КІГОТЬ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

випуска́ти (розпуска́ти) / ви́пустити (розпусти́ти) па́зурі (кі́гті), несхв.

Виявляти ворожість, нетерпимість до кого-небудь або готовність дати відсіч комусь. Приклади

Люті звірі Прийшли в овніх шкурах І пазурі розпустили… (Т. Шевченко)
Її взяв острах: адже вона лишилася віч-на-віч з цим самотнім, дикуватим парубком. Смирний-смирний, а дивись і випустить пазурі (В. Речмедін)
Шляхтич випустив нарешті пазурі. Вівся з нами, мов колонізатор, мов плантатор (П. Загребельний)

гостри́ти кі́гті (ні́гті) на кого--що, несхв.

Прагнути заволодіти ким-, чим-небудь, захопити когось, щось; зазіхати. Приклади

Гострити кігті на чуже багатство. гостри́ти ні́гтики. Досягнувши свого, химерна дівчина втрачала спортивний інтерес до упокорення об'єкта і починала гострити нігтики на іншу жертву (Ірина Вільде)

ви́рватися з рук (з лап, з кі́гтів, з лабе́тів) чиїх, чого і без додатка.

Врятуватися, звільнитися від кого-, чого-небудь; позбутися залежності від когось, чогось. Приклади

Сини бідняків у старій Югославії не могли розраховувати на те, що їм вдасться вирватися з лабетів злиднів (З газети)
Дивлячись на працьовите людське муравлище, віриш, що китайський народ, вирвавшись з кігтів феодалізму… все зробить для свого добра (П. Козланюк)
Усі вони [шинкарі] добрі, як сплять; а тільки розплющить очі, то так і норовить.., як би тебе так заборсати, щоб з його лап не вирватися… (Панас Мирний)
— Удасться, то добре, а не вдасться, то ще таки світу не кінець, і вони [робітники] нам з рук не вирвуться (І. Франко)

По кігтях пізнають лева. Ex ungue leonem.

Латинське прислів'я, що виникло з вислову грецького поета Алкея (VII—VI ст. до н. е.) «По кігтю намалювати лева», тобто за якоюсь однією ознакою зрозуміти характер людини. Грецький поет Лукіан вважає автором вислову скульптора Фідія (V ст. до н. е.). Серед українських авторів першим ужив цей вислів Дмитро Туптало, єпископ Ростовський (XVII ст.). Приклади

Він, торкнувши вуса, відповів молодиці з спокійною статечною гідністю: — Лева по кігтях пізнають… А ви що хотіли? (О. Гончар, Бригантина)
Усе там і правильне і не без вартостей, але ніде не чути іскри генія, не видко цього ex ungue leonem, дякуючи чому можна і без підпису впізнати кожний із попередніх творів Толстого. (І. Франко, Лев Толстой)