КУЦОГО — ФРАЗЕОЛОГІЯ
тягти́ (тягну́ти) сірка́ (кота́, ку́цого) за хвіст (за хвоста́).
Зволікати, не поспішати з чим-небудь.
Приклади
- Проценко потягував старе смаковите винце, Рубець смакував крутий та солодкий чай, як звав Колісник пунш, а сам хазяїн тяг сірка за хвіст (Панас Мирний)
- — Тітко Маріє, скіко [скільки] можна тягнути кота за хвіст? (В. Яворівський)
- — Ви мені, хлопці, куцого за хвоста не тягніть. День-два — і щоб копиці стояли (Леся Українка)
як (мов і т.ін.) ку́цому до за́йця.
Дуже далеко, зовсім недоступно.
Приклади
- Здатні [економи] й дітей вчити в гімназії. А нам далеко тепер до гімназії, як куцому до зайця (І. Нечуй-Левицький)
дале́ко ку́цому до за́йця.
Уживається як категоричне заперечення; ні, зовсім ні.
Приклади
- [Ясь:].. Шляхтич-то велика річ! У своїх добрах він — король!.. Правами рівний Вишневецьким та Сопігам… [Наталя:] Ну, далеко куцому до зайця! (Б. Грінченко)
мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т.ін.) кого, що і без додатка.
Оцінювати, характеризувати і т.ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб'єктивно.
Приклади
- мі́ряти на свою́ ку́цу мі́рку. — От не люблю, коли баби починають усе на свою куцу мірку міряти (М. Стельмах)
- Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко)
- змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: Всякий це розчовпа (І. Франко)
- — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний)
- Петро Петрович… з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч)
- Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко)
- — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко)
ма́ти коро́тку (ку́цу) па́м'ять, жарт.
Швидко забувати про кого-, що-небудь.
Приклади
- Бракує вам міцного духу, пане Гармаш,— тихо заговорив шляхтич,— та й пам'ять маєте коротку… (Н. Рибак)
- Наївно було б нашим недругам гадати, що український народ має настільки вже куцу пам'ять (З газети)
- [Юлія:] Так? То таку коротку пам'ять маєте? (І. Франко)
Дивіться також