ГУСТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

аж гай гуде́ (шуми́ть).

Уживається для вираження підсилення якоїсь дії. Приклади

Андрій Сагайдак тобі привіт переказував.— вихопилось само собою.— У Сагах… Майструє плоскорізи, аж гай шумить (І. Григурко)
— Їздять з твоїми перепустками дніпродзержинці, аж гай гуде. І ніде їх не затримують (А. Хижняк)
Робить, аж гай гуде (Укр. присл.)

Нема грошей. Приклади

у кише́ні ві́тер. [Копистка:] Бувало й нап'єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму… Прокинешся вранці — у кишені вітер, у голові ковалі (М. Куліш)
ві́тер по кише́нях гуля́є. А другий так собі, якийсь нетяга.. Вітер, видно, по кишенях гуляє (Г. Коцюба)
Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд, Мусію (Укр. присл.)
Бо як в кишені вітер ходить, То треба спершу заробити (Укр. поети-романтики)
— Але ж тато не схожий на того противного диякона. Хоч у кишені вітер гуляє, та почуває себе людиною (А. Хорунжий)
З чим ждати? — вмішався кремезний парубок з засуканими по лікті рокавами. — Сухарі вийшли, махорки катма, вітер у кишенях гуде… (О. Гончар)

у кого. Хто-небудь бідний, не має грошей. Приклади

в карма́ні вітри́ гуду́ть. — Він [учитель] уже третій місяць не получає жалування, а тепер у його в кармані вітри гудуть! (Б. Грінченко)
ві́тер сви́ще по кише́нях кому. Але хто сказав, що я від таких самих бідаків, яким вітер свище по кишенях.., узяв би якісь гроші? (Письмен. зблизька)
Навкруг Софрона мешкали такі ж бідолахи безкопійчані… У них в кишені теж вітер свистів (Н. Рибак)

Хто-небудь перебуває в стані сп'яніння, запаморочення і т.ін. Приклади

— Ідіть собі, тітко Ярино, додому та лягайте спати, бо у вашій голові джмелі гудуть, а проспитесь, очуняєте, тоді й порозумнішаєте (Є. Гуцало)
— Не йдуть бісові ноги, наче їх відібрало! І в голові джмелі гудуть, хоч горілки не пив і не нюхав (М. Пригара)

У кого-небудь зовсім немає грошей. Приклади

в кише́нях аж свисті́ло. Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький)
Нема і дома нічого [у Хоми], і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ'яненко)
— А я… Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій. — А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук)