ЛИС — ЕТИМОЛОГІЯ

лис «Canis vulpes L.» (зоол.)

псл. lisъ, lisa, lisica;
загальноприйнятої етимології не має;
можливо, споріднене з лтс. lapsa «лис», лит. lãpė, прус. lape, дінд. lopāśá, гр. ἀλώπηξ, лат. volpes, vulpes «тс.» (іє. *leips-);
виводиться також від псл. lis- (liš-) «червоно-жовтий», яке вбачається в р. [ли́сый] «рижий, жовтий», ч. [liša] «полум’я» (Schuster-Šewc 853 – 854);
зіставляється з лихи́й (Pedersen IF 5, 33), з ли́па (з первісним значенням «розбійник») (Uhlenbeck РВrВ 26, 302), з нвн. [lins] «тихо» (Bern. IF 8, 286);
складність встановлення індоєвропейської праформи пояснюється тим, що назва лисиці, очевидно, видозмінювалася в різних мовах під впливом табу;
р. лис, лиса́, лиси́ца, бр. ліс, ліса́, лісі́ца др. лисъ, лисица, п. lis, lisica, ч. liška «лис, лисиця», ст. lisa, слц. líška, вл. нл. liška, полаб. léiska, leiseitzja, болг. лиси́ца, м. лиса, лисица «тс. », схв. лȗс, ли́сац «лис», лùсица «лисиця», слн. [lìs], lisíca, стсл. лисъ, лиса;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ли́са́ «лисиця»
лиса́к «лис»
лисеня́
ли́си «лисяче хутро» (мн.)
лиси́ха «лисиця»
лиси́ця
лисича́ «лисеня»
лисиченя́
лиси́чий
лиси́чити «хитрувати»
лиси́ччин
лисиччу́к «тс.»
ли́сій
ли́ска «лисичка»
ли́совий
лисови́н «лис»
лисо́к «молодий лис»
лису́н «лис»
лисю́ра «лисяче хутро»
лися́ «лисеня»
ли́сячий
підлиси́куватися «підлещуватися »
пі́длисок «молодий лис»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ліс білоруська
ліса́ білоруська
лісі́ца білоруська
лиси́ца болгарська
liška верхньолужицька
ἀλώπηξ грецька
lopāśá давньоіндійська
лисица давньоруська
лисъ давньоруська
лисъ давньоруська
лисъ давньоруська
лисъ давньоруська
лисъ давньоруська
лисъ давньоруська
лисъ давньоруська
*leips- індоєвропейська
*leips- індоєвропейська
*leips- індоєвропейська
volpes латинська
vulpes «тс.» (іє. *leips-) латинська
lapsa «лис» латиська
lãpė литовська
лиса македонська
лисица «тс. » македонська
liška нижньолужицька
lins «тихо» нововерхньонімецька
léiska полабська
leiseitzja полабська
lis польська
lisica польська
lisъ праслов’янська
lisa праслов’янська
lisica праслов’янська
lis- «червоно-жовтий» (liš-) праслов’янська
liš- праслов’янська
liš- праслов’янська
lape прусська
ли́сый «рижий, жовтий» російська
лис російська
лиса́ російська
лиси́ца російська
лȗс сербохорватська
ли́сац «лис» сербохорватська
лùсица «лисиця» сербохорватська
líška словацька
lìs словенська
lisíca словенська
лисъ старослов’янська
лиса старослов’янська
лихи́й українська
ли́па (з первісним значенням «розбійник»)(Uhlenbeck РВrВ 26, 302) українська
liša «полум’я» чеська
liška «лис, лисиця» чеська
lisa (ст.) чеська

ли́сий

псл. lysъ «лисий (без волосся; з білою плямою)»;
споріднене з дінд. rúśan (rúśant-) «світлий, білий», вірм. lois «світло», lusin «місяць», lusn «більмо», гр. λευκός «білий», що зводяться до іє. *leuk-/ leuk ̑- «бути світлим, сяяти»;
р. лы́сый, бр. лы́сы, др. лысъ, п. łysý, ч. слц. lysý, вл. нл. łysak «лисий кінь або віл», болг. лис «лисий», ли́са «лисина», м. лис «рижий; [лисий (про тварин)]», схв. лȕса «біла пляма, лисина у тварини», слн. [lȋs] «плямистий», lísa «пляма, лисина», стсл. възлысъ «лисий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зали́сина
лиса́вий «з лисиною»
лиса́к «чоловік з лисиною; [тварина з світлою плямою на лобі; оголений берег чи узвишшя]»
лиса́н «кінь з білою плямою на лобі»
лисань «чоловік з лисиною»
лиса́ня «гола гора»
лиса́я «лиса корова»
ли́сина «місце на голові, де випало і не росте волосся; ділянка землі, позбавлена рослинності; біла пляма на лобі деяких тварин; [огріх при посіві Mo]»
ли́сиця «гола вершина гори»
лисі́ти
ли́ска (кличка тварини з білою плямою на лобі)
лиско́ (кличка собаки з білою плямою на лобі)
лисови́ння «місце в полі без рослинності»
лисо́ня «корова з білою плямою на лобі»
лисота́ «оголеність, відсутність волосся»
лисува́тий
лису́н «чоловік з лисиною»
лису́на «корова з білою плямою на лобі»
лису́ха «гола вершина гори»
ли́ська «теля або корова з білою плямою на лобі»
ли́ся «тс.»
лися́к «тс.»
лися́нка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лы́сы білоруська
лис «лисий» болгарська
ли́са «лисина» болгарська
łysak «лисий кінь або віл» верхньолужицька
lois «світло» вірменська
lusin «місяць» вірменська
lusn «більмо» вірменська
λευκός «білий» грецька
rúśan «світлий, білий» (rúśant-) давньоіндійська
rúśant- давньоіндійська
rúśant- давньоіндійська
rúśant- давньоіндійська
лысъ давньоруська
*leuk-/ leuk ̑- «бути світлим, сяяти» індоєвропейська
лис «рижий; [лисий (про тварин)]» македонська
łysak «лисий кінь або віл» нижньолужицька
łysý польська
lysъ «лисий (без волосся; з білою плямою)» праслов’янська
лы́сый російська
лȕса «біла пляма, лисина у тварини» сербохорватська
lysý словацька
lȋs «плямистий»«пляма, лисина» словенська
lísa «плямистий»«пляма, лисина» словенська
възлысъ «лисий» старослов’янська
lysý чеська

лисики «конюшина повзуча, Trifolium repens L.» (бот.)

назви можуть бути зумовлені пухнастістю і світлим забарвленням суцвіття рослини;
очевидно, похідні утворення від лис, [ли́шка] «лисиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ли́шка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лис українська
ли́шка «лисиця» українська

лиси́чка «гриб Cantharellus cibarius Fr.» (бот.)

похідне утворення від лис, лиси́ця;
назва зумовлена жовтим кольором тіла гриба, подібним до шерсті лиса;
виводиться також (Schuster-Šewc 962) від псл. lis- (liš-) «червоно-жовтий»;
р. лиси́чка, [лиси́ца], бр. лісі́чка, [лісі́ца], п. [lisica, liszka], ч. liška, слц. líška, нл. lišeńka, схв. [лùсица], слн. lisíčka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лиси́ця «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лісі́чка білоруська
лісі́ца білоруська
lišeńka нижньолужицька
lisica польська
liszka польська
lis- (liš-) «червоно-жовтий» (liš-) праслов’янська
лиси́чка російська
лиси́ца російська
лùсица сербохорватська
líška словацька
lisíčka «тс.» словенська
лис українська
лиси́ця українська
liška чеська

лисохві́ст «китник, Alopecurus L. » (бот.)

пор. також укр. [хвостики] «Alopecurus fulvus Sm.» Mak, [чорнохвостник] «Alopecurus ruthenicus Weinm.» Mak;
пор. п. lisi ogon «лисохвіст», болг. лисича опашка, схв. лисичjи реп, слн. lisičji rep, нвн. Fuchsschwanz, англ. foxtailgrass, meadow foxtail «тс.»;
складне утворення з лис і хвіст;
очевидно, калька наукової назви лат. alopecurus, утвореної з гр. άλώπηξ «лис» і οὐρά «хвіст»;
назва зумовлена тим, що колосок рослини пухнастий, схожий на лисячий хвіст;
р. лисохво́ст, [лисехвостник, лисий хвост], бр. лісахво́ст;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лисій «китник луговий, Alopecurus pratensis L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
foxtailgrass англійська
meadow foxtail «тс.» англійська
лісахво́ст білоруська
лисича опашка болгарська
άλώπηξ «лис» грецька
οὐρά «хвіст» грецька
alopecurus латинська
Fuchsschwanz нововерхньонімецька
lisi ogon «лисохвіст» польська
лисохво́ст російська
лисехвостник російська
лисий хвост російська
лисичjи реп сербохорватська
lisičji rep словенська
хвостики «Alopecurus fulvus Sm.» українська
чорнохвостник «Alopecurus ruthenicus Weinm.» українська
лис українська
хвіст українська

лисуха «паслін чорний, Solanum nigrum L.» (бот.)

не зовсім ясне;
можливо, результат видозміни форми *лисник ( ‹ глис(т)ник) «паслін солодко-чорний, S. dulcamara L; паслін чорний» (пор. бр. [лісні́к] «тс.»), зближеної з назвою тварини лис;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лісні́к білоруська
*лисник «паслін солодко-чорний, S. dulcamara L; паслін чорний» ( ‹ глис(т)ник)(пор. бр. [лісні́к] «тс.») українська
лис українська
глис(т)ник) українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України