ЛИС — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

стари́й лис; стара́ лиси́ця.

жарт. Бувала, досвідчена людина. Приклади

— У вас, молодий чоловіче, мудрість мужа, а хитрість змія-іскусителя [спокусника]. Мене [декана], старого лиса, кругом пальця обкрутити (П. Колесник)
Генрі бере дочитувати мої мемуари, а я, хитрий старий лис, виходжу на балкон. (Ю. Яновський)

Літній чоловік, який залицяється до дівчат, молодих жінок; спокусник. Приклади

[Гнат:] Дурив тебе, старий лис! Ой, та я йому ноги поламаю, аби знав, як лисим чолом перед молодими дівчатами світити (І. Франко)

зневажл. Лукава, нещира, хитра і т.ін. людина. Приклади

Завідуючий був старий лис, з медом на устах (С. Васильченко)
Юнона, козир-молодиця, Юпітеру не піддалась, Бо знала, що стара лисиця На всякі штуки удалась (І. Котляревський)
В серці її все аж кипіло від гніву. В таку мить цей старий лис.. тікає від роботи (В. Собко)
— Стара лисиця той Турковський! А я? де мої очі були?! (Леся Українка)
В сусідах живе його суперник, старий лис. Що тільки може — гарбає до себе (О. Маркуш)

Лис Микита.

Головний персонаж віршованої казки І. Франка (1856—1916) «Лис Микита», пройдисвіт, який обдурює всіх звірів і в останній момент уникає заслуженої кари. Казку написано за мотивами поеми Й. В. Гете «Райнеке Фукс», яка у свою чергу є переробкою середньовічного «Роману про Лиса».
У переносному значенні — підступна й хитра людина. Приклади

Ти й не догадуєшся, синку любий,
Який той чоловік жорстокий, грубий,
Яка у ньому злість і хитрість скрита.
При нім-то ангел навіть Лис Микита.
(Б. Лепкий, Почула стріл, і щоб не було лиха…)

ви́тися (звива́тися, крути́тися і т.ін.) в'юно́м (ли́сом) біля кого, навколо кого.

Підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось. Приклади

Біля нього [Піскового] в'юном крутився старий Митрофан Лизя (Іван Ле)
викру́чуватися в'юно́м. Мати в'юном викручувалася навколо знатної гості і аж надто принижувалася улесливістю (А. Хижняк)
Як відходили [панотчики], то червоний стукав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Мартович)