ЮПІТЕР — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

Зевс-громовержець (Юпітер).

У грецькій міфології Зевс, у римській — Юпітер — верховний бог, цар і батько богів і людей. Як бог неба Зевс кидає блискавки, творить грім, збирає і розгонить хмари, змінює пори року; як володар богів і людей він розподіляє добро і зло, дає людям закони, владу, оберігає родину. Часто зображувався в літературі (Гомер, Есхіл, Лукіан) і мистецтві (статуя Зевса, виконана Фідієм).
В образній мові Зевс (застаріла форма — Зевес) чи Юпітер — велична людина, що не має рівних собі. «Зевс-громовержець» — іронічна назва грізного начальника. Приклади

І в наркоматах, як звелів Зевес, вже креслять дерево нових єрархій, яке пригорне під гіллясту тінь пролетар'ят майбутніх поколінь. (Ю. Клен, Прокляті роки)
Весна цвіте в усій красі своїй.
Вже одгриміли Зевсові перуни,
Дощу дзвінкого простягайся струни,
Зазеленіли просо і рижій.
(М. Зеров, Обри)

Юпітер.

У римській міфології — верховний бог, громовержець. У жартівливому слововживанні — грізне начальство. Приклади

А втім, Юпітере, спаси мене й помилуй,
Щоб проповідувать я всепрощення став
Чи на толстовство вас, братове, навертав.
(М. Рильський, Мандрівка в молодість)

Що личить (дозволено) Юпітерові, те не личить (не дозволено) бику.

Латинський крилатий вислів, який виник у зв'язку з античним міфом про те, як верховний бог Юпітер (Зевс) в образі бика викрав прекрасну Європу — дочку фінікійського царя Агенора. Цитується також у латинській формі — «Quod licet Jovi, non licet bovi». Приклади

He тільки ж бо quod licet Jovi, non licet bovi, а й навпаки: що можна якому-небудь Поліщукові — непристойне те для Тичини. (С. Єфремов, Історія українського письменства)

Юпітере, ти сердишся, отже, ти неправий.

Цей вислів — звертання Прометея до Зевса (Юпітера) — приписують грецькому сатирикові II ст. н. е. Лукіану.
Вживається з іронічним забарвленням. Приклади

Сказав-бо Він: «Забудьмо, що є мста»,
І шалом захлинаються міста,
І юрмище реве тисячороте,
І ти його ведеш, Іскаріоте,
І гучно славиш мертвого Христа.
(М. Фішбейн, Апокриф)
Я хочу, щоб моя відповідь одбивала своїм спокійним, навіть «рицарським» тоном від тої дикої бурсаччини. Якби я не була зачеплена там особисто, то я б так дуже не церемонилась, але тепер не хочу бути тим «Юпітером, що сердиться». (Леся Українка, Лист до матері, 27.І.1903 р)