КОСТЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коста́р «молода марена (вусач), Barbus barbus (L.) (Barbus fluviaticus)» (іхт.)
похідні утворення від кість, ко́сті;
назви зумовлені тим, що м’ясо марени дуже костисте (Сабанеев 276);
Фонетичні та словотвірні варіанти
коста́ч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кість | українська |
| ко́сті | українська |
кости́ль «металевий стрижень; [залізний отвір у пилці для дерев’яної ручки Л]» (тех.)
як новий технічний термін запозичене з російської мови;
очевидно, др. *костыль, похідне від кость «кістка»;
р. косты́ль «костур; металевий стрижень», бр. касты́ль «металевий стрижень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
костєль
«залізний отвір у пилці для дерев’яної ручки»
кости́л
«костур, коцюба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| касты́ль «металевий стрижень» | білоруська |
| *костыль | давньоруська |
| кость «кістка» | давньоруська |
| косты́ль «костур; металевий стрижень» | російська |
костяни́ця «кам’яниця, Rubus saxatilis L.» (бот.)
похідні утворення від кість (ко́сті);
назви зумовлені великими розмірами кісточок плодів;
р. костяни́ка, бр. касцяні́цы, касця́нкі «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
костя́нка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| касцяні́цы | білоруська |
| касця́нкі «тс.» | білоруська |
| костяни́ка | російська |
| кість (ко́сті) | українська |
| ко́сті | українська |
костяни́ця «багатоніжка підкласу губоногих із класу ракоподібних, ithobius forficatus» (зоол.)
очевидно, запозичення з російської мови;
р. костя́нка «тс.» утворене від кость «кістка », можливо, за подібністю до кістки раковини або щита, якими вкриті голова та груди цих тварин;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кістя́нка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| костя́нка «тс.» | російська |
| кость «кістка » | російська |
Костянти́н
гр. Κωνσταντίνος походить від лат. Constantīnus (особове ім’я), утвореного з прикметника constans (род. в. constantis) «постійний, незмінний, сталий, стійкий», пов’язаного з дієсловом constāre «твердо стояти, залишатися незмінним»;
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
р. Константи́н, бр. Канстанці́н, др. Конъстантинъ, п. Konstanty, ч. Konstantin, слц. Konštantín, болг. Костади́н, Константи́н, схв. Konstàntin, Костàдин, Костàнтин, слн. Konstantin, стсл. Конъстантинъ, Костантинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Кост
костант
Коста́нтій
Ко́стень
Ко́стик
Кость
Костьо
Костю́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Канстанці́н | білоруська |
| Костади́н | болгарська |
| Константи́н | болгарська |
| Κωνσταντίνος | грецька |
| Конъстантинъ | давньоруська |
| Constantīnus (особове ім’я) | латинська |
| constantis «постійний, незмінний, сталий, стійкий» | латинська |
| constāre «твердо стояти, залишатися незмінним» | латинська |
| constans | латинська |
| Konstanty | польська |
| Константи́н | російська |
| Konstàntin | сербохорватська |
| Костàдин | сербохорватська |
| Костàнтин | сербохорватська |
| Konštantín | словацька |
| Konstantin | словенська |
| Конъстантинъ | старослов’янська |
| Костантинъ | старослов’янська |
| Konstantin | чеська |
кощі́й «назва казкового персонажа; (перен.) худа, кощава людина; скнара»
очевидно, похідне утворення від дієслова кости́ти*«поганити, сквернити, паплюжити, бруднити» (від псл. kostь «гидота» ‹ «труп, падло»);
пор. укр. кости́ти «(брудно) лаяти», р. [кости́ть]«бруднити, гидити, паплюжити; випорожнюватися », [кощёнок] «мерзотник, поганець», кощу́н «осквернитель святинь», бр. [касці́ць] «випорожнюватися»;
роль казкового персонажа (крадій, осквернитель дівчат) такому поясненню відповідає;
значення «худа, кощава людина; скнара», мабуть, є результатом вторинного зближення з кість (кі́стка);
безпосереднє виведення від кість (анат.), р. кость (Шанский ЭСРЯ II 8, 366; Фасмер II 362; Bern. l 583; Mikl. EW 133) не переконує;
етимологічно відмінним є др. кощей (кощий) «невільник, раб; отрок», запозичене з тюркських мов (Шипова 201–202; Менгес 113–114; Дмитриев 561);
р. коще́й, заст. каще́й, бр. кашчэ́й «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| касці́ць «випорожнюватися» | білоруська |
| кашчэ́й «тс.» | білоруська |
| кощей «невільник, раб; отрок» (кощий) | давньоруська |
| кощий | давньоруська |
| kostь | праслов’янська |
| кости́ть «бруднити, гидити, паплюжити; випорожнюватися » | російська |
| кощёнок «мерзотник, поганець» | російська |
| кощу́н «осквернитель святинь» | російська |
| кость | російська |
| коще́й | російська |
| каще́й (заст.) | російська |
| кости́ти «поганити, сквернити, паплюжити, бруднити» (від псл. kost ь «гидота» ‹ «труп, падло») | українська |
| кости́ти «(брудно) лаяти» | українська |
| кість (кі́стка) | українська |
| кі́стка | українська |
| кість (анат.) | українська |
касти́ти «ганьбити»
позбавлене ґрунту безпосереднє виведення (Bern. І 583; Желех. І 370) від kostь «кість»;
похідні утворення від др. *кость (касть) «бридота, покидьки, залишки забитої тварини або людини», того самого, що і в словах др. кость «кістка», псл. kostь «тс.», pakostь «пакість» та ін., спорідненого з коса́, чеса́ти;
р. кости́ть «дуже лаяти; [поганити, бруднити]», [касти́ть] «лаяти, лихословити; бруднити, смітити», [касть] «бридота, сміття, непридатні залишки на бойнях», бр. [косці́ць] «випорожнятися», [ка́сціць] «тс.; псувати, бруднити, смітити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кости́ти
«дуже лаяти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| косці́ць «випорожнятися» | білоруська |
| ка́сціць «тс.; псувати, бруднити, смітити» | білоруська |
| *кость «бридота, покидьки, залишки забитої тварини або людини» (касть) | давньоруська |
| касть «кістка» | давньоруська |
| кость | давньоруська |
| kostь «кість» | праслов’янська |
| kostь «тс.» | праслов’янська |
| pakostь «пакість» | праслов’янська |
| кости́ть «дуже лаяти; [поганити, бруднити]» | російська |
| касти́ть «лаяти, лихословити; бруднити, смітити» | російська |
| касть «бридота, сміття, непридатні залишки на бойнях» | російська |
| коса́ | ? |
| чеса́ти | ? |
кість
псл. kostь «кість; труп забитого або його частина», пов’язане з kosati «бити, рубати», česati «чесати, скребти»;
зіставлення з лат. costa «ребро» (Фасмер–Трубачев II 349; Преобр. І 368; БЕР II 661–663; Bern. І 582–583) або з лат. os «кістка», гр. ὀστέον, дінд. ásthi «тс.» (Machek ESJČ 280–281; Ernout–Meillet 146; Persson Beitr. 526) залишаються непереконливими;
р. кость, бр. косць, др. кость, пасти костию «полягти на полі бою», на костехъ «на полі битви (яка тільки що закінчилася)», п. kość, kości świętych «мощі святих», ст. kośnica «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)», ч. kost, слц. kosť, вл. kość, нл. kosć, полаб. ťüst, болг. кост, м. коска, схв. кȏст, слн. kóst, ст. kostníca «приміщення для померлих», kostenjáča «тс.», стсл. кость;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кі́стка
кістля́вий
кістня́к
«кістяк»
кістя́к
кістяни́й
кістяни́стий
кістя́нка
«перезріла маслина»
кістя́р
«збирач кісток»
кістя́стий
ко ста́р
коста́к
«костолуз, Coccothraustes»
(орн.)
костені́ти
кости́р
«гравець у кості»
кости́ря
«тс.»
кости́стий
костови́тий
«костистий»
косто́вище
«кістяк»
ко́сток
«кістка»
косту́р
«тс.»
костя́вий
костя́к
«кістяк»
костя́ни́й
костяни́стий
костянкувати́й
(про ягоду)
коща́вий
кощі́й
«(худий, як) скелет»
надкі́сниця
(анат.)
на́кістень
«болісне кісткове утворення у коня»
на́кістник
«тс.»
о́кіст
окі́стя
око́ста
«шинка»
окостуватий
«костистий; твердий, як кістка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| косць | білоруська |
| кост | болгарська |
| kość | верхньолужицька |
| ὀστέον | грецька |
| ásthi «тс.» | давньоіндійська |
| кость | давньоруська |
| пасти костию «полягти на полі бою» | давньоруська |
| на костехъ «на полі битви (яка тільки що закінчилася)» | давньоруська |
| costa «ребро» | латинська |
| os «кістка» | латинська |
| коска | македонська |
| kosć | нижньолужицька |
| ťüst | полабська |
| kość «мощі святих» | польська |
| kości świętych «мощі святих» | польська |
| kośnica «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)» | польська |
| kostь «кість; труп забитого або його частина» | праслов’янська |
| kosati «бити, рубати» | праслов’янська |
| česati «чесати, скребти» | праслов’янська |
| кость | російська |
| кȏст | сербохорватська |
| kosť | словацька |
| kóst | словенська |
| kostníca «приміщення для померлих»«тс.» | словенська |
| kostenjáča «приміщення для померлих»«тс.» | словенська |
| кость | старослов’янська |
| kost | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України