ДУЛО — ФРАЗЕОЛОГІЯ

ду́ти гу́би.

Сердитися, ображатися на кого-небудь. Приклади
  • ду́ти гу́бки. Всі Катрусю дуже люблять.., Що захочеться Катрусі, Зроблять тьоті та бабусі. А Катруся губки дує Та все більше вередує (С. Воскрекасенко)
  • Федір пішов на квартиру. Мати сердилась, сестри дули губи.., а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький)

ду́ти на холо́дне, ірон.

Виявляти надмірну обачність, обережність. Приклади
  • Ти [Савко] чоловік, звісно, обачний — дуєш на холодне (В. Конвісар)

дму́хати (ду́ти) про́ти ві́тру.

Робити яку-небудь безнадійну справу, не сподіваючись на успішне її завершення. Приклади
  • [Дід з ціпком:] А ти… А ти кинь цигарку, кажу! (Та й замірився на Копистку ціпком). [Копистка (не зворухнувся):] Не дмухайте, діду, проти вітру (М. Куліш)

дава́ти горобця́м ду́лі, жарт.

Ходити без діла, тинятися, байдикувати. Приклади
  • З школи його витурили, спасибі, що у школу-інтернат направили, а то давав би по місту горобцям дулі (Ю. Збанацький)

і в вус не ду́ти.

Бути байдужим до всього, не турбуватися ні про що. Приклади
  • Ви ганьбите підлизу всує! Він слуха вас і в вус не дує. Мовляв усякому своє… (С. Воскрекасенко)
  • Оберемок в думці лаяв Кошика: Все через нього такі душевні страждання! А він, мабуть, і у вус не дме (П. Автомонов)
  • Сидітиме собі Сава в теплі та добрі й у вус не дутиме (С. Чорнобривець)

ду́ти / поду́ти тічо́к (тічка́), фольк.

Боротися, пробувати силу в боротьбі. Приклади
  • — Чи не схотілось тобі, козаче, тічка подуть? — спитав чоловік (О. Стороженко)
  • Дми ж тічок,— Загримав Змій (І. Манжура)

і на холо́дне дму́хати (ду́ти) перев. зі словоспол.

таки́й що. Бути занадто обережним. Приклади
  • — Мій чоловік… такий вже був обережний, що й на холодне дмухав (Гашек, перекл. Масляка)

аж но́сом ба́ньки дме, зі сл. дурни́й.

Дуже, надмірно. Приклади
  • Дурне, аж носом баньки дме (Українські народні прислів'я та приказки)

зві́дки (звідкі́ль, відкі́ль) ві́тер ві́є (дме).

На що треба орієнтуватися в своїх діях, поведінці або від кого чи звідки слід чекати чого-небудь. Приклади
  • — Ананя люди знали то гешефтярем, то слизькоязиким, бо язик і мозок його завжди безпомилково повертали туди, звідки віяв вітер (М. Стельмах)
  • — Попомнуть і вам [піщанам] боки, як подільцям!.. Тоді знатимете: чи живете, чи ні! Побачите… Видно вже, відкіль вітер віє (Панас Мирний)
зі сл. Марі́є. Усталена форма жартівливо-грайливого звертання. Приклади
  • — Маріє, звідкіль вітер віє? — зачепив її Гаврилко, смикнувши за кінець хустки (М. Коцюбинський)
В чому причина, від кого йде; чий вплив. Приклади
  • — Глашка зрозуміла, звідки дме вітер (З. Тулуб)
  • звідкіля́ ві́тер. У порозі спинився [Запорожець], саркастично зажмурив око: — Знаю, звідкіля цей вітер… Певне, вже наговорили… Ну і к чорту — плакати не буду (С. Васильченко)
  • — Корову я заберу, якщо вона так уже вам очі муляє. Але я бачу, звідки вітер віє (С. Добровольський)

ду́ти гу́бу (мо́рду).

Чванитися, пихато поводитися. Приклади
  • відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!.. А директор товариш Журяк!.. Але ж вони не відставляють губу!.. (В. Бабляк)
  • Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський)
  • Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр. присл.)

куди́ ві́тер ві́є (дме).

Що трапилося; в чому справа. Приклади
  • Паляничка ще не добрав, куди воно вітер дме, тому вибирав тепер слова обережні, моргаючи своїми мавпячими очима (М. Чабанівський)