівняння, щоб роздмухати своє обурення» (З. Тулуб); «У порівнянні підсумків цьогорічного сезону з минулим — нема ніякої тенденційності» (з газети). В обох цих фразах слово порівняння звучить цілком природно, по-українському. А візьмімо інші фрази, де цей іменник стоїть із прийменниками в і при як відповідник російських висловів по сравнению, сравнительно: «При порівнянні середніх місячних температур виходить, що найтеплішим місяцем у північній півкулі є липень», — і ми вже відчуваємо якусь штучність у вислові, бо тут правильно було б сказати за нашою мовною традицією: як порівняти середні місячні температури (порівнюючи середні місячні температури), з порівняння… виходить. Так само й у фразах «У порівнянні з феодалізмом, капіталізм був кроком уперед», «На підприємствах металургійної промисловості України за перше півріччя цього року значно зросла кількість винахідників і раціоналізаторів порівняно з тим же періодом минулого року» краще було б написати: «як порівняти з феодалізмом», «як порівняти з тим же періодом минулого року».
Як відповідник до російського вислову по сравнению є ще в українській мові прийменник проти, який буває дуже до речі, коли йдеться про порівняння когось або чогось із кимось або чимось: «Проти нас трьох нема в світі дужчого» (Б. Грінченко); «І стіл був багатший проти звичайного» (Л. Смілянський). Отож можна було в наведених фразах написати: «проти феодалізму капіталізм був...», «проти того ж періоду минулого року...».
Похідний від дієслова порівняти прислівник порівняно буде слушний там, де мовиться, що певна дія або якість виявляється достатньою мірою: «Ніч була тиха і порівняно тепла, повівав вологий вітер» (Я. Гримайло), — хоч і тут можна було замінити прислівником відносно: ніч була тиха й відносно тепла (не дуже тепла, не дуже жарка).

У публіцистиці й діловій мові часто трапляються слова обґрунтовано, з цілковитою (з повною, з незаперечною) підставою, наприклад: «До вибору робочих швидкостей агрегатів передові механізатори підходять обґрунтовано...» («Радянська Україна»); «Можна сказати з незаперечною підставою, що третій з'їзд Рад відкрив нову епоху всесвітньої історії» (переклад із творів В. І. Леніна).
Та ось у «Вечірніх розмовах» М. Рильського бачимо прислівник підставно: «Клопотався він, учасник війни, цілком підставно й законно» («Моє і наше»). Чи це маловживане слово підставно — цілком рівнозначне попереднім висловам, чи воно має свій нюанс? Якщо вислів з незаперечною (з цілковитою, з повною) підставою — близький значенням до прислівника підставно, то цього не можна сказати про слово обґрунтовано: адже якесь клопотання об'єктивно може бути й мало обґрунтованим через юридичну непідготованість особи, що писала це клопотання, й разом із тим — цілком підставним, або, інакше кажучи, законним, бо має під собою за підставу закон. Саме тому М. Рильський, добрий знавець української мови, поставив тут цей прислівник. Слово підставно, відоме й раніше в українській мові, — не зайве, бо дає змогу точніше висловити думку й має свій загальновідомий антонім — безпідставно.

В одному художньому творі я прочитав: «Гоппе і його лакузи із шкіри вилузувалися, намагаючись збільшити вуглевидобуток». Таких випадків, коли «вилузуються», лізуть, пнуться, рвуться чомусь зі шкіри, а не зі шкури, трапляється чимало — їх можна побачити на сторінках наших книжок і на газетних шпальтах. У чому причина? Чи не думають автори, що шкіра — більш українське слово, ніж шкура?
В українській мові є слова шкіра й шкура, до того ж слово шкура значно частіше вживається в народному мовленні, а з нього в широкому значенні проходить і в літературу, наприклад: «У нас тепло, як сядеш на сонці, то шкура злазить з лиця, так пече» (М. Коцюбинський). Проте в сучасній українській літературній мові розрізняють ці два слова, надаючи кожному з них певного значення: шкіра — «зовнішнє покриття тіла», а шкура — «покриття з шерстю або вовною», а також у фразеологічних висловах на зразок: «Так обріс тілом, що аж із шкури преться» (О. Кониський). Отож, у науковій термінології — медичній, ботанічній тощо — буде шкіра, шкірка, шкірний («Шкірні або нашкірні хвороби». — Російсько-український словник АН УРСР 1968 р.); якщо йдеться про тварин, слід писати й казати — шкура («З одного вола двох шкур не деруть». — Прислів’я; «Дужі кожум’яки… м’яли своїми міцними руками волові шкури». — О. Довженко).
Отже, «залити сала за шкуру», «бути в овечій шкурі», «лізти (вилазити, пнутися) зі шкури», «вбиратися в шкуру» тощо.

Відповідно до російського дієслова заниматься в нас часто кажуть займатися, вельми поширюючи значеннєвий масштаб цього слова й витискаючи ним здавна відомі українські вислови, наприклад: «займатись пасічництвом», замість пасічникувати; «займатися вчителюванням», замість учителювати; «займатися столяруванням», замість столярувати.
Основне значення дієслова займатися — «починати горіти, спалахувати»: «І в той час скирти і клуня зайнялися» (Т. Шевченко). Значення цього дієслова часом поширювали, вживаючи стосовно навчання:
«Революцією я тоді не займався, проте зовсім темним не був, читав різні книжки...» (Ю. Яновський).
Є багато висловів, які можуть заміняти дієслово займатися: жити з чогось або чимось («І дід, і батько його жили з кравецтва». — З живих уст; «Він живе хліборобством». — Б. Грінченко), трудитися чимось («У нас тут усі трудяться гончарством». — Із живих уст), робити щось («Наталці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити». — І. Котляревський).
Усі ці вислови, взяті з народних джерел, цілком можуть замінити оті штучні конструкції з дієсловом займатися на зразок «займатися кравецтвом», «займатися хліборобством».
Замість казати: «Брат зараз займається й не може піти в кіно», — слід: «брат зараз працює», замість: «Треба займатись самим собою», — правильніше: «треба заходитись коло самого себе» або: «треба взятися за самого себе».

Від вислову з метою рябіють сторінки газетних інформацій, статей і фейлетонів. Ось кілька зразків із того потоку, який ми спостерігаємо щодня в друку й чуємо з уст: «З метою біологічної ізоляції, щоб уникнути можливого поширення місячних мікроорганізмів, космонавтів помістили в спеціальний «фургон», де вони пройдуть тривалий карантин»; «З метою виявлення жанрових особливостей цього твору надіслали його на кваліфіковану експертизу».
Словом мета послугувалась і послугується наша література, щоб передати важливе життєве завдання або ідейне спрямування людини: «Очевидячки, досягла до своєї мети» (І. Нечуй-Левицький); «О, бідний той, хто крізь завої сині іде самотньо, мовчки, без мети» (М. Рильський). У народній мові це слово трапляється далеко рідше, наприклад, у вислові «на близьку мету», що означає — на близьку віддаль.
А яку мету, цебто важливе життєве завдання або ідейне спрямування, вбачали автори наведених на початку газетних фраз? Тут, як і в багатьох інших подібних випадках, нема ніякої мети, а тому й треба було написати: «Для біологічної ізоляції, щоб уникнути...», «Щоб виявити жанрові особливості цього твору...».
З цього, звісно, не слід думати, що слово мета треба обминати, приміром, у таких висловах, як поставити собі за мету, мати на меті тощо. Ідеться лише про те, щоб не обертати вислів з метою в той прикрий канцеляризм, який не допомагає зрозуміти написане, а тільки паразитує в тексті, профануючи гарне слово мета.

В українській мові є два минулі часи — минулий і давноминулий. Минулий час, не маючи особових закінчень, означає, що дія відбувалася в минулому, колись: я читав цю книжку; давноминулий час, який твориться з форм минулого часу відмінюваного дієслова й допоміжного дієслова бути, означає, що одна минула дія відбулась раніше від другої: я читав був цю книжку, та забув її зміст: «Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, і заборонив» (Марко Вовчок). Цією складеною формою давноминулого часу користуються й тоді, коли треба показати минулу перервану дію: «Лукаш... знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези» (Леся Українка).
На минулий час вказують також частки було, бувало: «А ще, було, як намалює що-небудь та підпише... що це — не кавун, а слива, так тобі точнісінько слива» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Дарка часто, було, дивилась понуро, спускала очі в землю» (Леся Українка).
Варто нагадати, що слів було, було б часто вживають у розумінні слід було, слід би було: «Було тобі, моя мати, цих брів не давати, та було тобі, моя мати, щастя й долю дати» (народна пісня); «Та було б не рубати зеленого дуба, та було б не сватати, коли я — нелюба» (народна пісня).

Відповідно до російських слів отношение, относительно часто надуживають словами відношення, відносно, забуваючи про інші, точніші, природніші слова: «Не можна допускати поверхового відношення до такої серйозної справи», — замість — поверхового ставлення або — ще краще — щоб поверхово ставились; «Відносно цього не може бути двох думок», — замість — про це (щодо цього, з приводу цього); «Я з ним у добрих відношеннях», — замість — у добрих стосунках чи взаєминах, зв'язках.
Ось що засвідчує класика: «Слід би було зав'язати міцніші стосунки з тими людьми, що оце вдались до вас» (Леся Українка); «Щодо панни Анелі, то я — певний, що вона плаче десь по кутках»; «Чутки про землю ожили з весною» (М. Коцюбинський). У цих прикладах бачимо тільки слова стосунки, щодо, про, вживання яких і слід додержуватись.
У математиці, а також у філософії й логіці слово відношення є єдиний відповідник російському науковому терміну отношение, наприклад: відношення а:b=с:а.
В українській науковій термінології є ще слово відносність: теорія відносності.
Замість штучного вислову «у всіх відношеннях» відповідно до російського во всех отношениях, наприклад: «Це мені зручно в усіх відношеннях», — слід користуватись давніми українськими висловами всіма сторонами («Славне було Запоріжжя всіма сторонами». — Збірка пісень П. Лукашевича), з усякого (з кожного) погляду («Це вигідно нам обом з усякого погляду». — З живих уст), як не глянь, як не подивись, з усіх боків, усебічно, зусебіч, у всіх планах.
Останнім часом набуває дедалі більшого поширення слово стосовно замість недоладного вислову «по відношенню»: «Стосовно місцевих умов він розробив систему обробітку ґрунту»; «Стосовно цього неподобства вже казали не раз». Проте не слід забувати й відомі слова щодо, про, приклади вживання яких наведено вище.

Ми вже бачили, що багато мовних зворотів, яких ми вживаємо, мають своїх близнят у живій мові народу. Наводимо кілька прикладів.
1. Вислів багато важити заміняють на відігравати велику роль: «У нашому ділі багато важить бригадир». — «У нашому ділі велику роль відіграє бригадир».
2. Вислів жити своєю головою заміняють на бути самостійною людиною: «Вона ніколи не житиме своєю головою». — «Вона ніколи не буде самостійною людиною».
3. Вислів брати (взяти) під своє крило заміняють на брати (взяти) під своє покровительство: «Когось же треба взяти під своє крило». — «Когось же треба взяти під своє покровительство».
4. Вислів як на мене заміняють на згідно з моїми поняттями, вислів як на інших — на згідно з поняттями багатьох: «Як на інших, то хто б став про це говорити». — «Згідно з поняттями багатьох, то хто став би про це говорити».
5. Вислів держати себе заміняють на поводитися: «Держи себе як годиться». — «Поводься, як вимагають правила пристойності».
6. Вислів чого це заміняють на з якої речі: «Чого це я маю пасти задніх?» — «З якої речі я повинен відставати?»
7. Слово по-дурному заміняють на безрезультатно (без жодних результатів), даремно (російське понапрасну): «Ходить він, ходить, і все по-дурному». — «Ходить він, ходить і все без жодних результатів».
8. Вислів краще, ніж хто заміняють на краще, ніж хто-небудь інший, краще, ніж де — на краще, ніж деінде (де-небудь в іншому місці): «У клубі веселіше, ніж де». — «У клубі веселіше, ніж деінде».
9. Вислів так і знай, що заміняють на можна бути впевненим, що: «Так і знай, що буде дощ». — «Можна бути впевненим, що буде дощ».
10. Вислів гострий на язик — кровне близня слову дотепний: «Дивись, який гострий на язик!» — «Дивись, який дотепний».
11. Слово знай — близня слів безупинно, безперестану: «Дівчата, знай, співають». — «Дівчата безупинно співають».
12. Вислів хай там як заміняють на як би не: «Хай там як вороги скачуть, нічого не зроблять». — «Як би вороги не скакали, а нічого не зроблять».
13. Вислів із цього не буде діла заміняють на це абсолютно безперспективно: «З тупого шила не буде діла». — «Тупе шило — абсолютно безперспективний інструмент».
А тепер пригляньмось до наших близнят у невеликому тексті.
1. Багато важило й те, що вона жила своєю головою, нікого не брала під своє крило й з усіма була проста. Як на інших, то й їй не слід було б держати себе так. По-дурному це все. Гостре на язик вуличне інформбюро, знай, переконувало всіх: «Хай там як вона старається — з того всього не буде діла».
2. Велику роль відігравало й те, що вона була самостійною людиною, нікого не брала під своє покровительство й з усіма трималася просто. Згідно з поняттями багатьох, то їй не слід було б поводитися так. Це все не дасть жодних результатів. І дотепне вуличне інформбюро безупинно переконувало всіх: «Як би вона не старалась, її старання — абсолютно безперспективна справа».
Прочитавши обидва уривки, ми ще доходимо висновку, що ніколи не зле, вивчаючи літературну мову, прислухатись і до гомону вічно свіжого джерела, яким є жива народна мова.
Цю нотатку, а з нею ще 11 виявлено в рукописному фонді автора.

Слово інтерес має насамперед значення «користь, зиск»: «Фактор за малий інтерес робить усі ваші доручення» (Словник за редакцією А. Кримського); «А мені в тому ділі нема ніякого інтересу» (з живих уст). Від цього походять вислови: пильнувати свого інтересу, дбати про свій інтерес, у спільних інтересах, класові інтереси. До речі, російському вислову остаться при пиковом интересе відповідає український лишитись ні з чим.
Деякі сучасні наші письменники поширюють значеннєву функцію слова інтерес, надаючи йому поняття цікавості: «З особливим інтересом поставилися товариші до цієї розповіді» (І. Ле). Навряд чи є потреба в поширенні значення цього слова, бо український іменник цікавість, прикметник цікавий, прислівник цікаво цілком відповідають російським словам интерес, любопытство, интересный, любопытный, интересно, любопытно: «Почала я з цікавістю читати...» (Олена Пчілка); «Ти б мені розказав хоч для однієї цікавості» (І. Нечуй-Левицький); «Мене аж з'їдає цікавість: звідки мене може знати Марина?» (І. Вільде).
Прислівник цікаво, котрий звичайно стоїть у фразі з якимось іменником чи займенником у давальному відмінку (мені, тобі, йому, їй, нам, вам), має паралельну конструкцію, що складається з іменника чи займенника в називному відмінку й прикметника цікавий: «Тарасові цікаво було дізнатися, що саме зробив для старичка Щепкін» (О. Іваненко); «Цікавий я знати, хто мене прийняв би» (Леся Українка).

Правильніше: як порівняти з...

Правильніше: торкати (пальцем), чіпати, зрушувати (з місця), зворушувати (до сліз)

Правильніше: сторона – бік
з одної сторони – з одного боку
з другої сторони – з другого боку, з іншого боку

Правильніше: як порівняти, порівнюючи, з порівняння

Правильніше: з цього приводу

Правильніше: як порівняти з..., проти

Правильніше: податок з прибутку, прибутковий податок

Правильніше: не дати собі раду в скрутному становищі

Правильніше: щодуху, з усієї сили

Правильніше: повинитись, признатись у провині

Правильніше: для того, щоб щось зробити, щоб щось зробити

Правильніше: щороку

Правильніше: з гідністю

Правильніше: решта

Правильніше: згідно з розпорядженням

Правильніше: гідність
з гідністю

Правильніше: (з протоколу)
витяг (з протоколу)
Прошу ознайомитися з витягом зі стенограми.

Правильніше: з радості

Правильніше: відповідно до постанови

Правильніше: з несподіванки

Правильніше: Звернення з приводу звільнення

Правильніше: З порівняння виходить

Правильніше: З цієї причини

Правильніше: Комісія з розробки форми одягу

Правильніше: Член Міжнародної амністії з прав людини при ООН

Правильніше: Це ми бачимо з її розповіді

Правильніше: Заборгованість з виплати пенсій

Правильніше: З вини дітей

Правильніше: Монополісти з видобутку

Правильніше: Нарада з безпеки і співробітництва в Європі

Правильніше: З майонезом

Правильніше: Учні насміхалися з нього

Правильніше: Експериментувала з психікою людей

Правильніше: З власного досвіду знаємо

Правильніше: Репресовано з політичних мотивів

Правильніше: З допомогою вчених удалося

Правильніше: Від 14 до 15 години

Правильніше: Всупереч чинному законодавству

Правильніше: Відповідно до рішення

Правильніше: Дотичний до проблем

Правильніше: Крамниця буде відчинена після обіду

Правильніше: Отримав від аукціону

Правильніше: Привітатися з учителькою

Правильніше: Порівнювати з минулим

Правильніше: У конфронтації з власною долею

Правильніше: Аналогія з відомими подіями

Правильніше: Усунути з посади

Правильніше: Завмер з несподіванки

Правильніше: Відповідно до угоди

Правильніше: Сутужно (скрутно) з грішми

Правильніше: І все ж, однак, проте, разом з тим

Правильніше: Нарівні з європейськими країнами

Правильніше: Кожного разу

Правильніше: Як важко дається

Правильніше: Згодом підходили

Правильніше: З усіх усюд

Правильніше: Щодуху, з усієї сили

Правильніше: Насилу заговорив

Правильніше: З прибуттям! Раді, що повернулися. Вітаємо

Правильніше: Нетерпляче чекати

Правильніше: Щоб позбутися

Правильніше: Моя хата скраю

Правильніше: На п'ятому місці з кінця

Правильніше: З якогось часу

Правильніше: Згідно з технологією

Правильніше: З відома дирекції

Правильніше: Упустити (згубити) з очей

Правильніше: Утрачати терпіння; виходити з терпіння; не стає терпцю

Правильніше: Відповідно до можливостей

Правильніше: З чого можуть скористатися

Правильніше: Може, хтось із рідних чи знайомих зголоситься

Правильніше: Співзвучні їм публіцисти

Правильніше: З кінця шістдесятих

Правильніше: З інших підрозділів

Правильніше: З приводу завдань

Правильніше: Відповідно до політичної стратегії

Правильніше: Люди з тверезим розумом

Правильніше: Пов'язаних з потребою

Правильніше: Жартувати з хлопцями

Правильніше: До нас прислуховуються великі держави

Правильніше: На це треба зважати

Правильніше: Удавав божевільного

Правильніше: Зволікав із вирішенням

Правильніше: Виходити з трамвая

Правильніше: Зникнути з очей

Правильніше: Зважати на чужу думку; враховувати чужу думку

Правильніше: Студенти радіють з успіхів своїх подруг

Правильніше: Концерт мав великий успіх

Правильніше: Призналися (зізналися) у провині; покаялися; повинилися

Правильніше: Повелися з Ганною

Правильніше: Одружився з Оленою Горак

Правильніше: Він міркує з позиції раціонального американця

Правильніше: Таке твердження можна почути

Правильніше: Усувати з посади

Правильніше: Доводити до божевілля

Правильніше: Вони зволікали з роботою

Правильніше: Достойно (гідно) триматися

Правильніше: Узгоджується з документами

Правильніше: Зробив, виголосив вступне слово

Правильніше: Користають з нагоди

Правильніше: Вилізти, виборсатися з боргів

Правильніше: Падає з рук (рук не тримається)

Правильніше: Глибоко споріднену з нами

Правильніше: Співзвучні їм слова

Правильніше: З таких спеціальностей

Правильніше: Міні-турнір з футболу

Правильніше: У кожній з попередніх подач розповідали

Правильніше: 3 тихим шелестом падає листя

Правильніше: Найкращі, щонайкращі

Правильніше: З другого боку

Правильніше: Сміливці з-поміж журналістів

Правильніше: Конференція з нагоди річниці

Правильніше: Зварити юшку з риби

Правильніше: Збити з пантелику

Правильніше: Вибувати з ладу

Правильніше: За чутками; з чуток

Правильніше: Реванш у боротьбі з демократами

Правильніше: Цікавим щодо цього був виступ

Правильніше: Узгодження законодавства з нормами Світової організації торгівлі

Правильніше: Порівнюючи з феодалізмом

Правильніше: З будь-якого приводу

Правильніше: Листування з читачами

Правильніше: Учитель української мови

Правильніше: З пані Наталею

Правильніше: Зі здобуттям незалежності

Правильніше: Хоч ціни й високі

Правильніше: Зрозуміти потреби сімей

Правильніше: Навіть з такими товарами

Правильніше: Тривога з приводу

Правильніше: З нагоди святкування Дня Конституції

Правильніше: З часу публікації

Правильніше: Останні з могікан

Правильніше: Щоб довести

Правильніше: Для виявлення жанрових особливостей

Правильніше: Яловичина з макаронами

Правильніше: Аркуші з книжок

Правильніше: Сік із журавлини

Правильніше: Сік з каланхое

Правильніше: З блакитною (голубою) облямівкою

Правильніше: Студенти дуже зацікавилися розповіддю

Правильніше: Інваліди з вадами зору та слуху

Правильніше: Дівчина з перчиком

Правильніше: Та іже з ними

Правильніше: Решта

Правильніше: Звернення з приводу реабілітації

Правильніше: Виступати з доповіддю

Правильніше: Комітет на чолі з професором

Правильніше: Не знала як зарадити в цій ситуації

Правильніше: Витяг із листа

Правильніше: З погляду права

Правильніше: Випустили з уваги

Правильніше: З виглядом знавця

Правильніше: По-іншому тему висвітлює

Правильніше: Млинці із сиром