ГУСТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гуді́ти
псл. gǫdǫ, gǫsti ‹ *gǫdti;
споріднене з лит. gaũsti «шуміти, дзвеніти», лтс. gàudas «плач»;
іє. *gu-n-d- інфіксований різновид основи *gou-d-, *gu-d-, похідної від кореня *gou-, *gu-, до якого зводиться й го́вір;
р. гуде́ть, [густи́], бр. гусці́, гусць, гудзе́ць, др. густи, гудѣти «грати на струнних інструментах», п. gędzić «грати», ст. gąść «тс.», ч. housti, слц. hústʼ, вл. nudźić, болг. [гъду́вам] «граю на гуслях, скрипці», [гудя́] «тс.», схв. гу́дети «грати на струнних інструментах; гудіти», слн. gósti «грати на скрипці», стсл. гѫсти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуд
гуда́
«музика, гра»
гудак
«музикант, скрипаль»
гуда́тарь
«той, хто гуде»
гуде́ць
«тс.»
гу́дик
«нехрущ червневий, Amphimallon solstitialis L.»
гуди́м
«той, хто гуде»
гуди́мець
«вовк»
гудій
«той, хто гуде»
гудо́к
гудьба́
«музика»
густи́
згуді́ти
«почати сильно звучати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гусці́ | білоруська |
гъду́вам «граю на гуслях, скрипці» | болгарська |
nudźić | верхньолужицька |
густи | давньоруська |
*gu-n-d- | індоєвропейська |
gàudas «плач» | латиська |
gaũsti «шуміти, дзвеніти» | литовська |
gędzić «грати» | польська |
gǫdǫ | праслов’янська |
гуде́ть | російська |
гу́дети «грати на струнних інструментах; гудіти» | сербохорватська |
hústʼ | словацька |
gósti «грати на скрипці» | словенська |
гѫсти | старослов’янська |
густи́ | українська |
гусць | українська |
гудзе́ць | українська |
гудѣти «грати на струнних інструментах» | українська |
гудя́ «тс.» | українська |
housti | чеська |
*gǫdti | ? |
*gu-d- | ? |
*gou- | ? |
*gu- | ? |
го́вір | ? |
gąść «тс.» | ? |
гуна́ти «відгукатися (про звук), лунати»
форми гуна́ти, гуна́ могли виникнути пізніше під впливом луна́ти, луна́;
первісною могла бути форма гуну́ти з *gǫ(d)nǫti;
очевидно, повʼязане з гуді́ти, густи́ (псл. *gǫd-ti ‹*gond-);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуна́
«луна»
гуна́вщина
«сильний крик»
гуни́ти
«гудіти»
гуну́ти
«загудіти, крикнути; кинутися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гуна́ти | ? |
гуна́ | ? |
луна́ти | ? |
луна́ | ? |
гуну́ти | ? |
гуді́ти | ? |
густи́ (псл. *gǫd-ti ‹*gond-) | ? |
гу́сла «старовинний струнний музичний щипковий інструмент, подібний до цимбал; [скрипка]»
псл. gǫsli, gǫslь (‹*gǫd-slь) є похідним від дієслова gǫsti «*gǫd-ti, gǫdǫ) «густи (грати на струнному музичному інструменті)», до якого зводиться укр. густи́;
р. гу́сли «гуслі», бр. гу́слі, др. гусль, гусли, п. gęśl «тс.», ч. housle «скрипка», слц. вл. husle, нл. gusle «тс.», болг. гъ́сла «гуслі», м. гусла, схв. гусле «тс.», слн. gósli «скрипка», стсл. гѫсли «гуслі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гусевни́ця
«місце, де зберігають гуслі»
гусе́лник
«скрипаль»
гу́сельний
гу́сли
«гусла»
гусли́ст
«гравець на гуслях»
гуслі
гусль
«тс.»
гусля́р
«тс.»
гусля́рний
гусля́ти
«грати на скрипці»
гусля́ш
«скрипаль»
гу́шлі
«скрипка»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гу́слі | білоруська |
гъ́сла «гуслі» | болгарська |
husle | верхньолужицька |
гусль | давньоруська |
гусла | македонська |
gusle «тс.» | нижньолужицька |
gęśl «тс.» | польська |
gǫsli | праслов’янська |
гу́сли «гуслі» | російська |
гусле «тс.» | сербохорватська |
husle | словацька |
gósli «скрипка» | словенська |
гѫсли «гуслі» | старослов’янська |
густи́ | українська |
гусли | українська |
housle «скрипка» | чеська |
gǫsti «*gǫd-ti, gǫdǫ) «густи (грати на струнному музичному інструменті)» | ? |
густи́й
з тим самим первинним вокалізмом псл. *gomola «брила, кулька» укр. [гомі́лка] «круглий сир (з кмином)»;
семантично неприйнятне повʼязування з псл. *gǫzъ : guzъ, укр. гуза́ (Berп. I 341; Trautmann 101–102; Brückner 139), як і з лит. ст. gánstus «багатий», лтс. guosts «велика кількість, стадо» (Specht KZ 55, 20–21; Фасмер І 478) або з лит. gruñzti «стискати; ламати» (Vaillant Gr. comp. II 573);
псл. gǫstъ є, очевидно, первісним пасивним дієприкметником з суфіксом -to- від основи *gom- › gǫ- (пор. з іншим ступенем вокалізму псл. *žęti, žьmǫ, укр. жа́ти, жму);
споріднене з лтс. gùmt, gumstu «набухати», гр. γέμω «я повен», γέμος : γόμος «тягар; корабельний вантаж»;
первісне значення «стиснутий,здавлений › › густий»;
при цьому можливий також звʼязок з ч. hutný «масивний» (Machek ESJČ 191; Holub–Kop. 136–137; Holub–Lyer 200; Brückner 139);
р. густо́й, др. густы́, др. густый, п. gęsty, ч. слц. hustý, вл. husty, нл. gusty, полаб. gǫstă (с. р.), болг. гъст, м. густ, схв. густ, слн. góst, стсл. гѫстъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́сля́нка
«солодке молоко, зварене і прокисле»
гу́снути
«робитися густішим»
густа́вий
«досить густий»
густвина́
«хаща, густий ліс»
густе́ж
«хаща»
густеле́зний
густина
«щільність, густота»
густиня
«густий ліс»
густиня́
«густота»
густи́ти
«робити густішим»
гу́стість
густі́ти
«гуснути»
густі́шати
«тс.»
гу́сто
густота́
густува́тий
густя́ж
«хащі»
гущ
«гуща»
гу́ща
«осад, поденки; хащі; [каша, пюре Ж]»
гу́щава
«густі хащі»
гуща́вина
гуща́вінь
«тс.»
гущавни́к
«густий чагарник»
гуща́к
гущвина
«тс.»
гущики́
«лісова хаща»
гущи́на́
«хаша; густота»
гу́щинь
«гущавина»
гущи́ня́
гущо́вина
гущя́
«тс.»
згу́слий
згу́ста
(присл.)
згу́сток
згу́щувати
згу́щувач
(тех.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гъст | болгарська |
husty | верхньолужицька |
γέμω «я повен» | грецька |
густы́ | давньоруська |
густый | давньоруська |
guosts «велика кількість, стадо» | латиська |
gùmt | латиська |
gánstus «багатий» | литовська |
gruñzti «стискати; ламати» | литовська |
густ | македонська |
gusty | нижньолужицька |
gǫstă (с. р.) | полабська |
gęsty | польська |
*gomola «брила, кулька» | праслов’янська |
*gǫzъ | праслов’янська |
gǫstъ | праслов’янська |
густо́й | російська |
густ | сербохорватська |
hustý | словацька |
góst | словенська |
гѫстъ | старослов’янська |
гомі́лка «круглий сир (з кмином)» | українська |
гуза́ | українська |
hutný «масивний» | чеська |
hustý | чеська |
gánstus «багатий» | ? |
-to- (пор. з іншим ступенем вокалізму псл. *žęti, žьmǫ, укр. жа́ти, жму) | ? |
gumstu «набухати» | ? |
γόμος «тягар; корабельний вантаж» | ? |
значення «стиснутий,здавлений › › густий» | ? |
огуля́рка «легка шапочка, опушена дорогим хутром»
можливо, пов’язане з р. [гула́] «гостроверха перська шапка», яке зводиться до перс. kulāh «шапка, шолом», спорідненого з двн. hulja (hulla) «головний убір», гот. huljan «закутувати, покривати», лат. celāre «приховувати, закривати», occulere «прикривати, ховати»;
неясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
huljan «закутувати, покривати» | готська |
hulja «головний убір» (hulla) | давньоверхньонімецька |
celāre «приховувати, закривати» | латинська |
kulāh «шапка, шолом» | перська |
гула́ «гостроверха перська шапка» | російська |
occulere «прикривати, ховати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України