КОСТЕМ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

куди́ і во́рон кісто́к (ко́сті) не зано́сить.

Дуже далеко, в найвіддаленіше місце. Приклади

куди́ во́рон і кісто́к не зано́сить. — Ой, бійся скуки, Нінко!.. Вона, як необ'їджений кінь, може завести тебе в такі нетрі, куди ворон і кісток не заносить (С. Добровольський)
куди́ й во́рон не занесе́ ко́сті чиї. — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світу, куди й ворон не занесе кості твоїх знайомих (І. Нечуй-Левицький)
Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі, не схожі ні на що на світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О. Довженко)

розмина́ти / розім'я́ти ко́сті (кістки́).

За допомогою рухів, зміни положення тіла позбуватися втоми, скованості, оніміння суглобів і т.ін. Приклади

— Ти вирішив трохи кістки розім'яти. Як тут: усе спокійно? (І. Головченко, О. Мусієнко)
розім'я́ти кісточки́. Після відбою козаки гомінким натовпом поверталися на своє місце.— Ну, трохи розім'яли кісточки? — допитувався генерал.— Не ремствуємо (С. Добровольський)
Дід Мусій зліз з свого воза. Розім'яти старечі кості час,— подумав, пошукав очима Василя, попростував до нього (Н. Рибак)
Люд, що, певне, звик до різних пригод у дорозі, поводиться досить стримано, без нервувань: той гумку жує над кермом, той вийшов, розминає кості (О. Гончар)

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть і т.ін.) / затріща́ли (залуща́ли і т.ін.), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т.ін.

Дуже сильно, міцно. Приклади

Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський)
Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк)

2.Дуже завзято. Приклади

Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич)

кість від ко́сті кого, чого.

Дитина, породження. Приклади

Олексій Штепа, молодий козак, кість від кості козацького племені (Л. Первомайський)

скла́сти / склада́ти го́лови (життя́, кістки́, ко́сті).

Гинути, вмирати. Приклади

Кричали за святую Русь, а виявились просто ландскнехтами, найманим військом, що з чужою зброєю в руках, з чужими радниками при штабах складали свої голови в боях за чуже (О. Гончар)
скла́сти голіво́ньку. [Цар:] Ти вчинив по-молодецькому, Удалий боєць та купецький син, Що сказав усе ти по совісті. Сам же йди по-молодецькому на високеє місце лобнеє, Склади свою буйную голівоньку (Переклад за ред. М. Рильського)
І скінчиться його довічна мандрівка, і складе він… свої старі натруджені кістки (М. Коцюбинський)
За цю насмішку свої кості складеш (М. Стельмах)
У львівській цитаделі [за pоки гітлерівців] склали голови багато поляків, чехів, французів (П. Інгульський)

[самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра).

Дуже, надто худий. Приклади

Були вони [партизани] — сама шкіра та кості (О. Гончар)
одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник)
[сама́] шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський)
З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик)
— Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб)

обідра́ти до го́лої ко́сті, перев. кого.

Забрати в кого-небудь геть усе, довести до цілковитого зубожіння; повністю обібрати когось. Приклади

Обідрали до голої кості (Укр. присл.)

Вежа зі слонової кості.

Вислів, ужитий французьким критиком і поетом Ш. О. Сент-Бевом (1804—1869) у віршованому посланні 1837 р. Для характеристики творчості поета А. де Віньї: «Таємничий Віньї до настання полудня повертається у свою вежу зі слонової кості». Цей вислів набув поширення серед французьких поетів-романтиків як символ світу мрії, втечі від прози дійсності.
Вживається для характеристики творчості, відірваної від суспільного життя. Приклади

Я була переконана, що йому (П. Тичині) незручно в тій офіційній позі, що йому по-справжньому добре лише на самоті, що йому таки потрібна своя «вежа з слонової кості», хоч він обов'язково прорубав би в ній вікна і розчинив їх у світ. (М. Коцюбинська, 3 любов'ю і болем)
Коли поезія мусить вести за собою маси — вона не може відлежуватись по затишках, тупцяти манівцями чи відсиджуватись у баштах із слонової кістки. (М. Бажан, Вогонь в одежі слова)