ЗДІЙМАЛА — ФРАЗЕОЛОГІЯ
бра́ти (підніма́ти) / взя́ти (підня́ти) на глум (на глу́зи, на сміх) кого, що і без додатка.
Піддавати осуду.
Приклади
- Інший і сувору догану перетерпить, і круте покарання, а коли його візьме на глум громада, то вже йому непереливки (З газети)
Насміхатися, кепкувати з кого-, чого-небудь.
Приклади
- Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать (П. Гулак-Артемовський)
- здійма́ти на глум. [Лицар:] Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? (Леся Українка)
- Засмутився Карпо, не їсть, не п'є, як ніч ходить… Глузують наші, на сміх його беруть… (М. Коцюбинський)
- [Гаптін:] І чого ти така, Ярино?.. все зо сміхом, все на глузи береш… (Леся Українка)
- Язикатий подоляк вічно бере на глум Гришині романи з вертихвістками (О. Гончар)
скида́ти (здійма́ти) / ски́нути (здійня́ти) ша́пку (капелю́х і т.ін.) перед ким, рідше перед чим і без додатка.
Цінувати когось, щось.
Приклади
- І усміхнуться їм брати так тепло, радісно й знайомо на фоні гнівному заграв, стальні здіймаючи шоломи перед геройством тих, хто впав (В. Сосюра)
- Треба знайти для її [краси] вираження відповідні форми, і такі, що коли художник переносить її, розуміючи, відчуваючи життя, то щоб перед картиною люди шапки скидали (О. Довженко)
- Сам пан сотник, людина поважна й бундючна, перед яким скидали шапки всі, навіть пан оконом [економ],— так от сам пан сотник підійшов до Розумихи, святочно облобизав її й поззоровив з таким гойним сином (М. Лазорський)
- Записую школярів, а батьки їх утаюють від мене. Утаюють майбутніх професорів і вчених, перед якими колись, може, держави скидатимуть шапки! (М. Стельмах)
вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ).
Говорити про що-небудь.
Приклади
- впада́ти в річ. [Джонатан (тихо до Річарда):] Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка)
- здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували [співчували] йому (М. Коцюбинський)
- Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар)
- — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний)
- Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч)
- Тепер Марта дивилась на капітана неприязно. . Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко)
здійма́ти / здійня́ти (зня́ти) [важки́й] ка́мінь (тяга́р) з се́рця (з душі́).
Позбавляти того, що гнітить, мучить кого-небудь.
Приклади
- Христі наче хто камінь зняв з душі: зразу стало і вільно і легко (Панас Мирний)
- Злість душила його за горло, а прокльони, які посилав він усяким законам, що не дають бідним людям спокійно жити, не здіймали важкого каменя з серця, не зменшали злості (М. Коцюбинський)