ВІДІБРАТИ — ФРАЗЕОЛОГІЯ
відбира́ти / відібра́ти ро́зум кому.
Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось.
Приклади
- Кого хоче Бог покарати, тому розум відбирає (П. Козланюк)
- Вона [Рахіра] відбирала йому весь розум і всю свідомість його єства (О. Кобилянська)
безос. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити, розуміти і сприймати.
Приклади
- Розум мені відібрало, а коли став потроху оговтуватись,.. згадалось мені, що такі самісінькі очі, як у Петра Зосимовича Варави, бачив я і в тієї славної телички, за яку рідна жінка Мартоха позичила мене Дармограїсі (Є. Гуцало)
відбива́ти (відбира́ти, перебива́ти) / відби́ти (відібра́ти, переби́ти) хліб чий, у кого, від кого, рідко кому.
Перехоплювати чию-небудь роботу, чиїсь обов'язки, завдання і т.ін.
Приклади
- Козаков, ревниво заздрячи танкістам, був однак щиро задоволений з того, що вони так прудко пішли вперед.— Хоч і відбивають наш хліб, але ж зате в Прагу встигнуть,— втішав він своїх вовків (О. Гончар)
Позбавляти кого-небудь заробітку, беручись за ту саму роботу.
Приклади
- — На кого ж ви вчились? — Теж на вчителя! Мало не перебив ваш хліб,— білозубо засміявся Марко (М. Стельмах)
- І не криється баба [знахарка]: тільки зачепи — вона тобі повну торбу розкаже, аби підхвалили. Ото слухають, слухають дівчата, та: Бабо-бабо! От ми од вас хліба одіб'ємо — нащо все порозказували? (Дніпрова Чайка)
- [Галя:] Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб одбивати… (Панас Мирний)
відбира́ти / відібра́ти се́рце [й ду́шу] у кого і без додатка.
Позбавляти кого-небудь спокою, душевної рівноваги.
Приклади
- — Не бачу перед собою його смуглявий вид, привиджуються його чорні очі, неначе він. . одібрав серце й душу (І. Нечуй-Левицький)
відбира́ти / відібра́ти па́мороки (тя́му і т.ін.).
у кого, кому. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось.
Приклади
- Знов почало в мене одбирати памороки (І. Нечуй-Левицький)
у кого. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось.
Приклади
- — Усе… привиджуються його чорні очі, неначе він одібрав у мене памороки (І. Нечуй-Левицький)
відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого.
Позбавляти кого-небудь здатності говорити.
Приклади
- У старої нахабство гостя відібрало мову, вона тільки показувала йому на інший стілець (Ю. Яновський)
Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т.ін.
Приклади
- — Ні, ні, я точно знаю! — Сидорчук так наполошився, що йому мало не відняло мову (Ю. Бедзик)
- річ відтя́ти. — Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відтяло. Мотря повернулася, вийшла (Панас Мирний)
- Треба було озватися до неї, привітатись, а в мене відібрало мову, стояв як пень (Ю. Збанацький)
- Оля ж, видно, всього сподівалась, тільки не того дружнього усміху. Може, через те й мову їй відібрало? (Є. Гуцало)
- Біленьке, злегка пойняте загаром, воно [дівча] так невимушено розглядало Данька, що йому притьмом відбирало мову (О. Гончар)
Дивіться також